Рішення № 138493782, 27.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/531/26

Провадження 2/681/694/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27 липня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

23.04.2026 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солвентіс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19973,3 грн, 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.06.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит») та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 3684840, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів.

Відповідач не виконала своїх обов`язків за кредитним договором, через що виникла заборгованість у розмірі 19973,3 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5500 грн, заборгованості за відсотками 14473,3 грн, що підтверджено розрахунком.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою. Вказана заборгованість відповідачкою не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 56).

Відповідачці копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 13.05.2026 за його зареєстрованим місцем проживання.

Поштовий конверт повернувся на адресу суду 25.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат отримав відправлення 22.05.2026.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 3684840, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5500,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів (а.с. 23-25).

Договір містить посилання на Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору за договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до пункту 1.3. договору сума кредиту складає 5500 грн.

Пунктами 1.7.3 Договору визначено, що базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,70%. Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,45%. Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%.

Відповідно до п.п. 3.1. строк дії договору встановлюється з дати укладення 20.06.2020 до 16.01.2021.

З боку позичальниці договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 3684840.

Додатком №1 до кредитного договору є графік платежів за договором про надання кредиту № 3684840 від 20.06.2020.

ТОВ «Алекскредит» виконало умови договору та 20.06.2020 перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки через ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 5500 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер операції НОМЕР_2 в системі FONDY 236824162, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024 (а.с. 35).

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а.с. 58-71).

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Секвоя капітал» набуло право вимоги й до відповідачки за кредитним договором №3684840 від 20.06.2020 на суму 19973,3 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5500 грн, заборгованості за відсотками 14473,3 грн (а.с. 14).

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а.с. 26-30).

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3684840 від 20.06.2020 на суму 19973,3 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5500 грн, заборгованості за відсотками 14473,3 грн (а.с. 15).

Відповідачка не виконувала своїх обов`язків за кредитним договором, через що виникла заборгованість у розмірі 19973,3 грн, а саме за тілом кредиту 5500 грн, заборгованості за відсотками 14473,3 грн, що підтверджено даними детального розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №3684840 від 20.06.2020 (а.с. 16-18).

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень наведеного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначаються законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 20.06.2020 уклали в електронній формі договір позики № 3684840, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором 3684840.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. На виконання умов кредитного договору ТОВ «Алекскредит» перерахувало грошові кошти в розмірі 5500 грн на поточний рахунок НОМЕР_1 , номер операції НОМЕР_2 в системі FONDY 236824162, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти за користування кредитом.

Матеріали справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

За таких обставин суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Перевіряючи обґрунтованість розміру заборгованості, суд бере до уваги, що строк дії договору № 3684840 від 20.06.2020 встановлено до 16.01.2021 включно (п. 3.1. Договору). Матеріали справи не містять відомостей про укладення сторонами додаткових угод про пролонгацію строку дії договору, хоча п. 2.2.2. Договору передбачав право Позичальника звертатися до Кредитодавця із заявою про подовження строку дії договору. Оскільки Позичальник з такою заявою не звертався, а Кредитодавець не ініціював укладення відповідної Додаткової угоди, нарахування відсотків поза межами встановленого п. 3.1. Договору строку є безпідставним.

Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим на основі умов договору та тарифних ставок, загальна сума нарахованих відсотків за період з 20.06.2020 по 16.01.2021 (кінцева дата погодженого строку кредитування) з урахуванням часткової оплати відповідачкою відсотків у розмірі 4419,20 грн становила 25528,30 грн.

Водночас, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) та пред`явлення позивачем до стягнення відсотків у меншому розмірі, суд доходить висновку, що заявлена сума 14473,30 грн - є доведеною, арифметично підтвердженою та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав: копії договору №43657029/02 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с. 20-22), додаткової угоди №3684840 від 27.03.2026 (а.с. 34) до Договору №43657029/02 про надання правової допомоги від 02.01.2026, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Босенком О., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 19), акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) (а.с. 12).

Проаналізувавши долучені до позовної заяви докази на підтвердження факту понесення ТОВ «ФК «Солвентіс» витрат на правничу допомогу, виходячи з повного задоволення позовних вимог, співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), суд дійшов висновку про повне задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 6000,00 грн.

Також за подання позовної заяви ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатило 2662,40 грн судового збору. Враховуючи, що позов задоволено повністю, ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №3684840 від 20.06.2020 в сумі 19973 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 30 коп, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 5500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами 14473,3 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 29-31.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 27.07.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК