Рішення № 138501963, 22.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22 липня 2026 року Справа № 926/2555/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм"

до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Чернівецької міської ради

про стягнення заборгованості за Договором №662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року в сумі 105508,07 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Аниськова К.В.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) Шегинський Р.А.

від відповідача Радіонов О.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за Договором №662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року в сумі 105508,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу №662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року позивачем був поставлений товар на загальну суму 1003954,25 грн та прийнятий відповідачем без будь-який зауважень та претензій, що зокрема підтверджується підписаними видатковими накладними зі сторони відповідача, відсутністю будь-яких вимог щодо заміни товару був з моменту його поставки, проте останній сплатив його вартість лише частково в сумі 906049,25 грн, внаслідок чого заборгував позивачу 97905,00 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу три проценти річних у сумі 1689,87 грн та інфляційні втрати в сумі 5913,20 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року справу №926/2555/26 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за Договором №662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року в сумі 105508,07 грн - залишено без руху.

23 червня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» направив до суду заяву про усунення недоліків (вх. №2617).

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 липня 2026 року.

16 липня 2026 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду заяву (вх. №2913) про участь у судових засіданнях по справі №926/2555/26 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду. Заяву задоволено ухвалою суду від 20 липня 2026 року.

21 липня 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №2978) у якій повідомив суд, що відповідач заявлені вимоги визнає повністю, заперечень по справі немає.

У судовому засіданні 22 липня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 22 липня 2026 року позов визнав та не заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що при перевірці відповідачем було виявлено відсутність оплати за поставлений товар за видатковою накладною № РН00121435 від 03 листопада 2025 року на суму 97905,00 грн. У зв`язку із визнанням позову просив повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» 50% сплаченого судового збору з державного бюджету.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради (надалі замовник) укладено Договір купівлі-продажу №662-Дб/25 (надалі договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність Замовника: одяг медичний (одноразова білизна) (ДК 021:2015 33190000-8 медичне обладнання та вироби медичного призначення різні) (надалі Товар), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, кількість товару зазначаються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Разом з Договором сторонами було підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору №662-Дб/25), у якій сторонами було погоджено та затверджено найменування, кількість, одиниці виміру та вартістю Товару, що підлягав поставці за умовами Договору.

За змістом пункту 2.6 Договору у разі виявлення товарі якість яких не відповідає вимогам даного Договору або документам, що засвідчують якість, уповноваженою особою Замовника складається акт про виявлені дефекти (недоліки), який є підставою для повернення товару (частини товару (серії, партії) ) Постачальнику.

Пунктом 3.1 Договору, встановлено що ціна на Товар встановлюється у національній валюті України, визначена у Специфікації до даного Договору та не підлягає зміні протягом строку його дії.

Згідно з пунктом 3.2 Договору загальна сума Договору визначається в розмірі 1162367,75 грн (один мільйон сто шістдесят дві тисячі триста шістдесят сім гривень, сімдесят п`ять копійок), з ПДВ, в т.ч ПДВ 76042,75 грн (сімдесят шість тисяч сорок дві гривні сімдесят п`ять копійок).

В пункті 3.4 Договору зазначено, що оплата товару проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Постачальника за фактом постачання товару у безготівковій формі згідно з видатковою накладною протягом 10 банківських днів.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору постачання Товару здійснюється за місцезнаходженням Покупця за рахунок Постачальника. Термін поставки Товару: 2025 рік, протягом 5 робочих днів з дня надходження офіційного замовлення від Замовника. Місце поставки товару м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 226.

Відповідно до положень пунктів 5.1, 5.2 Договору приймання товару оформлюється шляхом підписання накладної уповноваженими представниками сторін. Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником Замовника, що підтверджується його підписом на накладній: отримав.

Відповідно до пункту 6.1.1 Договору Замовник має право відмовитися від прийняття товару у разі виявлення недоліків, які не можуть бути усунені Постачальником.

Пункт 6.2.2 Договору визначає, що Замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити належно поставлений товар.

Згідно з пунктом 6.2.3 Договору Замовник зобов`язаний негайно повідомити Постачальника про виявлені недоліки товару.

28 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради (надалі замовник) підписано Специфікацію (Додаток №1 до Договору) згідно з умовами якої сторонами було погоджено та затверджено найменування, кількість, одиниці виміру та вартістю Товару, що підлягав поставці за умовами Договору.

В межах укладеного Договору Постачальником було здійснено 12 поставок та поставлено товар на загальну суму 1003954,25 грн, що підтверджується зокрема наступними видатковими накладними, підписаними Постачальником та Замовником: №РН00033037 від 06 березня 2025 року на суму 200705,25 грн; №РН00033048 від 06 березня 2025 року на суму 23112,00 грн; №РН00039758 від 20 березня 2025 року на суму 154882,50 грн; №РН00072074 від 13 червня 2025 року на суму 19260,00 грн; №РН00076900 від 09 липня 2025 року на суму 45689,00 грн; №РН00087588 від 28 липня 2025 року на суму 5617,50 грн; №РН00091515 від 07 серпня 2025 року на суму 23112,00 грн; №РН00091516 від 07 серпня 2025 року на суму 65270,00 грн; №РН00118819 від 27 жовтня 2025 року на суму 38520,00 грн; №РН00120712 від 03 листопада 2025 року на суму 97905,00 грн; №РН00121435 від 03 листопада 2025 року на суму 97905,00 грн; №РН00132536 від 08 грудня 2025 року на суму 231976,00 грн.

Весь поставлений Постачальником товар був прийнятий Замовником без будь-яких зауважень та претензій, що зокрема підтверджується підписаними видатковими накладними зі сторони Замовника, відсутністю будь-яких вимог щодо заміни товару з моменту його поставки та частковою оплатою поставленого товару на загальну суму 906049,25 грн, зокрема платіжними інструкціями кредитового переказу коштів: №719 від 13 березня 2025 року на суму 200705,25 грн; №720 від 13 березня 2025 року на суму 23112,00 грн; №876 від 25 березня 2025 року на суму 154882,50 грн; №1774 від 14 липня 2025 року на суму 19260,00 грн; №2530 від 25 вересня 2025 року на суму 45689,00 грн; №2531 від 25 вересня 2025 року на суму 5617,50 грн; №2758 від 10 жовтня 2025 року на суму 23112,00 грн, №2759 від 10 жовтня 2025 року на суму 65270,00 грн; №3140 від 28 листопада 2025 року на суму 38520,00 грн; №3483 від 30 грудня 2025 року на суму 97905,00 грн; №3564 від 05 лютого 2026 року на суму 231976,00 грн.

30 грудня 2025 року Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради в особі генерального директора Сердюкової Світлани Олександрівни, що діяла на підставі Статуту з одного боку (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Тетафарм в особі директора Юрія Фаля, що діє на підставі Статуту (далі - Постачальник), що діє з іншої сторони (далі - Сторони) уклали Додаткову угоду № 1 до договору №662-Дб/25 з 28.02.2025 року (далі - Договір).

Керуючись підпунктом 4 пункту 19 Особливостей, які затверджені постановою Уряду № 1178 від 12.10.2022 року «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закіпівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України, та з врахуванням затримки фінансування витрат Замовника, які унеможливлюють виконання зобов`язань згідно з Договором, Сторони домовились про наступне: продовжити строк дії договору від 28.02.2025 року №662-Дб/25 та виконання зобов`язань щодо передачі товару і викласти в такій редакції: «пункт 14. Строк дії цього Договору до 31.03.2026 року».

22 квітня 2026 року Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради в особі генерального директора Гуменної Катерини Юріївни, що діяла на підставі Статуту з одного боку (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Тетафарм в особі директора Юрія Фаля, що діє на підставі Статуту (далі - Постачальник), що діє з іншої сторони (далі - Сторони) уклали Додаткову угоду № 2 до договору №662-Дб/25 з 28.02.2025 року (далі - Договір).

Додаткова угода № 2 згідно пункту 4 є невід`ємною частиною Договору №662-Дб/25 та передбачає, що Сторони керуючись частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно до абзацу 1 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно зменшити суму визначену в договорі про закупівлю на 256318,50 грн. Та зазначивши, що тепер загальна сума договору становить 906049,25 грн.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691 Цивільного кодексу України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Тетафарм" свої зобов`язання виконало належним чином, поставивши відповідачу з березня 2025 року по грудень 2025 року товар на загальну суму 1003954,25 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов`язки виконав у повному обсязі.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на суму 906049,25 грн. Розмір несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 97905,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування індексу інфляції на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

За прострочення оплати позивачем нараховано відповідачу три відсотки річних у сумі 1689,87 грн та інфляційні втрати в сумі 5913,20 грн.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків до позовної заяви трьох процентів річних, а також з врахуванням часткової оплати відповідачем суми заборгованості, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично правильно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 1689,87 грн суми трьох процентів річних.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків до позовної заяви індексу інфляції, з врахуванням часткової оплати відповідачем суми основного боргу, які нараховувались позивачем окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовувались, що відповідає приписам частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично вірно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 5913,20 грн суми інфляційних втрат.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача в якому він визнає позов у повному обсязі (вх.№2978 від 21 липня 2026 року).

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Положеннями частини 3 статті 183 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи визнання позову відповідачем і те, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за звернення із відповідною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №190 від 18 червня 2026 року.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн, решту судового збору покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 191, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради (58013, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 226, код 02005763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тетафарм (79069, Україна, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313, код 37443639) заборгованість за Договором №662-Дб/25 від 28 лютого 2025 року в сумі 105508,07 грн.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради (58013, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 226, код 02005763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тетафарм (79069, Україна, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313, код 37443639) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Тетафарм (79069, Україна, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313, код 37443639) з державного бюджету України 1331,20 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №190 від 18 червня 2026 року до Господарського суду Чернівецької області за подання позову.

У судовому засіданні 22 липня 2026 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Повне судове рішення складено та підписано 27 липня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК