Рішення № 138494560, 24.07.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1277/25

Номер провадження 2/167/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шевчук Д.О.,

представника органу опіки та піклування - Дубчук Ж.В., Самчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування (далі - третя особа, орган опіки та піклування),

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позовних вимог.

17.11.2025 року позивач, від імені та в інтересах діє адвокат Шевчук Д.О., звернулася в суд з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.04.2013 року по 11.01.2022 року і від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, проте має заборгованість станом на 12.08.2025 року в сумі 97 607,71 гривень.

Відповідач більше 4-х років свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не відвідує дітей за місцем проживання, ігнорує шкільні заходи та батьківські збори, навчанням не цікавиться, не виявляє бажання проводити час з дітьми, спілкуватись навіть засобами телефонного зв`язку, допомагати фінансово.

Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, сторона позивача просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

2.Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 року, справу передано на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 26).

24.11.2025 року з ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 28), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної справи, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 26.11.2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (ас 31-32).

Ухвалою суду від 23.12.2025 року розгляд справи відкладено (ас 58-59).

Ухвалою суду від 22.01.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, задоволено клопотання сторони позивача про виклик свідків, зобов`язано третю особу надати висновок щодо розв`язання спору, зобв`язано позивача забезпечити явку в судове засідання неповнолітніх дітей, зобов`язано Службу у справах дітей Рожищенської міської ради Волинської області забезпечити явку свого представника і педагога при заслуховуванні думки неповнолітніх дітей.

23.02.2026 року в суд надійшов висновок органу опіки та піклування (ас 92-94).

Ухвалою суду від 02.03.2026 року розгляд справи відкладено (ас 96-97).

06.05.2026 року на вимогу суду орган опіки та піклування надав копії документів, на підставі яких готувався висновок органу опіки та піклування (ас 122-139).

3.Позиція учасників справи при розгляді справи.

Сторона позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, який просили задовольнити.

Представники органу опіки і піклування в судовому засіданні не заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у позові, висновок органу опіки і піклування підтримали.

Відповідач, який був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, у тому числі через судові оголошення на сайті судової влади України і через телефонограми, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання/заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Суд, заслухавши думку учасників справи, ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності відповідача, згідно ч.1 ст.223 ЦПК України.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 24.07.2026 року - дата складення повного судового рішення.

4. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Заслухавщи пояснення позивача, думку неповнолітніх дітей, показання свідків, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.04.2013 року по 11.01.2022 року і від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, проте має заборгованість станом на 12.08.2025 року в сумі 97 607,71 гривень.

Відповідач більше 4-х років не виконує свої батьківські обов`язки, не відвідує дітей за місцем проживання, не приймає участь у шкільних заходах та батьківських зборах, навчанням синів не цікавиться, не виявляє бажання проводити час з дітьми, спілкуватись з ними засобами телефонного зв`язку, не допомагає фінансово.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами: актовим записом про шлюбу сторін (ас 7), актовим записом про народження ОСОБА_3 (ас 8), актовим записом про народження ОСОБА_4 (ас 9), розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (ас 10-11), характеристикою на ОСОБА_4 за місцем навчання (ас 12, 13), характеристикою на ОСОБА_3 за місцем навчання (ас 14, 15), декларацією стосовно ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (ас 16), декларацією стосовно ОСОБА_3 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (ас 17), актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 (ас 18), витягом з реєстру територіальної громади стосовно ОСОБА_1 (ас 19), витягом з реєстру територіальної громади стосовно ОСОБА_4 (ас 20), витягом з реєстру територіальної громади стосовно ОСОБА_3 (ас 21).

З пояснень неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що їх тато - ОСОБА_2 більше 4-х років не відвідує їх, не приймає участь у шкільних заходах та батьківських зборах, не цікавиться їх навчанням та дозвіллям, не виявляє бажання проводити час з ними. Одночасно суд зауважує, що ОСОБА_3 емоційно прив`язаний до тата, йому прикро та психологічно боляче від того, що тато не приймає участі у житті його та брата. Діти не розуміють, що таке «позбавлення батьківських прав» і сприймають це як фактичну заборону ОСОБА_2 спілкуватися з ними.

З показань свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вбачається, що відповідач більше 4-х років не виконує свої батьківські обов`язки, не допомагає фінансово, не відвідує дітей за місцем проживання, не приймає участь у шкільних заходах та батьківських зборах, навчанням синів не цікавиться, не виявляє бажання проводити час з дітьми, спілкуватись з ними засобами телефонного зв`язку, хоча позивач не забороняє йому це робити і не створює для цього перешкоди.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рожищенської міської ради від 23.02.2026 року №2/27, з додатками, вбачається, що поведінка батька ОСОБА_2 по ухиленню від виховання своїх двох неповнолітніх дітей є систематичною та свідомою, оскільки відсутні будь-які об`єктивні причини, які перешкоджають йому належним чином здійснювати свої батьківські обов`язки. Батько остаточно втратив інтерес до своїх дітей, не забезпечує належних умов для їх життя і повноцінного розвитку, не піклується про їх фізичний та розумовий розвиток, не цікавиться навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду та лікування, морально не підтримує. Свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки ОСОБА_2 та є підставою для позбавлення його батьківських прав (ас 92-94, 123-139).

5.Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положенням статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно частин 2, 3 статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

6.Висновки суду.

Заслухавши пояснення позивача, думку неповнолітніх дітей, показання свідків, пояснення представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, суд установив, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виховання своїх дітей і свідомо нехтує своїми обов`язками і його поведінка є винною.

На думку суду, сторона позивача довела обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків з 2020-21 року і по даний час.

Водночас, відповідачем не представлено суду доказів стосовно зміни його поведінки та відношення до виховання дітей, хоча суд надав йому таку можливість.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не бажає і не має наміру змінювати свій спосіб життя та поведінку.

За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідачем від виховання своїх дітей, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками і його поведінка є винною, оскільки, на думку суду, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків не унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від них причин.

На думку суду, мотиви для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є доречними і достатніми, і рішення про позбавлення його батьківських прав здатне забезпечити належний захист прав та інтересів малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а висновок органу опіки грунтується на достатній доказовій базі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позову про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітніх дітей, оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей, і свідоме та тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

7.Розподіл судових витрат.

Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити учасникам справи, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячі двісті одинадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Рожищенської міської ради Волинської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м Рожище, вул Незалежності, 60, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.

Дата складення і оголошення повного тексту рішення суду: 24.07.2026 року о 11 год 00 хвилин.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.