Рішення № 138496490, 21.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/20637/25

Провадження № 2/932/6837/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1400-7213. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 10000,00 грн. зі строком кредитування на 300 днів, комісія за видачу кредиту -15,00% від суми кредиту, базовий період - 14 днів, знижена % ставка - 1,20 % в день, стандартна % ставка - 1,50 % в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 10.11.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 53278,49 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42480,00 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 798,49 грн. Кредитором було прийнято рішення про застосування до боржника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами та комісією у розмірі 5660,00 грн., а тому загальна заборгованість складає 47618,49 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 37618,49 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Відповідачем подано відзив, в якому зазначає, що вважає поданий позов безпідставним, необґрунтованим, таким, що ґрунтується на недопустимих електронних доказах, та свідчить про застосування позивачем відверто агресивних, несправедливих і кабальних підприємницьких практик. Доказова база позивача ґрунтується виключно на згенерованих ним в односторонньому порядку паперових роздруківках PDF-файлів, на яких міститься лише візуальна імітація штампа про кваліфікований електронний підпис (КЕП) директора позивача. Позивачем не надано належних електронних лог-файлів та даних білінгу оператора зв`язку, які б підтверджували факт введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду «A9233») саме відповідачем та незмінюваність тексту договору після його нібито акцепту. Встановлення щоденної процентної ставки на рівні 1,50 % генерує реальну річну процентну ставку (РРПС) у розмірі астрономічних 27 138,17 %, внаслідок чого на тіло кредиту в 10 000 грн за рік з невеликим було нараховано 42 480,00 грн відсотків. Договір містить нікчемну умову про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % (1 500 грн). У своїх же власних Правилах Позивач офіційно визнає, що «комісія за видачу кредиту не є платою за додаткові послуги». Це є прямим порушенням ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що робить дану умову нікчемною та свідчить про штучне роздування бази для нарахування відсотків. Використання так званого «прощення боргу» на суму 5 660,00 грн лише під ультимативною умовою повного визнання позову та сплати судового збору є агресивною підприємницькою практикою та психологічним тиском на Споживача, що заборонено законодавством. Позивач надав лише транзакційну квитанцію системи LiqPay із прихованим (маскованим) номером банківської картки ( НОМЕР_1 ), що об`єктивно унеможливлює ідентифікацію ОСОБА_1 як реального отримувача та власника цих коштів, зважаючи на тягар доказування, покладений на Кредитодавця. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є безпідставними, юридично нікчемними та не підлягають судовому захисту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1400-7213, який разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Також між сторонами погоджено графік платежів.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А9233, для підписання кредитного договору №1400-7213 від 31.05.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 10000,00 грн. зі строком кредитування на 300 днів, комісія за видачу кредиту -15,00% від суми кредиту, базовий період - 14 днів, знижена % ставка - 1,20 % в день, стандартна % ставка - 1,50 % в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів на картку вказану відповідачем в кредитному договорі, з призначеням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1400-7213, 2024-05-31».

Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів в наслідок чого у останнього станом на 10.11.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 53278,49 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42480,00 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 798,49 грн.

Кредитором було прийнято рішення про застосування до боржника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами та комісією у розмірі 5660,00 грн., а тому загальна заборгованість складає 47618,49 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 37618,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст.ст. 1047, 1055 ЦК України встановлено, що договір позики, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів проведення ідентифікації та підписання договору одноразовим ідентифікатором саме відповідачем, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на веб-сайті Кредитодавця, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ.

Згідно п. 3.3 Договору, при поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника у ІТС Кредитодавця через веб-сайт Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ у ІТС Кредитодавця (Особистий Кабінет).

Відповідно до п. 3.5 Договору, до укладення цього Договору між Сторонами, Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації?та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника; - отримання ідентифікаціи?них даних та фінансового номера телефону Позичальника з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення Позичальником otp-пароля, надісланого Кредитодавцем на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації Позичальника із використанням методу розпізнавання реальності особи та Позичальника з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото Позичальника (власника), з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Кредитодавця та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем також надано Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі, з якого вбачається, що 30.05.2024 року ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію в інформаційнотелекомунікаційній системі та створила заявку на отримання кредиту, що свідчить про отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних позичальника.

Щодо посилань відповідача на визначення в Договорі несправедливої процентної ставки, суд зазначає, що частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023, до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % .

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t?100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Оскільки кредитний договір укладено 31.05.2024 року, до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», обмеження щодо максимальної денної процентної ставки підлягають застосуванню лише за період після 19.08.2024 року, а саме, з 20.08.2024 року по 26.03.2025 року не більше 1%.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню відсотки у розмірі 32650 грн.:

-з 31.05.2024 року по 27.06.2024 року - 1,2 % (визначена п. 10.2 договору) від тіла кредиту, що становить 2800;

-з 31.05.2024 року по 19.08.2024 року - 1,5 % від тіла кредиту, що становить 7950 грн.;

-з 20.08.2024 року по 26.03.2025 року - 1 % від тіла кредиту, що становить 21900 грн.

Оскільки законодавець у Закону України «Про споживче кредитування» визначив максимальний розмір денної процетної ставки, посилання відповідача на очевидну несправедливість умов кредитного договору в частині визначення процентної ставки, є безпідставними.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду жодних доказів про погашення ним заборгованості за кредитним договором № 1400-7213 від 31.05.2024 року, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 42650,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 32650,00 грн., є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1400-7213 від 31.05.2024 року в розмірі 42650,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 32650,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2169,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26, оф. 407) заборгованість за кредитним договором № 1400-7213 від 31.05.2024 року в розмірі 42650,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 32650,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26, оф. 407) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2169,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол