Ухвала суду № 138501493, 27.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27 липня 2026 року Справа № 915/954/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР», вул. Роменська, буд. 1, м. Бахмач, Чернігівська обл., 16500, код ЄДРПОУ 35823120

адреса електронної пошти: office@stc.in.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬЯНІВКА-ЕЛІОС», провулок Транспортний, буд. 9, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 41100784

адреса електронної пошти: невідома

про: стягнення 8 311 275,88 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 2207/2026 від 22.07.2026 (вх. № 10581/26 від 22.07.2026), в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЯНІВКА-ЕЛІОС» (ЄДРПОУ 41100784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 35823120) заборгованість у загальному розмірі 8 311 275,88 грн.

2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір;

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява № 2207/2026 від 22.07.2026 (вх. № 10581/26 від 22.07.2026) підлягає поверненню позивачу, виходячи з такого.

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Приписами ст. 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що частина позовних вимог у даній справі, за даними позивача, заснована на обставинах, встановлених судовими рішеннями у господарській справі № 910/22119/14 про банкрутство Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд». Так, позивач зазначає, що у відповідній справі № 910/22119/14 ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.12.2014, 06.04.2015, 30.01.2017, 15.11.2017 були підтверджені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд» в загальному розмірі 7 411 275,88 грн.

Іншою частиною предмету позову є грошові вимоги за договором відступлення права вимоги у розмірі 900 000,00 грн. Так, за даними позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» набуло за договором відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТТРЕЙД» право вимоги до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд» за Договором підряду № 31/10-2017 від 31.10.2017 на виконання будівельних робіт.

Фактично, в межах одного позову заявлено до стягнення грошові кошти, право вимоги щодо яких виникло на підставі різних за своєю правовою природою обставин (кредиторські вимоги позивача в межах справи про банкрутство та грошові вимоги за договором про відступлення права вимоги за договором підряду), при чому для вирішення спору по суті, суду та учасникам справи доведеться застосовувати різні (відмінні) матеріально-правові норми та формувати дві самостійні доказові бази.

Таким чином, всупереч вимоги ст. 173 ГПК України, фактично, позивач об`єднав в одній позовній заяві два окремі позови з двома різними предметами, підставами, що мають самостійну доказову базу та правове регулювання.

При цьому, сам по собі факт подальшої реалізації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд» на електронному аукціоні, організатором якого виступило Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, та визначення переможцем аукціону Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬЯНІВКА-ЕЛІОС» не може слугувати спільною підставою позову, яка об`єднує вимоги, оскільки, як уже було наведено, первісно відповідні вимоги виникли на підставі питомо різних за своєю правовою природою обставин.

Суд зазначає, що об`єднанням позовів може забезпечуватися правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

При цьому, судом також враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18 про те, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема, сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті.

Отже, сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників та спільний спосіб захисту не свідчить про правомірність об`єднання позовних вимог у даній справі.

При цьому, навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що об`єднання заявлених позивачем вимог у даній позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, може призвести до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз`єднання позовних вимог.

При цьому, слід зауважити, що у зв`язку із поданням товариством позовної заяви № 2207/2026 від 22.07.2026 (вх. № 10581/26 від 22.07.2026) через систему «Електронний суд», суд не здійснює фактичне повернення заявнику відповідної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Додатково, суд роз`яснює позивачу приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» № 2207/2026 від 22.07.2026 (вх. № 10581/26 від 22.07.2026) у справі № 915/954/26 повернути позивачу.

Ухвала суду у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду, у відповідності до п.6 ч. 1ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук