Рішення № 138494696, 01.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3344/26

2/296/2990/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючої - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Дзюман О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права користування та приватизацію квартири, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дмитрієву Ж. А. звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 1979 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка була надана у користування його матері ОСОБА_2 . Указана квартира не приватизована, є комунальною власністю територіальної громади міста Житомира. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в цій квартирі з 25 квітня 1981 року.

З метою реалізації права на приватизацію житла ОСОБА_1 10 лютого 2026 року звернувся до Житомирської міської ради та до Управління житлового господарства Житомирської міської ради з відповідними заявами. Однак, на такі заяви він отримав відповідь № 25/С-1184 від 19 лютого 2026 року з роз`ясненнями про перелік документів, які необхідно подати органу приватизації. Питання приватизації квартири АДРЕСА_1 не може бути вирішене без ордеру або архівного витягу про надання жилої площі. Позивач вважає відмову відповідачів щодо розгляду питання про приватизацію ним житла незаконною та такою, що порушує його житлові права. Вимога органу приватизацію про надання ордеру на вселення не може бути виконана, оскільки такий ордер більше сорока років був виданий його матері та був чинним впродовж 10 днів та наразі не зберігся. На час вселення у квартиру будинок АДРЕСА_2 відносився до житлово-експлуатаційної контори, яка вже давно не існує. ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 з дитинства, ця квартира є його єдиним житлом.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить визнати за ним право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 та право на приватизацію цієї квартири за відсутності ордера, а також зобов`язати відповідачів прийняти пакет документів та провести дії по приватизації на його користь квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

07 травня 2025 року від представника відповідача Управління житлового господарства Житомирської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що Управління житлового господарства Житомирської міської ради як орган приватизації в своїй діяльності керується Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України№ 396 від 16 грудня 2009 року, яким визначено перелік документів для передачі житла у приватну власність громадянина, серед яких значиться й ордер на жиле приміщення. Позивач, звертаючись із заявою про приватизацію квартири, ордеру не надав. На підставі наведеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Дмитриєва Ж. А. заявою від 01 липня 2026 року просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його представника. У вказаній заяві представник позивача також зазначає, що вона позов підтримує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, у своїй заяві від 01 липня 2026 року просить розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коростень Житомирської області, що підтверджено копією паспорту громадянина України № НОМЕР_1 .

У відповідь на адвокатський запит Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради листом № 10-10/6772/2025 від 07 листопада 2025 року повідомляє, що за адресою: АДРЕСА_3 з 25 квітня 1981 року зареєстроване місце проживання однієї особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження позовних вимог до матеріалів справи надано копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , який виготовлений 01 вересня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 453591962 від 25 листопада 2025 року підтверджено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстроване.

З копії довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 3-617 від 22 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на приватизацію державного житлового фонду у м. Житомирі не використав.

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради та до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявами про приватизацію (передачу у власність) квартири за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаних заявах позивач зазначив, що ордер на вселення у нього не зберігся.

У своїй відповіді № 25/С-1184 від 10 лютого 2026 року виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомляє ОСОБА_1 про те, що питання приватизації квартири не може бути прийняте до розгляду без копії ордеру або архівного витягу про надання жилої площі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності в разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та багатоквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю ( стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

У частинах першій, десятій статті 8 цього Закону зазначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься: відсутність в особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, частина друга статі 2 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду»).

З досліджений матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у приватизації займаного ним квартири за адресою: АДРЕСА_3 виконавчий комітет Житомирської міської ради зазначає відсутність у позивача ордеру на вселення.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, зокрема вказано про необхідність подання копії ордера на жиле приміщення.

Разом з тим, пунктом 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок від 11 грудня 1984 року №470 було передбачено, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Отже, наймач житла не зобов`язаний зберігати у себе ордер на вселення, а навпаки має здати його до відповідної організації.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Суд ураховує, що позивач ОСОБА_1 довготривалий час поспіль зареєстрований (з 1981 року) та проживає у спірній квартирі, що є достатньою підставою для висновку про те, що це нерухоме майно є його житлом у розумінні статті 8 Конвенції, й таким, що підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відсутність ордера на вселення у це житлове приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане позивачем житлове приміщення не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції, враховуючи значний тривалий зв`язок з конкретним місцем проживання.

Досліджені матеріали справи підтверджують, що позивач ОСОБА_1 вселився у квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на законних підставах (доказів протилежного суду не надано), законність його проживання у цьому житлі ніхто не оспорює, однак внаслідок відсутності ордера, на підставі якого він був вселений до цього житлового приміщення, він позбавлений можливості реалізувати право на приватизацію займаного житла.

Відповідно до положень частини 10 статті 8 у взаємозв`язку з пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, відмова органу приватизації у прийнятті до розгляду питання про приватизацію квартири позивачем порушує конституційне право останнього на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про те, що порушені права позивача підлягають судовому захисту, а тому позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права користування та приватизацію квартири, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права користування та приватизацію квартири, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Управління житлового господарства Житомирської міської ради, адреса місцезнаходження: 10014, майдан С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир, код ЄДРПОУ 34900607.

Відповідач: Житомирська міська рада, код в ЄДРПОУ - 13576954, адреса: Житомирська область, місто Житомир, майдан С. П. Корольова, 4/2.

Дата складення повного рішення суду - 27 липня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК