Ухвала суду № 138495629, 27.07.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/784/26

Провадження №2/547/707/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області, суддя Харченко В.Ф., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Семенівської селищної ради, начальника відділу юридичного забезпечення та земельних відносин Семенівської селищної ради Романюк Олени Віталіївни про скасування трьох рішень 64 сесії Семенівської селищної ради від 21.07.2026 у разі їхнього прийняття, про визнання протиправною бездіяльності Семенівської селищної ради щодо не розгляду у встановлений строк заяви від 02.06.2026 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, про визнання протиправною бездіяльності Семенівської селищної ради щодо не розгляду у встановлений строк п`яти клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 26.06.2026, зобов`язання Семенівської селищної ради розглянути клопотання від 02.06.2026 і п`ять клопотань від 26.06.2026 та ухвалити рішення щодо них, визнати протиправними дій начальника відділу юридичного забезпечення та земельних відносин Семенівської селищної ради Романюк Олени Віталіївни, визнання протиправними дій Семенівської селищної ради в особі депутатів Бонтлаб Катерини Анатоліївни і ОСОБА_3 , стягнення моральної шкоди, перевіривши виконання позивачем вимог статей 1, 2, 19, 23, 27, 141, 175-177, 184-187 Цивільного процесуального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява складена та подана представником позивача В.Д.Компанійця фізичною особою (не адвокатом) Корж Аліною Миколаївною, яка діє на підставі довіреності від 13.07.2026.

Позовна заява містить низку основних (первинних) та похідних (наступних) вимог.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі слід зазначити таке.

У позовній заяві йдеться про скасування невідомо чи існуючих для позивача рішень Семенівської селищної ради про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскарження дій та бездіяльності відповідачів та низки депутатів Семенівської селищної ради щодо не розгляду заяв і клопотань про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії щодо заяв і клопотань про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, про стягнення моральної шкоди.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України далі ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч. 1 ст. 188 ЦПК України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України далі КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України).

Похідна позовна вимога вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. ч. 1 ст. 4 КАС України).

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (ч. 1 ст. 172 КАС України)

Отже визначальним для віднесення справи (спору) позивача ОСОБА_1 до суду цивільної чи адміністративної юрисдикції, є наявність у позивача права цивільного чи земельного або ж їх порушення, у т.ч. й стадія, на якій перебуває позивач щодо реалізації ним права на отримання земельної ділянки.

Іншими словами етап (ланка) перебування позивача у поступовій процедурі набуття (реалізації) права на земельну ділянку, яка починається із ініціювання позивачем ОСОБА_1 отримання права на земельну ділянку перед уповноваженим органом (у цій справі Семенівською селищною радою) і завершується державною реєстрацією права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку чи його права оренди землі.

Так, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 23.01.2019 у справі № 308/10112/16-а, провадження № 11-1304апп18, зробила такі висновки щодо розмежування юрисдикційності земельних спорів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01.04.2010 № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до адміністративного суду з позовом до Міськради про визнання протиправними та скасування окремих пунктів рішень відповідача, якими відмовлено в наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у м. Ужгороді та надано дозвіл ОСОБА_5 на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0777 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 з подальшою передачею її у власність.

При цьому в матеріалах справи немає жодних доказів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня, 30 травня та 28 листопада 2018 року у справах № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) та № 820/4219/17 (провадження № 11-1029апп18) відповідно.

При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження 11-986апп18)).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18)).

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, зокрема, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України с уддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, під час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі щодо усіх позовних вимог (первинних і похідних), суд враховує та керується згаданими положеннями ЦПК України і КАС України, постановами Великої Палати Верховного Суду України і рішенням Конституційного Суду України, які відносять юрисдикцію спору у цій справі до юрисдикції адміністративного суду, а, відтак, відмовляє у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства і роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

У зв`язку з цим також роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України компетентним адміністративним судом за позовними вимогами є Полтавський окружний адміністративний суд.

Ураховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 1-13, 19, 23, 60, 186, 187, 189-197, 258-261, 351-355ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Семенівської селищної ради, начальника відділу юридичного забезпечення та земельних відносин Семенівської селищної ради Романюк Олени Віталіївни про скасування трьох рішень 64 сесії Семенівської селищної ради від 21.07.2026 у разі їхнього прийняття, про визнання протиправною бездіяльності Семенівської селищної ради щодо не розгляду у встановлений строк заяви від 02.06.2026 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, про визнання протиправною бездіяльності Семенівської селищної ради щодо не розгляду у встановлений строк п`яти клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 26.06.2026, зобов`язання Семенівської селищної ради розглянути клопотання від 02.06.2026 і п`ять клопотань від 26.06.2026 та ухвалити рішення щодо них, визнати протиправними дій начальника відділу юридичного забезпечення та земельних відносин Семенівської селищної ради Романюк Олени Віталіївни, визнання протиправними дій Семенівської селищної ради в особі депутатів Бонтлаб Катерини Анатоліївни і ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди відмовити оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачеві ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду (спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Повна ухвала складена і підписана 27.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО