Рішення № 138494461, 24.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/827/26

2/154/837/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лященка О.В.,

за участю секретаря: Баранюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Володимирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

У своїй позовній заяві посилається на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був рідним дідом позивача ОСОБА_1 .

За життя, 08 квітня 2021 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрований у реєстрі за № 104. Цим заповітом усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усі права, які належатимуть йому на день смерті, він заповів своєму онуку ОСОБА_1 . Наявність заповіту підтверджується також витягом про його реєстрацію у Спадковому реєстрі № 64269924 від 08.04.2021.

Після смерті діда позивач прийняв спадщину та звернувся до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниці Анатолія Івановича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 . Постановою від 26.03.2024 № 147/02-31 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через відсутність документа, який би безпосередньо посвідчував право власності спадкодавця на цю квартиру. Таким чином, право позивача не може бути оформлене в нотаріальному порядку саме через незбереження первинного правовстановлювального документа.

Просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,4 кв. м, житловою площею 25,89 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25.02.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25.02.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано інформацію у приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І.

Ухвалою суду від 03.04.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у житлово-будівельного кооперативу «Ентузіаст» документи та інформацію, що стосується правого статусу квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.06.2026 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, від Володимирської міської ради надійшла письмова заява, згідно якої просять розгляд справи проводити без участі їх представника за наявними матеріалами справи. При вирішенні заяв та клопотань, покладаються на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи її відсутності, повністю визнала позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Згідно ч.ч. 1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за заявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує їхнього права, а також свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Як вбачається із заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрований у реєстрі за № 104. Цим заповітом усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усі права, які належатимуть йому на день смерті, він заповів своєму онуку ОСОБА_1 . Наявність заповіту підтверджується також витягом про його реєстрацію у Спадковому реєстрі № 64269924 від 08.04.2021.

Як стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач не зміг отримати у нотаріуса свідоцтво про право на зазначену спадщину.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І. від 26.03.2024, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за номером АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вищезазначене майно та повідомлено, що вирішення зазначеного питання проводиться в судовому порядку.

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки в позивача відсутні правовстановлюючі докумени на спадкове майно, що є перешкодою йому в нотаріальному оформленні спадщини, право позивача, як спадкоємця за заповітом на спадкове майно, підлягає захисту в судовому порядку.

Отримані відповіді, а також документи, витребувані судом під час розгляду справи, у сукупності підтверджують, що ОСОБА_3 вселився до квартири не самовільно, а внаслідок офіційно дозволеного обміну житлових приміщень, після чого квартира протягом багатьох років обліковувалася кооперативом саме за ним.

З листа Державного архіву Волинської області від 09.02.2026 № 791/01.25 вбачається, що в архіві збереглися рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської Ради народних депутатів Волинської області від 11.04.1991 №138 та протокол № 4 засідання комісії з житлових питань від 03.04.1991 щодо обміну житлових приміщень за участю ОСОБА_3 . Водночас окремі ордери, договори обміну, реєстраційні матеріали та інші додатки до цього рішення до архіву не надходили і тому надати їх на цей час неможливо.

У пункті 3.7 протоколу № 4 зазначено, що ОСОБА_4 , яка проживала одна у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , проводила обмін із ОСОБА_5 , сім`я якого складалася з трьох осіб і проживала у квартирі АДРЕСА_3 , а також із ОСОБА_2 , сім`я якої складалася з трьох осіб, та ОСОБА_3 , який у цьому ж документі зазначений окремим учасником обміну зі складом сім`ї одна особа. До обміну ОСОБА_3 проживав у квартирі АДРЕСА_4 . Зі змісту даного архівного документа вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначені в ньому не як одна сім`я, яка спільно одержує одне житлове приміщення, а як окремі учасники багатостороннього обміну з різним складом сімей. У подальших документах ЖБК «Ентузіаст» квартира АДРЕСА_5 також обліковувалася не за ОСОБА_2 , а за ОСОБА_3 .

На виконання ухвали суду ЖБК «Ентузіаст» повідомив, що ОСОБА_3 дійсно проживав та користувався квартирою АДРЕСА_1 . Кооператив надав відомість нарахувань і оплат за цією квартирою, у якій особовий рахунок відкрито на ім`я «власник/наймач ОСОБА_3 ». Відомість охоплює період із січня 2003 року до квітня 2026 року, містить щомісячні нарахування та окремі оплати. Навіть з урахуванням того, що внески сплачувалися нерегулярно, сам факт тривалого персонального обліку квартири за спадкодавцем і прийняття від нього платежів підтверджує, що кооператив визнавав його належним користувачем квартири та учасником правовідносин щодо неї.

ЖБК «Ентузіаст» також надав копію розносної книги, згідно з якою квартира АДРЕСА_5 у 1971 році була надана ОСОБА_6 , а у 1973 році за неї було повністю сплачено пайовий внесок у сумі 3 521,82 карбованця. Будинок АДРЕСА_6 був прийнятий в експлуатацію 20 липня 1971 року та переданий на баланс ЖБК «Ентузіаст». Технічна документація кооперативу підтверджує, що спірним об`єктом є двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , розташована у шостому під`їзді на першому поверсі будинку. Поданий позивачем технічний паспорт визначає загальну площу квартири 39,4 кв. м, а житлову площу 25,89 кв. м, що узгоджується з архівними матеріалами та документами кооперативу.

Отже, наявні у справі документи послідовно відтворюють обставини набуття та використання квартири. Спочатку квартира була надана члену кооперативу і членські внески за неї були повністю внесені. У 1991 році компетентним органом було дозволено обмін житлових приміщень за участю ОСОБА_3 . Після обміну він фактично вселився до квартири АДРЕСА_5 , проживав у ній, користувався нею та був поставлений кооперативом на персональний облік щодо цієї квартири. Жодних доказів того, що обмін було скасовано, що спадкодавець вселився самовільно або що квартира після обміну обліковувалася за іншою особою, матеріали справи не містять.

Відсутність окремого ордера чи договору обміну не спростовує наведених обставин. Архів офіційно підтвердив, що такі документи на зберігання не надходили. Втрата або незбереження частини документів, складених понад тридцять років тому, не може позбавляти особу та її спадкоємця права, яке фактично виникло і тривалий час визнавалося самим кооперативом. У цій справі факт завершення обміну підтверджується не одним документом, а взаємопов`язаною сукупністю доказів: рішенням і протоколом компетентного органу, фактичним вселенням спадкодавця, багаторічним користуванням квартирою, відкриттям на його ім`я особового рахунку, нарахуванням та прийняттям платежів, а також відповідністю технічних характеристик квартири.

Правові наслідки обміну підлягають оцінці за законодавством, чинним на час його проведення. Стаття 143 Житлового кодексу Української РСР передбачала можливість обміну житлового приміщення членом житлово-будівельного кооперативу з наймачем іншого житла або з іншим членом кооперативу за умови прийняття до членів кооперативу особи, яка вселялася у зв`язку з обміном до будинку ЖБК. Офіційний дозвіл на обмін, фактичне вселення ОСОБА_3 та подальше ведення кооперативом обліку квартири саме за ним свідчать про фактичну реалізацію цього обміну та прийняття його до відповідних кооперативних правовідносин.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», який діяв у період виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за надану йому квартиру, набував право власності на неї. Документами ЖБК підтверджено, що пай за квартиру АДРЕСА_5 був сплачений повністю. Після дозволеного обміну саме ОСОБА_3 фактично зайняв цю квартиру та був визнаний кооперативом особою, за якою вона обліковується. Незаконність такого набуття ніким не встановлена, а будь-які рішення про скасування обміну чи витребування квартири від спадкодавця відсутні.

Частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає дійсність речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення права, або якщо на той час законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Тому сама по собі відсутність відомостей про квартиру в сучасному Державному реєстрі речових прав не спростовує права, яке виникло значно раніше.

За статтями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого майнового права або інтересу, а одним зі способів такого захисту є визнання права.

Стаття 392 ЦК України дозволяє пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою або якщо втрачено документ, який його посвідчує. Саме така ситуація склалася у цій справі: первинний документ не зберігся, відновити його через архів або кооператив неможливо, а нотаріус через його відсутність відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_2 залучено до участі у справі у зв`язку з тим, що її ім`я міститься в архівному протоколі обміну. Разом з тим надані документи не містять відомостей про те, що саме вона одержала квартиру АДРЕСА_5 , була прийнята до членів ЖБК щодо цієї квартири, сплачувала за неї внески або була зазначена власником чи наймачем в особовому рахунку. Навпаки, архівний протокол окремо зазначає її та ОСОБА_3 як різних учасників обміну, а документи кооперативу пов`язують квартиру АДРЕСА_5 саме зі спадкодавцем.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповітом від 08.04.2021 усе майно спадкодавця було заповідане позивачеві. Позивач спадщину прийняв, однак оформити її у нотаріальному порядку не може через відсутність документа на квартиру.

Частина п`ята статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а частина третя статті 1296 ЦК України передбачає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця самого права на спадщину.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на момент його смерті та увійшла до складу спадщини. Позивач є спадкоємцем цього майна за заповітом і не має іншої можливості оформити своє право, крім звернення до суду. Оцінені разом архівні документи, відомості кооперативу, технічна документація, документи спадкової справи та постанова нотаріуса є взаємоузгодженими та достатніми для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування.

Таким чином вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом ґрунтуються на законі, та підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 49, 51, 53, 7681, 89, 175, 177, 263265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 12161218, 1233, 1235, 1268, 1296 ЦК України, ст 143 ЖК УРСР, ст. 15 ЗУ «Про власність» та ч.3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Володимирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,4 кв. м, житловою площею 25,89 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Володимирська міська рада, юридична адреса: 44700, Волинська область м.Володимир, вул. Данила Галицького, 5, ЄДРПОУ 35387610.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Головуючий: Олександр ЛЯЩЕНКО