Рішення № 138493604, 24.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3887/25

2/950/368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25 440,00 грн заборгованості за кредитним договором № 20.04.2023-010000204 від 20 квітня 2023 року, з яких 12 000,00 грн - основна сума кредиту та 13 440,00 грн - проценти за користування кредитом, а також судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 20 квітня 2023 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір № 20.04.2023-010000204. За погодженими умовами позивач надав відповідачу кредит у сумі 12 000,00 грн на 42 дні, а відповідач зобов`язалася повернути кредит не пізніше 31 травня 2023 року та сплачувати проценти: 2 % за кожний день протягом первинного 14-денного періоду і протягом наступного періоду «Економ», який настає після повної сплати нарахованих на дату платежу процентів; 3 % за кожний день протягом решти строку кредитування, якщо передумову для застосування ставки «Економ» не виконано. Позивач указав, що відповідач кредит та проценти не сплатила, тому заборгованість становить 25 440,00 грн.

На обґрунтування позову надано сформований електронний пакет кредитного договору, який охоплює паспорт споживчого кредиту, оферту, заявку, відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердження кредитного договору, заяву позичальника про перекредитування/зарахування, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки; довідку-розрахунок; квитанцію про платіж за попереднім договором; відомості BankID; копію договору з платіжною організацією; документи про правосуб`єктність і представництво та документ про сплату судового збору.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її як малозначну у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. З огляду на частину п`яту статті 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними матеріалами, оскільки клопотання про проведення судового засідання з повідомленням сторін не заявлено.

Від відповідача надійшов відзив разом із додатками. Відповідач пояснила, що про справу дізналася 16 березня 2026 року з відомостей у мережі Інтернет, а кореспонденцію за адресою, зазначеною позивачем, своєчасно не отримувала через зміну місця проживання. З метою забезпечення права на доступ до суду, змагальності та рівності сторін суд бере відзив до розгляду й оцінює викладені в ньому доводи разом з іншими матеріалами.

У відзиві ОСОБА_1 визнала факт укладення 20 квітня 2023 року кредитного договору та одержання кредиту в сумі 12 000,00 грн, однак проти позову заперечила. На її думку, умови щодо плати за кредит є суперечливими: у паспорті зазначено 730 % річних, реальну річну процентну ставку 75 979 %, загальну вартість кредиту 22 080,00 грн, тоді як позивач просить стягнути 25 440,00 грн. Відповідач послалася на статтю 213 ЦК України та принцип contra proferentem, стверджувала, що сума 13 440,00 грн не пояснена і може приховувати комісію, штраф чи пеню.

Відповідач також зазначила, що з графіка платежів убачається внесення нею 3 360,00 грн 3 травня 2023 року, 3 360,00 грн 17 травня 2023 року та 15 360,00 грн 31 травня 2023 року, загалом 22 080,00 грн, у зв`язку з чим вважала борг погашеним і просила відмовити в позові, а також «стягнути переплату» 10 080,00 грн. Крім того, відповідач посилалася на сімейні обставини, виховання трьох малолітніх дітей, проходження чоловіком військової служби, наявність у нього статусу учасника бойових дій та на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окремо заперечила проти покладення на неї витрат на професійну правничу допомогу як недоведених і неспівмірних.

До відзиву долучено: копії кредитного пакета й таблиці обчислення загальної вартості кредиту; свідоцтва про народження трьох дітей; свідоцтво про шлюб; довідку про проходження чоловіком військової служби; посвідчення учасника бойових дій чоловіка, видане 10 червня 2024 року; витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання відповідача; поштовий документ про направлення відзиву.

Через підсистему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив. Позивач наполягав, що договір укладений належним електронним способом із застосуванням одноразового ідентифікатора, особу відповідача встановлено через BankID НБУ, а істотні умови договору відображені в оферті, заявці, акцепті та паспорті споживчого кредиту. Позивач зазначив, що карткові реквізити позичальник указувала самостійно; повний номер картки та банківська виписка перебувають у володінні банку, а надані документи в сукупності підтверджують виконання кредитодавцем обов`язку.

Щодо процентів позивач пояснив, що стягненню заявлено лише договірну плату за користування кредитом у межах погодженого 42-денного строку - з 20 квітня до 31 травня 2023 року включно; штраф, пеня, комісія, інфляційні втрати або проценти як відповідальність за статтею 625 ЦК України до суми позову не включені. Розмір процентів обчислено із застосуванням ставки 2 % за перші 14 днів та ставки 3 % за наступні 28 днів, оскільки доказів повної сплати процентів після первинного періоду немає. Позивач просив позов задовольнити та розглянути справу без участі його представника.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, досліджує позов у межах заявленої вимоги про стягнення 25 440,00 грн. Вимогу відповідача про повернення нібито надміру сплачених коштів суд оцінює як заперечення проти позову, оскільки зустрічний позов із додержанням статей 193, 194 ЦПК України не подано, судовий збір за самостійну майнову вимогу не сплачено, а отже правових підстав вирішувати таку вимогу в резолютивній частині цього рішення немає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є «справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави». Ця норма визначає мету оцінки доводів і доказів у справі - встановити, чи існує заявлене позивачем право вимоги та чи порушене воно відповідачем.

За частинами першою - третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення. За статтями 7780 цього Кодексу докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Частина перша статті 81 ЦПК України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається, крім випадків, установлених законом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів; жодні докази не мають наперед установленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Тому сам по собі розрахунок кредитора не звільняє його від доказування підстав і складових боргу, водночас формальне заперечення боржника без доказів погашення також не спростовує узгоджені та взаємопов`язані документи.

Справа є малозначною з огляду на ціну позову та характер правовідносин, тому відповідно до статей 19, 274, 279 ЦПК України розглядається у спрощеному позовному провадженні. Оскільки судове засідання не проводиться, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Такий порядок не звужує процесуальних прав сторін: позивач подав позов і відповідь на відзив, відповідач - відзив і докази, усі письмові позиції судом досліджені.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права і на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Частина перша статті 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 627 ЦК України закріплює свободу договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України «договір є обов`язковим для виконання сторонами».

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Для кредитного договору істотними є предмет, сума, строк, розмір і порядок сплати процентів та інші умови, визначені законом або заявою сторони. За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Частини перша і друга статті 207 ЦК України передбачають письмову форму правочину, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах або повідомленнях, якими обмінялися сторони; правочин вважається підписаним, якщо використано електронний підпис або інший аналог власноручного підпису у випадках, установлених законом чи письмовою домовленістю сторін. Стаття 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору.

Пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний договір як домовленість сторін, оформлену в електронній формі. Частини третя, шоста та восьма статті 11 цього Закону передбачають, що електронний договір укладається шляхом пропозиції та її прийняття; відповідь про прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому порядку, заповнення електронного формуляра або вчинення чітко роз`яснених дій; електронний договір, укладений і підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.

За статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку особа, що прийняла оферту, отримує та додає до електронного повідомлення про прийняття.

Судом встановлено, що електронний пакет договору містить узгоджені між собою оферту, заявку, акцепт, паспорт споживчого кредиту та підтвердження договору. У цих документах однаково зазначено сторони, номер договору, суму 12 000,00 грн, дату укладення 20 квітня 2023 року о 17 год 30 хв, строк 42 дні, кінцеву дату повернення 31 травня 2023 року, ставки 2 % і 3 % на день, порядок переходу між ними та картку 5168-74XX-XXXX-0125. Акцепт і пов`язані документи підписані одноразовим ідентифікатором «А478», направленим на фінансовий номер 0500665386, який збігається з номером, указаним у відомостях BankID та матеріалах позову.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) виходив із того, що електронний договір, акцептований одноразовим ідентифікатором у порядку Закону України «Про електронну комерцію», відповідає письмовій формі правочину, якщо матеріали дають змогу встановити волевиявлення сторони та погоджені умови. Застосовуючи цей підхід, суд у цій справі оцінює не назву файла чи роздруківки, а послідовність і узгодженість електронних дій, ідентифікаційних відомостей та подальшу поведінку сторін.

Відповідач не заявляє, що одноразовий ідентифікатор використала інша особа, не заперечує належність номера телефону або картки, не наводить даних про втрату контролю над ними та прямо визнає укладення договору і отримання 12 000,00 грн. Визнання учасником справи обставини відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України звільняє іншу сторону від її доказування, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо добровільності або достовірності такого визнання. Таких сумнівів матеріали не породжують. Отже, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено належним електронним способом і він є чинним.

За частиною першою статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

У позовній заяві позивач узагальнено зазначив про перерахування коштів 20 квітня 2023 року, однак із повного кредитного пакета вбачається конкретний спосіб виконання: позичальник подала заяву про перекредитування/зарахування, за якою її вимога до кредитодавця про видачу 12 000,00 грн за новим договором зараховується в рахунок вимоги кредитодавця про повернення 12 000,00 грн основного боргу за попереднім договором № 10.03.2023-100000401 від 10 березня 2023 року.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Відповідно до частини першої статті 601 ЦК України «зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги». Зарахування є самостійним способом виконання та припинення грошових зобов`язань і не потребує фізичного повторного руху тієї самої суми через банківський рахунок.

Заява про зарахування містить суму, номери обох договорів, волевиявлення позичальника і згоду кредитора, а також умову, що зобов`язання кредитодавця з видачі нового кредиту та зобов`язання позичальника з повернення основної суми за попереднім договором вважаються виконаними в момент відображення припинення попереднього зобов`язання в обліку кредитора. Квитанція LiqPay за операцією № 2241324637 підтверджує, що 10 березня 2023 року на картку, масковані реквізити якої закінчуються цифрами «25», було перераховано 12 000,00 грн за попереднім договором № 10.03.2023-100000401. Ці реквізити узгоджуються з карткою 5168-74XX-XXXX-0125, зазначеною відповідачем у новому договорі.

Квитанція від 10 березня 2023 року сама по собі не є доказом окремого перерахування 12 000,00 грн 20 квітня 2023 року і не повинна так тлумачитися. Її доказове значення інше: вона підтверджує реальність попереднього основного боргу, який став предметом погодженого 20 квітня 2023 року зарахування. Разом із заявою про перекредитування, електронним акцептом і прямим визнанням відповідача ці документи утворюють послідовний доказовий ланцюг.

Копія договору від 4 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» і ТОВ «Універсальні платіжні рішення» регулює загальні відносини щодо приймання та переказу коштів, укладена після спірної операції і не містить посилання на відповідача чи договір від 20 квітня 2023 року. Тому суд не визнає її достатнім доказом видачі саме цього кредиту і надає їй лише обмежене фонове значення. Водночас недоліки цього документа не спростовують зарахування, підтверджене іншими доказами та визнане відповідачем.

Суд відхиляє аргумент про необхідність обов`язкової банківської виписки саме за 20 квітня 2023 року. По-перше, сторони погодили не новий грошовий переказ, а зарахування зустрічних однорідних вимог. По-друге, відповідач, у володінні якої перебуває інформація щодо руху коштів на її банківському рахунку, виписки на спростування одержання коштів за попереднім договором не подала й клопотання про її витребування не заявила. По-третє, вона прямо визнала отримання кредиту 12 000,00 грн. Враховуючи викладене, факт надання кредиту є доведеним.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник зобов`язаний учинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України «зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу». Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання за статтею 610 ЦК України є його невиконання або неналежне виконання; за частиною першою статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Частина перша статті 1048 ЦК України надає позикодавцеві право на одержання процентів від суми позики; розмір і порядок одержання встановлюються договором. Частина перша статті 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк і в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 1054 ЦК України ці правила поширюються на кредит, наданий фінансовою установою.

Судом установлено, що кінцевий строк повернення кредиту сплив 31 травня 2023 року. Жодного платіжного документа, виписки, квитанції кредитора, касового документа чи іншого первинного доказу сплати основного боргу або процентів відповідач не подала. Станом на час розгляду сума 12 000,00 грн залишається неповернутою. Отже, вимога про стягнення основного боргу ґрунтується на договорі та статтях 526, 530, 1049, 1054 ЦК України.

З паспорта споживчого кредиту, заявки, акцепту та підтвердження договору вбачається єдиний механізм визначення плати. Ставка «Економ» - 2 % від суми непогашеного кредиту за кожний день - діє протягом первинних 14 днів. Наступний 14-денний період за ставкою «Економ» починається лише з дня, наступного за днем повної сплати всіх процентів, нарахованих на дату платежу. В іншому разі протягом решти 42-денного строку застосовується ставка «Стандарт» - 3 % на день. Ці ставки є фіксованими та не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку.

Паспорт споживчого кредиту містить 730 % річних як номінальне річне вираження ставки 2 % на день (2 % ? 365 днів), а реальна річна процентна ставка 75 979 % відображає стандартизований річний показник повної вартості короткострокового кредиту. Ці показники мають різне економічне та правове призначення і не є двома сумами, які підлягають одночасному нарахуванню. Фактична сума процентів у спорі визначається денними ставками та кількістю днів у погодженому 42-денному строку.

Орієнтовна загальна вартість 22 080,00 грн у паспорті розрахована за припущенням, прямо зазначеним у цьому документі: договір діятиме протягом погодженого строку, а сторони виконуватимуть обов`язки у визначені строки. Таблиця передбачає своєчасну сплату 3 360,00 грн після кожного 14-денного періоду, що підтримує дію пільгової ставки «Економ». Вона є моделлю майбутнього виконання, а не банківською випискою та не квитанцією про вже здійснені платежі.

Оскільки відповідач не довела повну сплату 3 360,00 грн процентів після первинного періоду, договірна передумова для продовження ставки «Економ» не настала. Розрахунок належних процентів є таким:

Період - перші 14 днів. База - 12 000,00 грн. Ставка - 2 %/день. Днів - 14. Сума - 3 360,00 грн.

наступні 28 днів. База - 12 000,00 грн. Ставка - 3 %/день. Днів - 28. Сума - 10 080,00 грн

Разом 42 - 13 440,00 грн.

Таким чином: 12 000,00 грн ? 2 % ? 14 днів = 3 360,00 грн; 12 000,00 грн ? 3 % ? 28 днів = 10 080,00 грн; разом - 13 440,00 грн. Розрахунок є арифметично правильним, відповідає тексту договору та охоплює виключно період з 20 квітня до 31 травня 2023 року.

Довідка-розрахунок позивача містить номер договору, суму основного боргу 12 000,00 грн, проценти 13 440,00 грн і загальний борг 25 440,00 грн, однак у рядку про період нарахування залишено технічне слово «ЗАМІНА». Суд визнає це недоліком оформлення та не надає довідці самостійної вирішальної сили. Водночас дефект не впливає на результат, оскільки початкова і кінцева дати, кількість днів, ставки та формула однозначно встановлені кредитним пакетом і перевірені судом арифметично.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформульовано висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України; після цього охоронні правовідносини врегульовуються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) розмежовано проценти як плату за правомірне користування кредитом, що нараховуються за статтею 1048 ЦК України в межах строку кредитування, та проценти як міру відповідальності за неправомірне утримання коштів після настання прострочення, які регулює стаття 625 ЦК України.

Ці висновки застосовні, оскільки предмет спору саме договірні проценти. Позивач обмежив їх нарахування 42 днями, тобто погодженим строком до 31 травня 2023 року включно, і не включив до позову проценти, інфляційні втрати або іншу відповідальність за період після спливу строку. Тому заявлені 13 440,00 грн не суперечать наведеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Стаття 213 ЦК України передбачає послідовні рівні тлумачення правочину: буквальне значення слів і понять; порівняння різних частин правочину між собою та зі змістом правочину загалом; урахування мети правочину, попередніх переговорів, усталеної практики відносин, звичаїв, подальшої поведінки сторін та інших істотних обставин. За частиною першою статті 637 ЦК України умови договору тлумачаться відповідно до цих правил.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц роз`яснила, що лише коли справжній зміст умови неможливо з`ясувати за загальними правилами статті 213 ЦК України, застосовується принцип contra proferentem: неясні слова тлумачаться проти того, хто їх сформулював, і така особа несе ризик двозначності.

Суд погоджується, що умови договору приєднання мають бути прозорими, а неусувна двозначність не може покладатися на споживача. Проте в цій справі об`єктивно відсутні два рівно можливі тлумачення однієї умови. Показник 730 % річних, реальна річна ставка 75 979 %, денні ставки 2 % і 3 % та орієнтовна загальна вартість 22 080,00 грн описують різні елементи ціни кредиту. Паспорт прямо розкриває припущення для репрезентативного розрахунку; заявка й акцепт прямо встановлюють умову переходу до ставки «Стандарт».

Аргумент відповідача фактично ґрунтується не на двозначності тексту, а на ототожненні планового графіка з доказом оплати. Застосування статті 213 ЦК України не перетворює майбутню дату та суму платежу на підтвердження банківської операції. Тому підстав для застосування contra proferentem з метою зменшення боргу до 22 080,00 грн або визнання його погашеним немає.

Оскільки кредит надано фізичній особі для потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи професійною діяльністю, до відносин застосовуються Закон України «Про споживче кредитування» та, у відповідній частині, Закон України «Про захист прав споживачів» у редакціях, чинних на дату укладення договору.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» покладає на кредитодавця обов`язок до укладення договору безоплатно надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння пропозицій і прийняття обґрунтованого рішення, за спеціальною формою паспорта споживчого кредиту. Стаття 12 цього Закону вимагає зазначення в договорі, зокрема, типу, суми та строку кредиту, процентної ставки, порядку її обчислення, орієнтовної реальної річної ставки й загальної вартості, порядку повернення та наслідків невиконання.

Наданий паспорт містить кредитодавця та його контакти, суму 12 000,00 грн, строк 42 дні, денні й річні показники, формулу процентів, орієнтовну загальну вартість, графік, право на відмову та дострокове погашення, а заявка й акцепт конкретизують індивідуальні умови. Отже, необхідна інформація була розкрита до акцепту та продубльована у договорі.

За статтями 3, 13 ЦК України сторони мають діяти добросовісно, розумно і не зловживати правом. Частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визнає умову несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Однак суд не може в межах заперечень довільно змінити погоджену ціну лише через її значний розмір; необхідно встановити непрозорість, введення в оману, заборону законом або конкретний істотний дисбаланс.

Відповідач не заявила зустрічної вимоги про визнання окремої умови недійсною, не навела розрахунку наслідків її недійсності та не довела, що інформацію було приховано. Позивач не стягує передбачену шаблоном неустойку 240,00 грн за день і не включає до позову 730 % річних за статтею 625 ЦК України. Предметом стягнення є лише основна сума й чітко визначена плата за фактичний 42-денний строк.

Обмеження максимальної денної процентної ставки, запроваджене Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, набрало чинності після укладення договору від 20 квітня 2023 року. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи». Нова межа ціни договору не є нормою про юридичну відповідальність і не змінює ретроспективно погоджену в 2023 році плату.

Отже, саме по собі перевищення нової, пізніше встановленої межі не робить умови попереднього договору нікчемною. Суд перевірив її за правилами, чинними на час укладення, і з урахуванням прозорості конкретного кредитного пакета не встановив підстав для відмови у стягненні договірних процентів.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту відображає грошові потоки за репрезентативним сценарієм: надання кредиту зі знаком «мінус» для споживача та заплановані платежі 3 360,00 грн, 3 360,00 грн і 15 360,00 грн у відповідні дати. У колонках таблиці немає реквізитів платіжних операцій, номерів квитанцій, банку-платника, часу зарахування чи позначки кредитора про отримання. Її складено 20 квітня 2023 року - до настання всіх указаних дат.

Тому вислів відповідача, що вона «перерахувала» зазначені суми, не підтверджений самим документом, на який вона посилається. Свій банківський документ відповідач не надала. Позивач заперечив одержання будь-яких платежів і навів залишок боргу. За такого співвідношення доказів суд приходить до висновку, що фактична сплата не доведена.

Навіть арифметично твердження про переплату 10 080,00 грн не узгоджується з позицією відповідача: якби 22 080,00 грн було сплачено як передбачено графіком, ця сума складалася б із 12 000,00 грн основного боргу та 10 080,00 грн процентів, тобто відповідала б запланованій повній вартості за сценарієм ставки «Економ», а не була переплатою понад тіло кредиту. Водночас через відсутність доказів самого платежу суд не встановлює ані погашення, ані переплати.

Відповідач посилається на воєнний стан і соціальний статус сім`ї. Суд із повагою оцінює складні життєві обставини та документи про службу чоловіка, однак повинен застосувати закон, чинний у період виникнення спірної плати.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, запроваджений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, передбачає, що в період воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від неустойки за прострочення; нараховані з 24 лютого 2022 року штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена за прострочення, підлягають списанню.

Ця норма не припиняє обов`язку повернути кредит і не скасовує проценти як погоджену плату за правомірне користування кредитом у межах його строку. Позов не містить штрафу, пені або сум за частиною другою статті 625 ЦК України. Отже, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до заявлених 12 000,00 грн основного боргу і 13 440,00 грн строкових договірних процентів не застосовується.

У редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній у період з 20 квітня до 31 травня 2023 року, пільга щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом була адресована визначеним у нормі військовослужбовцям. Відповідач не проходила військову службу і не надала доказів належності особисто до передбаченої тоді категорії.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 4 травня 2024 року, коло отримувачів цієї пільги було, зокрема, поширено на дружин (чоловіків) відповідних військовослужбовців. Однак спірні договірні проценти повністю нараховані до 31 травня 2023 року, тобто до набрання змінами чинності. За статтею 58 Конституції України нова матеріально-правова пільга не має зворотної дії та не припиняє вже виниклого грошового обов`язку.

Крім того, довідка про службу та посвідчення учасника бойових дій стосуються чоловіка відповідача, а посвідчення видане 10 червня 2024 року. Вони не доводять наявності у відповідача особистої пільги в період нарахування процентів і не містять даних, які б змінювали часові межі дії закону. Тому цей аргумент відхиляється.

Твердження про приховану комісію суд відхиляє, оскільки у паспорті прямо зазначено, що платежі за супровідні послуги кредитодавця відсутні, а арифметика 13 440,00 грн повністю відтворюється множенням суми кредиту на денні процентні ставки та кількість днів. Жодної комісії у позовній сумі немає.

Твердження про стягнення штрафу чи пені також не відповідає змісту позову. Хоча шаблон договору містить умову про неустойку, кредитор її не заявив. Суд відповідно до статті 13 ЦПК України не виходить за межі позову і не дає абстрактної оцінки незаявленій неустойці.

Посилання на незадовільне матеріальне становище, утримання дітей та службу чоловіка не свідчать про припинення зобов`язання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. У цій справі позивач не заявляє відповідальність за прострочення, однак загальний принцип означає, що відсутність коштів сама по собі не погашає основний борг і строкові проценти.

Довід про неналежне повідомлення на початковій стадії не є підставою для відмови в матеріально-правовій вимозі. Суд фактично забезпечив відповідачу можливість подати відзив і докази, прийняв їх та надав кожному аргументу оцінку. Отже, можливе несвоєчасне одержання первісної кореспонденції не спричинило непоправного обмеження права на справедливий розгляд.

Судом встановлено, що між сторонами виникло дійсне кредитне зобов`язання; позивач виконав обов`язок з надання 12 000,00 грн шляхом погодженого зарахування вимоги за новим договором у рахунок основного боргу за попереднім договором; відповідач визнала укладення договору й отримання кредиту, але не надала доказів повернення основної суми чи сплати процентів; строк виконання сплив 31 травня 2023 року.

Заявлені 13 440,00 грн становлять договірні проценти лише за 42 дні: 3 360,00 грн за первинні 14 днів за ставкою 2 % та 10 080,00 грн за наступні 28 днів за ставкою 3 %. Вони не є комісією, неустойкою або відповідальністю за статтею 625 ЦК України. Заперечення про здійснені платежі, неоднозначність, воєнні обмеження та пільгу дружини військовослужбовця належними доказами й застосовними нормами права не підтверджені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача 25 440,00 грн, з яких 12 000,00 грн - основний борг і 13 440,00 грн - проценти.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено повністю, а матеріали містять документ про сплату позивачем 2 422,40 грн судового збору, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У позові наведено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн і заявлено про намір подати докази після ухвалення рішення. На час вирішення справи договору про правничу допомогу, акта, рахунка, доказу оплати або детального опису робіт, необхідних для визначення розміру витрат за статтями 137, 141 ЦПК України, у наданому суду масиві немає.

Частина восьма статті 141 ЦПК України дозволяє стороні, яка до закінчення судових дебатів заявила про намір подати докази судових витрат, подати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення. За статтею 246 ЦПК України суд може вирішити питання про витрати після ухвалення рішення по суті, а за пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України - ухвалити додаткове рішення, якщо питання про судові витрати не вирішено. Тому в цьому рішенні стягується лише доведений судовий збір; питання про правничу допомогу наразі не вирішується по суті.

Керуючись статтями 3, 11, 13, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 598, 601, 610, 612, 625, 626629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 5, 12, 13, 19, 7682, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 20.04.2023-010000204 від 20 квітня 2023 року в загальному розмірі 25 440 (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок основна сума кредиту; 13 440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ