Рішення № 138500326, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/7132/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд»

до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

2. Київської міської ради

3. Національно академії наук України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп»

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві

про визнання недійсними договорів про пайову участь та стягнення грошових коштів

Представники учасників справи:

від позивача: Дідик І.М.;

від відповідача 1: Павлов Р.В.;

від відповідача 2: Павлов Р.В.;

від відповідача 3: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» з вимогами до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради та Київської міської ради, в якій позивач просить суд: - визнати недійсним Договір №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27 лютого 2020 року; - визнати недійсним Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21 вересня 2020 року; - стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва 31709460,27 грн; - стягнути з Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва 590650761,70 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 були укладені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, зміст договорів пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, договори пайової участі були укладені проти волі позивача, що є підставою для визнання їх недійсними.

Зокрема, позивач вказує, що за змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Позивач вказує, що укладаючи оспорювані договори пайової участі, і він, і відповідач 1 не діяли вільно, а укладення таких договорів не відповідало їх волі, а відтак, наведені обставини у сукупності є підставою визнання вказаних договорів пайової участі недійсними. Оспорювані договори було укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, оскільки через неприведення актів законодавства у відповідність до Законом України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» без укладення зазначеного Договору неможливо було б забезпечити введення об`єкта будівництва в експлуатацію, чим порушувались би права інвесторів будівництва.

Крім того, позивач вказує, що ним при будівництві об`єкту за проектом «Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва» на підставі Дозволу на будівельні роботи від 25.06.2009 було замовлено виконання робіт у Генерального підрядника ТОВ «КСМ-ГРУП» із спорудження теплових, водопровідних, газових, електричних мереж, мереж теплопостачання та каналізаційних інженерних мереж поза межами земельної ділянки замовника.

Як вказує позивач, він взагалі звільняється від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки ним здійснено будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства поза межами земельної ділянки при будівництві об`єкта: «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Метрологічна, Голосіївського району міста Києва».

За таких обставин позивач вважає, що він має право відшкодувати за рахунок Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати, які здійснені на будівництво інженерних мереж поза межами земельних ділянок для розвитку інфраструктури населеного пункту - міста Києва.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, така вартість відшкодування складає 162.683.445,54 грн. Зокрема, як вказує позивач, комунальні підприємства міста Києва: ПАТ «Київгаз», ПАТ «Київводоканал», ПАТ «Київтеплокомуненерго», ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» користуються об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, які були побудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» при створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом у 2009 - 2021 роках об`єктом будівництва: «Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Метрологічній, у Голосіївському районі м. Києва».

Зважаючи на викладені обставини, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд:

1) визнати недійсним Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020;

2) визнати недійсним Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

3) стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 31709460,27 гривень внаслідок визнання недійсними Договору №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

4) стягнути з Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 590650761,70 гривень, витрачених на будівництво об`єктів міської інфраструктури поза межами земельних ділянок по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва, з яких: - 162.683.445,54 гривень основного боргу, - 131.903.798,24 гривень інфляції, - 27.929.353,43 грн 3% річних, - 268.134.165,17 грн пені.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 10.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 відкрито провадження у справі №910/7132/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп» та Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; підготовче засідання призначено на 16.07.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, які суд долучив до матеріалів справи.

15.07.2025 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

16.07.2025 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Національну Академію наук України.

У підготовчому засіданні 16.07.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 03.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 залучено до участі у справі Національну академію наук України в якості відповідача 3.

02.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 03.09.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2025.

16.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

У підготовчому засіданні 17.09.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.10.2025.

30.09.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

У підготовчому засіданні 01.10.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 15.10.2025.

13.10.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

У підготовчому засіданні 15.10.2025 судом було відмовлено у задоволення клопотань позивача про призначення у справі судової експертизи, постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.11.2025.

04.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Національно академії наук України надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

04.11.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи та заява про збільшення розміру позовних вимог.

05.11.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в задоволенні якої судом було відмовлено у підготовчому засіданні 05.11.2025.

У підготовчому засіданні 05.11.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2025.

У підготовчому засіданні 26.11.2025 суд розглянув клопотання позивач про призначення у справі судової експертизи та відмовив в його задоволенні у зв`язку з необгрунтованістю.

Крім того, у підготовчому засіданні 26.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» «про збільшення розміру позовних вимог», так як вона є заявою про одночасну зміну предмета та підстав позову.

У підготовчому засіданні 26.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2025.

У підготовчому засіданні 09.12.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.12.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 зупинено провадження у справі №910/7132/25 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/7132/25 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 скасовано, а матеріали справи №910/7132/25 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» про збільшення позовних вимог у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 поновлено провадження у справі №910/7132/25, підготовче засідання призначено на 27.05.2026.

У підготовчому засіданні 27.05.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.06.2026.

У підготовчому засіданні 17.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2026.

У судовому засіданні 01.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 15.07.2026.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився представник позивача, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачів 1, 2 у судовому засіданні 15.07.2026 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

Представники інших учасників справи у судове засідання 15.07.2026 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином шляхом отримання ухвали суду в своїх електронних кабінетах.

У судовому засіданні 15.07.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 між Національною академією наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» (інвестор-підрядник) укладено Угоду №148, предметом якої є правове регулювання спільної участі Сторін у підготовці проекту комплексної житлової забудови по вул. Метрологічній Голосіївського району міста Києва та будівництві Об`єкту - і введенні його в експлуатацію.

«Об`єкт» - комплекс будівель жилого та культурно-побутового призначення, що будується на всіх чотирьох земельних ділянках, будівництво яких є предметом діяльності за угодою, а також реконструкція дитячого садка №510 по вул. Метрологічній, 16 та капітальний ремонт середньої загальноосвітньої школи №236.

У позовній заяві позивач пояснив, що він на підставі умов вказаної Угоди №148 від 19.11.2007 здійснював функції замовника на проектування, житлове та культурно-побутове будівництво за адресою: вулиця Метрологічна, Голосіївський район міста Києва.

Також, на підставі умов укладеного договору земельна ділянка, виділена під комплексну забудову об`єкту, загальною площею 31,77 га по вулиці Метрологічній, складається з чотирьох земельних ділянок відповідно: земельна ділянка №1 площею 5,47 га, земельна ділянка № 2 площею 8,65 га, земельна ділянка № 3 площею 15,82 га, земельна ділянка № 4 площею 1,83 га.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу №НВ-0002541292018, дата формування 26.12.2018, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:476:0005, місце розташування: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Метрологічна, цільове призначення: 02.02 -для колективного житлового будівництва, вид використання: для житлового та культурно-побутового будівництва, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 1,8313га. Право постійного користування земельною ділянкою належить Національній академії наук України, на підставі рішення органу виконавчої влади Київська міська державна адміністрація від 20 жовтня 1997 року, № 1668. Державний Акт від 23.01.1998 1-КВ 005434.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу №НВ-0002541352018, дата формування 26.12.2018, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:475:0001, місце розташування: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Метрологічна, цільове призначення: 02.02 -для колективного житлового будівництва, вид використання: для житлового та культурно-побутового будівництва, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 15,8177 га. Право постійного користування земельною ділянкою належить Національній академії наук України, на підставі рішення органу виконавчої влади Київська міська державна адміністрація від 20 жовтня 1997 року, № 1668. Державний Акт від 23.01.1998 1-КВ 005434.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу №НВ-0002541322018, дата формування 26.12.2018, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:476:0003, місце розташування: місто Київ. Голосіївський район, вулиця Метрологічна, цільове призначення: 02.02 -для колективного житлового будівництва, вид використання: для житлового та культурно-побутового будівництва, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 8, 6542 га. Право постійного користування земельною ділянкою належить Національній академії наук України, на підставі рішення органу виконавчої влади Київська міська державна адміністрація від 20 жовтня 1997 року, № 1668. Державний Акт від 23.01.1998 1-КВ 005434.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу №НВ-0002541372018, дата формування 26.12.2018, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:122:0004, місце розташування: місто Київ. Голосіївський район, вулиця Метрологічна, цільове призначення: 02.02 -для колективного житлового будівництва, вид використання: для житлового та культурно-побутового будівництва, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 5,4682 га. Право постійного користування земельною ділянкою належить Національній академії наук України, на підставі рішення органу виконавчої влади Київська міська державна адміністрація від 20 жовтня 1997 року, № 1668. Державний Акт від 23.01.1998 1-КВ 005434.

27.02.2020 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (департамент), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» (замовник 1) та Національною академією наук України (замовник 2) укладено Договір №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, предметом якого є сплата Замовником 1 пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - «Пайовий внесок») у зв`язку із: Тип робіт: нове будівництво, Назва об`єкта: Житлове та культурно-побутове будівництво по вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва (II черга. Коригування), а саме:

1 пусковий комплекс: торгівельний центр літ. «А» (№ 10), загальною площею 2551,70 кв. м (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

6 пусковий комплекс: житловий будинок літ. «А» (№18), загальною площею 13011,80 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир 8107,40 кв. м) та котельня літ. «Б», загальною площею 81,50 кв. м (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

7 пусковий комплекс: житловий будинок літ. «А» (№19), загальною площею 4651,70 кв, (в т.ч загальна площа квартир 3290,60 кв. м площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 60,40 кв.м.) та ТП-1 літ. «Б», загальною площею 62,90 кв.м. (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

8 пусковий комплекс: житловий будинок літ. «А» (№20), загальною площею 8789,60 кв, (в т.ч загальна площа квартир 6061,70 кв. м площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 340,90 кв.м.) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

9 пусковий комплекс: житловий будинок літ. «А» (№21), загальною площею 9686,50 кв, (в т.ч загальна площа квартир 6007,40 кв. м площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 318,90 кв.м.) та ТП-2 літ. «Б», загальною площею 63,10 кв.м. (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

15 пусковий комплекс: житловий будинок літ. «А» (№116), загальною площею 7068,70 кв, (в т.ч загальна площа квартир 4690,70 кв. м площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 456,10 кв.м.) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»).

Відповідно до п. 1.2 Договору №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 розмір пайового внеску становить 14.075.973,21 грн (чотирнадцять мільйонів сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 21 копійка) (без ПДВ) згідно з розрахунком від 14.02.2020, що наданий в Додатку 1 і є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 1.3 Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 визначено, що відповідно до п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), пайова участь у зв`язку з будівництвом у складі проекту об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень, паркінгів, а саме: котельні літ. «Б», загальною площею 81,50 кв. м (6 п.к.), ТП-1 літ. «Б», загальною площею 62,90 кв. м (7 п.к.), ТП-2 літ. «Б», загальною площею 63,10 кв. м (9 п.к.) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації») у складі об`єкту будівництва, вказаного в п. 1.1. цього Договору, не сплачується.

Відповідно до п. 2.1 Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 пайовий внесок відповідно п. 1.2 сплачується Замовником 1 до 20.03.2020 включно, але в будь-якому випадку в повному обсязі до дати прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію, в залежності від того, яка з них настане раніше.

Також, 21.09.2020 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (департамент), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» (замовник 1) та Національною академією наук України (замовник 2) укладено Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, предметом якого є сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку із: Тип робіт: нове будівництво. Назва об`єкта: Житлове та культурно-побутове будівництво по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва (ІІ черга. Коригування), а саме:

3 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№12), загальною площею 5224,10 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 3165,70 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 192,10 кв.м) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»)

4 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№16/1) загальною площею 4782,60 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 3123,60 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 421,40 кв.м) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

5 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№17) загальною площею 8078,90 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 5361,00 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 323,20 кв.мв) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»),

10 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№22) загальною площею 12854,50 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 8666,50 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 615,50 кв.м), (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

11 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№ 23) загальною площею 12903,50 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 8559,20 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 581,90 кв.м), (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

12 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№24) загальною площею 6428,30 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 3984,00 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 313,00 кв.м) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»);

13 пусковий комплекс: житловий будинок літера «А» (№25), загальною площею 7582,20 кв.м (в тому числі загальна площа квартир 4692,70 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 504,90 кв.м) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації»).

Адреса Об`єкту: вулиця Метрологічна у Гололсіївському районі міста Києва.

Згідно з п. 1.2 Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 розмір пайового внеску становить 17.525.163,97 грн (сімнадцять мільйонів п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 97 копійок) (без ІІДВ) згідно з розрахунком від 17.09.2020, що наданий в Додатку 1 і є невід`ємною частиною цього Договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 були укладені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, зміст договорів пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, договори пайової участі були укладені проти волі позивача, що є підставою для визнання їх недійсними.

Зокрема, позивач вказує, що за змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Позивач вказує, що укладаючи оспорювані договори пайової участі, і він, і відповідач 1 не діяли вільно, а укладення таких договорів не відповідало їх волі, а відтак, наведені обставини у сукупності є підставою визнання вказаних договорів пайової участі недійсними. Оспорювані договори було укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, оскільки через неприведення актів законодавства у відповідність до Законом України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» без укладення зазначеного Договору неможливо було б забезпечити введення об`єкта будівництва в експлуатацію, чим порушувались би права інвесторів будівництва.

Крім того, позивач вказує, що ним при будівництві об`єкту за проектом «Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва» на підставі Дозволу на будівельні роботи від 25.06.2009 було замовлено виконання робіт у Генерального підрядника ТОВ «КСМ-ГРУП» із спорудження теплових, водопровідних, газових, електричних мереж, мереж теплопостачання та каналізаційних інженерних мереж поза межами земельної ділянки замовника.

Як вказує позивач, він взагалі звільняється від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки ним здійснено будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства поза межами земельної ділянки при будівництві об`єкта: «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Метрологічна, Голосіївського району міста Києва».

За таких обставин позивач вважає, що він має право відшкодувати за рахунок Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати, які здійснені на будівництво інженерних мереж поза межами земельних ділянок для розвитку інфраструктури населеного пункту - міста Києва.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, така вартість відшкодування складає 162.683.445,54 грн. Зокрема, як вказує позивач, комунальні підприємства міста Києва: ПАТ «Київгаз», ПАТ «Київводоканал», ПАТ «Київтеплокомуненерго», ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» користуються об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, які були побудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» при створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом у 2009 - 2021 роках об`єктом будівництва: «Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Метрологічній, у Голосіївському районі м. Києва».

Зважаючи на викладені обставини, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд:

1) визнати недійсним Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020;

2) визнати недійсним Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

3) стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 31709460,27 гривень внаслідок визнання недійсними Договору №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

4) стягнути з Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 590650761,70 гривень, витрачених на будівництво об`єктів міської інфраструктури поза межами земельних ділянок по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва, з яких: - 162.683.445,54 гривень основного боргу, - 131.903.798,24 гривень інфляції, - 27.929.353,43 грн 3% річних, - 268.134.165,17 грн пені.

04.11.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд:

1) визнати недійсним Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020;

2) визнати недійсним Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

3) стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 31.709.460,27 гривень внаслідок визнання недійсними Договору №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020;

4) стягнути з Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» 922.579.377,25 гривень, витрачених на будівництво об`єктів міської інфраструктури поза межами земельних ділянок по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва, з яких: - 212.815.929,92 гривень основного боргу, - 225.481.245,73 гривень інфляції, - 44.580.767,00 грн 3% річних, - 436.791.434,60 грн пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим спір у справі розглядається з її врахуванням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).

В Цивільному кодексу України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Тлумачення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 Цивільного кодексу України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення статей 215, 216 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Позивач вказує на те, що Договір №33 пайової участі у створенні розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 були укладені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, зміст договорів пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, договори пайової участі були укладені проти волі позивача, що є підставою для визнання їх недійсними.

Згідно з частиною першою статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18 зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Однак, суд зазначає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які є підставами для визнання недійсними Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 (пункти 10-13), якими виключено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що регулювали пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

За змістом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 та Прикінцевих та Перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Оспорювані договори укладені у 2020 році (Договір №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договір №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020).

Втім, суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведені вище правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21.

Як слідує з умов Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020, вони укладені щодо об`єктів (черг будівництва), будівництво яких або не було завершене станом на 01.01.2020, або ж було розпочате у 2020 році.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач в будь-якому випадку повинен сплатити пайову участь за будівництво тих об`єктів, відносно яких укладені оспорювані договори - були б ці договори укладені, або ж ні.

Отже, оскільки на позивача в будь-якому випадку покладається обов`язок сплати пайової участі за будівництво спірних об`єктів, то суд дійшов висновку, що наявність (існування) Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 жодним чином не порушують права позивача.

Оскільки відсутність порушених прав є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» в частині визнання недійсними Договору №33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 та Договору №191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020, а також в частині стягнення на користь позивача сплаченої на підставі вказаних договорів до бюджету міста пайової участі у сумі 31.709.460,27 грн.

Що стосується іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд», суд зазначає таке.

Абзацом першим частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Положеннями пункту 6.8 Порядку було також обумовлено питання відшкодування різниці між витратами на мережі та розміром пайової участі.

Згідно з положеннями пункту 6.8 Порядку, якщо технічними умовами щодо інженерного та/або транспортного забезпечення об`єкта передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж та/або об`єктів інженерної (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), транспортної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі за зверненням замовника по цьому об`єкту зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. У разі, якщо будівництво інженерних мереж та/або об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури здійснюється інвестором, залученим замовником в установленому порядку, розмір пайової участі замовника по цьому об`єкту також зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Під вартістю переданих до комунальної власності інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури мається на увазі її кошторисна вартість, яка відповідає фактичному обсягу та вартості виконаних робіт по кожному об`єкту передачі. Підставою для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі є:

- розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості, визначеної в рішенні уповноваженого органу місцевого самоврядування про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішення про відшкодування різниці між розміром пайової участі та переданими інженерними мережами та/або об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури шляхом зменшення розміру пайової участі замовнику за іншими об`єктами будівництва цього замовника приймає Київська міська рада на підставі звернення замовника та після визначення Департаментом розміру пайової участі, з урахуванням штрафних санкцій в разі наявності правових підстав для їх застосування. На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості (без урахування податку на додану вартість), визначеної у розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, наведені вище положення вимог Законодавства (статті 30, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та положення пункту 6.8. Порядку дають підстави дійти висновку, що саме у випадку дотримання замовником вимог, у органу місцевого самоврядування з`являється обов`язок відшкодувати дану різницю.

Таким чином, відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежності не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництва інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту (постанова Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/7707/19).

При цьому, вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Порядку.

Аналіз норм частини першої статті 40, частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у сукупності свідчить, що: по-перше, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування; по-друге, в разі якщо технічними умовами, у разі їх наявності на момент укладення договору, передбачається необхідність будівництва замовником об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, що має бути унормовано у сторонами у договорі.

У разі відсутності укладеного договору про пайову участь, відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування. Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №917/1854/21та від 22.11.2023 у справі №917/1855/21.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Отже, зважаю на предмет та підстави позову, позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами 1) загальний розмір пайової участі за його об`єкт будівництва та 2) вартість інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, які збудовані замовником поза межами його земельної ділянки, та які підлягають передачі до комунальної власності.

Як встановив суд, об`єктом будівництва є комплекс будівель жилого та культурно-побутового призначення, що будується на всіх чотирьох земельних ділянках, будівництво яких є предметом діяльності за угодою, а також реконструкція дитячого садка №510 по вул. Метрологічній, 16 та капітальний ремонт середньої загальноосвітньої школи №236.

Тобто, об`єктом будівництва є житловий комплекс, а тому позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, які перш за все підтверджують загальну суму пайової участі, що підлягає (підлягала) сплаті за всі об`єкти вказаного житлового комплексу.

Розмір пайової участі замовника необхідний в даному випадку для того, щоб 1) зменшити його значення на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, які збудовані замовником поза межами його земельної ділянки, або ж для того, щоб 2) відшкодувати замовнику різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту (якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту).

Втім, таких доказів відносно всього об`єкта будівництва позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає необгрунтованими та недоведеними твердження позивача про наявність підстав стягувати на його користь грошові кошти у сумі 212.815.929,92 грн (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог), а також нараховані на цю суму пеню, 3% річних та інфляційні втрати, адже обов`язок відшкодувати вказану суму виникає лише у тому разі, коли здійснені замовником витрати перевищують розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, чого позивачем не доведено.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-буд» в частині позовних вимог про стягнення з Київської міської ради за рахунок коштів бюджету міста Києва 922.579.377,25 гривень, витрачених на будівництво об`єктів міської інфраструктури поза межами земельних ділянок по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва, з яких: - 212.815.929,92 гривень основного боргу, - 225.481.245,73 гривень інфляції, - 44.580.767,00 грн 3% річних, - 436.791.434,60 грн пені.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 226, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2026.

Суддя О.М. Спичак