Рішення № 138499746, 16.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2122/26

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", село Воронове

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про стягнення 922 654,40 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Козак Т.В

СУТЬ СПОРУ:

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційне господарства «Дніпро-Західний Донбас» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - Відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 922 654,40 грн.

Заявлені вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за наслідками господарських операцій по Договору № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 року, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 922 654,40 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі № 904/2122/26, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що обов`язок з реєстрації податкових накладних на суму 922 654,40 грн. виконано ним у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, в підтвердження чого надав суду копії відповідних податкових накладних з доказами їх реєстрації.

Щодо підстав для стягнення збитків Відповідач зазначив, що необхідним елементом для покладення на боржника зазначеного виду відповідальності, є доведення протиправних дій Відповідача, а саме, доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Зазначений факт, за доводами Відповідача повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки (аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 10.03.2020 у справі № 911/224/19), яких Позивачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, Відповідач акцентував увагу на відсутності з його боку протиправної поведінки, оскільки ним складено та зареєстровано податкові накладні у відповідності до норм ПК України на всю суму господарської операції, а також, на відсутності належних і допустимих доказів факту порушення Відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, як обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, що виключає підстави для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що у всіх наданих Відповідачем податкових накладних, вказано назву та податковий номер іншої особи, яка не є покупцем по Договору № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 року, що є помилкою та порушенням пункту 201.1 ст. 201 ПК України.

Заперечуючи проти доводів Відповідача відносно необхідності підтвердження факту порушення правил складання та реєстрації податкових накладних виключно документами про результати податкових перевірки, Позивач послався на практику Об`єднаної Палати Касаційного Господарського суду складі Верховного Суду від 01.12.2023 року по справі № 926/3347/22, в якій сформульовано висновок, що господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності дії чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно порушення ним податкового законодавства, якщо це необхідно для вирішення спору.

09.06.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 09.07.2026 року.

В засіданні 09.07.2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 16.07.2026 року, про що повідомив сторін.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 16.07.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 30.12.2015 року між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційне господарства «Дніпро-Західний Донбас» (далі Споживач) та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі Постачальник), після зміна назви та організаційно-правової форми - Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», був укладений Договір про постачання електричної енергії за державні кошти № 89-Ц/2/ДК (далі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного Договору, Постачальник зобов`язався у 2016 році поставити Споживачу електричну енергію у точку (точки) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 53497,8 кВт, величини якої по об`єктах Споживача визначені додатком «Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії». А Споживач оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За доводами Позивача, які не спростовані Відповідачем під час розгляду справи, протягом квітня-липня 2016 року, на виконання умов Договору № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 року Відповідач поставив Позивачу активну електричну енергію на суму 14 837 455,20 грн.,

26.12.2016 року між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (Кредитор), Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційне господарства «Дніпро-Західний Донбас» (Боржник) та Прешотравенським міським житлово-комунальним підприємством (новий Боржник) укладено Договір про переведення бору № 26277-00 (далі Договір переведення боргу).

Відповідно до умов п.1.1. Договору переведення боргу, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Боржник перевів Новому Боржнику частину боргу за активну та реактивну електроенергію перед Кредитором по договору про постачання електричної енергії № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 у розмірі 8 438 148,88 грн., а саме:

- за активну електроенергію за період квітень 2016 червень 2016 у сумі 5 800 956,14 грн.;

- за активну електроенергію частково за липень 2016 у сумі 2 449 970,29 грн.;

- за реактивну електроенергію за період квітень 2016 червень 2016 у сумі 188 222,45 грн.

Умовами п.п. 1.2 1.5. Договору переведення боргу сторони визначили, що Кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у п. 1.1. Договору і підписуючи зі свого боку цей Договір, дає згоду на переведення зазначеного боргу в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Кредитор зменшує дебіторську заборгованість Боржника на суму, вказану в п. 1.1. цього Договору. Боржник передає Новому боржнику всю інформацію і документацію (їхні завірені копії), яка підтверджує його права і обов`язки перед Кредитором в момент підписання цього Договору шляхом оформлення Акту передавання-приймання. Боржник зменшує дебіторську заборгованість Нового боржник, яка утворилася у зв`язку з простроченням оплати Новим боржником покупної води за договорами: №42/14-23/67 від 28.05.2014 року, № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015на суму, вказану у п. 1.1. цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору переведення боргу сторони визначили, що Новий боржник зобов`язаний здійснити оплату Кредитору суми боргу протягом 60 місяців, починаючи з січня 2017 року, у відповідності до визначеного даним пунктом Договору графіку, який передбачає період погашення (з січня 2017 по грудень 2021), суми платежів та вид заборгованості (активна електроенергію, реактивна електроенергія).

26.12.2016 року сторони підписали Акт звірки (Додаток № 1 до Договору переведення боргу) яким підтвердили тип, розмір та період виникнення заборгованості, яка є предметом переведення боргу (а.с. 32).

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу та розподіл електричної енергії, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Зазначена норма є спеціальною щодо визначення моменту виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання електричної енергії.

Зміст касового методу розкрито у підпункті 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов`язань є дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або дата отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або таких, що підлягають поставці) товарів (послуг).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі із дотриманням вимог щодо її обов`язкових реквізитів та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені цим Кодексом. Обов`язок щодо складання податкової накладної також передбачений пунктом 201.7 статті 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів (послуг), а також на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс).

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язок Відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної виникав не в момент постачання електричної енергії, а в день отримання коштів як компенсації її вартості. Саме з настанням цієї обставини Податковий кодекс України пов`язує одночасно виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та обов`язок постачальника скласти і зареєструвати податкову накладну.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 33-66) протягом періоду з лютого 2017 по жовтень 2019, а також у жовтні 2021 року, після надходження коштів як оплати вартості поставленої електричної енергії, Відповідач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні на загальну суму коштів, яка підлягає сплаті з урахуванням ПДВ 2 715 000,00 грн., з яких загальна сума ПДВ 452 499,98 грн.

Покупцем (отримувачем) товару за вказаними податковими накладними Відповідач визначив Позивача, із зазначенням його найменування та індивідуального податкового номера.

Отже, протягом зазначеного періоду Відповідач послідовно оформлював податкові накладні із зазначенням Позивача як покупця (отримувача) електричної енергії, незважаючи на те, що окремі платежі в її оплату вже здійснювалися Новим боржником відповідно до Договору про переведення боргу.

Починаючи з листопада 2019 року, після отримання коштів в оплату вартості поставленої Позивачу електричної енергії, Відповідач продовжив складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні за відповідними операціями.

Разом із тим, на відміну від податкових накладних, складених протягом лютого 2017 жовтеня 2019, у відповідних накладних Відповідач зазначив покупцем (отримувачем) товару не Позивача, а Прешотравенське міське житлово-комунальне підприємство, на яке за Договором про переведення боргу було покладено обов`язок здійснити оплату поставленої Позивачу електричної енергії, із зазначенням його найменування та індивідуального податкового номера. Зазначені обставини підтверджуються наданими до відзиву податковими накладними з доказами їх реєстрації в ЄРПН (а.с. 114-144).

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із того, що відповідно до статей 520 523 ЦК України переведення боргу є способом заміни боржника у вже існуючому зобов`язанні та не змінює його змісту, підстави виникнення, предмета, а також інших учасників зобов`язання, крім особи боржника.

Отже, укладення договору про переведення боргу не змінювало сторін договору поставки, не змінювало особу покупця (отримувача) поставленої електричної енергії та не створювало нових правовідносин щодо її постачання. Новий боржник набув виключно обов`язку виконати грошове зобов`язання перед постачальником, тоді як статус покупця товару за договором поставки протягом усього часу залишався за Позивачем.

Такий висновок узгоджується і з підходом контролюючого органу, відповідно до якого договір про переведення боргу не є самостійною операцією з постачання товарів (послуг) та сам по собі не спричиняє податкових наслідків з податку на додану вартість, оскільки змінює лише особу боржника у грошовому зобов`язанні, не змінюючи підстави його виникнення, предмета та змісту. Відтак переведення боргу не змінює особу покупця (отримувача) товару за договором поставки та не може бути підставою для зазначення нового боржника як покупця у податковій накладній, складеній за операцією постачання товару.

За таких обставин зазначення Відповідачем у спірних податкових накладних нового боржника як покупця (отримувача) товару не відповідало ані цивільно-правовій природі переведення боргу, ані вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо зазначення в податковій накладній особи покупця (отримувача) товарів (послуг), яка є стороною відповідної операції з постачання.

На користь такого висновку свідчить і послідовна поведінка самого Відповідача, який протягом 2017 2019 років за аналогічних правовідносин після здійснення оплат Новим боржником оформлював податкові накладні із зазначенням Позивача як покупця, що свідчить про правильне розуміння ним характеру правовідносин та вимог податкового законодавства.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначає, що допущені Відповідачем порушеннями вимог ст. 201 ПК України, позбавили Позивача можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 922 654,40 грн., що фактично є його збитками.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно з частиною першої ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як стягнення збитків мають бути наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Оцінюючи наявність у спірних правовідносинах такого елемента складу господарського правопорушення, як збитки, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту не належать суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені іншими документами, передбаченими цим Кодексом.

За змістом пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України належним підтвердженням права покупця на податковий кредит є податкова накладна, складена та зареєстрована з дотриманням вимог закону, зокрема із зазначенням особи покупця (отримувача) товарів (послуг), якій фактично здійснено постачання.

Як установлено судом, спірні податкові накладні були зареєстровані Відповідачем із зазначенням покупцем (отримувачем) товару іншої юридичної особи Нового боржника за Договором про переведення боргу, тоді як фактичним покупцем електричної енергії та стороною договору поставки залишався Позивач.

За таких обставин зазначені податкові накладні не могли бути використані Позивачем як належна підстава для формування податкового кредиту, оскільки вони не посвідчували здійснення операції постачання саме на його користь та не підтверджували сплату податку на додану вартість за операцією придбання ним товару.

Отже, саме допущене Відповідачем порушення вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо зазначення покупця (отримувача) товару у податкових накладних об`єктивно позбавило Позивача можливості реалізувати передбачене податковим законодавством право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки спірні податкові накладні були зареєстровані із зазначенням іншої юридичної особи як покупця (отримувача) товару, вони не могли бути відображені Позивачем у складі податкового кредиту. Відтак право Позивача на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями було втрачено, а можливість його реалізації у спосіб, передбачений податковим законодавством, остаточно унеможливлена.

Втрата такої можливості безпосередньо вплинула на майнову сферу Позивача, оскільки призвела до необхідності сплати до бюджету податку на додану вартість у більшому розмірі, ніж у разі належного виконання Відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем доведено факт настання реальних збитків, які полягають у втраті можливості зменшити власне податкове зобов`язання на суму податку на додану вартість, що підлягала включенню до складу податкового кредиту за спірними операціями.

Сам по собі факт допущення Відповідачем порушення та наявність у Позивача збитків не є достатніми для покладення відповідальності. Вирішуючи питання про наявність причинного зв`язку між допущеним порушенням та заявленими збитками, а також оцінюючи поведінку сторін, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, відповідно до якої, при вирішенні спорів цієї категорії підлягає оцінці не лише факт належного чи неналежного виконання продавцем обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної, а й поведінка обох сторін правовідносин, зокрема те, чи вжив покупець розумних заходів для реалізації свого права на податковий кредит і мінімізації можливих збитків, а також чи діяв продавець добросовісно після виникнення спору щодо виконання покладеного на нього законом обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 69), 23.01.2025 року Позивач звернувся до Відповідача з листом, за змістом якого зазначив, що з урахуванням укладеного сторонами Договору переведення боргу, який виник за Договором поставки № 89-Ц/2/ДК, підприємство Відповідача здійснило реєстрацію податкових накладних для Позивача по мірі надходження коштів від Нового Боржника за період з 28.02.2017 по 01.11.2019.

Враховуючи наведене Позивач просив повідомити про виконання Новим боржником зобов`язань за Договором, а саме фактичне надходження коштів від Нового боржника безпосередньо на рахунки Відповідача, а також надати пояснення щодо реєстрації податкових накладних в зв`язку з виконанням зобов`язань Новим боржником за Договором.

При цьому, Позивач зауважив, що у разі виконання такого зобов`язання Новим боржником, Відповідачем у визначений п. 201.10 ст. 201 ПК України строк, не було зареєстровано податкові накладні по вказаним операціям в ЄРПН для підприємства Позивача, як споживача за Договором № 89-Ц/2/ДК.

У відповідь на зазначений лист Відповідач повідомив, що станом на 18.02.2025 року зобов`язання Нового боржника виконано в повному обсязі, а також додатково зазначив, що податкові накладні були зареєстровані у встановлені ст. 201 ПК України строк (а.с. 70).

14.03.2025 року Позивач направив Відповідачу лист, яким повідомив, що у зв`язку з виконанням Новим боржником в повному обсязі зобов`язань за Договором переведення боргу, за період з січня 2017 по жовтень 2021 підприємство Позивача отримало зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 452 499,98 грн.

Водночас, Позивач зазначив, що за даними ЄРПН за кодом його підприємства відсутні податкові накладні за місяцями оплат Новим боржником по Договору на суму ПДВ 922 654,40 грн. З огляду на викладене, Позивач просив надати відповідь щодо не отримання ДП ВКГ «ДЗД» податкових накладних (а.с. 67).

14.04.2025 року Відповідач повідомив, що відповідь на поставлені питання була надана Позивачу листом від 19.02.2025 та додатково зазначив, що податкові накладні були зареєстровані у встановлений ПК України строк (а.с. 72).

14.05.2025 року Позивач втрете звернувся до Відповідача, та просив надати детальну інформацію, щодо податкових накладних, а саме: номер, дату виписки та дату реєстрації в ЄРПН, що були виписані для підприємства Позивача за касовим методом визначення зобов`язань з ПДВ на оплати, перелічені у відповідному листі (а.с. 68).

У свою чергу, листом від 12.06.2025 року Відповідач повідомив, що відповідь на всі поставлені питання було надано листами від 19.02.2025 та 14.04.2025 (а.с. 71).

Особливістю спірних правовідносин є те, що податкові зобов`язання Відповідача виникали за касовим методом, а тому обов`язок щодо складання кожної окремої податкової накладної виникав після отримання ним коштів від Нового боржника відповідно до Договору про переведення боргу. Позивач не здійснював таких платежів, не був стороною їх виконання, а відтак момент виникнення у Відповідача обов`язку щодо складання податкових накладних залежав не від дій Позивача, а від виконання Новим боржником свого грошового зобов`язання.

Водночас ні положення Податкового кодексу України, ні умови Договору про переведення боргу не покладають на покупця обов`язку здійснювати контроль за виконанням Новим боржником погодженого графіка платежів, отримувати інформацію про кожний окремий платіж або відстежувати момент виникнення у продавця податкових зобов`язань за касовим методом. Покладення на покупця такого обов`язку фактично означало б перекладення на нього частини податкового обов`язку продавця щодо контролю за виникненням підстав для складання податкових накладних та правильністю їх оформлення, що не відповідає ні вимогам Податкового кодексу України, ні правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка виходить із необхідності вчинення покупцем саме розумних, а не надмірних чи не передбачених законом заходів для захисту свого права.

Як установлено судом, після отримання від Відповідача листа від 19.02.2025, яким останній повідомив про повне виконання Новим боржником зобов`язань та реєстрацію податкових накладних, Позивач не залишився бездіяльним, а неодноразово звертався до Відповідача із письмовими запитами щодо надання інформації, необхідної для перевірки належного виконання останнім свого податкового обов`язку.

Так, листом від 14.03.2025 Позивач повідомив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за його індивідуальним податковим номером відсутні податкові накладні на суму податку на додану вартість 922 654,40 грн., та просив надати пояснення щодо причин їх відсутності. При цьому наведення Позивачем у зазначеному листі сум і дат здійснених Новим боржником платежів свідчить лише про встановлення ним факту виконання грошових зобов`язань, однак не підтверджує його обізнаності щодо способу оформлення Відповідачем податкових накладних чи того, що вони були зареєстровані із зазначенням іншої юридичної особи як покупця.

Надалі, листом від 14.05.2025 Позивач повторно звернувся до Відповідача із проханням надати номери податкових накладних, дати їх складання та реєстрації в ЄРПН. Однак Відповідач, достеменно володіючи інформацією про реквізити складених ним податкових накладних та про те, що покупцем у них зазначено Нового боржника, запитуваної інформації не надав, копій податкових накладних не направив та фактично обмежився повторним повідомленням про те, що податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку.

За встановлених обставин відсутність у Позивача інформації про те, що спірні податкові накладні були зареєстровані із зазначенням іншої юридичної особи як покупця, була обумовлена не його бездіяльністю, а ненаданням Відповідачем відомостей, якими останній одноосібно володів. До моменту подання Відповідачем відзиву на позов разом із копіями спірних податкових накладних Позивач був об`єктивно позбавлений можливості встановити характер допущеного порушення та звернутися саме з вимогою про виправлення відповідних податкових накладних.

Оцінюючи поведінку сторін у сукупності, суд доходить висновку, що Позивач після отримання інформації про завершення розрахунків вжив усіх розумних та залежних від нього заходів для з`ясування належності виконання Відповідачем обов`язку щодо складання і реєстрації податкових накладних. Натомість Відповідач, маючи повну інформацію про спосіб оформлення спірних податкових накладних, не повідомив її Позивачу, чим фактично унеможливив своєчасне виявлення допущеного порушення та реалізацію Позивачем заходів, спрямованих на захист свого права.

За таких обставин суд доходить висновку, що поведінка Позивача не перериває причинного зв`язку між допущеним Відповідачем порушенням вимог податкового законодавства та завданими Позивачу збитками, тоді як дії Відповідача свідчать про недобросовісне виконання покладеного на нього законом обов`язку після виникнення спору.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеними всі необхідні елементи складу господарського правопорушення, необхідні для покладення на Відповідача обов`язку з відшкодування збитків, а саме: протиправність його поведінки, наявність у Позивача реальних збитків, причинний зв`язок між допущеним порушенням і такими збитками, а також вину Відповідача, яка матеріалами справи не спростована.

Враховуючи наведене, заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків у сумі 922 654,40 грн., визнаються судом обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» ( 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційне господарства «Дніпро-Західний Донбас» (52591, Дніпропетровська обл., село Воронове, вул.. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) 922 654,40 грн. збитків, 11 071,85 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.07.2026

Суддя О.В. Ліпинський