Рішення № 138495490, 24.07.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/765/26

Провадження № 2/536/1148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

представника відповідачки ОСОБА_1 за угодою адвоката Радзинської Я.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що 10.06.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №35421534, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 3 000 грн зі сплатою процентів та комісії за користування кредитними коштами. Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, унаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 20 403 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту 3 000 грн, заборгованість за відсотками 15 903 грн та заборгованість за штрафами 1 500 грн.

Просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №35421534 від 10.06.2024 в сумі 20 403 грн та судові витрати: судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп і витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Ухвалою судді від 16 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року за клопотанням представника відповідачки вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», представник, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Радзинська Я.Л. в судовому засіданні пояснила, що відповідачка позов визнає частково, згодна з сумою заборгованості за тілом кредиту та процентами, заперечує проти стягнення з неї штрафу та просила зменшити витрати на правничу допомогу з 8 000 грн до 4 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.

Суд, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Пунктом 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Установлено, що 10 червня 2024 року сторони ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит №35421534, за умовами якого товариство зобов`язувалось надати відповідачці грошові кошти у розмірі 3 000 грн зі сплатою процентів та комісії за їх користування

За п. п. 2.2.3. Кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом: пільгова процента ставка в розмірі 1,2% на день застосовується строком 28 календарних дні з 10.06.2024 по 08.07.2024, стандартна (базова) процента ставка в розмірі 1,5% на день застосовується строком 332 календарних днів з 09.07.2024 по 05.06.2025. За п.2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок Позичальника.

Договір відповідачкою підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт перерахування позичальнику кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 19.12.2025.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в розмірі 20 403 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту 3 000 грн, заборгованість за відсотками 15 903 грн та заборгованість за штрафами 1 500 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за нарахованими відсотками підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в сумі 1 500 грн суд зазначає таке.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідного до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи, що кредитний договір укладено 10.06.2024 в період дії воєнного стану, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом в сумі 1 500 грн, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 2 466 грн 66 коп.

Щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги в сумі 8 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано договір №0207 від 02.07.2025 про надання правової допомоги, акт наданих послуг №560 від 06.02.2026, де вартість послуг становить 8 000 грн, детальний опис наданих послуг до акту №560 від 06.02.2026 за договором про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025, згідно якого адвокатським об`єднанням «Апологет» надані позивачу такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує, що відповідачкою заявлене клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходить із критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а саме, що вивчення матеріалів справи, погодження правої позиції не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді, а за своєю суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви, тому ці дії (витрати) не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, що ця цивільна справа є малозначною, вже існує напрацьована практика з такої категорії справ, тому для професійного адвоката не становить надмірної складності та не потребує розробок стратегій, тому визначена сума виконаних адвокатським об`єднанням робіт, яку просить стягнути позивач з відповідача є завищеною та підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість за кредитним договором № 35421534 від 10.06.2024 в сумі 20 403 (двадцять тисяч чотириста три) грн, з яких: кредит 3 000 (три тисячі) грн, відсотки 15 903 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот три) грн, судовий збір в сумі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 66 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Відмовити в решті позовних вимог.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко