Ухвала суду № 138501177, 27.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.07.2026Справа № 910/9017/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтрек"

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтрек" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою до Господарського суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення, що складаються з нежитлової будівлі (літ. Б) загальною площею 80,2 кв.м, нежитлової будівлі (літ. В) загальною площею 77,9 кв.м, нежитлової будівлі (літ. Г) загальною площею 80,8 кв.м та тенісних кортів (№ 1- 9) загальною площею 7354,2 кв.м, а разом - загальною площею 7593,10 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто три цілих десять сотих) кв.м; місце розташування: м. Київ, проспект Повітрофлотський (проспект Повітряних Сил), будинок 63, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна ділянка з кадастровим номером 1928619880000; 8000000000:72:331:0008;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам як спеціальним суб`єктам державної реєстрації прав, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав незалежно від форми власності вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлові приміщення, що складаються з нежитлової будівлі (літ. Б) загальною площею 80,2 кв.м, нежитлової будівлі (літ. В) загальною площею 77,9 кв.м, нежитлової будівлі (літ. Г) загальною площею 80,8 кв.м та тенісних кортів (№ 1- 9) загальною площею 7354,2 кв.м, а разом - загальною площею 7593,10 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто три цілих десять сотих) кв.м; місце розташування: м. Київ, проспект Повітрофлотський (проспект Повітряних Сил), будинок 63, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928619880000; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:331:0008, у тому числі щодо державної реєстрації переходу, набуття чи припинення права власності (в тому числі на користь будь-якої третьої особи), державної реєстрації інших речових прав, а також обтяжень (іпотеки, застави, податкової застави тощо), - до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтрек» до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ» про зобов`язання виконати умови договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовні матеріали та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтрек" заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід ураховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За умовами ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід зауважити, що з огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна достатньо обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує наступне.

Заявник одночасно з цією заявою звертається до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ» (далі - Відповідач, Фонд) про зобов`язання виконати умови Інвестиційного договору від 28 травня 2024 року (далі - Договір) шляхом укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що складаються з нежитлової будівлі (літ. Б) загальною площею 80,2 кв.м, нежитлової будівлі (літ. В) загальною площею 77,9 кв.м, нежитлової будівлі (літ. Г) загальною площею 80,8 кв.м та тенісних кортів (№ 1- 9) загальною площею 7354,2 кв.м, а разом - загальною площею 7593,10 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто три цілих десять сотих) кв.м; місце розташування: м. Київ, проспект Повітрофлотський (проспект Повітряних Сил), будинок 63; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:331:0008.

Об`єкт не належить до об`єктів житлової нерухомості (далі за текстом - Об`єкт). Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договорів Інвестор зобов`язався сплатити Фонду вартість Об`єкта у розмірі 13 360 000,00 гривень у строк до 31 березня 2025 року.

Інвестор у повному обсязі та своєчасно виконав це зобов`язання, сплативши Фонду повну вартість Об`єкта. Будівництво об`єктів нерухомості завершено, будинок введено в експлуатацію, право власності на Об`єкт зареєстровано за Фондом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 липня 2025 року та вказаним об`єкта нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1928619880000.

Незважаючи на це, Відповідач безпідставно ухиляється від виконання свого зустрічного обов`язку укласти з Заявником договір купівлі-продажу Об`єкта.

01 квітня 2026 року Заявник направив Відповідачу письмову вимогу (претензію) з вимогою виконати зобов`язання за Договором та укласти договорів купівлі-продажу Об`єкта. У відповіді на цю вимогу від 01 квітня 2026 року Відповідач повідомив, що ним здійснюються реєстраційні дії щодо оформлення права власності на Об`єкт за іншою особою (третьою особою), з якою Відповідачем також укладено інвестиційний договір щодо того самого об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, ризик відчуження Об`єкта на користь третьої особи в цій справі не є гіпотетичним, умовним чи таким, що ґрунтується лише на припущеннях Заявника, - він є реальним, безпосереднім і таким, що вже настав: за власним твердженням Відповідача, викладеним у письмовій відповіді на претензію, реєстраційні дії щодо оформлення права власності на Об`єкт за третьою особою вже здійснюються станом на дату подання цієї заяви. Викладене свідчить про те, що Відповідач, уклавши Інвестиційний договір щодо Об`єкта одночасно з двома різними особами (Заявником та третьою особою), діє недобросовісно та створює ситуацію подвійного інвестування в один і той самий об`єкт нерухомого майна

Вивчивши доводи заявника, суд зазначає, що підстави викладені заявником у заяві про забезпечення позову не надають до суду жодного підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення суду.

При цьому, відповіді на претензії (вимоги), надані заявником до суду, не містять доказів здійснення відповідачем реєстраційних дій щодо оформлення права власності на Об`єкт за іншою особою, оскільки вказані відповіді містять інформацію, що вказані позивачем об`єкти є предметами інвестиційних (договорів) з іншою особою.

В цей же час, заявником не зазначено яким чином об`єкт інвестиції, який є предметом інвестиційного договору в межах даної справи можє бути предметом інвестиційних договорів з іншими особами, враховуючи дійсність, як зазначає позивач, інвестиційного договору в межах даної справи.

При цьому, заявником не зазначено чи можуть бути порушені права третіх осіб, враховуючи інформацію, зазначену ТОВ «КУА «ДМ Капітал» у відповідях на претензію (вимогу) та чи не вплине забезпечення позову в межах даної справи на права та інтереси третіх осіб.

Отже, заявником у заяві про забезпечення позову не доведено обставин на які він посилається.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, приходить до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтрек" про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на відповідні докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності невідкладного забезпечення позову.

Заявником не підтверджено документально, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, у задоволенні згаданої заяви необхідно відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 664,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтрек" про забезпечення позову відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ