Рішення № 138495528, 22.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2414/26

Провадження № 2/539/1910/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Ковтун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №20.10.2020-100006396 від 20.10.2020 у розмірі 11900,00 грн., а також суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 2864,18 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.10.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір №20.10.2020-100006396. Позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 7000,00 грн.; строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит» - 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою «Короткий кредит» - 1960,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою «Довгий кредит» - 4900,00 грн., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою «Короткий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 1960,00 грн. сплачуються до 02.11.2020 включно; графік платежів за умовою «Довгий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 4900,00 грн. сплачуються до 16.11.2020 включно. 09.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, за яким ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №20.10.2020-100006396, про що було повідомлено останню шляхом надсилання смс-повідомлення на її фінансовий номер телефону ( НОМЕР_1 ). Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №20.10.2020-100006396 становить 11900,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4900,00 грн. - заборгованість за відсотками.

26.05.2026 судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» певні відомості.

26.06.2026 працівником канцелярії суду зареєстровано заяву представника відповідача, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначила, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їхньою необґрунтованістю, безпідставністю, явним завищенням розміру нарахувань та порушенням норм матеріального права з боку позивача. Відповідно до умов Договору та Заявки (як стверджує позивач) строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит» становив 14 календарних днів (до 02.11.2020 включно), а за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних днів (до 16.11.2020 включно). Згідно з п. 2.4 та п. 4.1 Договору позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів до останнього дня строку користування. Тобто, граничний строк виконання зобов`язання закінчився 16 листопада 2020 року. Отже, первісний кредитор (ТОВ «Споживчий Центр») дізнався про порушення свого права на наступний день після закінчення строку платежу, а саме 17 листопада 2020 року. Саме з цієї дати розпочався перебіг загальної позовної давності тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України). Таким чином, у звичайних умовах строк позовної давності спливав 17 листопада 2023 року. Щодо суті позовних вимог та штучного виведення договору з-під дії Закону «Про споживче кредитування», у тексті позовної заяви (пункт 1.2 Договору) позивач зазначає: «Сторони погодились, що Кредит за даним договором не е споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту». Відповідач наголошує, що дане твердження є відвертою маніпуляцією та спробою ТОВ «Споживчий Центр» (первісного кредитора) обійти імперативні норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» з метою нарахування грабіжницьких та незаконних відсотків. Відповідач є фізичною особою, не є і ніколи не була зареєстрована як фізична особа-підприємець (ФОП), що легко перевіряється через ЄДР. Кредит у розмірі 7 000,00 грн бралися на побутові особисті потреби. Включення фінансовою установою до стандартного тексту договору (оферти) умови про те, що кредит нібито береться на «підприємницьку діяльність або перекредитування», без отримання жодних доказів наявності у Відповідача статусу підприємця, є типовою нечесною підприємницькою практикою в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо незаконності процентної ставки. Позивач зазначає, що за 28 днів користування кредитом нараховано проценти у розмірі 4 900,00 грн, що становить 70% від суми кредиту за 28 днів. У річному вираженні (APR) це становить понад 900% річних. Згідно з чинним законодавством України та практикою Верховного Суду, умови договору, які встановлюють несправедливо високу й непропорційну плату за користування коштами, підлягають визнанню недійсними або неотриманню судового захисту як такі, що суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3, ст. 509 ЦК України). Щодо недоведеності факту укладення договору та передачі коштів. Позивач будує свої вимоги на копіях електронних документів, проте не надає суду належних доказів того, що електронний правочин був укладений саме з ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Позивач зазначає, що договір укладено через одноразовий ідентифікатор (СМС- код). Разом з тим, позивач не надав суду сертифікованих технічних логів системи, які б підтверджували який саме ідентифікатор (код) було згенеровано системою ТОВ «Споживчий Центр» 20.10.2020 року; на який саме номер (чи належить цей номер офіційно відповідачу на підставі контракту з оператором зв`язку) цей код було відправлено. Відповідачка не була повідомлена про зміну кредитора за кредитним договором. Тобто, відповідач укладав договір з одним кредитором, але в підсумку на неї подав позов про стягнення заборгованості зовсім інший кредитор. На підтвердження позовних вимог позивачем було надано роздруківку Договору, яка підписана одноразовим ідентифікатором, однак доволі складно сказати, чи інформаційно-телекомунікаційна система надавача фінпослуг ТОВ «Споживчий центр» взагалі містить можливість формувати та будь-яким способом передавати такий одноразовий ідентифікатор, при цьому ідентифікуючи отримувача такого ідентифікатора з особою позичальника. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис або ідентифікатор належать саме відповідачу. Вказані у письмових копіях договору кредиту одноразові електронні ідентифікатори за відсутності верифікації та ідентифікації позичальника при їх отриманні та підписанні не є достовірними та достатніми доказами підписання та укладання цих договорів відповідачкою у електронній формі відповідно до визначеного у нормах ст.ст. 11, 12 згаданого Закону порядку. Тому надані позивачем вищевказані паперові копії електронних доказів кредитного договору з доповненнями, які містять інформацію про їх підписання електронним підписом - одноразового ідентифікатором - не можна вважати достовірними та достатніми у розумінні ст. 78 ЦПК України для того, щоб з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, дійти висновку про підписання та укладення договорів кредиту, які зазначені у позові. Позивач не надав до справи належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем електронного підпису, факт його накладання (використання) при підписанні у вказаному у позові порядку обміну електронними повідомленнями, з відповідною ідентифікацією, як це визначено у ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач не надав суду відповідних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме відповідачеві, відповідного договору чи іншого документа, який підтверджував надсилання та отримання позичальником вказаного електронного підпису на номер телефона позичальника у СМС повідомленні, як зазначено у позові, після його верифікації та ідентифікації - матеріали справи не містять. Вказана візуальна форма послідовності дій Клієнта за своїм змістом є документом, який містить інформацію про послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС. Але у справі відсутні відповідні докази про те, що цей порядок був узгоджений з позичальником та виконувався (дотримувався) сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення у тексті договору особистих даних відповідача (адреса його та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. Таким чином, неможливо підтвердити чи спростувати сам факт укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» без дослідження оригіналу електронного договору та лог-файлів. Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підтвердження переказу коштів позивачем було долучено копію чеку від 21.11.2020, проте такий чек не є первинною документацією, оскільки не містить повної інформації про обов`язкові реквізити, що дозволяють ідентифікувати операцію та її учасників. З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, немає можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Наявні в матеріалах справи докази, не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму позики. Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у позовній заяві та договорі відповідачці. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитних коштів, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи відповідач була повідомлена належним чином. У заяві представник відповідача просила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без обов`язкового виклику відповідача.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 20.10.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявкою до ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору № 20.10.2020-100006396. Позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 7000,00 грн.; строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит» - 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою «Короткий кредит» - 1960,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою «Довгий кредит» - 4900,00 грн., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою «Короткий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 1960,00 грн. сплачуються до 02.11.2020 включно; графік платежів за умовою «Довгий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 4900,00 грн. сплачуються до 16.11.2020 включно. Вказана заявка підписана ОСОБА_1 із використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «U6956».

Відповідно до документу Fondy №286795778 ТОВ «Споживчий центр» 20.10.2020 здійснило переказ коштів на суму 7000,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , призначення платежу - видача по договору №20.10.2020-100006396. Також долучено картку субконто за договором №20.10.2020-100006396.

Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вих.№20.1.0.0/7-260603/83346-БТ від 08.06.2026, наданої на виконання ухвали суду від 26.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).

З виписки за договором №б/н за період з 20.10.2020 по 22.10.2020, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що 20.10.2020 відповідачу відбулось зарахування переказу у розмірі 7000,00 грн.

09.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій умовами цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

До вищезазначеного договору факторингу долучено Акт прийому-передачі переліку № 1 від 09.10.2024 та Перелік № 1 реєстру боржників від 09.10.2024, де зазначено, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №20.10.2020-100006396 від 20.10.2020 на загальну суму 11900,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4900,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно довідки, складеної ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», прострочена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №20.10.2020-100006396 від 20.10.2020 за період з 20.10.2020 по 06.03.2026 становить 11900,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4900,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частин першої - третьої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону, визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (офертою) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір на умовах, встановлених цим товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: зазначена пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора; заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформована на сайті кредитора та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 20.10.2020-100006396 від 20.10.2020, з яким вона попередньо уважно ознайомилась. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, ОСОБА_1 розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код із смс-повідомлення).

Відповідно до пунктів 11.4, 11.6 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним. Позичальник зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації позичальника у інформаційній системі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти). Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання номеру телефону несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.

Матеріали справи свідчать, що 20.10.2020 у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі №20.10.2020-100006396 на наступних умовах: сума кредиту - 7000,00 грн.; строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит» - 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою «Короткий кредит» - 1960,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою «Довгий кредит» - 4900,00 грн., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою «Короткий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 1960,00 грн. сплачуються до 02.11.2020 включно; графік платежів за умовою «Довгий кредит» - сума кредиту 7000,00 грн. та проценти 4900,00 грн. сплачуються до 16.11.2020 включно.

На підтвердження прийняття заяви на видачу кредиту 20.10.2020 ТОВ «Споживчий центр» було надіслано відповідачу підтвердження укладення кредитного договору на вказаних умовах.

Цього ж дня вказана сума кредиту була видана відповідачу на узгоджених умовах договору, що підтверджується довідкою субконто (випискою) ОСОБА_1 за договором №20.10.2020-100006396 та випискою, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

При цьому заявка, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), була підписана відповідачем двома способами, а саме: одноразовим ідентифікатором «U6956», надісланим смс-повідомленням на належний позичальнику номер телефону, та власноручним цифровим підписом позичальника, створеним за допомогою електронного пристрою.

Також у кредитному договорі зазначено адресу реєстрації місця проживання позичальника, надано кредитодавцю копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_1 , що є підтвердженням здійснення саме відповідачем процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Вказані обставини відповідачем не були спростовані, остання не надала суду жодних доказів того, що вказаний засіб зв`язку (номер телефону) належить не їй, або що на час укладення кредитного договору вона втратила вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

На думку суду, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких достовірно вбачається, що 20.10.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №20.10.2020-100006396 в електронній формі, умови якого первісним кредитором були виконані у повному обсязі.

З карточки субконто та довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №20.10.2020-100006396 від 20.10.2020 вбачається, що заборгованість відповідача становить 11900,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - тіло кредиту; 4900,00 грн. - відсотки.

Доказів виконання умов договору та погашення заборгованості повністю або частково відповідачем до суду не надано. Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Посилання представника відповідача як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову на те, що відповідач не була повідомлена про зміну кредитора за кредитним договором є неспроможними, оскільки в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків і у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Однак, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку щодо погашення заборгованості. Заперечуючи проти позову представник відповідача послалась нанезаконність процентної ставки, оскільки за 28 днів користування кредитом нараховано проценти у розмірі 4 900,00 грн, що становить 70% від суми кредиту за 28 днів. У річному вираженні це становить понад 900% річних.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З урахуванням того, що розмір процентів за користування кредитними коштами було визначено сторонами договору за їх спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було вільним, підстави вважати нарахування процентів у спірних правовідносинах неправомірним відсутні.

Не може бути застосовано до спірних правовідносин і статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки частина п`ята вказаної статті містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості. Однак відповідачем вимоги про визнання умов договору недійсними, зокрема, щодо встановлення розміру процентної ставки пред`явлено не було. За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, суд зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися відповідачу виключно в межах строку кредитування.

Щодо доводів представника відповідача, викладених письмовій заяві, про те, що згідно умов кредитного договору граничний строк виконання зобов`язання закінчився 16 листопада 2020 року. Отже, первісний кредитор дізнався про порушення свого права на наступний день після закінчення строку платежу, а саме 17 листопада 2020 року. Саме з цієї дати розпочався перебіг загальної позовної давності тривалістю у 3 роки. Таким чином, у звичайних умовах строк позовної давності спливав 17 листопада 2023 року.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на підставі коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв на території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України без перерв. Крім цього, 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Поряд з цим, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачено відновлення строків позовної давності. Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», передбачає виключення з Цивільного кодексу України, пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Отже, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. Отже, строки позовної давності були зупинені у період з 02.04.2020 по 03.09.2025. Кредитний договір №20.10.2020-100006396 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 20.10.2020. Станом на дату укладення кредитного договору на території України вже діяв безперервний карантин (запроваджений з 12.03.2020), під час якого строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Надалі, до завершення карантину, з 24.02.2022 також було введено воєнний стан, який додатково зупинив перебіг позовної давності (п. 19 того ж розділу).

Отже, з 12.03.2020 і впродовж усього наступного періоду аж до вересня 2025 року законодавством України виключалася можливість перебігу позовної давності (спочатку через карантинні обмеження, а згодом через воєнний стан), тому трирічний строк позовної давності у даних правовідносинах взагалі не розпочинався. Обчислення строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом розпочалося лише після набрання чинності Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», тобто з 04 вересня 2025 року, та відповідно спливає 04 вересня 2028 року.

З урахуванням наведених вище норм матеріального права, строк позовної давності позивачем, який звернувся до суду з цим позовом 22.05.2026, не пропущено. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3720478142 від 20.05.2026. Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133, п.1.ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. На підтвердження понесених витрат на поштове відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію опису вкладення до листа, квитанцію №2082150 від 22.05.2026 Поштової служби «Е-Пост» на суму 201,78 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2864,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №20.10.2020-100006396 від 20.10.2020 у розмірі 11900,00 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень), з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7000,00 грн. (сім тисяч гривень); заборгованість за відсотками - 4900,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати в розмірі 2864,18 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 27.07.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Л. Овчаренко