Ухвала суду № 138496094, 21.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5986/25

1-кп/703/213/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла матеріали кримінального провадження №12025250350000071 від 01 лютого 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Черкаси Черкаської області, зареєстрованої за адресою: в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,- встановив:

У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтував тим, що Обвинувальний акт за вказаним фактом щодо ОСОБА_7 29.08.2025 був направлений до Смілянського міськрайонного суду, де він продовжує перебувати на розгляді.

Після скерування до суду обвинувального акту ОСОБА_7 допустила ряд неявок до Смілянському міськрайонному суді без поважних причин, а протягом останнього часу систематично не з`являється у судові засідання, зловживаючи своїми правами.

Так, вона штучно створювала умови, за яких відбувалося перенесення судових засідань, чим перешкоджає розгляду кримінального провадження судом у розумні строки.

Одним із критеріїв визначення розумності строків кримінального провадження згідно п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК України є поведінка учасників кримінального провадження.

З урахуванням цього сторона обвинувачення вважає, що у її діях наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_7 неодноразово змінювала захисників, що, з метою не порушення її права на захист, породжувало необхідність відкладення судових засідань з метою надання достатнього часу для пошуку нових адвокатів.

24.09.2025 у підготовче судове засідання обвинувачена та її захисник, який був залучений ще на стадії досудового розслідування адвокат ОСОБА_8 , до Смілянського міськрайонного суду не з`явились.

01.10.2025 учасникам кримінального провадження стало відомо про розірвання нею договору із захисником. У зв`язку із викладеним судове засідання у вказану дату було перенесено, як і перенесено наступне судове засідання 14.10.2025 з огляду на неприбуття нового адвоката ОСОБА_9 та відповідного клопотання обвинуваченої про неможливість слухання справи без нього.

У судове засідання 14.01.2026 ОСОБА_7 не з`явилась вкотре, про причини неявки суд не інформувала. Як було встановлено згодом, остання розірвала договір із захисником ОСОБА_9 .

У подальшому 10.03.2026 судове засідання не відбулось з урахуванням залучення обвинуваченою до кримінального провадження захисника ОСОБА_10 та клопотанням останнього про надання часу для ознайомлення із матеріалами справи.

На наступну визначену дату 07.04.2026 ОСОБА_7 не прибула з огляду на раптове погіршення стану здоров`я та перебування на лікарняному. При цьому, її захисник, попри зобов`язання суду вчасно ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, дану вимогу з невідомих причин проігнорував.

07.05.2026 обвинувачена скерувала на електронну адресу Смілянського міськрайонного суду клопотання про перенесення судового засідання через захворювання на гостру респіраторну інфекцію (захисник ОСОБА_10 зі справою до вказаної дати не ознайомився).

Вже 27.05.2026, не зважаючи на призначення розгляду справи на 14 год. 30 хв., ОСОБА_7 в той день лише о 14 год. 56 хв. скинула на електронну адресу суду клопотання про перенесення судового засідання знову у зв`язку із раптовим погіршення стану здоров`я, однак вже її дитини. Від захисника ОСОБА_10 судом отримано заяву про розірвання із обвинуваченою 16.05.2026 договору про надання правової допомоги.

Вказана процесуальна поведінка ОСОБА_7 призвела до чергового перенесення судового засідання вже на 16.06.2026.

Описаний стан речей, на переконання прокурора, пов`язаний із затягуванням ОСОБА_7 розумних строків розгляду обвинувального акту, та на глибоке переконання сторони обвинувачення, став можливим насамперед через зловживання нею своїми правами та її небажанням з`являтися у судові засідання. Прокурор вважає, що остання свідомо вдається до прихованих маніпуляцій, пояснюючи ряд своїх неявок у засідання через раптові погіршення стану свого здоров`я та здоров`я її дитини. Дана тенденція виникає незадовго до початку судових розглядів, набуває системного характеру, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність заявлених нею фактів. Разом з тим, інформування суду про це здійснюється не заздалегідь, а в день призначених засідань, інколи навіть із необґрунтованим запізненням. При цьому, стан здоров`я обвинуваченої, з огляду на надіслані нею медичні документи із визначеними діагнозами, не був тяжким та таким, що унеможливлював її участь у судових засіданнях особисто або ж у режимі відео конференції, що передбачено чинним КПК України. Більше того, чітко простежується зловживання ОСОБА_7 правом на захист, що виражається у постійних замінах нею захисників, котрим для належного здійснення своїх обов`язків потрібен час для ознайомлення із матеріалами справи. Про дані факти суду та іншим учасникам ставало відомо у дати визначених судових розглядів. Загалом ініціативу щодо необхідності виконання процесуальних обов`язків, визначених у ч. 7 ст. 42 КПК України, ОСОБА_7 не проявляє, допускає численні достатньо необґрунтовані неявки, що свідчить про наявність існування у її діях й іншого ризику переховування від суду, котрий передбачений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Зокрема захисник пояснив, що обвинувачена не прибувала на виклики суду з об`єктивних причин, про причини неяки до суду повідомляла завчасно. Що стосується систематичної заміні захисників по справі пояснив, що дана ситуація відбувалась не з ініціативи обвинуваченої. Звернув увагу на ті обставини, що його підзахисна раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, самостійно виховує малолітню дитину, просив застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, що дало б їй можливість працювати, доглядати за дитиною та виконувати покладені на неї судом процесуальні обов`язки.

Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів, Обвинувальний акт за вказаним обвинуваченням щодо ОСОБА_7 29.08.2025 був направлений до Смілянського міськрайонного суду, де він продовжує перебувати на розгляді. Після скерування до суду обвинувального акту ОСОБА_7 допустила ряд неявок до Смілянського міськрайонного суду. Зокрема, ОСОБА_7 неодноразово змінювала захисників, що, з метою не порушення її права на захист, породжувало необхідність відкладення судових засідань з метою надання достатнього часу для пошуку нових адвокатів. Так 24.09.2025 у підготовче судове засідання обвинувачена та її захисник, який був залучений ще на стадії досудового розслідування адвокат ОСОБА_8 , до Смілянського міськрайонного суду не з`явились. 01.10.2025 учасникам кримінального провадження стало відомо про розірвання нею договору із захисником. У зв`язку із викладеним судове засідання у вказану дату було перенесено, як і перенесено наступне судове засідання 14.10.2025 з огляду на неприбуття нового адвоката ОСОБА_9 та відповідного клопотання обвинуваченої про неможливість слухання справи без нього. У судове засідання 14.01.2026 ОСОБА_7 не з`явилась вкотре, про причини неявки суд не інформувала. Як було встановлено згодом, остання розірвала договір із захисником ОСОБА_9 . У подальшому 10.03.2026 судове засідання не відбулось з урахуванням залучення обвинуваченою до кримінального провадження захисника ОСОБА_10 та клопотанням останнього про надання часу для ознайомлення із матеріалами справи. На наступну визначену дату 07.04.2026 ОСОБА_7 не прибула з огляду на раптове погіршення стану здоров`я та перебування на лікарняному. При цьому, її захисник, попри зобов`язання суду вчасно ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, дану вимогу з невідомих причин проігнорував. 07.05.2026 обвинувачена скерувала на електронну адресу Смілянського міськрайонного суду клопотання про перенесення судового засідання через захворювання на гостру респіраторну інфекцію (захисник ОСОБА_10 зі справою до вказаної дати не ознайомився). 27.05.2026, не зважаючи на призначення розгляду справи на 14 год. 30 хв., ОСОБА_7 в той день лише о 14 год. 56 хв. направила на електронну адресу суду клопотання про перенесення судового засідання знову у зв`язку із раптовим погіршення стану здоров`я, однак вже її дитини. Від захисника ОСОБА_10 судом отримано заяву про розірвання із обвинуваченою 16.05.2026 договору про надання правової допомоги. Вказана процесуальна поведінка ОСОБА_7 призвела до чергового перенесення судового засідання вже на 16.06.2026. Перелічені обставини судом оцінюються як зловживання правом на захист обвинуваченою ОСОБА_7 .

Враховуючи висловлену під час судового розгляду позицію обвинуваченої ОСОБА_7 що до часткового визнання своєї винуватості, суд вважає обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України на даній стадії судового розгляду обґрунтованою, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваної, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.

Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому слід зауважити, що суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Суддя прийшов до висновку, що існують ризики передбачені п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, а тому, враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання, існує ризик того, що вона з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування. Разом з тим, суд вважає цей ризик мінімальним, оскільки, обвинувачена ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, а саме, має на своєму утриманні малолітню доньку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 матиме змогу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на що вказує зловживання процесуальними правами ОСОБА_7 , які виражаються у систематичній зміні захисників та відкладенню у зв`язку з цими обставинами судових засідань. Запобігти встановленому ризику є можливим шляхом обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Також судом беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров`я підозрюваної, наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваної, у тому числі наявність у неї утриманців.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз`яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На думку суду, наведені дані в своїй сукупності, дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_7 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є невиправдано суворим запобіжним заходом.

Суд вважає, що повідомлена ОСОБА_7 підозра за ч. 2 ст. 286 КК України хоча і є обґрунтованою, однак з огляду на дані про особу підозрюваної, міцність її соціальних зв`язків та інші обставини, передбачені ст.178 КПК, які свідчать на користь зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, в даному кримінальному провадженні існує можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

На думку суду, застосування найсуворішого, виняткового запобіжного заходу такого, як тримання під вартою, з урахуванням усіх досліджених доказів та обставин, є невиправданим, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою не може бути задоволене, натомість до підозрюваної можна застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що, на переконання суду, буде необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваної та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час проведення судового розгляду даного кримінального провадження.

Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд враховує і те, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який забезпечить її належну процесуальну поведінку, у зв`язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити частково.

З врахуванням ст.194 КПК України та особи обвинуваченої ОСОБА_7 , на неї мають бути покладені процесуальні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 336, 369-372 ,284, 376 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Черкаси Черкаської області, зареєстрованої за адресою: в/ч9930, с-ще Оршанець Черкаського району Черкаської області, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня.

Покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- не відлучатись з місця свого постійного проживання по АДРЕСА_2 без дозволу суду за винятком випадків необхідності отримання медичної допомоги, оголошення повітряної тривоги тa необхідності прибуття за викликом до суду чи іншого уповноваженого органу держави, у визначений час доби;

- не змінювати місце постійного проживання по АДРЕСА_2 без дозволу суду;

- прибувати до суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; експертами ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24

- не відлучатися за межі Черкаської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_7 , що у разі невиконання цих обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Встановити строк дії ухвали та обов`язків до 19 вересня 2026 року.

Роз`яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж дії запобіжного заходу.

Копію ухвали до відому та для виконання направити до ЧРУП ГУНП в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Пастерівська, б. 104).

Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 27 липня 2026 року о 08:50 год.

Суддя: ОСОБА_1