Ухвала суду № 138501549, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3021/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси

про забезпечення позову за вх.№2-1446/26 від 24.07.2026

у справі №916/3021/26

за позовом: Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 03528552, 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (65049, м. Одеса, просп. Адміральський, 7, кв. 6, код ЄДРПОУ 43184672)

про стягнення 112 838,23 грн.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» 112 838,23 грн., з яких: заборгованість з орендної плати у сумі 53 969,93 грн, пені 53 868,79 грн та 3% річних 4 999,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912038 від 11.01.2021 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Разом із позовною заявою Заступником керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси подано до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову (за вх.№2-1446/26 від 24.07.2026), в якій прокуратура просить:

- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (просп. Адміральський, буд. 7, кв. 6, м. Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 43184672) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 112 838,23 грн.;

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (просп. Адміральський, буд. 7, кв. 6, м. Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 43184672), у межах суми позову 112 838,23 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси посилається на те, що забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ТОВ «ВІКІР ГРУП» у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною.

При цьому прокуратура посилається на практику Верховного Суду, а саме:

- постанову Верховного Суду № 910/7029/21 від 18.10.2021, в якій зазначено, що «умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення»;

- постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій встановлено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

- постанову Верховного Суду від 11.12.2023 у cправі № 904/1934/23, в якій викладена правова позиція, згідно з якою у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач.

Окрім того, прокуратура зазначає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно ТОВ «ВІКІР ГРУП» не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів позивач матиме гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

За посиланнями прокуратури, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «ВІКІР ГРУП», оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Відтак, на думку прокуратури, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ВІКІР ГРУП» та знаходяться на всіх рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на майно, яке належить останньому, сукупно у межах суми позову, яка складає 112 838,23 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості у розмірі 112 838,23 грн.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 наявний правовий висновок, згідно з яким у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі №907/742/25.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №902/1281/25, щодо застосування положень ст.ст.136, 137 ГПК України зазначено наступне: «Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника щодо обов`язковості надання ТОВ "Куликів Ойл" конкретних доказів вчинення Відповідачами 2, 3 активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна або грошових коштів.

Так, відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідачів 2, 3 реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.»

Тотожна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі № 904/659/25.

При цьому, господарський суд наголошує на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Отже, із врахуванням заявлених прокуратурою позовних вимог майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 112 838,23 грн., приймаючи до уваги правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №902/1281/25 та 18.06.2026 у справі №907/742/25, господарський суд погоджується із прокуратурою, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог та накладення арешту на нерухоме майно відповідача, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів в разі їх недостатності забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

На думку господарського суду, заявлені прокуратурою заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними та достатніми для запобігання порушенню прав позивача, дозволять виконати рішення суду в разі задоволення позовних вимог, в той час як відповідні заборони, вжиті судом, на думку господарського суду, не матимуть наслідком втручання в господарську діяльність відповідача.

Господарський суд також зауважує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість повного розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.№2-1446/26 від 24.07.2026 шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» в межах суми позовних вимог на загальну суму 112 838,23 грн. та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП», у межах суми позову 112 838,23 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст.234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.№2-1446/26 від 24.07.2026 у справі №916/3021/26 задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (просп. Адміральський, буд. 7, кв. 6, м. Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 43184672) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 112 838,23 грн.;

3.Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (просп. Адміральський, буд. 7, кв. 6, м. Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 43184672), у межах суми позову 112 838,23 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Стягувачем за цією ухвалою є: Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 03528552, 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІР ГРУП» (65049, м. Одеса, просп. Адміральський, 7, кв. 6, код ЄДРПОУ 43184672)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 27.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 27.07.2026.

Суддя Смелянець Ганна Євгенівна