Рішення № 138496575, 24.07.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/603/26

н/п 2/174/453/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що 20.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 435369.

ТОВ «Сіроко Фінанс» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Договору позики № 435369 від 20.07.2024, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Таким чином, відповідач уклав договір позики № 435369 від 20.07.2024 з ТОВ «Сіроко Фінанс» та йому передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 4 700,00 грн.

В свою чергу, відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №29112024. Згідно якого, відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 435369 від 20.07.2024

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 14 100,80 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4 434,72 грн, сума заборгованості за відсотками - 266,08 грн, сума заборгованості по комісії - 0 грн; сума заборгованості по штрафним санкціям 9 400,00 грн.

Враховуючи викладене вище просять стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором, понесені ними судові витрати в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, в самому позові, просив справу розглядати без його участі, позов задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.7).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України (а.с.53), про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Так, судом встановлено, що 20.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 435369 (з фіксованої процентною ставкою), який підписаний електронним підписом останньої, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 700,00 грн, строком на 7 днів, дата повернення позики 27.07.2024, процентна ставка 1,38% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12152,64 %, орієнтовна загальна вартість позики 5 154,02 грн (а.с.10-12), а також відповідач електронним підписом підписала таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до договору та паспорт споживчого кредиту (а.с.13).

Довідкою про укладення договору (ідентифікацію) виданої ТОВ «Сіроко Фінанс», підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована в ІТС ТОВ «Сіроко Фінанс» шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с.14).

ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання за договором позики № 435369 від 20.07.2024 виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4 700,00 грн на карту НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції № ТОВ «ФК «Фінекспрес» (а.с.15).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 435369 від 20.07.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 , становить 14 100,80 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4 434,72 грн, сума заборгованості за відсотками - 266,08 грн, сума заборгованості по комісії - 0 грн; сума заборгованості по штрафним санкціям 9 400,00 грн (а.с.8-9).

29.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт), укладено Договір факторингу № 29112024, згідно з яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги (а.с.16-21). Вказане підтверджується актом прийому-передачі реєстру прав вимог за вищезазначеним договором факторингу, витягом з реєстру боржників, серед яких значиться і відповідач ОСОБА_1 (а.с.22, 23).

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

Згідно платіжного інструкції № 435369 від 24.04.2026, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с.1).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму згідно ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п.5, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до укладеного в електронній формі між нею та ТОВ «Сіроко Фінанс» договору позики № 435369 від 20.07.2024, отримала кредит у розмірі 4 700,00 грн строком на 7 днів та зобов`язалася повернути кредит, сплачувати проценти на умовах та в строки визначені договором. Однак, не здійснила оплату процентів та не повернула тіло кредиту, не внесла платежі у строки і розмірах, встановлених договором, чим істотно порушила його умови, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі становить 4 700,80 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 434,72 грн, заборгованість за відсотками - 266,08 грн, вказані обставини відповідачем не спростовані, тому позов підлягає задоволенню в цій частині, а вказана заборгованість - стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс», яке згідно договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 прийняло належні кредиторові права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості суми заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 9 400,00 грн суд виходить з наступного.

Статтею 549 ЦК України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст.356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно нарахована заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 9 400,00 грн, які він просить стягнути з відповідача, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у справі 686/28627/18 від 27.07.2022 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В., 02.02.2026 укладено договір про надання правової допомоги № 42649746 (а.с.24-27), в детальному описі робіт (наданих послуг) та акті про надання послуг від 24.04.2026 зафіксовано обсяг робіт та послуг, наданих адвокатом та їх вартість (а.с.28, 29).

Вказані обставини дають суду підстави для висновку, що поза розумним сумнівом доведено факт понесення позивачем витрат на правову допомогу та їх розмір, який відповідає критеріям, як реальності наданих позивачу адвокатських послуг, так і розумної необхідності таких витрат, тобто вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, а відтак понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.525, 526, 610-612, 615, 625, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України та ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.12, 81, 128, 133, 141, 178, 247, 263-265, 268, 274, 277-279, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за договором позики № 435369 від 20.07.2024 в розмірі 4 700,80 грн (чотири тисячі сімсот гривень 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк