Рішення № 138501315, 16.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 Справа № 914/3347/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Львівдо відповідача-1:Фермерського господарства «Файна Беррі», м. Львів до відповідача-2: до відповідача-3:ОСОБА_1 , м. Костопіль, Рівненська область ОСОБА_2 , м. Львівпро:розірвання договору та стягнення 551 314,26 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Цинайко Н.І. - прокурор;

від позивача-1: Гриб О.Б. - представник;

від позивача-2: Равлюк Т.І. - представник;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2, 3: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фермерського господарства «Файна Беррі», м. Львів, ОСОБА_1 , м. Костопіль, Рівненська область та ОСОБА_2 , м. Львів про розірвання договору та стягнення 551 314,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2025.

01.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№31955/25 від 01.12.2025).

01.12.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.12.2025.

04.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№32469/25 від 04.12.2025).

09.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова надійшли відповідь на відзив (вх.№33006/25 від 09.12.2025) та заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№33036/25 від 09.12.2025).

10.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Фермерського господарства «Файна Беррі» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№33134/25 від 10.12.2025).

11.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№33270/25 від 11.12.2025).

11.12.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.01.2026.

17.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова надійшла відповідь на відзив (вх.№33887/25 від 17.12.2025).

14.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова надійшли додаткові пояснення (вх.№1107/26 від 14.01.2026).

15.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Фермерського господарства «Файна Беррі» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№1371/26 від 15.01.2026).

Ухвалою суду від 15.01.2026 підготовче засідання відкладено на 02.02.2026.

Підготовче засідання 02.02.2026 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. на лікарняному (у період з 02.02.2026 по 05.02.2026 включно).

Ухвалою суду від 06.02.2026 підготовче засідання призначено на 19.02.2026.

19.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Фермерського господарства «Файна Беррі» надійшло клопотання про зобов`язання учасників справи надати відповіді на питання (вх.№4744/26 від 19.02.2026).

Ухвалою суду від 19.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 (вх.№31955/25 від 01.12.2025) та ОСОБА_1 (вх.№33270/25 від 11.12.2025) про залишення позову без розгляду, підготовче засідання відкладено на 09.03.2026.

06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надійшли додаткові пояснення (вх.№6584/26 від 06.03.2026).

09.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації надійшли додаткові пояснення (вх.№6667/26 від 09.03.2026).

09.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№6688/26 від 09.03.2026).

09.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення (вх.№6690/26 від 09.03.2026).

Ухвалою суду від 09.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2026.

Ухвалою суду від 26.03.2026 судове засідання відкладено на 20.04.2026.

Ухвалою суду від 20.04.2026 судове засідання відкладено на 07.05.2026.

Ухвалою суду від 07.05.2026 судове засідання відкладено на 25.05.2026.

Ухвалою суду від 25.05.2026 судове засідання відкладено на 09.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026 судове засідання відкладено на 06.07.2026.

Ухвалою суду від 06.07.2026 у судовому засіданні суд з`ясував обставини справи, дослідив надані докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив його оголошення на 16.07.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі - Фонд підтримки) та Фермерським господарством «Файна Беррі» (далі - ФГ «Файна Беррі») укладено договір №04-06-21 від 17.06.2021 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток агротуристичного фермерського господарства «Файна Беррі». Відповідно до умов договору Фонд підтримки надав ФГ «Файна Беррі» кредитні кошти у сумі 700 000,00 грн строком на п`ять років під 5% річних. На виконання умов договору Фонд підтримки у повному обсязі перерахував позичальнику кредитні кошти, чим належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між Фондом підтримки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі взяли на себе солідарну відповідальність за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

Прокурор зазначає, що ФГ «Файна Беррі» належним чином не виконувало взяті на себе зобов`язання, систематично порушувало встановлений графік повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Незважаючи на направлення Фондом підтримки письмових вимог про необхідність погашення простроченої заборгованості як позичальнику, так і поручителям, відповідачі своїх зобов`язань не виконали.

Таким чином, посилаючись на неналежне виконання ФГ «Файна Беррі» умов договору про надання пільгового кредиту, наявність простроченої заборгованості, а також невиконання відповідачами взятих на себе договірних зобов`язань, прокурор просить суд розірвати договір №04-06-21 від 17.06.2021 про надання кредиту, стягнути солідарно з ФГ «Файна Беррі», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь обласного бюджету 551 314,26 грн, з яких: 182 777,93 грн - заборгованість з погашення тіла кредиту, 348 000,00 грн - платежі з повернення тіла кредиту, строк виконання яких ще не настав, 20 536,33 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позивачі підтримали заявлені прокурором позовні вимоги, посилаючись на обставини та правові підстави, наведені у позовній заяві, та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач-1 не погодився із заявленими позовними вимогами та просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації та Фонд підтримки є самостійними юридичними особами, наділеними повноваженнями самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав, а їх незвернення до суду саме по собі не свідчить про бездіяльність.

Крім того, відповідач-1 вважає безпідставною вимогу про розірвання договору, зазначаючи, що таке розірвання є крайнім заходом, а допущені порушення не мають істотного характеру. На думку відповідача, прострочення виконання зобов`язань зумовлене тимчасовими фінансовими труднощами, пов`язаними з корпоративним конфліктом та блокуванням фінансування інвесторами.

Також відповідач-1 заперечує проти стягнення платежів за кредитом, строк виконання яких ще не настав, посилаючись на відсутність належної вимоги кредитора про дострокове повернення всієї суми кредиту, а відтак вважає такі вимоги передчасними.

Водночас відповідач-1 зазначає про наявність підстав для покладення на поручителів солідарної відповідальності за кредитними зобов`язаннями, оскільки договори поруки є чинними, поручителі відповідають у тому ж обсязі, що і боржник, а їхні доводи щодо припинення поруки є безпідставними.

Відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявності правових підстав для розірвання кредитного договору, оскільки не встановлено істотного порушення його умов та не доведено порушення справедливого балансу інтересів сторін. На думку відповідача-2, розірвання договору є крайнім заходом, застосування якого у спірних правовідносинах є неспівмірним із допущеними порушеннями.

Крім того, відповідач-2 заперечив проти дострокового солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителів, посилаючись на відсутність зміни строку виконання основного зобов`язання та ненаправлення кредитором належної вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з цим відповідач-2 вважає, що заявлена до стягнення сума платежів, строк виконання яких ще не настав, не є простроченою заборгованістю, а тому підстави для покладення на поручителів обов`язку щодо її дострокового погашення відсутні.

Відповідач-3 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні. Свою позицію обґрунтував тим, що прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання кредитного договору та солідарного стягнення із поручителів усієї заявленої суми заборгованості.

Зокрема, відповідач-3 зазначив, що сама по собі наявність простроченої заборгованості не є безумовною підставою для розірвання кредитного договору. На його думку, розірвання договору є виключним способом захисту права, який може застосовуватися лише у разі доведення істотності порушення зобов`язання. При цьому прокурором не наведено належних доказів того, що допущене порушення є настільки істотним, що унеможливлює подальше виконання кредитного договору чи досягнення його мети.

Крім того, відповідач-3 вказав, що позовні вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості є передчасними та необґрунтованими. На його думку, прокурором заявлено до стягнення не лише прострочену заборгованість, а й значну частину кредиту, строк повернення якої відповідно до графіка платежів ще не настав.

При цьому кредитором не було реалізовано передбачене законом та кредитним договором право на зміну строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення позичальнику та поручителям письмової вимоги про дострокове повернення кредиту. Відсутність такої вимоги, як зазначив відповідач-3, свідчить про те, що строк виконання відповідних зобов`язань не настав, а тому відсутні правові підстави для дострокового стягнення всієї суми кредиту.

Також відповідач-3 заперечив проти покладення на нього солідарної відповідальності як поручителя. Він зазначив, що договори поруки пов`язують виникнення відповідальності поручителів із дотриманням кредитором визначеної договором процедури реалізації права на дострокове повернення кредиту. Оскільки кредитором не було направлено вимог про дострокове повернення кредитних коштів та не змінено строк виконання основного зобов`язання, підстави для пред`явлення вимог до поручителів у повному заявленому розмірі відсутні.

Відповідач-3 також зазначив, що навіть у разі розірвання кредитного договору поручителі можуть відповідати лише за тими зобов`язаннями, які існували на момент розірвання договору. На його переконання, розірвання договору саме по собі не створює підстав для дострокового виникнення у поручителів обов`язку зі сплати всієї неповернутої суми кредиту, строк виконання якої ще не настав.

З огляду на викладене, відповідач-3 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з урахуванням рішення Львівської обласної ради від 18.02.2021 №57 затверджено Комплексну програму підтримки та розвитку сільського господарства у Львівській області на 2021- 2025 роки (далі - Комплексна програма).

Комплексна програма спрямована на виконання Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 05.08.2020 №695, Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2019 №880, Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років та Плану заходів з реалізації у 2021-2023 роках, затверджених рішенням Львівської обласної ради від 24.12.2019 №948.

Згідно з розділом ІV Комплексної програми, головним розпорядником коштів обласного бюджету та відповідальним виконавцем заходів Комплексної програми є Департамент агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації (далі - Департамент).

Виконавцем Комплексної програми в частині фінансової підтримки розвитку агропромислового комплексу на зворотній основі та в частині реалізації проєкту регіонального розвитку є державне підприємство, спеціалізована фінансово-кредитна установа - Львівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (Фонд підтримки).

У відповідності до п. 1.2 розділу V Комплексної програми, кошти обласного бюджету надаються суб`єктам господарювання на реалізацію визначених на конкурсній основі бізнес-планів із здійснення діяльності в агропромисловому комплексі, у тому числі новоствореним (зареєстрованим) або таким, що започатковують новий напрям сільськогосподарської діяльності.

Фінансова підтримка надається переможцям конкурсу бізнес-планів на платній та зворотній основі терміном до 5-ти років у розмірі, визначеному бізнес-планом, але не більше 700 тис. грн, з відтермінуванням погашення основної суми зобов`язання до 1 року (відтермінування сплати до терміну надання кредиту не враховується).

Рішення про надання пільгового кредиту приймається Конкурсною комісією за результатами розгляду документів суб`єктів господарювання висновку Фонду підтримки та оцінювання бізнес-плану.

Протокольне рішення Конкурсної комісії є підставою для укладення Фондом підтримки з учасником Комплексної програми договору про надання пільгового кредиту.

Кошти, які повертаються згідно з кредитними договорами, Фонд підтримки скеровує до обласного бюджету розвитку.

Плата за користування кредитними коштами фінансової підтримки встановлюється в кредитних договорах у розмірі 5 відсотків від суми непогашеного кредиту на рік та використовується Фондом підтримки для покриття витрат зі створення і супроводу кредитних ліній, організації промоції Комплексної програми, інформаційно-роз`яснювальної роботи, проведення навчальних і масових заходів, на оплату консультаційних, дорадницьких і транспортних послуг, методичної допомоги в підготовці бізнес-планів, придбання необхідних для цього матеріальних засобів, інших витрат, пов`язаних із виконанням завдань і заходів Комплексної програми, відповідно до затвердженого Департаментом кошторису. Спосіб забезпечення наданих кредитів (іпотека майна та інших активів, порука), графіки їх погашення і внесення плати за користування кредитом встановлюються в кредитних договорах.

17.06.2021 між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (Фондом підтримки) та ФГ «Файна Беррі» (далі - позичальник) було укладено договір №04-06-21 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток агротуристичного фермерського господарства «Файна Беррі» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Фонд підтримки на підставі рішення Конкурсної комісії №1 від 16.06.2021 надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 700 000,00 (сімсот тисяч) гривень, під 5 (п`ять) відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на 5 (п`ять) років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1 (один) рік з дати їх отримання.

Повернення кредитних коштів здійснюється щоквартально згідно з графіком, який є невід`ємною частиною даного договору.

Сплата відсотків здійснюється щоквартально згідно з графіком, який є невід`ємною частиною цього договору. Відсотки за перший рік користування кредитними коштами сплачуються протягом 10 календарних днів з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, а також можливих штрафних санкцій здійснюється шляхом укладення договору застави (іпотеки, аграрної розписки та ін.) або поруки у терміни, узгоджені між позичальником та Фондом підтримки.

Права та обов`язки сторін визначено у розділі 3 договору.

Так, Фонд підтримки зобов`язався (п. 3.1 договору):

- перерахувати кошти на рахунок позичальника протягом десяти робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок Фонду підтримки (п. 3.1.1 договору).

Фонд підтримки має право (п. 3.2 договору):

- вимагати дострокового повернення кредиту в повній сумі, нарахованих відсотків та сплати штрафу в розмірі 10 (десяти) відсотків від отриманої суми кредиту у випадку встановлення факту Фондом підтримки нецільового використання позичальником отриманих кредитних коштів, або несплати чергового платежу кредиту та/або відсотків за користування ним протягом двох послідовних кварталів згідно додатку до цього договору (п. 3.2.4 договору);

- надіслати вимогу поручителю або іпотекодавцеві (за умови його наявності) щодо погашення суми заборгованості кредитора (п. 3.2.5 договору);

- розірвати договір у разі несплати боржником двох послідовних чергових платежів по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування кредитом (п. 3.2.6 договору);

- пред`явити позов до суду про стягнення суми, якої не вистачає для погашення заборгованості, якщо виручена від реалізації заставного майна сума коштів недостатня для погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені (п. 3.2.7 договору).

Водночас позичальник зобов`язався (п. 3.3 договору):

- у двомісячний термін з дня отримання кредиту використати кредит за призначенням - на придбання системи крапельного зрошення «Netafim» на суму 587 041,64 грн, придбання саджанців лохини (чорниці садової) на суму 102 000,00 грн, придбання мульчуючого матеріалу на суму 10 958,36 грн, і надати Фонду підтримки підтверджуючі документи (про оплату, накладні, фото- і відеоматеріали тощо) (п. 3.3.1 договору);

- використовувати кредит лише за цільовим призначенням, передбаченим п. п1.2 договору (п. 3.3.2 договору);

- повернути в повному обсязі кредит та сплатити відсотки за користування ним в терміни, передбачені графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.3.5 договору);

- за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення боргу, за кожен день заборгованості (п. 3.3.6 договору);

- у випадку недотримання позичальником графіку погашення кредиту або несплати чергового платежу кредиту та/або відсотків за користування ним протягом 30 календарних днів - на вимогу Фонду підтримки сплатити штраф у розмірі 10% від отриманої суми кредиту (п. 3.3.9 договору).

Позичальник має право (п. 3.4 договору):

- одержувати кредитні кошти у терміни, передбачені цим договором, при умові виконання вимог, вказаних у п. 3.3.1 договору (п. 3.4.1 договору);

- достроково погашати кредит і сплачувати відсотки за користування кредитом (п. 3.4.2 договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Як вбачається з графіку погашення кредиту (додаток до кредитного договору 04-06-21 від 17.06.2021), позичальник повинен був повертати кредит щоквартально однаковими платежами по 35 000,00 грн, починаючи з ІІІ кварталу 2022 року по ІІ квартал 2027 року, а також сплатити відсотки за перший рік користування кредитними коштами та у подальшому щоквартально сплачувати відсотки за користування кредитом.

На виконання умов договору Фонд підтримки перерахував на рахунок ФГ «Файна Беррі» кредитні кошти у сумі 700 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.06.2021.

Матеріалами справи також підтверджується, що за заявою позичальника від 30.06.2022 сторонами договору про надання кредиту змінено графік погашення кредиту (додаток №02 до кредитного договору 04-06-21 від 17.06.2021), відповідно до якого позичальник у подальшому повинен повертати кредит щоквартально однаковими платежами по 1 000,00 грн з ІІІ кварталу 2022 року по ІІ квартал 2023 року та по 43 500,00 грн з ІІІ кварталу 2023 року по ІІ квартал 2027 року, а також щоквартально сплачувати відсотки за користування кредитом.

Окрім цього, судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов`язань за пунктом 1.3 договору про надання кредиту 29.06.2021 між Фондом підтримки та ОСОБА_1 укладено договір поруки (далі - договір поруки від 29.06.2021), а 22.07.2021 між Фондом підтримки та ОСОБА_2 - договір поруки (далі - договір поруки від 22.07.2021).

Відповідно до пункту 1.1 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021 ОСОБА_1 (поручитель за договором поруки від 29.06.2021) та ОСОБА_2 (поручитель за договором поруки від 22.07.2021) зобов`язалися відповідати перед Фондом за виконання ФГ «Файна Беррі» усіх зобов`язань, що виникли з договору про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток агротуристичного фермерського господарства «Файна Беррі» № 04-06-21 від 17.06.2021, а також усіх додаткових угод, укладених до нього.

Згідно з пунктом 1.3 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобов`язаннями останнього за кредитним договором (відповідальність поручителя і позичальника є солідарною), в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом, в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України. У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих кредитором за фактичний період користування кредитом.

Після повного виконання поручителем зобов`язань за цим договором, поручитель набуває право вимоги кредитора до позичальника за кредитним договором, а кредитор передає документи, що підтверджують ці права (п. 4.1 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021).

Дія цього договору припиняється після повного погашення позичальником або поручителем усіх сум заборгованості або поручителем усіх сум заборгованості за кредитним договором (п. 4.2 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021).

Кожен поручитель надав дозвіл Фонду підтримки, у разі невиконання чи неналежного виконання поручителем його зобов`язань щодо солідарного повернення заборгованості за даним договором, використовувати на власний розсуд кредитора, в тому числі передавати третім особам (зокрема, але не виключно: правоохоронним органам, суду, нотаріусу, державній виконавчий службі) інформацію про поручителя (п. 4.10 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021).

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання договору про надання пільгового кредиту позичальник неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання, не дотримуючись установленого графіка повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Зокрема, позичальником було сплачено лише 1 000,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 52 631,24 грн відсотків за користування кредитом.

У зв`язку з порушенням умов договору Фонд підтримки направив позичальнику вимогу від 20.07.2023 №64/07-23/02 про погашення заборгованості, яка залишилася без виконання.

Надалі, 04.06.2024, аналогічні вимоги були направлені позичальнику та поручителям.

Судом також встановлено, що за договором поруки від 22.07.2021 ОСОБА_2 частково виконав зобов`язання позичальника, сплативши на користь Фонду підтримки 229 348,14 грн, з яких 168 222,07 грн спрямовано на погашення основної суми кредиту, а 61 126,07 грн - на сплату відсотків за користування кредитом.

Враховуючи здійснені платежі, станом на 01.07.2025 заборгованість позичальника за договором про надання пільгового кредиту становила 182 777,93 грн основного боргу та 20 536,33 грн відсотків за користування кредитом. При цьому загальна сума непогашеного тіла кредиту складала 530 777,93 грн, з яких 348 000,00 грн становили платежі, строк виконання яких на момент звернення до суду ще не настав.

Як встановлено судом, штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань Фондом підтримки не нараховувалися у зв`язку з дією пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.05.2025 Фонд підтримки звернувся до Львівської обласної прокуратури листом №57/05-25/01, у якому повідомив про неможливість самостійного звернення до суду для захисту інтересів держави та просив прокуратуру здійснити представництво інтересів держави у відповідних правовідносинах.

Листом від 26.05.2025 №15/2-1866-25 Львівська обласна прокуратура доручила Галицькій окружній прокуратурі міста Львова перевірити наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави.

У ході перевірки Галицька окружна прокуратура міста Львова, враховуючи, що саме до компетенції Фонду належать повноваження щодо надання кредитів за рахунок бюджетних коштів, укладення договорів із позичальниками, здійснення розрахунків за такими договорами, обліку відповідних платежів та вжиття претензійно-позовних заходів, 25.06.2025 направила Фонду запит № 14.50/97-6639вих-25 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання додаткових матеріалів, зокрема інформації про вжиття заходів судового захисту та причин неподання позову.

Листом від 06.08.2025 № 76/08-25/04 Фонд повідомив про наявність заборгованості, зазначив, що самостійно позов до суду не подавав, а причиною цього є відсутність коштів для сплати судового збору.

Крім того, 03.09.2025 окружна прокуратура звернулася до Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації із запитом №14.50/97-8958вих-25 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття або наміру вжити заходів судового захисту інтересів держави.

Листом від 19.09.2025 № 17-644/0/2-25 Департамент повідомив, що у його структурі відсутня посада юриста, що унеможливлює здійснення претензійно-позовної роботи, а також відсутні фінансові ресурси для здійснення відповідних видатків. При цьому Департамент не повідомив про намір самостійно звернутися до суду з позовом до позичальника та поручителів.

Наведені обставини свідчать про те, що за наявності порушення інтересів держави, пов`язаного з неповерненням бюджетних коштів, уповноважені органи, до компетенції яких належить захист таких інтересів, самостійно не здійснили та не мали наміру здійснювати їх захист у судовому порядку.

Таким чином, у зв`язку з порушенням умов договору, наявністю простроченої заборгованості та невиконанням відповідачами договірних зобов`язань, прокурор просить суд розірвати договір №04-06-21 від 17.06.2021 про надання кредиту, стягнути солідарно з ФГ «Файна Беррі», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь обласного бюджету 551 314,26 грн, з яких: 182 777,93 грн - заборгованість з погашення тіла кредиту, 348 000,00 грн - платежі з повернення тіла кредиту, строк виконання яких ще не настав, 20 536,33 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №04-06-21 від 17.06.2021 в частині своєчасного погашення кредиту ним допущено порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Під бездіяльністю у цьому випадку розуміється ситуація, коли компетентний орган був обізнаний або повинен був бути обізнаний про порушення інтересів держави, однак не звернувся до суду з відповідним позовом упродовж розумного строку та фактично не вжив заходів для їх захисту.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність такого органу. При цьому розумність строку оцінюється судом з урахуванням характеру порушення, необхідності невідкладного захисту інтересів держави, можливості настання негативних наслідків у разі бездіяльності, а також наявності об`єктивних причин, що могли перешкоджати зверненню до суду.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Аналізуючи положення законодавства щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у випадках їх порушення або загрози порушення, слід зазначити, що таке представництво допускається, зокрема:

1) коли захист відповідних інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах;

2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати захист законних інтересів держави у відповідних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» охоплює ситуації, коли існує орган, уповноважений самостійно захищати інтереси держави, тоді як другий стосується випадків відсутності такого органу. Водночас правові підстави представництва інтересів держави прокурором у зазначених ситуаціях є різними за своєю суттю та умовами застосування.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту інтересів держави проявляється у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який, будучи обізнаним про порушення таких інтересів та наділеним необхідними повноваженнями для їх захисту, не звертається до суду з відповідним позовом.

Натомість неналежне здійснення захисту характеризується активною поведінкою органу, яка полягає у вчиненні певних дій або прийнятті рішень, спрямованих на захист інтересів держави, однак такі дії є неефективними, формальними або недостатніми для реального відновлення порушених інтересів.

Отже, якщо після отримання відповідного повідомлення компетентний орган упродовж розумного строку самостійно не звернувся до суду, це є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, у даному випадку прокурор звертається з позовом з метою захисту інтересів держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (позивач-1), який, відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 10.02.2022 № 91/0/5 22, утворено головою Львівської обласної державної адміністрації, входить до її складу, є юридичною особою публічного права, підпорядкованою голові обласної державної адміністрації, а також підзвітною і підконтрольною Міністерству аграрної політики та продовольства України.

До основних завдань Департаменту належить забезпечення реалізації державної політики, розроблення та виконання регіональних інноваційно інвестиційних та інших програм розвитку агропромислового виробництва, а також вжиття заходів щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, передбачених для Департаменту рішенням про обласний бюджет, та інформування суб`єктів господарювання агропромислового комплексу щодо застосування відповідних порядків використання коштів.

Оцінивши наявне у матеріалах справи листування між органами прокуратури та позивачами, суд дійшов висновку, що Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації, як головний розпорядник коштів обласного бюджету, та Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (позивач-2), як одержувач бюджетних коштів і уповноважений розпорядник бюджетних коштів на реалізацію заходів Комплексної програми, не вжили належних заходів щодо захисту інтересів держави.

Така бездіяльність полягала у невжитті заходів, спрямованих на стягнення з відповідачів кредитних коштів та відсотків за користування ними, наданих за рахунок коштів обласного бюджету в межах реалізації Комплексної програми підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2021-2025 роки, що, з огляду на істотне порушення відповідачами строків і розмірів платежів, призвело до порушення інтересів держави, які полягають у несвоєчасному поверненні бюджетних коштів до місцевого бюджету у належному розмірі.

Отже, наведені обставини свідчать про неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень щодо захисту порушених інтересів держави у розумний строк, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Також варто зазначити, що у постанові від 19.08.2025 у справі № 902/16/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, вказав, що держава, вступаючи у цивільні правовідносини, набуває та здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах наданої їм компетенції. Поведінка таких органів розглядається як поведінка держави, а у судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через уповноважений орган. Отже, фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивачем визначено конкретний орган.

Крім того, у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначати наявність порушення інтересів держави та звертатися до суду з відповідними вимогами може суб`єкт, наділений владними повноваженнями у спірних правовідносинах, або прокурор, який, виконуючи субсидіарну функцію, здійснює представництво інтересів держави у разі, якщо компетентний орган не здійснює такого захисту або здійснює його неналежним чином.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 53 ГПК України, належним чином підтвердив наявність відповідних повноважень і підстав для представництва.

Отже, суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2021 між Фондом підтримки та ФГ «Файна Беррі» було укладено договір №04-06-21 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану, на підставі якого між сторонами виникли договірні правовідносини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Варто зауважити, що укладення кредитного договору саме по собі є правовою підставою для виникнення між сторонами відповідних прав та обов`язків, однак кредитне зобов`язання набуває реального змісту з моменту надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів. Саме з цього часу між сторонами виникає кредитне правовідношення, в межах якого кожна зі сторін набуває визначених договором та законом прав і обов`язків.

Після надання кредитних коштів сторони зобов`язані належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання відповідно до погоджених умов. При цьому кредитодавець набуває права вимагати від позичальника своєчасного та повного повернення кредиту, сплати відсотків та виконання інших передбачених договором обов`язків, тоді як позичальник зобов`язаний виконати такі вимоги у строки та порядку, визначені договором. Відтак подальші правовідносини сторін спрямовані на належне виконання кредитного зобов`язання, а невиконання чи неналежне виконання його умов тягне за собою наслідки, встановлені договором та законом.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 700 000,00 грн під 5% річних від суми фактично отриманого кредиту строком на п`ять років.

При цьому умовами пункту 1.1 договору передбачено відтермінування повернення основної суми кредиту на один рік з дати його отримання, після закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків у порядку і строки, визначені договором.

Відповідно до додатку до кредитного договору визначений графік повернення кредитних коштів, за змістом якого термін повернення кредиту - 2 квартал 2027 року.

Приписами статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши ФГ «Файна Беррі» кредитні кошти у сумі 700 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.06.2021.

Натомість відповідач-1, отримавши кредитні кошти, не забезпечив належного виконання взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення та сплати відсотків у строки і порядку, визначені договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором. Зокрема, позичальником було сплачено лише 1 000,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 52 631,24 грн відсотків за користування кредитом.

Окрім цього, судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором про надання кредиту, відповідно до пункту 1.3 цього договору, між Фондом підтримки (позивачем-2) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) 29.06.2021 укладено договір поруки, а між Фондом підтримки (позивачем-2) та ОСОБА_2 (відповідачем-3) 22.07.2021 - договір поруки. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами поруки.

З моменту укладення зазначених договорів їх сторони набули взаємних прав та обов`язків, визначених умовами договорів поруки та вимогами чинного законодавства, а поручителі прийняли на себе обов`язок відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами статті 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ФГ «Файна Беррі» істотно порушило умови договору №04-06-21 від 17.06.2021, оскільки не виконало зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Приписами статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.1 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021 ОСОБА_1 (поручитель за договором поруки від 29.06.2021) та ОСОБА_2 (поручитель за договором поруки від 22.07.2021) зобов`язалися відповідати перед Фондом за виконання ФГ «Файна Беррі» усіх зобов`язань, що виникли з договору про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток агротуристичного фермерського господарства «Файна Беррі» № 04-06-21 від 17.06.2021, а також усіх додаткових угод, укладених до нього.

У відповідності до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас пунктами 1.3 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021 визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобов`язаннями останнього за кредитним договором (відповідальність поручителя і позичальника є солідарною), в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом, в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України. У випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих кредитором за фактичний період користування кредитом.

Дія цього договору припиняється після повного погашення позичальником або поручителем усіх сум заборгованості або поручителем усіх сум заборгованості за кредитним договором (п. 4.2 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021).

Кожен поручитель надав дозвіл Фонду підтримки, у разі невиконання чи неналежного виконання поручителем його зобов`язань щодо солідарного повернення заборгованості за даним договором, використовувати на власний розсуд кредитора, в тому числі передавати третім особам (зокрема, але не виключно: правоохоронним органам, суду, нотаріусу, державній виконавчий службі) інформацію про поручителя (п. 4.10 договорів поруки від 29.06.2021 та від 22.07.2021).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору Фонд підтримки звертався до позичальника з письмовими вимогами від 20.07.2023 №64/07-23/02 та до поручителів від 04.06.2024 №43/06-24/13 про погашення наявної заборгованості.

Проте матеріали справи не містять доказів їх виконання, а відтак зазначені вимоги залишилися без належного реагування.

Водночас судом встановлено, що відповідач-3, як поручитель за договором поруки від 22.07.2021, частково виконав забезпечене порукою зобов`язання, сплативши на користь Фонду підтримки 229 348,14 грн, з яких 168 222,07 грн спрямовано на погашення основної суми кредиту, а 61 126,07 грн - на сплату відсотків за користування кредитом.

З урахуванням здійснених платежів станом на 01.07.2025 прострочена заборгованість позичальника становила 182 777,93 грн основного боргу та 20 536,33 грн відсотків за користування кредитом. При цьому загальний залишок непогашеної суми кредиту складав 530 777,93 грн, з яких 348 000,00 грн становили платежі, строк виконання яких на момент звернення до суду ще не настав.

Положеннями статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За таких обставин кредитор, реалізовуючи права, передбачені статтею 543 ЦК України, вправі на власний розсуд пред`явити вимогу про виконання забезпеченого зобов`язання як до боржника, так і до кожного з поручителів окремо або одночасно, у повному обсязі чи в відповідній частині.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам кредитного договору.

Суд, надаючи оцінку доводам відповідачів, зазначає наступне.

Суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що розірвання кредитного договору є передчасним та неспівмірним способом захисту, оскільки тривале невиконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, незважаючи на неодноразові письмові вимоги кредитора, свідчить про істотне порушення умов договору та позбавляє кредитора того, на що він обґрунтовано розраховував при його укладенні.

Посилання відповідача-1 на фінансові труднощі та корпоративний конфлікт, суд також оцінює критично.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2025 у справі №520/2941/24, від 12.08.2025 у справі №200/3078/23 та від 18.11.2025 у справі №160/16076/24 підкреслює, що особа, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна довести їх надзвичайність, невідворотність та причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Аналогічна практика підтверджує, що наявність воєнного стану не звільняє боржника від обов`язку повернути грошові кошти за невиконані зобов`язання.

Посилання відповідачів на те, що частина платежів за графіком ще не настала, не спростовують правомірності заявлених вимог, оскільки право кредитора на дострокове повернення кредиту прямо передбачено умовами договору та частиною другою статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини кредиту, а також ст.653 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Також суд не бере до уваги доводи відповідачів щодо неправильності визначення розміру заборгованості. Розрахунок заборгованості здійснений з урахуванням суми фактично наданого кредиту, проведених платежів позичальником та поручителем, а також умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів і сплати відсотків. Відповідачами не подано належних та допустимих доказів на спростування наведеного розрахунку або власного контррозрахунку заборгованості.

Суд також відхиляє заперечення відповідачів щодо відсутності підстав для відповідальності поручителів. Договорами поруки від 29.06.2021 та 22.07.2021 передбачено, що поручителі відповідають перед Фондом підтримки за виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи повернення основної суми кредиту та сплату відсотків за користування кредитом. Враховуючи встановлений судом факт порушення позичальником умов кредитного договору, у кредитора виникло право вимагати виконання забезпеченого порукою зобов`язання від поручителів.

При цьому часткове виконання одним із поручителів зобов`язань за кредитним договором не припиняє обов`язку інших поручителів та позичальника до повного виконання зобов`язання, оскільки інше умовами договорів поруки не передбачено.

Суд наголошує, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц).

Інші доводи відповідачів, викладені у відзивах та поясненнях, суд також відхиляє, оскільки вони не спростовують факту отримання кредитних коштів, укладення договору поруки, порушення строків повернення кредиту та наявності непогашеної заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені відповідачами заперечення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи тривале невиконання позичальником договірних зобов`язань, невиконання вимог кредитора про погашення заборгованості та істотне порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги про розірвання договору про надання пільгового кредиту №04-06-21 від 17.06.2021 та солідарне стягнення з відповідачів (боржника та поручителів) заборгованості у розмірі 551 314,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024р. у справі №903/135/23 (903/134/23).

Оскільки спір виник з вини відповідачів унаслідок неналежного виконання ними договірних зобов`язань, а позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно обсягу їх відповідальності, а саме: на відповідача-1 - у розмірі 5 233,26 грн, на відповідача-2 - у розмірі 2 205,26 грн та на відповідача-3 - у розмірі 2 205,26 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір №04-06-21 від 17.06.2021 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток агротуристичного фермерського господарства «Файна Беррі», укладений між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та Фермерським господарством «Файна Беррі».

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Файна Беррі» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 98, кв. 146; ідентифікаційний код - 41597252), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128; ідентифікаційний код - 30477771) 551 314,26 грн, що включає в себе: 182 777,93 грн заборгованості з погашення тіла кредиту, 348 000,00 грн заборгованості з повернення тіла кредиту, строк якого ще не настав, 20 536,33 грн заборгованості із сплати відсотків за користування кредитом за договором №04-06-21 від 17.06.2021.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Файна Беррі» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 98, кв. 146; ідентифікаційний код - 41597252) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код - 02910031) 5 233,26 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код - 02910031) 2 205,26 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код - 02910031) 2 205,26 грн судового збору.

7. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.07.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.