Рішення № 138498439, 27.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 635/3031/26

Провадження № 2/643/6804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в особі представника - адвоката Столітнього М.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість в сумі 65 518,00 гривень, з яких: сума кредиту - 14 000,00 гривень, сума процентів за користування кредитом - 25 004,00 гривень, нараховані позивачем проценти за 144 календарних днів - 19 152,00 гривень, штрафні санкції - 5 962,00 гривень, комісія за надання кредиту - 1 400,00 гривень. Також просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що 02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Зазначив, що відповідно умов договору сума кредиту складає 14 000,00 грн, строк кредиту 360 днів: з 02.04.2025 по 28.03.2026. Посилався, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 14 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Зауважив, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Зазначив, що пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. У період з 02.04.2025 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 3 192,00 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0 грн, та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 3 192,00 грн. Посилався, що 30.10.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Посилався, що станом на дату укладання Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, строк дії Договору №5431550 від 02.04.2025 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.10.2025 по 23.03.2026 (144 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 19 152,00 грн: 14000 грн * 0,95% = 133 грн*144 календарних дні = 19 152,00 грн. Посилався, що заборгованість відповідача за договором № 5431550 від 02.04.2025 становить 65 518,00 грн, з яких: тіло кредиту - 14 000 грн, нараховані первісним кредитором проценти- 25 004 грн, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» проценти за 144 календарних днів - 19 152,00 грн, штрафні санкції - 5 962 грн, комісії за надання кредиту - 1 400,00 грн.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Рух справи

Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 02 квітня 2026 року передав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 цивільну справу №635/3031/26 розподілено у провадження судді Семенової Я.Ю.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 21 травня 2026 року залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», установив строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 27 травня 2026 року прийняв до свого провадження цивільну справу, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання призначити. Задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію: щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 ; щодо підтвердження факту зарахування коштів 02.04.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 14 000,00 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

08 червня 2026 року від Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, 16 червня 2026 року та 22 червня 2026 року засобами електронного поштового зв`язку скерував до суду заяви, в яких зазначив, що у зв`язку з проходженням військової служби не має можливості особисто брати участь в судових засіданнях по справі. У поданій заяві просив при розгляді справи врахувати його статус військовослужбовця.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», відповідач надав суду заяву, в якій просив при розгляді справи врахувати його статус військовослужбовця, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 27 липня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

02 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 89192 (а.с. 30-42).

Згідно з умовами п. 1.2 Договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 14 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 15 днів.

Згідно з п. 1.4 Договору комісія за надання кредиту становить 1 400,00 гривень.

Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.п. 1.4.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2 Договору).

02.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.04.2025, який містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 43).

Крім того, 02.04.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 89192 підписав Додаток №2 до Договору №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.04.2025 (Інформаційне повідомлення) та електронним підписом одноразовим ідентифікатором 17134 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 44-46).

12 березня 2019 року між ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір №ФК-П-19/03-01 про переказ коштів, відповідно до якого ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» надає ТОВ «Лінеура Україна» послуги з переказу коштів (а.с. 53)

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №1-0311 від 03.11.2025, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», відповідно до договору на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.04.2025 17:36:12 на суму 14 000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPaі.ua - 698924150 (а.с. 52).

Відповідно до повідомлення №БТ/Е-24155 від 03.06.2026, наданого АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 02.04.2025 було зараховано кошти в сумі 14 000,00 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна».

Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором №5431550 від 02.04.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеною ТОВ «Лінеура Україна», станом на 30.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 46 366,00 грн, з яких: тіло кредиту - 14 000,00 грн; проценти за користування - 25 004,00 грн, штрафні санкції - 5 962,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 400,00 грн. З розрахунку убачається, що ОСОБА_1 25.04.2025 було сплачено грошові кошти в сумі 4 230,00 грн, з яких 3 192,00 грн кредитором було зараховано в рахунок процентів, 1 038,00 грн - в рахунок сплати штрафних санкцій (а.с. 54-57).

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір факторингу №30/10/2025, відповідно до умов п. 1.1 якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 65-69).

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Згідно з п. 3.3 Договору факторингу Ціна Продажу за Договором становить 4 552 371,37 грн.

У п. 3.4 Договору факторингу сторони погодили, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами Клієнта.

30 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» підписали Акт прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 69 зворот - 70).

Як убачається з платіжної інструкції №6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 було сплачено 4 552 371,37 грн (а.с. 70 зворот).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5431550 в сумі 46 366,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 14 000,00 гривень, за відсотками - 25 004,00 гривень, за комісіями - 1 400,00 гривень, за пенею, штрафами - 5 962,00 гривень (а.с. 71).

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» складено розрахунок заборгованості за Договором №5431550 про надання споживчого кредиту від 02.04.2025 за 144 календарних днів (31.10.2025-23.03.2026), з якого убачається, що за вказаний період ОСОБА_1 нараховано проценти за стандартною процентною ставкою (0,95%) в сумі 19 152,00 грн (а.с. 73-74).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено Договір №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2025 року, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 89192.

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 14 000,00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №1-0311 від 03.11.2025 та повідомленням №БТ/Е-24155 від 03.06.2026, наданим АТ «Універсал Банк».

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Лінеура Україна» свого обов`язку за кредитним договором.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2025 року на підставі договору факторингу №30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище Договору №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2025 року, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача, а також щодо нарахування позивачем відповідачу відсотків за кредитним договором, штрафних санкцій та комісії суд керується таким.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Указані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 (провадження №61-9565ск22), від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18).

Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

Відповідачем до заяви від 16 червня 2026 року долучено копію військового квитка серії НОМЕР_3 , у п. 17 якого «проходження військової служби» зазначено, що ОСОБА_1 20.04.2012 був зарахований в списки ВЧ НОМЕР_4 , з 27.05.2022 перебуває на посаді стрільця у ВЧ НОМЕР_5 . У п. 9 зазначено, що ОСОБА_1 27.05.2022 по підставі Указу Президента України №342/2022 від 17.05.2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Відтак на момент укладення кредитного договору №5431550 від 02.04.2025 ОСОБА_1 був військовослужбовцем.

З огляду на наведені вище обставини, суд доходить висновку, що на відповідача поширюється дія положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак, відсотки за користування кредитними коштами з відповідача та штрафні санкції стягненню не підлягають.

Більш того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором №5431550 від 02.04.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеною ТОВ «Лінеура Україна», ОСОБА_1 25.04.2025 сплатив грошові кошти в сумі 4 230,00 грн, з яких 3 192,00 грн кредитором було зараховано в рахунок процентів, 1 038,00 грн - в рахунок сплати штрафних санкцій.

Позаяк суд дійшов висновку, що на відповідача поширюється дія положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», відтак кошти, сплачені ОСОБА_1 25.04.2025 в сумі 4 230,00 грн, зараховані ТОВ «Лінеура Україна» в рахунок погашення заборгованості за процентами та штрафними санкціями, мали б бути розподілені в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відтак заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 9 770,00 грн.

У свою чергу, з приводу нарахування позивачем до сплати ОСОБА_1 комісії в сумі 1400,00 гривень, то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання кредиту (п 1.4 Договору №5431550), тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання та обслуговування споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №5431550 від 02.04.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (п. 1.4 Договору) суперечать положенням ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.4 Договору №5431550 від 02.04.2025, умови щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в сумі 1400,00 грн, є нікчемними.

За таких обставин, ТОВ «Лінеура Україна» без належних на те правових підстав нарахована заборгованість по сплаті комісії на загальну суму 1 400,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 1 400,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №5431550 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.04.2025 в сумі 9 770,00 гривень.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 14,91%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 396,96 гривень (2 662,40 : 100 х 14,91 = 396,96).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

Так, судом установлено, що між позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. 10 грудня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги №10/12-2024, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Умовами розділу 4 договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно з рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної Заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною Договору. Строк початку та закінчення надання послуг визначений Заявкою на виконання доручення. Після виконання Заявки адвокат складає Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає Клієнту для узгодження та підпису. Клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката згідно з узгодженим та підписаним Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили.

23 березня 2026 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. була підписана Заявка №17531 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, згідно з якою Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №5431550 від 02.04.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . У Заявці визначений перелік послуг професійної правничої допомоги, строк початку та строк закінчення надання таких послуг, порядок та розмір оплати за надані Адвокатом послуги. Так, визначено, що загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно з цією Заявкою складає 10 000,00 грн. Зазначена сума підлягає оплаті Клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції у справі законної сили.

Відповідно до Акту №17531 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з Договором №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, адвокатом Столітнім М.М. надано ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» такі види правової допомоги: 1. зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу наданих документів (кількість годин - 0,5; вартість послуги 440,00 грн); 2. дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (кількість годин - 1, вартість послуги 840,00 грн); 3. аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (кількість годин - 0,5, вартість послуги 440,00 грн); 4. підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (кількість годин - 1, вартість послуги 840,00 грн); 5. письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (кількість годин - 1, вартість послуги 840,00 грн); 6. проведення Адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (кількість годин - 1, вартість послуги 840,00 грн); 7. складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №5431550 від 02.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Харківського районного суду Харківської області (кількість годин - 2, вартість послуги 1640,00 грн); 8. складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) (кількість годин - 1, вартість послуги 840,00 грн); 9. складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (кількість годин - 2, вартість послуги 1640,00 грн); 10. представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях (кількість годин - 2, вартість послуги 1640,00 грн). Загальна сума - 10 000,00 грн.

Адвокатом Столітнім М.М. сформовано рахунок на оплату №17531-23/03-2026 від 23 березня 2026 року, згідно з яким ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має сплатити 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які сплатив позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 14,91% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1 491,00 гривень (10 000 х 14,91% : 100% = 1 491,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, ч. 4, 5 ст. 268, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 770 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 396 (триста дев`яносто шість) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1 491 (одна тисяча чотириста дев`яносто один) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО 334851;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_7 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 27 липня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова