Ухвала суду № 138502017, 27.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

27 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/716/26

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 20.07.2026

За позовом: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача-1: Відокремленого підрозділу Чернігівський район електричних мереж Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»,

вул. Інструментальна, будинок 12, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 21400324

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»,

проспект Перемоги, будинок 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846

предмет спору: про визнання протиправними та скасування рішень комісії та зобов`язання здійснити перерахунок вартості за спожиту електричну енергію за тарифом побутових споживачів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся з позовом до Відокремленого підрозділу Чернігівський район електричних мереж Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ВП «Чернігівський РЕМ» АТ «Чернігівобленерго», оформленого Протоколом № 461 від 30.06.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ВП «Чернігівський РЕМ» АТ «Чернігівобленерго», оформленого Протоколом № 462 від 30.06.2026;

- зобов`язати ТОВ «Енера Чернігів» здійснити перерахунок вартості за спожиту електричну енергію за фіксованою ціною для побутових споживачів по особовому рахунку НОМЕР_2 ;

- зобов`язати ТОВ «Енера Чернігів» здійснити перерахунок вартості за спожиту електричну енергію за фіксованою ціною для побутових споживачів по особовому рахунку НОМЕР_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Комісії ВП «Чернігівський РЕМ» АТ «Чернігівобленерго», оформлені Протоколом № 461 від 30.06.2026 та Протоколом № 462 від 30.06.2026 порушують приписи Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17).

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, ст. 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів та уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами.

За нормами цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Критеріями ж розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Отже, визначаючи юрисдикцію спору, слід зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_1 (як фізична особа) посилається на те, що рішення Комісії ВП «Чернігівський РЕМ» АТ «Чернігівобленерго», оформлені Протоколом № 461 від 30.06.2026 та Протоколом № 462 від 30.06.2026 прийняті з порушенням приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, чим порушені його права саме як фізичної особи.

Тобто про визнання протиправними та скасування рішень Комісії ВП «Чернігівський РЕМ» АТ «Чернігівобленерго», оформлених Протоколом № 461 від 30.06.2026 та Протоколом № 462 від 30.06.2026 та зобов?язання ТОВ «Енера Чернігів» здійснити перерахунки вартості за спожиту електричну енергію за фіксованою ціною для побутових споживачів по особових рахунках НОМЕР_2 , НОМЕР_3 виник не у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ОСОБА_1 , а відтак, виходячи одночасно зі змісту заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, мети та права, яке позивач намагається захистити, сутності порушеного права, суб`єктного складу учасників процесу, суд доходить висновку про те, що спір не є господарським згідно із ст. 20 ГПК України, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

За приписами ч. 3, 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Оскільки позов надійшов до суду в електронному вигляді, його роздруківка залишається в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. 4, 20, 175, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

2. Роз`яснити позивачу, що цей спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун