Рішення № 138494087, 15.07.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/468/26

Провадження № 2/507/381/2026

Номер рядка звіту 71

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Дюдюна О.В.,

при секретарі судового засідання Демовській Д.І.,

представника позивача - адвоката Троян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В провадженні Любашівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з 19.09.2020 року по 29.12.2025 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 29.12.2025 року у справі №507/2287/25.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що відповідач, будучи батьком дитини, тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків та фактично самоусунувся від участі у житті сина. Починаючи приблизно з літа 2025 року відповідач не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з ним спілкування, не цікавиться станом здоров`я, розвитком та потребами сина, не бере участі у вирішенні питань щодо його виховання та забезпечення, а з листопада 2025 року фактично не проживає разом із дитиною, та його місце знаходження не відоме.

Позивач зазначає, що відповідач не забезпечує дитину матеріально, не бере участі у його утриманні, не здійснює належного догляду, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не цікавиться його життям та не проявляє жодної заінтересованості у подальшій долі дитини.

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває виключно на її утриманні. Позивач самостійно забезпечує дитині належні умови проживання, догляд та виховання.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше мінімального гарантованого законом розміру.

Представник позивача - адвокат Троян О.С.-в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, за зареєстрованим місцем проживання, та оголошенням на сайті Любашівського районного суду Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.26).

Ухвалою від 05.06.2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. (а.с. 53).

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл.11розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 29.12.2025 року у справі № 507/2287/25, яким шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано. (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1646 від 26.07.2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 11).

Відповідно до характеристики з місця роботи встановлено, що ОСОБА_1 працює у Благодійному фонді «На здоров`я» на посаді головного бухгалтера, характеризується позитивно, є відповідальним, дисциплінованим та сумлінним працівником, належним чином виконує свої посадові обов`язки та не має дисциплінарних стягнень. (а.с. 14).

Згідно з довідкою про доходи, позивач має офіційне працевлаштування та стабільний дохід. Розмір нарахованої заробітної плати з лютого 2025 року по липень 2025 року включно складає 247200 грн. Вказане свідчить про спроможність позивача самостійно забезпечувати належні умови проживання та утримання дитини. (а.с. 13).

Згідно з договором найма житлового приміщення від 05.04.2021 року, ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 проживають у орендованій двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 встановлено, що дитина є здоровою, перебуває під регулярним медичним наглядом та проходить необхідні профілактичні огляди. У виписці зазначено, що на амбулаторні прийоми та медичні огляди дитину супроводжує виключно мати - ОСОБА_1 . (а.с. 16).

Згідно з декларацією про вибір лікаря № 0001-7010-7210 від 17.07.2025 року, матір`ю дитини укладено декларацію із лікарем-педіатром КНП «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської ради ОСОБА_4 , щодо малолітнього ОСОБА_3 . (а.с. 17).

Відповідно до листа КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 04.03.2026 року № 01-01-10/409 встановлено, що ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває та за медичною допомогою не зверталась. (а.с. 18).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, враховуючи зібрані матеріали, рекомендації комісії з питань захисту прав дітей від 30.04.2026 року (протокол № 7), встановлено, що батько ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не підтримує зв`язок із сином, а тому орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку зазначено, що відповідно до витягу з реєстру Одеської територіальної громади від 27.02.2026 року № 2026/003185649 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 30.05.2011 року.

Відповідно до листа КНП «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської ради від 22.04.2026 року № 01/22-296 останній візит малолітнього ОСОБА_3 до медичного закладу відбувся 21.04.2026 року у супроводі матері. Також згідно з випискою з медичної картки дитини встановлено, що дитина є здоровою, регулярно проходить профілактичні огляди, а на прийоми до медичних закладів її супроводжує виключно мати.

Згідно з інформацією, наданою тренером з плавання відокремленого підрозділу «Міжнародна школа спорту Міжнародної академічної школи «Одеса» від 09.03.2026 року, малолітній ОСОБА_3 відвідує заняття з плавання, демонструє позитивну динаміку розвитку та активність, а мати самостійно забезпечує його відвідування занять.

Відповідно до характеристики, наданої БФ «На здоров`я» від 27.02.2026 року, ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера та характеризується як відповідальний, дисциплінований і сумлінний працівник.

Згідно з довідкою про доходи Позивач має стабільне офіційне джерело доходу та фактично забезпечує матеріальне утримання дитини.

Згідно з довідкою КНП «Одеський обласний центр соціально-значущих хвороб» від 06.03.2026 року № 370 ОСОБА_1 на обліку з приводу активної форми туберкульозу не перебуває.

Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи МВС України № ФОВА-005795633 встановлено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, у розшуку не перебуває та незнятої чи непогашеної судимості не має.

Згідно з інформацією Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10.04.2026 року № 295 РА/01-31 встановлено, що ОСОБА_2 на території міста Одеси не зареєстрований.

Відповідно до довідки ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 20.04.2026 року № 5/6-8797 встановлено, що ОСОБА_2 раніше в установі не утримувався та станом на дату надання відповіді не утримується.

Згідно з інформацією Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі від 15.04.2026 року № 2905/22.24-20 актового запису про смерть ОСОБА_2 не виявлено.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.04.2026 року № 943/10345 встановлено, що ОСОБА_2 на військовому обліку не перебував та не перебуває.

З метою встановлення місцезнаходження відповідача органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було розміщено відповідне оголошення у суспільно-політичній газеті «Одеська Правда».

15.04.2026 року начальником та головним спеціалістом відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , за результатами якого встановлено, що дитина проживає у належних побутових умовах, забезпечена окремим спальним місцем, необхідними меблями, речами, іграшками, засобами для навчання та розвитку, а мати створила належні умови для проживання, виховання та гармонійного розвитку дитини. (а.с.44-47).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом положень Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст.11, ст.14 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили . Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав встановлено, що після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка самостійно займається його вихованням, утриманням та забезпеченням усіх потреб дитини. Висновком встановлено, що батько ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не бере, її життям, станом здоров`я та розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги не надає та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Також враховано відомості медичних установ щодо супроводу дитини виключно матір`ю під час медичних оглядів, інформацію щодо відвідування дитиною занять із плавання, акт обстеження умов проживання, характеристику матері з місця роботи, а також результати проведених органом опіки заходів щодо встановлення місцезнаходження відповідача. Крім того як встановлено, заходи для встановлення місця перебування відповідача, до позитивного результату не призвели.

Суд приймає зазначений висновок до уваги та вважає доведеним факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, який не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його виховання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав і наявність підстав для їх задоволення.

Крім того суд роз`ясняє, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а у випадках, передбачених законом, і після нього. Такий обов`язок є рівним для обох батьків та не залежить від факту спільного проживання, розірвання шлюбу або наявності між ними конфліктних відносин. Згідно зі статтями 180181 СК України, саме на батьків покладається обов`язок утримання дитини, а у разі невиконання цього обов`язку добровільно, аліменти підлягають стягненню у судовому порядку.

Стягнення аліментів здійснюється на підставі позовної заяви одного з батьків або законного представника дитини. Суд, розглядаючи такі справи, керується насамперед принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, що прямо випливає із загальних засад сімейного законодавства України та міжнародних норм, зокрема Конвенції ООН про права дитини. Основною метою аліментів є забезпечення належного рівня життя, фізичного, духовного та соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у нього інших дітей або утриманців; наявність майна, доходів, а також інші істотні обставини. При цьому закон прямо встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі статтею 183 СК України, аліменти можуть визначатися як у частці від доходу платника (наприклад, 1/4, 1/3 тощо), так і у твердій грошовій сумі. Вибір способу стягнення залежить від обставин справи, стабільності доходу платника та доведеності його фінансового стану. У випадку нерегулярних або прихованих доходів суди часто застосовують тверду грошову суму для забезпечення стабільного утримання дитини.

Важливо, що відповідно до практики Верховного Суду, розмір аліментів має бути не лише формально встановленим, а й таким, що є достатнім для гармонійного розвитку дитини, що включає забезпечення харчування, одягу, навчання, лікування та інших базових потреб. Саме тому суд може відступити від мінімального розміру і визначити більшу суму, якщо доходи платника це дозволяють.

Крім того, закон передбачає можливість стягнення аліментів за минулий час (до 10 років), якщо буде доведено, що один із батьків ухилявся від виконання свого обов`язку або не брав участі в утриманні дитини. Також допускається зміна розміру аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану сторін, що закріплено у статті 192 СК України.

Таким чином, правова природа аліментів полягає не у покаранні платника, а у забезпеченні балансу між обов`язком батьків і правом дитини на належне утримання. Судове стягнення аліментів є законним механізмом примусового виконання цього обов`язку у випадку його добровільного невиконання, а розмір аліментів визначається індивідуально з урахуванням усіх обставин справи та принципу пріоритету інтересів дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, керуючись нормами Сімейного кодексу України, зокрема статтями 180183, 191, 192 СК України, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Розмір аліментів визначено судом з урахуванням матеріального становища сторін, потреб дитини у належному утриманні, а також обов`язку обох батьків брати рівну участь у забезпеченні її розвитку, виховання та матеріального забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1064,90 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Разом з тим, вимога про розподіл судових витрат та стягнення сплаченого судового збору з відповідача позивачем не заявлялася, у зв`язку із чим питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 164-166, 180-183,193 СК України,ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 260-265, 269, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,(РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте Любашівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, адреса: 65039, м. Одеса вулиця Канатна, 134, (ЄДРПОУ 26303264).

Суддя: О.В. Дюдюн