Ухвала суду № 138495329, 27.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2918/26

381/3580/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 липня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів,

установила:

У червні 2026 року позивач звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

10.06.2026 з метою перевірки місця реєстрації відповідача суд в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням наданої Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області інформації від 23.07.2026, що надійшла до суду 24.07.2026, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, ця справа належить до підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана позовна заява з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175 та 177 ЦПК України.

Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач до позовної заяви не надала документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, також не надала документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас разом з позовом позивач подала клопотання, в якому просить звільнити її від сплати судового збору.

В обґрунтування наявності у неї такої необхідності позивач як підставу для звільнення від сплати судового збору зазначила про те, що вона не є власником нерухомого майна, навчається в університеті і платником за її навчання є її батько ОСОБА_3 .

Крім цього, згідно з довідкою податкової інспекції, у неї відсутні доходи в 2025 та в 2026 році.

Позивач надала довідку з пенсійного фонду та зазначає, що вона не зареєстрована як платник, не працює, її утримання здійснює її батько ОСОБА_3 , який також оплачує її навчання у вищому навчальному закладі.

Позивач повідомляє, що також зі значними затримками та не в повному обсязі надходять аліменти від ОСОБА_2 , яка погасила заборгованість по аліментах тільки 27.05.2026 року.

Позивач зазначає, що вона є особою, яка не має самостійних доходів взагалі і знаходиться на утриманні.

З огляду на вказане суд зазначає про таке.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 19 червня 2011 року в справі «Kreuz v. Poland», згідно із яким інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 частини шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу;

або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказаним нормам кореспондує частина перша статті 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із частиною п`ятою статті 136 ЦПК України, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір», при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland»

від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Поданий позивачем позов є позовом майнового характеру, оскільки має грошове вираження.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Цей позов є позовом майнового характеру.

Ціна позову становить 53 620,52 грн.

Один відсоток ціни позову становить 536,20 грн.

Цей розмір є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Отже, за звернення до суду з вказаною позовною заявою позивач повинна сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу, а також чинне законодавство не передбачає право на безкоштовне провадження у цивільних справах без наявності встановлених законом підстав для цього.

Враховуючи, що спір у цій справі є спором майнового характеру та стосується стягнення грошових коштів у сумі 53 620,52 грн; розмір судового збору визначений законом не є надмірним та становить 1331,20 грн (з можливістю застосування коефіцієнта 0,8 та зменшення його до 1064,96 грн, у разі подання позову в електронній формі), суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

При цьому з системного аналізу поданих позивачем документів на підтвердження її майнового становища, суд дійшов висновку про те, що вони як кожен окремо, так і у сукупності не підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки у повній мірі не відображають її дійсний майновий стан, оскільки не містять відомостей про наявність чи відсутність у неї рухомого чи іншого майна, а також отримуваних нею соціальних виплат тощо.

Крім вказаного, суд враховує, що відомості Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі № 381/5207/24, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на час навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 листопада 2024 року до 30 червня 2027 року.

З огляду на це приходжу до висновку про відсутність правових підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом.

Отже, до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, у зв`язку із чим вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявнику копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З метою усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що становить 1331,20 грн.

При постановленні цієї ухвали суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК