Рішення № 138497272, 27.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3893/26

№ 2/183/5072/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності, суд -

у с т а н о в и в :

24 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, в якому просять визнати за позивачем право власності по 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,8 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м..

В обґрунтування позову посилався на те, що в обґрунтування якого посилалися на те, що їм на праві власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло видане 25 червня 1996 року сектором приватизації житла виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів Луганської області та зареєстроване Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації за номером реєстрації 743 від 10 вересня 1996 року Реєстрової книги Сєвєродонецького МБТІ. Також зазначили, що відповідно до вказаного свідоцтва, квартира на праві спільної власності належала ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . 02.08.2003 року ОСОБА_4 вийшла заміж і змінила прізвище на ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у спадщину по 1/6 вказаної квартири. У зв`язку із повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року РФ на територію України, м.Сєвєродонецьк Луганської області - є тимчасово окупованим, що змусило позивача виїхати на територію України, що підконтрольна українській владі, є внутрішньо-переміщеною особою. Звернувшись до реєстратора з заявою щодо реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав - рішенням № 83536102 від 02 березня 2026 року позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, через те, що позивачем не підтверджено реєстрацію права власності у зв`язку з відсутністю паперових носіїв та перебування приміщення БТІ на окупованій території. Через відсутність зареєстрованого права власності на майно позивача - останні позбавлений можливості навіть заявити свої права на отримання компенсації від пошкодження такого майна. Іншого способу захисту права власності позивача, ніж як звернення із даним позовом, на даний момент не існує, тому просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року провадження у справі відкрите, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче провадження .

18 травня 2026 року судом закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, відзиву на позов не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; згідно довідки № НОМЕР_6 від 29 липня 2022 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; згідно довідки НОМЕР_5 від 30 березня 2022 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло видане 25 червня 1996 року сектором приватизації житла виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів Луганської області та зареєстроване Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації за номером реєстрації 743 від 10 вересня 1996 року Реєстрової книги Сєвєродонецького МБТІ ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 .

02 серпня 2003 року ОСОБА_4 уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.08.2003р..

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.09.2019 року.

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у спадщину по 1/6 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину №413 та 414 від 04 квітня 2020 року.

04 квітня 2020 року, приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М. відомості про спільне часткове право власності позивачів було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав. 2/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав не реєструвалися.

Відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру, зазначене нерухоме майно є двох кімнатною квартирою і має загальну площу 48,8 кв.м., житлову площу 27,3 кв.м., та складається з: 1 кімнати площею 15,2 кв.м.; 2 кімнати площею 12,1 кв.м.; кухні площею 7,4 кв.м.; ванної кімнати площею 2,9 кв.м.; вбиральні площею 1,3 кв.м.; коридору площею 7,4 кв.м.; вбудованої шафи 0,5 кв.м., лоджією 2,0 кв.м. Висота приміщень 2,55 м..

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району, Дніпропетровської області Криворучко Тетяною Олександрівною № 83536102 від 02 березня 2026 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки відповідно до отриманого листа Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області від 02 березня 2026 року за №1007 ВА/2026 інформація щодо об`єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були надати інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не можливо.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 5 ЦК України - визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Так, статтею 86 ЦК України (1963 року) визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність» цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЗУ «Про власність» (1991 року), громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_4 , право власності зареєстроване у встановленому законом порядку станом на 1996 рік. В той же час на сьогоднішній день за відсутності відповідних підтверджень зареєстрованого права власності відповідним БТІ - позивач позбавлений можливості, як зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку на сьогодні так і здійснити інші дії, стосовно майна, що йому належить, а тому позовні вимоги позивача - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право спільної часткової власності на 1/3 квартири за адресою АДРЕСА_1 яка має загальну площу 48,8 кв.м., житлову площу 27,3 кв.м..

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право спільної часткової власності на 1/3 квартири за адресою АДРЕСА_1 яка має загальну площу 48,8 кв.м., житлову площу 27,3 кв.м..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації як ВПО АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації як АДРЕСА_5 .

Відповідач: СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКА МІСЬКА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: 93400, Україна, Сіверськодонецький р-н, Луганська обл., місто Сіверськодонецьк, Б. Незалежності України, будинок 32, електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Суддя І.Г.Дубовенко