Рішення № 138500678, 27.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 945/115/26

Провадження № 2/487/1913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З. М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та заперечень, процесуальні дії.

12 березня 2026 року з Миколаївського районного суду Миколаївської області до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі також позивач) до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 09.06.2025-100001255 від 09.06.2025 у сумі 25440,00 грн та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 09.06.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем укладено кредитний договір № 09.06.2025-100001255, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 8000 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача, строком на 189 днів зі сплатою процентів. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Відповідач не виконав умови договору та на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 25440,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000,00 грн, по процентам 11760 грн, комісія пов`язання з наданням кредиту 560 грн, додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості) 1120 грн, неустойка 4000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

18 березня 206 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25 червня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, поданий через систему «Електронний суд» представником відповідача Антонюк Т.О., в якому вона зазначила, що відповідач заперечує проти позовних вимог Посилалась на ненадання позивачем доказів перерахування кредитних коштів у сумі 8000 грн саме відповідачу, і що картка, на яку перераховувались кошти, належить відповідачу. Також зазначила, що позивачем не надано детальний розрахунок заборгованості, тому неможливо встановити його правильність; відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують перерахування коштів; не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор фактично був направлений саме відповідачу і нею отриманий. Щодо вимог про нарахування неустойки, представник вважає, що позивачем не враховано п. 18 Перехідних положень ЦК України і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Щодо додаткової комісії не вказаний перелік послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, тому вимоги про стягнення додаткової комісії безпідставні. На підставі викладеного, представник позивача просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив, яка надійшла 29.06.2026, представник позивача зазначає, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Відповідачем документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами Позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України «Про платіжні послуги». Отже, Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у Позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки Позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Зазначає, що позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Представник позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Щодо нарахування процентів, позивач зазначає, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Щодо комісії, представник позивача зазначив, що за відсутності доказів оскарження цих умов, відсутні підстави для стягнення цього платежу. Щодо неустойки, представник посилався на ЗУ «Про споживче кредитування», та зазначив, що він надає право нараховувати неустойку з за договорами укладеними з 24.01.2024 і оскільки цей закон є спеціальним то саме він підлягає застосуванню. Тому вважає, що неустойка нарахована правомірно та підлягає стягненню. Просив позовні вимоги задовольнити.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено електронний кредитний договір № 09.06.2025-100001255 шляхом ознайомлення з пропозицією укласти договір, поданням заявки, підписаної електронним підписом та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

У заявці, відповіді позичальника зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5354-32XX-XXXX-5239.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 надається Кредит на наступних умовах: Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.; Строк на який надається кредит: 189 днів з дати його надання; Дата повернення кредиту 14.12.2025.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором (пункт 5).

Відповідно до п. 6 відповіді, процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7 відповіді, процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 7% від суми Кредиту та дорівнює 560 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів (пункт 8 відповіді).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 560 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.(пункт 9 відповіді).

Відповідно до 12. відповіді, денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,89% (денна процентна ставка) = (13440 / 8000)/ 189 ? 100%.

Відповідно до п. 17. відповіді, неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (пункт 20 відповіді).

Погоджений канал комунікації: смс інформування на фінансовий номер 0939091491 (пункт 24 відповіді).

Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 E236, шляхом введення коду з смс, яке відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , та електронним підписом Кредитодавця.

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, ОСОБА_1 ідентифіковано в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до листа вих. №1-1301 від 13.01.2026, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.06.2025 на суму 8000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 767550978, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 09.06.2025-100001255.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.06.2025-100001255, заборгованість ОСОБА_1 складає 25440,00 грн: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11760 грн по процентам, 560 грн комісія пов`язання з наданням кредиту, 1120 грн - додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості), 4000 грн неустойка.

Джерела права, які підлягають застосуванню.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, відповідно до статей 205, 207 ЦК України, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 3, 4, 6, 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 ЦК України регулює правовідносини щодо надання позики.

Відповідно до ч. 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.

На підставі матеріалів справи встановлено, що кредитний договір № 09.06.2025-100001255 від 09.06.2025 підписаний електронними підписами сторін в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис». При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Споживчий центр» надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Враховуючи вказаний у розділі 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) порядок укладення електронного договору, без реєстрації відповідача в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, обрання умов, отримання ідентифікатора в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний відповідачем при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінету на вебсайті, підписання відповіді на прийняття пропозиції (акцепту) одноразовим ідентифікатором, неможливе укладення договору.

Особу відповідача було ідентифіковано через Систему BankID НБУ, у якій вказаний фінансовий номер, що відповідає номеру, використаному під час укладення договору.

Відповідач не довела, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання договору, їй не належить або нею не використовувася.

Крім того, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну заявку, яка містить інформацію про позичальника, проте відповідачем не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.

Також, підписавши пропозицію про укладення кредитного договору, відповідач підтвердила, що вказаний нею при реєстрації номер телефону належить виключно їй та що вказаний нею для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно їй на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником. (пункти 11.4., 11.5.)

За таких обставин, заперечення відповідача щодо недоведення факту підписання договору суд відхиляє.

Також слід зазначити, посилаючись на недоведність позовних вимог, представник відповідача вдалася лише до оцінки доказів, наданих позивачем.

Водночас, обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.

Слід зазначити, що процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Принцип змагальності передбачає, зокрема і те, що суд у розгляді справи займає позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами.

Тож можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі представник відповідача жодного доказу не надала та не зверталась із клопотання про їх витребування, у разі неможливості їх надати.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, укладення сторонами договору в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, підписання в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

В укладеному між сторонами кредитному договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, комісії, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодилася, електронним цифровим підписом підтвердила, що прийняла пропозицію укласти договір саме на запропонованих умовах, про що свідчить як зміст Договору, у якому зазначений одноразовий ідентифікатор відповідача, так і інформація про ідентифікацію.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало на картковий рахунок 5354-32XX-XXXX-5239, вказаний в договорі, кошти в розмірі 8000,00 грн, що підтверджується листом вих. №1-1301 від 13.01.2026, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

Доводи відзиву, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Отже, згаданий вище лист є належним, допустимим доказом перерахування коштів відповідачу.

Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Оскільки відповідач не надав власної виписки з рахунку, яка б спростовувала надходження коштів, доказів повернення отриманих у кредит коштів, що є її процесуальним обов`язком, факт наявності заборгованості є не спростованим відповідачем.

Заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань щодо перевірки належності банківського рахунку, на який вказані кошти були перераховані, представник відповідача не заявляла.

Враховуючи наведене, позивачем доведено на підставі належних доказів надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та не виконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача складає 25440,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11760 грн по процентам, 560 грн комісія пов`язання з наданням кредиту, 1120 грн - додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості), 4000 грн неустойка.

Вказаний розрахунок відповідає умовам договору та відповідачем не спростовано.

Доводи позивача щодо відсутності у розрахунку заборгованості порядку нарахування, періодів, процентів, комісій, здійснених платежів відповідачем, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявним у справі розрахунком заборгованості, який містить усі зазначені складові, є зрозумілим та відповідає умовам договору.

Доводи щодо неправомірності нарахування додаткової комісії через відсутність у договорі переліку послуг, за які вона сплачується, суд також відхиляє, оскільки у п. 9 заявки та відповіді чітко визначено перелік додаткових та супутніх послуг, які охоплюються цією комісією, а також застережено, що за послуги, які надаються на безоплатній основі, вона не сплачується, що свідчить про повну визначеність предмету та умов її нарахування.

Враховуючи викладене, позивачем доведено на підставі належних та допустимих доказів наявність заборгованості за основним боргом у сумі 8000,00 грн, 11760 грн по процентам, 560 грн комісія пов`язання з наданням кредиту, 1120 грн - додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості).

Щодо неустойки, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 18 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Однак, на час розгляду справи положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

За таких обставин, незважаючи на виключення відповідної норми із ЗУ «Про споживче кредитування» Законом № 3498-ІХ, пріоритет мають положення ЦК України як основного акта цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки з 24.02.2022 на території України діє воєнний стан, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплатити позивачу нараховану ним неустойку у сумі 4000,00 грн на підставі п. 18 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України, а тому суд відмовляє у задоволенні цих вимог.

Підсумовуючи викладене, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість у сумі 21440,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11760 грн по процентам, 560 грн комісія пов`язання з наданням кредиту, 1120 грн - додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог (84%), що становить 2 236,42 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 09.06.2025-100001255 від 09.06.2025 у сумі 21440,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11760 грн по процентам, 560 грн комісія пов`язання з наданням кредиту, 1120 грн - додаткова комісія (комісія за обслуговування кредитної заборгованості).

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 236,42 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич