Рішення № 138500101, 20.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/376/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства " Ліси України"

про стягнення шкоди у сумі 119 077 грн 06 коп.

за участю:

ОСОБА_1

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новицької сільської ради з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 119 077 грн 06 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульоване у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи, що ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

З цього вбачається, що збереження лісових масивів становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними лісокористувачами цивільної відповідальності за бездіяльність спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, перебуваючи в їхньому користуванні, що, безумовно, становить державний інтерес.

Крім того, своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання програм щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, а невідшкодування шкоди відповідачем до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету, завдає шкоди державним інтересам.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Відтак шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Новицької сільської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтерес територіальної громади.

14.01.2026 Калуська окружна прокуратура відповідно до листа № 52-104ВИХ-26 повідомила Новицьку сільську раду ТГ про факти незаконної рубки дерев, які вчинені на території Підмихайлівського лісництва ДП "Калуське лісове господарство" (філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України") та вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу.

У відповідь на вказаний лист Новицька сільська рада відповідно до листа № 88/11 від 19.01.2026 повідомила Калуську окружну прокуратуру про те, що на їхній рахунок кошти щодо стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не поступали. Вказала реквізити для стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водночас щодо звернення до суду з відповідним позовом не зазначила, що свідчить про її бездіяльність.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Калуська окружна прокуратура 21.01.2026 відповідно до листа №52-730ВИХ-26 повідомила Новицьку сільську раду про представництво інтересів держави в особі Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

З огляду на викладене суд вважає, що наявні підстави для представництва інтересів держави в суді Калуською окружною прокуратурою згідно ст. 131-1 Конституції України та у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

25.03.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 27.04.2026, в якому суд оголосив перерву до 25.05.2026.

08.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№6602/26), від прокуратури надійшла відповідь на відзив (від 21.04.2026 вх.№7306/26).

21.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№4757/26).

Відповідно до ухвали від 25.05.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" про витребування доказів (від 21.05.2026 вх.№4757/26); постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 24.06.2026.

24.06.2026 суд, заслухавши вступне слово сторін, оголосив перерву в судовому засіданні до 20.07.2026.

20.07.2026 в судове засідання представники Новицької сільської ради та відповідача не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В цьому судовому засіданні суд проголосив скорочене (вступну і резолютивну частини) рішення.

Позиція прокурора.

Позовні вимоги мотивовані виявленням факту незаконної рубки дерев в адміністративних межах Новицької сільської ради. Особу, яка здійснила незаконну рубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави, відшкодовуються постійним лісокористувачем - філією "Калуське лісове господарство" ДП "Ліси України", оскільки відповідно до статті 19 ЛК України, обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, покладено на постійних лісокористувачів.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.1166, 1172 ЦК України, ст.ст.1 ,7 ,17 ,19 ,63, 64, 68, 69, 86, 90, 105, 107 ЛК України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У відповіді на відзив прокурор вказав, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Позиція Новицької сільської ради Калуського району.

Новицька сільська рада Калуського району письмових пояснень щодо суті спору не надала.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві ствердив, що викладені у позовній заяві обставини, якими прокуратура обґрунтовує заявлені позовні вимоги, з урахуванням діючого нормативного регулювання та правових висновків Верховного Суду щодо підстав для покладення майнової

відповідальності на учасника господарських відносин, свідчать про відсутність у спірних правовідносинах усіх елементів складу цивільного правопорушення та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків на причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Саме на прокуратуру, яка звернулася до суду з позовом в інтересах держави, покладений обов`язок довести протиправність поведінки відповідача, як постійного лісокористувача, а також те, що збитки у вигляді незаконної рубки 16 дерев різних порід та діаметрів у кварталах 26, 27 та 29 Підмихайлівського лісництва філії "Калуське лісове господарство" ДП "Ліси України" є наслідком такої протиправної поведінки.

В порушення процесуальних вимог, прокуратура не надала жодного доказу на підтвердження протиправності поведінки відповідача, як постійного лісокористувача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями постійного лісокористувача та наслідками у вигляді незаконної рубки.

Сам факт вчинення незаконної рубки невстановленими особами за умови, коли громадяни мають вільний цілодобовий доступ до лісу, без доведення прокуратурою належними доказами того, у чому саме проявилася протиправне діяння постійного лісокористувача, не дає підстави для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Відповідно до п. 1.4.44 Статуту ДП "Ліси України" Державне спеціалізоване господарське підприємство господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства "Калуське лісове господарство" (код 20562527) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 925 "Про припинення Державного підприємства "Калуське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення".

Відповідно до п. 1 наказу ДП "Ліси України" №1894 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Калуське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" припинено філію "Калуське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття.

20.10.2025 відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1692 затверджене Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до п. 1.1. Положення Філія "Карпатський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України".

Метою діяльності Філії є ведення на землях лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання відтворення лісів.

Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до п. 7.8. Положення, Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Підприємства, оренді або інших речових правах.

На підставі Розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 від 07.02.1996 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду", земельні ділянки Підмихайлівського лісництва ДП "Калуське лісове господарство", надані відповідачу на праві постійного користування.

07.11.2024 Філія "Калуське лісове господарство" ДП "Ліси України" , відповідно до листа № 445/21.5-1-2024 повідомила Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що 31.10.2024 працівниками державної лісової охорони Підмихайлівського лісництва філії "Калуське лісове господарство" ДП "Ліси України" в кварталі 27 виділ 5 виявлена незаконна рубка двох сироростучих дерев породи вільхи чорної, в кварталі 26 виділ 7 виявлена незаконна рубка 8 дерев, з них 4-сироростучих дерева дуб звичайний, 1 дерево сироростуче граб звичайний, 2 дерева сироростучих вільхи чорної та 1 сухостійне дерево дуба звичайного, у кварталі 26 виділ 11 виявлена незаконна рубка лісу 10 дерев з них 1 дерева сироростучого дуба звичайного, 3 дерева сироростучих граба звичайного, 1 дерева сироростучого бука лісового, 1 дерева сироростучого вільхи чорної, 1 дерева сироростучого осики, 3 дерева сухостійних граба звичайного та у кварталі 29 виділ 19 виявлена незаконна рубка 1 дерева сироростучого вільхи чорної.

До вказаного листа долучені акти огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, копії пояснень лісничого та помічника лісничого, плани-схеми знаходження місця вчинення незаконної рубки, копії відомостей матеріально-грошової оцінки.

Вказана порубка вищезначених дерев також зафіксована у протоколі огляду місця події від 20.11.2024, який проведений слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано- Франківській області.

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 12024091170000616 від 13.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України за фактом незаконної порубки дерев в адміністративних межах Новицької сільської ради, Івано- Франківське відділення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України провело судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з висновком експерта № 726/25-28 від 12.08.2025, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, встановлено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою 16 дерев, зокрема вільхи сироростучої з діаметром пня 30, 26 см, вільхи сухостійної з діаметром пня 18, 11, 12 см, граба сироростучого з діаметром пня 27, 18, 20 см, дуба сироростучого з діаметром пня 55, 28, 28, 30, 67 см, дуба сухостійного з діаметром пня 35 см, осики сироростучої з діаметром пня 38 см., бука сироростучого з діаметром пня 25 см, в сумі 119 077 грн 06 коп.

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024091170000616 від 13.11.2024 здійснювала Калуська окружна прокуратура. За результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, остання встановила порушення інтересів держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В позовній заяві керівник Калуської окружної прокуратури, зазначив, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу. Внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, останнім заподіяна шкода навколишньому природному середовищу, що стало підставою для звернення прокуратури до суду за захистом інтересів держави шляхом подання позову про стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

Відповідно до приписів статті 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 вказав на те, що системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Водночас не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Водночас цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 20.01.2025 у справі № 907/48/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну рубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Встановленими судом обставинами підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у не забезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території в межах Новицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стала можливою і відбулась вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Розмір завданої шкоди обґрунтовано розрахований на підставі Додатку №1 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується, що ДП "Ліси України" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником прав і обов`язків ДП "Калуське лісове господарство".

При цьому, Державне підприємство "Калуське лісове господарство" під час вчинення незаконних рубок невідомими особами було постійним лісокористувачем лісових ділянок на яких виявили незаконну рубку, а тому обов`язок щодо охорони лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення правопорушення покладено саме на відповідача.

Відтак, наявними є всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна рубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

При цьому суд зазначає, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Висновок суду.

Суд встановив, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив незаконну рубку дерев, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України та навколишньому природному середовищу.

Розмір заподіяної шкоди розрахований позивачем з урахуванням діаметру пнів відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, які затверджені згідно з постановою КМУ від 23.07.2008 №665.

Відтак позовні вимоги про відшкодування шкоди в сумі 119 077 грн 06 коп. є обґрунтованими та належать до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, а відтак - до фондів органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах яких розташовані земельні ділянки, де здійснювались незаконні поруби лісових ресурсів.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст. 47 Закону, ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичною режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Оскільки факт незаконної порубки деревини виявлений на території, яка входить до Новицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, то заподіяна шкода належить до стягнення на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Новицької сільської ради.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні з позовом Івано-Франківська обласна прокуратура сплатила судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп. , що підтверджується платіжною інструкцією №334 від 06 березня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи задоволення позовних вимог судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп., покладає на відповідача.

Керуючись статтями 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства" Ліси України" про стягнення шкоди у сумі 119 077 грн 06 коп.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Собранецька, 156, м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, 88017 ЄДРПОУ 45554542) на користь Новицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області (вул.Шевченка,71, с.Новиця, Калуський р-н, Івано-Франківська обл.,77360, ЄДРПОУ 04356596) шкоду в сумі 119 077 (сто дев"ятнадцять тисяч сімдесят сім) грн 06 коп., заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Собранецька, 156, м. Ужгород Ужгородський район Закарпатська область, 88017 ЄДРПОУ 45554542) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на рахунок Івано-Франківської обласної прокуратури (Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.07.2026

Суддя Т. В. Максимів