Ухвала суду № 138500046, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/191/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.07.2026 Справа № 908/3439/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3439/25

за позовом Приватного акціонерного товариства Укренерго, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, 69035 м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, б. 35

про стягнення коштів

за участі представників сторін:

від позивача: Батовська Т.І., адвокат, посвідчення адвоката № ЗП002205 від 11.06.2019, довіреність № 10/11-30 від 10.11.2025;

від відповідача: Аксарін Р. М., адвокат, свідоцтво № ЗП 002435 від 21.11.2019, довіреність № 8 від 02.01.2026;

установив

07.07.2026 через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (відповідач у справі, боржник за наказами суду) суд отримав заяву про розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/3439/25 (вих. б/н, сформовану у підсистемі 06.07.2026), в якій відповідач просить розстрочити виконання рішення суду від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25, а саме: суму 3 % річних в розмірі 5 866 768,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 172 578,40 грн терміном на 6 (шість) місяців за графіком, який додано до заяви.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.07.2026 заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою від 09.07.2026 суд прийняв заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/3439/24 до розгляду і розгляд заяви призначив на 22.07.2026 об 11 год. 00 хв.

13.07.2026 через підсистему Електронний суд від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (позивач у справі, стягувач за наказами суду) суд отримав відзив (заперечення) на заяву відповідача (вих.№01/42936, сформовані у підсистемі 10.07.2026).

22.07.2026, до початку судового засідання, через підсистему Електронний суд від відповідача суд отримав заяву (вих. б/н, сформована у підсистемі 22.07.2026) про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості за рішенням суду перед позивачем.

Технічна фіксація судового засідання 22.07.2026 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Судом перевірені повноваження присутніх в засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Представник відповідача підтримав вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суд. В обґрунтування надання відповідачу розстрочки виконання рішення представник відповідача зазначив, зокрема, наступне. Діяльністю відповідача розповсюджуються здебільшого на територію Запорізької області, яка на сьогодні більш ніж на 70 % окупована військовими угрупуваннями країни-агресора. Відповідач в силу запроваджених законодавчих обмежень позбавлений можливості вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості за надані послуги із споживачів, які знаходяться на тимчасово окупованій території Запорізької області. Попри воєнний стан та наслідки, які він спричиняє, підприємство працює, оскільки в силу специфіки своєї діяльності має критично важливе значення для забезпечення життєдіяльності регіону. Станом на день подання заяви про розстрочку виконання рішення відповідачем сплачено на користь позивача всю суму основної заборгованості за рішенням суду. Відповідач вказує, що надання розстрочки виконання рішення є дієвим заходом щодо реального виконання рішення. Звертає увагу на те, що в разі пред`явлення позивачем до виконання судового наказу, вжиті в рамках виконавчого провадження заходи примусу обмежать господарську діяльність відповідача. Саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання рішення не забезпечить виконання його зобов`язання перед позивачем. Надання розстрочки виконання рішення суду в цій справі на шість місяців буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Розстрочка виконання рішення суду сприятиме стабільному здійсненню відповідачем своєї господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем. Додатково зауважив, що після звернення до суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення суду у справі відповідачем частково сплачено на користь позивача за рішенням суду 2 700 000,00 грн, на підтвердження чого надав суду копії платіжних документів. Просить врахувати проведені оплати при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду.

Представниця позивача заперечила щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду. Відповідач є постачальником електричної енергії без прив`язки до території здійснення діяльності. А отже має право здійснювати продаж електричної енергії по всій території України, а не тільки в Запорізькій області. Відповідач для здійснення своєї діяльності не має власних енергетичних об`єктів, а використовує мережі оператора системи розподілу та оператора системи передачі (Позивача). Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить, до сфери управління Міністерства енергетики України, і є підприємством, яке віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивачу підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Позивач - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об`єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України. Від нього залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому (по всій території України, в тому числі і в Запорізькій області. Крім того, позивач є об`єктом енергетично інфраструктури та пріоритетною ціллю для ракетних обстрілів російською федерацією, інфраструктура позивача значною мірою страждає від кожної ракетної атаки, в тому числі і в Запорізькій області. Прибуток позивача з передачі електричної енергії формується з оплати послуг забезпечує згідно до встановленого тарифу. Своєчасна оплата послуг з передачі електричної енергії технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності, забезпечує операційну безпеку об`єднаної енергетичної системи України, а також виконання позивачем своїх обов`язків, зокрема за кредитними угодами, інвестиційними програмами, а також із забезпечення загальносуспільних інтересів. Крім того, позивач сам продовжує існувати в надскладних фінансових умовах, та не має фінансової можливості відстрочувати виконання зобов`язань своїх контрагентів (фактично здійснювати їх безпроцентне кредитування), оскільки майно позивача (об`єкти енергетики) через ракетні обстріли рф потребує постійного відновлення. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не містить заява про розстрочення виконання рішення і обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач збирається у разі розстрочення виконання рішення покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового рішення. Крім зазначеного, відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому, не надано доказів в підтвердження того, що надання розстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення. Позивач приходить до висновку, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення. І позивач, і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. На позивача поширюються обмеження, встановлені постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення на період воєнного стану штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». У даній справі позивач не пред`являв вимогу про стягнення штрафних санкцій саме через вищевказані обмеження. На підтвердження своїх доводів відповідач не надав жодного доказу про неможливість виконання ним судового рішення з дня набрання ним законної сили. Крім того, відповідач не навів жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Зазначила, що суму присудженої за рішенням суду основної заборгованості у розмірі 112 750 615,69 грн відповідач сплатив позивачу разово одним платежем. Отже з цього можна зробити висновок про наявність у відповідача грошових коштів достатніх для оплати решти суми за судовим рішення (3% річних та інфляційних втрат). Просить в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Судом проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Горохова І.С. перебувала справа № 908/3439/25 за позовом Приватного акціонерного товариства Укренерго до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024.

Рішенням від 30.03.2026 суд позовну заяву позивача до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 374 810 563,11 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 361 771 215,97 грн, сума 3% річних в розмірі 5 866 768,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 172 578,40 грн задовольнив; присудив до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 112 750 615,69 грн, 3% річних у розмірі 5 866 768,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 172 578,40 грн; закрив провадження у справі за відсутності предмета спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 249 020 600,28 грн; стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і за підсумками апеляційного провадження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026 апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25 без змін.

У зв`язку із набранням рішення від 30.03.2026 законної сили, Господарським судом Запорізької області 10.07.2026 були видані два накази:

1) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 112 750 615,69 грн, 3% річних у розмірі 5 866 768,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 172 578,40 грн;

2) про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 847 840,00 грн.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення сум 3 % річних, з урахуванням проведених після подання до суду заяви оплат, та суми інфляційних втрат строком на 6 місяців з проведення щомісячних оплат рівними частинами. Зауважує, що сума основного боргу була сплачена відповідачем позивачу ще до подання заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2).

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання… Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим…

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В якості об`єктивних, виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення у справі відповідач вказує те, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області, для чого має свої структурні підрозділи по території області.

З початку повномасштабного вторгненням країни агресора значна кількість територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Так, на теперішній час за інформацією Штаба оборони Запорізького краю в окупації знаходиться 71,83% Запорізької області.

Кабінетом Міністрів України 05.03.2022 було прийнято постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Також наразі розділ XIII Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2 відповідно до якого, у тому числі але не виключно, забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку)».

Відповідач вказує, що запроваджений комплекс правових норм, який спрямований на захист прав фізичних та юридичних осіб під час дії воєнного стану, та обмежувальних заходів вкрай негативно впливає на платіжну дисципліну споживачів на яких розповсюджується такі зміни, зокрема на своєчасну та повну оплату житлово-комунальних послуг.

Проведення ефективного стягнення заборгованості з таких боржників ускладнюється тим, що органи ДВС на час дії воєнного стану, як зазначалося раніше, не проводять виконавчі дії по таким споживачам в силу чинності пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження».

Бухгалтерською довідкою № 9701 від 25.10.2023 підтверджується розмір заборгованості перед ТОВ Запоріжжяелектропостачання станом на 01.09.2023 саме населенням на тимчасово окупованих територіях у розмірі 714 370,37 тис. грн, і в силу законодавчих обмежень стягнення цієї заборгованості наразі не вбачається за можливе.

Показники балансу підприємства також свідчать про зростання не тільки дебіторської, а й кредиторської заборгованості відповідача.

Відповідач наголошує на своїй добросовісній поведінці щодо сплати позивачу присудженої за рішенням суду суми. Свідченням вказаного є той факт, що відповідач вже повністю сплатив позивачу суму основної заборгованості у розмірі 112 750 615,69 грн, що підтвердив позивач. І станом на день судового засідання відповідачем частково в розмірі 2 700 000, 00 грн сплачено позивачу за рішенням суду суму 3 % річних, про що свідчать копії платіжних інструкції № 4177 від 15.07.2026 на суму 2 300 000,00 грн, № 4200 від 16.07.2026 на суму 100 000,00 грн, № 4204 від 17.07.2026 на суму 100 000,00 грн, № 4218 від 20.07.2026 на суму 100 000,00 грн та № 4227 від 21.07.2026 на суму 100 000,00 грн.

Відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, а просить надати йому можливість виконати рішення у реальний спосіб шляхом проведення систематичних платежів протягом шести місяців.

Часткові оплати відповідача є свідченням того, що планомірні оплати підприємство здатне проводити систематично.

Суд не може не зауважити на те, що ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" є критично важливим підприємством під час воєнного стану на території Запорізької області. Діяльність даного товариства має важливе значення, серед іншого, для забезпечення надання споживачам області житлово-комунальних послуг, функціонування суб`єктів господарювання, функціонування державний підприємства, установ та організації.

Відповідно до Розпорядження Запорізької обласної військової адміністрації № 1033 від 22.11.2024 Про відповідність підприємств, установ та організацій критеріям, за якими вони були визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у Запорізькій області, серед ряду інших підприємств і Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (ідентифікаційний код 42093239, суб`єкт великого підприємництва Запорізької області), визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у Запорізькій області.

Згідно з відкритими даними аналітичних звітів, зокрема оцінками DeepState, під російською окупацією наразі перебуває близько 74,8% території Запорізької області.

Єдиним видом ліцензованої діяльності відповідача є постачання електричної енергії споживачам. Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ Запоріжжяелектропостачання здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок, а потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними.

Критично важливим для держави є і беззаперечно і Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго, позивач у справі. Однак на відміну від відповідача, діяльність позивача не обмежується здебільшого територією Запорізької області.

Надані відповідачем Витяги з балансу підприємства відображають наступні економічні показники діяльності:

- станом на 31.12.2025: дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані відповідачем становить 1.361.343 тис.грн, з яких заборгованість споживачів електроенергії складає 1.109.989 тис. грн.; кредиторська заборгованість відповідача перед кредиторами станом на 31.12.2025 складає 1.930.428 тис.грн;

- станом на 31.03.2026: дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані відповідачем становить 1.584.650 тис.грн., з яких заборгованість споживачів електроенергії складає 1.387.675 тис. грн.; кредиторська заборгованість відповідача перед кредиторами станом на 31.03.2026 складає 2.256.749 тис.грн.

За положеннями Закону України Про виконавче провадження механізм примусового виконання судового рішення про стягнення коштів передбачає, у першу чергу, стягнення грошових коштів, а у разі їх відсутності передбачено вжиття згордів звернення стягнення на належне боржнику майно.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей…

Частина 7 вказаної статті Закону передбачає, що у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

У розрізі вказаного, суд вважає доречним твердження відповідач про те, що в разі пред`явлення позивачем до примусового виконання судового наказу, вжиті в рамках виконавчого провадження заходи примусу обмежать господарську діяльність відповідача. Саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання рішення не забезпечить виконання його зобов`язання перед позивачем.

Попри те, що ст. 331 Господарського процесуального кодексу України надає стороні у справі право звернутися до суду з питання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, відповідачем заявлено до суду заяву з вимогою саме про розстрочку виконання судового рішення.

Частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України закріплює, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Стосовно аргументів позивача про ненадання відповідачем на підтвердження своїх доводів жодного доказу про неможливість виконання ним судового рішення з дня набрання ним законної сили, то вказане спростовується матеріалами справи, які містять докази виконання рішення частково.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено позивачу частину заявленої до стягнення суми в розмірі 249 020 600,28 грн, у зв`язку із чим суд закрив провадження у справі в частині стягнення вказаної суми, про що зазначено в рішенні від 30.03.2026.

Після видачі судом наказів 10.07.2026 на примусове виконання рішення відповідач знову здійснив часткову оплату присудженої до стягнення суми 3 % річних в розмірі 2 700 000,00 грн, докази чого надав суду. Представниця позивача підтвердила факт отримання цих коштів позивачем.

Отже вказані обставини у їх сукупності свідчать про реальну фінансову можливість відповідача здійснювати виконання своїх зобов`язань перед позивачем шляхом проведення періодичних виплат.

Суд зауважує, що відповідачем заявляє про розстрочку виконання рішення суду на термін, який складає половину від максимально визначеного законодавством.

Тобто відповідач не просить відтермінувати сплату суми за судовим рішення (як то передбачає відстрочка виконання рішення) на максимально можливий термін дванадцять місяців, а просить надати можливість провести оплату суми частинами протягом 6 /шести/ місяців.

Заперечуючи проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення на 6 місяців, позивач вказує, що відповідачем не було надано доказів відсутності грошових коштів на його банківський рахунках.

З цього приводу необхідно зазначити, що в обґрунтування вимоги про надання розстрочки виконання судового рішення відповідач не вказує такий аргумент, як відсутність коштів на рахунках, а навіть навпаки, надає докази надходження грошових коштів внаслідок господарської діяльності, проте отримані кошти неспівмірні із сумою, з сумою, яку відповідач має сплатити одночасно за наказом суду у справі № 908/3439/25.

Беззаперечно, що виконання судового рішення, як вказує позивач у своєму відзиві на заяву про розстрочку виконання рішення, є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Поряд з цим в сучасних умовах воєнного стану реальність виконання судового рішення є ключовим питанням у господарському процесі України.

Як визначено в наказах суду від 10.07.2026 у справі № 908/3439/25, вони можуть бути пред`явлені до виконання у строк до 25.06.2029, тобто майже три роки.

Як встановлено судом, до стягнення за рішенням суду від 30.03.2026 з відповідача на користь позивача було присуджено загальну суму заборгованості в розмірі 125 789 962,83 грн та судовий збір в сумі 847 840,00 грн.

Станом на день засідання відповідач просить надати розстрочку виконання рішення щодо суми 10 339 347,14 грн, яка майже у дванадцять разів менша за суму, яка стягнута за рішенням суду.

Отже за період з 03.12.2025 (дата відкриття провадження у справі № 908/3439/25) і станом на 22.07.2026 (дата засідання з розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення) відповідачем було проведено ряд оплат на користь позивача, внаслідок яких розмір заборгованості зменшився у понад дванадцять разів.

Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи обставини справи, майнові інтереси обох сторін, встановлений ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строк для розстрочення виконання рішення суду, суд задовольняє заяву відповідача, та вважає за можливе розстрочити виконання рішення від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних (з урахуванням проведеної відповідачем оплати в розмірі 2 700 000,00 грн та дати ухвалення рішення 30.03.2026) в розмірі 3 166 768,74 грн та інфляційних втрат в сумі 7 172 578,40 грн, що разом становить 10 339 347,14 грн на шість місяців з проведенням оплати за наступним графіком: до 30.07.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,73 грн; до 30.08.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,73 грн; до 30.09.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,73 грн; до 30.10.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,73 грн; до 30.11.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,73 грн; до 30.12.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 195 429,75 грн.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3439/25 задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання на користь Приватного акціонерного товариства Укренерго суми 3 % річних в розмірі 3 166 768,74 грн та інфляційних втрат в розмірі 7 172 578,40 грн, що разом становить 10 339 347,14 грн, строком на 6 (шість) місяців з проведенням оплати за наступним графіком: до 30.07.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,73 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 73 коп.); до 30.08.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,73 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 73 коп.); до 30.09.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,73 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 73 коп.); до 30.10.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,73 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 73 коп.); до 30.11.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,73 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 73 коп.); до 30.12.2026 суми 3% річних у розмірі 527 794,79 грн (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати 1 195 429,75 грн (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 75 коп.).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складений та підписаний 27.07.2026.

Суддя І. С. Горохов