Ухвала суду № 138502626, 22.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 511/2199/26

Провадження № 1-кп/947/1204/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року

Колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

провівши в м.Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026160000000249 від 23.04.2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Холодна Балка, Біляївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026160000000249 від 23.04.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти заявленого клопотання, зазначивши, що викладені в клопотанні ризики недоведені та вони не існують, а тому просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт або ж визначити мінімальний розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Вивчивши подане клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування ухвалою до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено слідчим суддею.

Так, обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_5 підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно останнього.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією ч.2 ст.113 КК України йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі, строком на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_5 раніше судимий та не має постійного джерела доходу.

Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлений ризик не зник та продовжує існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.113 КК України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні ризику та обставин, а також обґрунтованості клопотання прокурора, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.

Також, прокурор просить призначити справу до судового розгляду посилаючись на те, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підсудність визначена вірно, підстав для закриття провадження не має.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Судом під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, та судом проведено підготовку до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, ст.ст.370-372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026160000000249 від 23.04.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України,на 29.07.2026 року о 10 годині 30 хвилин.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 19.09.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні колегіально у складі трьох професійних суддів.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Головуючий Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3