Рішення № 138500349, 14.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/2136/26

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська

компанія»

до Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича

про стягнення 499.590,00 грн

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська

компанія»

про визнання договору недійсним, стягнення 175.500,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судових засідань Ключерова В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за п/п Доргова Г.В., ордер серії АР № 1160303 від 29.01.2024

від відповідача за п/п Юрченко І.О., самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

02.03.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» до Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича про стягнення 499.590,00 грн, з яких 109.200,00 грн 20% штрафу за поставку неякісного товару, 6.006,00 грн 0,1% пені від вартості незаміненого у строк неякісного товару, 327.600,00 грн 15% штрафу за непоставку товару у кількості 80 т, 56.784,00 грн 0,1% пені від вартості непоставленого в строк товару у кількості 80 т.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25622/Ю від 11.08.2025 відповідачем 28.08.2025 на підставі рознарядки позивача № ПК-07/1387н від 14.08.2025 було поставлено товар у кількості 20 тон на загальну суму 546.000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 27.08.2025, рахунком-фактурою № 12 від 27.08.2025 та товарно-транспортною накладною № 22 від 27.08.2025. З метою реалізації свого права позивач звернувся до випробувальної лабораторії ТОВ «Науково-Технічний центр «ВНДІХМПРОЕКТ» із заявою № ПКВЧД-3-14/371 від 21.08.2025 про проведення лабораторних досліджень прального порошку, поставленого за договором. За результатами дослідження встановлено, що поставлений порошок не відповідає вимогам ДСТУ 2972:2010 за показником «мийна здатність», який становить 67% за протоколом випробувань № 0319 від 02.09.2025, в той час, коли згідно вимог ДСТУ 2972:2010 мінімально допустимий показник - не менше 85%. У зв`язку з цим позивач призупинив приймання прального порошку та звернувся із заявою № ПК-07/2151н від 16.10.2025 до ТОВ «Бюро судових експертиз «Надія» з проханням провести судову товарознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта № 42/52-12/25 від 19.12.2025 встановлено низьку мийну здатність товару, що свідчить про його неналежну якість. З огляду на те, що поставлений товар є неналежної якості, його було повернуто відповідачу для подальшої заміни, про що складено акт передачі товару від 15.09.2025. З урахуванням викладеного, у позивача наявні підстави для застосування п. 9.3.2 договору та нарахування штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, а також пені у розмірі 0,1 % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання. Крім того, позивач зазначає, що згідно рознарядки № ПК-07/1616н від 03.09.2025 на поставку товару у кількості 80 тон на загальну суму 2.184.000,00 грн відповідач не здійснив поставку у встановлений договором строк. 08.10.2025 позивачем на електронну поштову адресу відповідача було направлено повідомлення № ПК-07/2052н від 07.10.2025 про розірвання договору. Відповідно до п. 9.3.1 договору, у разі порушення строків поставки, передбачених пунктом 4.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, а у разі прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2136/26 від 05.03.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

10.03.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2136/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 01.04.2026 разом із зустрічним позовом), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки якість поставленої партії товару (прального порошку «EXTREME WASH») відповідає умовам договору та вимогам ДСТУ 2972:2010. На підтвердження цього відповідач надає висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) № 1874/26-34.2 від 01.04.2026 (експерт Січкар С.М.), який дослідив безпосередньо опломбований покупцем зразок та встановив мийну здатність 93,4% (при нормі не менше 85%). Натомість наданий позивачем протокол випробувань № 0319 від 02.09.2025 проведено щодо неідентифікованого зразка (без вказівки номера пломби) та з порушенням методики ДСТУ 2665:2012 щодо дозування засобу. Висновок експерта Бугрової Н.К. є неналежним доказом, оскільки експерт має товарознавчу спеціальність (12.1), не наділена повноваженнями на проведення лабораторних фізико-хімічних досліджень і сам об`єкт (порошок) не досліджувала. Щодо непоставки другої партії відповідач зазначає, що він правомірно в односторонньому порядку розірвав договір 15.09.2025 на підставі п. 15.2, оскільки покупець порушив «Комплаєнс запевнення» (п. 15.1.1.2) щодо відсутності судових проваджень, що впливають на виконання умов договору, враховуючи наявність судової справи № 910/8895/25 з тим самим виробником та публікацій НАБУ про корупцію.

06.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» про

1) визнання договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів «ПК/МТЗ/25622/Ю від 11.08.2025 недійсним;

2) стягнення витрат на доставку та вивезення партії товару у кількості 20 тон у сумі 39.000,00 грн;

3) стягнення суми стягненої з Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича за банківською гарантією № 3086/25-ГВе від 05.08.2025 виконання договору внаслідок подання письмової вимоги № ПК-07/1864н від 23.09.2025, відповідно до якої Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» було в автоматичному режимі списано кошти у сумі 136.500,00 грн, які вносились як гарантійна сума належного виконання договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач не мав наміру приймати поставлений товар на умовах договору, оскільки такі дії покупця мають систематичний характер, посилаючись, зокрема, на справу № 910/8895/25, у якій відповідач також не прийняв поставлений товар. Оскільки зі сторони покупця договір як правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України наявні підстави для визнання договору недійсним. Крім того, позивач вказує, що витрати, понесені ним на виконання взятих на себе зобов`язань за договором щодо доставки товару, підлягають відшкодуванню відповідачем у сумі 39.000,00 грн, а також кошти у сумі 136.500,00 грн, що були списані як гарантійна сума.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2136/26 від 08.04.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання копії повідомлення - вимоги банку про отримання письмової вимоги по банківській гарантії № 03-9/02/5151 від 24.09.2025.

13.04.2026 від позивача за первісним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки залучений судовий експерт Бугрова Н.К. має необхідні знання, кваліфікацію та свідоцтво МЮ № 1796, а відповідно до постанови Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 910/138/24 (де фігурував цей самий виробник порошку), такий експертний висновок приймається як належний і допустимий доказ. Крім того, позивач вказує, що відповідач сам погодився з неякісністю товару, оскільки 15.09.2025 забрав його за актом передачі товару з метою проведення заміни, що підтверджено підписом уповноваженого представника водія за довіреністю № 943. Щодо розірвання договору, позивач наголошує на необґрунтованості посилань відповідача на пункт 15.1.1.2 («Комплаєнс запевнення»), адже на момент укладення договору були відсутні будь-які судові спори безпосередньо між ФОП Дишком О.М. та позивачем, тому у постачальника не було права на одностороннє розірвання.

13.04.2026 позивачем за зустрічним позовом усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2136/26 від 20.04.2026 постановлено:

- зустрічний позов Фізичній особі-підприємцю Дишко Олексію Миколайовичу до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» в частині стягнення коштів у розмірі 136.500,00 грн, які були списані як гарантійна сума повернути заявнику;

- прийняти зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» в частині визнання договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів «ПК/МТЗ/25622/Ю від 11.08.2025 недійсним та стягнення 39.000,00 грн для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/2136/26 та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом;

- перейти до розгляду справи № 910/2136/26 за правилами загального позовного провадження;

- призначити підготовче засідання на 19.05.2026.

27.04.2026 від відповідача за первісним позовом до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що вивезення товару 15.09.2025 здійснювалося водієм перевізника на підставі довіреності, яка уповноважувала його виключно на отримання та вивезення товару, а не на питання визнання його якості чи зобов`язання щодо заміни. Забрати товар було необхідно для мінімізації збитків постачальника. Натомість, представник відповідача Дорошик Т.Г., який мав повноваження щодо якості, не підписав акт від 08.09.2025 та виклав окрему думку щодо незгоди із висновками. Щодо компетенції експерта позивача відповідач наголошує, що Верховний Суд у справі № 910/138/24 не здійснював оцінку доказів і обставини тієї справи відрізняються, тому це не підтверджує компетентність товарознавця Бугрової Н.К. у проведенні лабораторних випробувань. Відмова покупця приймати якісний товар має ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

12.05.2026 від відповідача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» заперечує проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки він діяв виключно в межах правового поля та умов договору. Невідповідність товару нормам ДСТУ 2972:2010 (мийна здатність 67%) встановлено протоколом випробувань № 0319 та підтверджено висновком експерта. Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що ФОП Дишко О.М., коли вивіз 15.09.2025 порошок, фактично погодився з його невідповідністю і необхідністю заміни. Аргументи про порушення «Комплаєнс запевнень» та посилання на судові справи (в т.ч. № 910/8895/25) є безпідставними, оскільки ці спори не стосуються сторін договору безпосередньо, отже, права позивача за зустрічним позовом не порушені, і підстави для визнання договору недійсним відсутні. Відтак, витрати у розмірі 39.000,00 грн на логістику не підлягають стягненню з покупця, оскільки спричинені порушенням умов договору самим постачальником.

15.05.2026 від позивача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що надані АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» докази неідентифікованого лабораторного випробування є недостовірними, тоді як якість товару (мийна здатність 93,4%) підтверджена експертизою КНДІСЕ № 1874/26-34.2 (експерт Січкар С.М.) опломбованого зразка. Вивезення товару водієм було спрямоване на збереження майна, а не визнання браку. Позивач наголошує, що пункт 15.1.1.2 «Комплаєнс запевнень» не містить умови, щоб судові провадження (зокрема, справа № 910/8895/25 щодо цього ж виробника порошку та кримінальні справи НАБУ) стосувалися безпосередньо обох сторін договору. Оскільки товариство з самого початку не мала наміру приймати товар та виконувати договір, такий правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, тому є всі підстави визнати його недійсним (ч. 5 ст. 203 ЦК України) та відшкодувати витрати на доставку.

19.05.2026 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу відповідно до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.06.2026.

29.05.2026 від відповідача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу порушення його прав чи законних інтересів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові про визнання договору недійсним. Всі наведені публікації та судові справи не стосуються ФОП Дишка О.М., тому посилання на порушення «Комплаєнс запевнень» є необґрунтованими. Позивач за зустрічним позовом лише намагається уникнути власної відповідальності за поставку неякісного товару та непоставку 80 тонн. Витрати на суму 39.000,00 грн є наслідком порушення зобов`язань самим же постачальником, який повинен був здійснити заміну за власний рахунок (п. 8.3.4 договору).

Позивач за первісним позовом у судовому засіданні 09.06.2026 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні 09.06.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

09.06.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.06.2026.

Позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні 23.06.2026 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом у судовому засіданні 23.06.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

23.06.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.06.2026.

30.06.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.07.2026.

У судовому засіданні 14.07.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2025-07-11-003466-a між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (позивач за первісним позовом, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Дишком Олексієм Миколайовичем (відповідач за первісним позовом, постачальник) 11.08.2025 укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25622/Ю (далі - договір № ПК/МТЗ/25622/Ю).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар (пральний порошок «EXTREME WASH»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

За умовами Специфікації № 1 до договору ціна договору становить 2 730 000,00 грн без ПДВ за 100 тон товару.

В подальшому, сторонами вчинялися дії на виконання договору № ПК/МТЗ/25622/Ю, а саме:

- 14.08.2025 покупцем була направлена рознарядка № ПК-07/1387н на поставку партії товару в кількості 20 тон;

- 28.08.2025 постачальник здійснив поставку товару у кількості 20 тон на суму 546 000,00 грн, що підтверджено видатковою накладною № 22 від 27.08.2025;

- 08.09.2025 комісією покупця за участі уповноваженого представника постачальника складено акт про фактичну якість і комплектність продукції № 286, в якому зазначено про невідповідність товару вимогам ДСТУ 2972:2010 за показником «мийна здатність» (67%) згідно з протоколом випробувань від 02.09.2025 № 0319;

- 15.09.2025 вказану партію товару було повернуто постачальнику для заміни згідно акту передачі товару від 15.09.2025, однак заміну товару не було здійснено.

Також, 03.09.2025 покупцем була направлена рознарядка № ПК-07/1616н на поставку партії товару у кількості 80 тон, яку постачальник не виконав у встановлений договором строк.

07.10.2025 покупець надіслав постачальнику повідомлення № ПК-07/2052н про розірвання договору з 15.10.2025 в односторонньому порядку. Водночас, постачальник надіслав покупцю повідомлення № 956 від 15.09.2025 про розірвання договору з підстав порушення покупцем «Комплаєнс запевнень» (пункт 15.1.1.2 договору), а також звернувся із зустрічним позовом про стягнення збитків на логістику (39.000,00 грн) та неправомірно стягненої суми банківської гарантії (136.500,00 грн).

Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача за первісним позовом, відповідач поставив товар неналежної якості та порушив строки поставки другої партії товару, що є підставою для стягнення штрафних санкцій згідно з п. 9.3.1 та п. 9.3.2 договору. Зі свого боку, позивач за зустрічним позовом вважає, що товар відповідав умовам договору, що підтверджено висновком експерта № 1874/26-34.2 від 01.04.2026, а покупець не мав наміру виконувати договір, у зв`язку з чим він підлягає визнанню недійсним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) з відшкодуванням збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову та наявності підстав для часткового задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тобто, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд зазначає, що наданий Фізичною особою-підприємцем Дишком О.М. висновок експерта № 1874/26-34.2 від 01.04.2026 є більш вірогідним доказом на підтвердження факту поставки якісного товару за видатковою накладною № 22 від 27.08.2025 з огляду на наступне:

- експертиза виконана експертом, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 8.11 «Дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин» (свідоцтво № 438-24 від 06.08.2024, видане ЦЕКК при Міністерстві юстиції України);

- експертом особисто здійснено огляд об`єкту експертизи - пакет, опломбований пломбою покупця А57930905;

- експертом проведено лабораторні дослідження прального порошку, зразок якого було відібрано працівниками позивача за первісним позовом, опломбовано та передано для дослідження;

- експертом самостійно здійснено дослідження об`єкту експертизи (прального порошку), як хімічної речовини, на відповідність його ДСТУ 2972:2010 «Засоби мийні синтетичні порошкоподібні. Загальні технічні вимоги та методи випробування», встановивши мийну здатність 93,4%.

При цьому, суд критично оцінює наданий позивачем за первісним позовом висновок експерта № 42/52-12/25 від 19.12.2025, оскільки:

- експертиза виконана судовим експертом, яка має вищу торгово-економічну освіту та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1 «Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання» (свідоцтво № 1796 від 27.05.2016, видане ЦЕКК при Міністерстві юстиції України);

- експертиза проведена на підставі наданих замовником документів, зокрема протоколу випробувань № 0319 від 02.09.2025 щодо неідентифікованого зразка, без дослідження та огляду об`єкта експертизи (прального порошку), та без урахування документів про якість від виробника.

Тобто, здійснена без особистого огляду об`єкта дослідження (прального порошку) на замовлення покупця експертиза, проведена експертом, який не має необхідної кваліфікації, оскільки дослідження визначених договором показників якості прального порошку фізико-хімічними методами належить до кола питань експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.11 «Дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин».

Крім того, у висновку експерта № 42/52-12/25 від 19.12.2025 відсутні результати власних досліджень Бугрової Н.К.

Також, висновок Бугрової Н.К. не містить інформації про спосіб відбору та кількість використаного для дослідження прального порошку.

У даному випадку, за результатом оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що поставлений за видатковою накладною № 22 від 27.08.2025 пральний порошок «EXTREME WASH» (засіб мийний синтетичний порошкоподібний), є якісним та таким, що відповідає умовам договору, ТЗ, ТУ та ДСТУ.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач за первісним позовом (постачальник) належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25622/Ю від 11.08.2025 та поставив покупцю товар належної якості. Натомість покупець безпідставно відмовився від його прийняття, чим унеможливив подальше виконання договору постачальником. Позивач за первісним позовом, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, фактів поставки неякісного товару належними та допустимими доказами не довів.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафів та пені) у загальному розмірі 499.590,00 грн є необґрунтованими, спростованими матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Щодо посилання позивача на акт тестового прання та протокол випробувань № 0319, суд вказує, що результати тестового (експериментального) прання є суб`єктивною внутрішньою процедурою покупця, яка не ґрунтується на визначених договором та ДСТУ 2972:2010 об`єктивних критеріях чи методиках із застосуванням засобів вимірювальної техніки. Більше того, представник покупця письмово підтвердив на акті № 286 від 08.09.2025, що тестове прання регламентується виключно внутрішнім документом і представник постачальника до нього не має жодного відношення. Стосовно протоколу випробувань № 0319 від 02.09.2025, суд вказує, також, що даний доказ є недостовірним та неналежним для підтвердження якості поставленого товару, оскільки проведення цих лабораторних досліджень було замовлено покупцем (лист № ПКВЧД-3-14/371 від 21.08.2025) заздалегідь, ще до моменту фактичної поставки товару, яка відбулася 28.08.2025. Крім того, у зазначеному протоколі відсутня інформація про унікальний номер пломби (А57930902), що унеможливлює належну ідентифікацію дослідженого зразка як такого, що був спільно відібраний сторонами з поставленої партії. Також у протоколі міститься примітка, що випробування проводилися з порушенням методики ДСТУ 2665:2012 щодо дозування прального засобу (використовувалася кількість, вказана замовником, а не передбачена стандартом), що робить отримані результати неспівставними з нормативними вимогами ДСТУ 2972:2010.

Стосовно твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідач не замінив 20 тон неякісного товару у 20-денний строк, порушивши п. 2.8 та 8.3.4 договору, суд вказує, що обов`язок із заміни товару виникає виключно у разі об`єктивного підтвердження факту поставки товару неналежної якості. Оскільки висновком експерта КНДІСЕ № 1874/26-34.2 від 01.04.2026 достовірно підтверджено належну якість поставленого прального порошку та його відповідність ДСТУ 2972:2010 (зокрема, мийна здатність становить 93,4%), у постачальника були відсутні правові та фактичні підстави для здійснення заміни товару, який відповідав умовам договору.

Оцінюючи доводи сторін щодо непоставки 80 тонн товару, суд зазначає, що наявність судових проваджень чи публікацій правоохоронних органів щодо третіх осіб (виробника) не є порушенням «Комплаєнс запевнень» у розумінні договору, тому посилання постачальника на одностороннє розірвання договору з цих підстав є помилковими. Разом з тим, оскільки покупець ще до цього моменту безпідставно зупинив приймання першої партії якісного товару, у відповідача були відсутні фактичні підстави для відвантаження наступних 80 тонн порошку, що призвело б лише до збільшення його витрат. З огляду на те, що саме неправомірні дії позивача за первісним позовом зробили подальшу поставку неможливою, вина постачальника у невиконанні рознарядки відсутня, а тому заявлені АТ «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» позовні вимоги про стягнення штрафу та пені за цим епізодом задоволенню не підлягають.

Стосовно тверджень позивача, що вивезення товару 15.09.2025 представником відповідача нібито свідчить про повне визнання ним факту неякісності продукції та обов`язку її заміни, суд вказує про їх необґрунтованість, оскільки вказаний товар забирався водієм-перевізником Пушним М.М. на підставі довіреності № 943 від 15.09.2025, яка наділяла його повноваженнями виключно на отримання та вивезення готової продукції. Водій не мав юридичних повноважень погоджуватися з дефектами товару чи приймати зобов`язання щодо його заміни. Водночас уповноважений на перевірку якості представник постачальника Дорошик Т.Г. раніше офіційно висловив свою незгоду з претензіями покупця в окремій думці до акту № 286 від 08.09.2025. Саме ж вивезення товару було вимушеним кроком постачальника для порятунку свого майна та мінімізації збитків.

Вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25622/Ю від 11.08.2025 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне

Відповідно до частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В даному випадку встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання умов дійсного договору з боку покупця, а не про невідповідність правочину вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України в момент його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за зустрічним позовом понесені витрати щодо доставки товару відповідачу у загальній сумі 39.000,00 грн, що підтверджується договором-заявкою № 27/08/2025 від 27.08.2025, рахунком № 148 від 2.08.2025, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 148 від 28.08.2025, платіжними інструкціями № 78 від 28.08.2025 на суму 6.000,00 грн, № 83 від 30.08.2025 на суму 7.500,00 грн та № 84 від 01.09.2025 на суму 7.500,00 грн; договором-заявкою № 15/09/2025 від 15.09.2025, рахунком-фактурою № 160925 від 16.09.2025, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 160925 від 16.09.2025, платіжною інструкцією № 107 від 16.09.2025 на суму 18.000,00 грн.

Вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення 39.000,00 грн витрат, понесених постачальником на оплату послуг перевізників з доставки та вивезення безпідставно неприйнятої покупцем партії товару є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають повністю, тоді як зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача за зустрічним позовом на проведення експертиз № 1874/26-34.2, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Пасажирська компанія» (03049, м. Київ, вул. Уманська, 8, код ЄДРПОУ 41022900) на користь Фізичної особи-підприємця Дишко Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на доставку та вивезення партії товару у кількості 20 тон у сумі 39.000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3.328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп., витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1874/26-34.2, в сумі 23.957 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 28 коп.

4. В іншій частині зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.07.2026.

Суддя В.В.Сівакова