Постанова № 138492203, 22.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/5803/26

Провадження №3/751/1370/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 01.06.2026 о 20 год 14 хв у м. Чернігові по вул. Старобілоуська, 31, керував транспортним засобом «ВАЗ 21134» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога КНП «ЧОПНЛ» відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.

За даними фактами відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681454 вбачається, що ОСОБА_1 01.06.2026 о 20 год 14 хв в м. Чернігів, по вул. Старобілоуській, 31 керував транспортним засобом «ВАЗ 21134» н.з. НОМЕР_1 будучи обмеженим в праві керування транспортним засобом, що підтверджується постановою Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові від 28.10.2020 серії ВП №63426977, чим порушив ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП.

З огляду на положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за доцільне об`єднати матеріали справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження.

ОСОБА_1 у судове засідання в черговий раз не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Суд відкладав розгляд справи, судові повістки направлялись на адресу, яка зазначена в матеріалах справи, для того, щоб забезпечити ОСОБА_1 право на захист та не порушувати його інших прав, передбачених ст.. 268 КУпАП. Однак останній ухиляється від отримання судових повісток, щоб уникнути адміністративної відповідальності.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, ОСОБА_1 , не будучи обмеженим у своїх правах та знаючи про наявність складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП міг сам поцікавитись ходом розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 та статтею 130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На суд покладено обов`язок повідомити таку особу про час та місце судового розгляду, що судом було зроблено двічі за ст. 130 КУпАП та тричі за ст. 126 КУпАП.

Враховуючи завдання провадження в справі про адміністративне правопорушення, правові висновки ЄСПЛ щодо пріоритету публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе та необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи може призвести до уникнення винуватою особою відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- протоколом серії ЕПР1 № 681436 про адміністративне правопорушення;

- направленням на медичний огляд водія, з метою виявлення стану сп`яніння, відповідно до якого 01.06.2026 о 20 год 33 хв на огляд направляється ОСОБА_1 , поліцейським виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук;

- рапортом інспектора взводу №2 роти №3 БУПП в Чернігівській області ДПП, відповідно якого зазначено причину зупинки транспортного засобу;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що міститься на доданому до протоколу оптичному диску. Так, переглядом з відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим водію запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, але потім відмовився, пояснивши тим, що якщо показує навіть через тиждень, тоді немає сенсу проходити огляд. Після чого, поліцейський вдруге запропонував водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України, та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Саме відмова від проходження огляду водія міститься на відеозаписі та є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у не спростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проходження огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проходження огляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

На виконання приписів статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджуються належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

При визначенні виду стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також слід зазначити, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, якою передбачено єдиний вид стягнення, а саме - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що позбавляє суд можливості застосовувати більш м`яке стягнення, ніж визначено санкцією цієї статті.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, надсилаються сторонам до відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Враховуючи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, повинна бути обізнана щодо того, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, шляхом вручення останньому особисто або через направлення рекомендованим поштовим відправленням постанови державного виконавця про встановлення зазначеного виду обмеження.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 22.02.2022 у виконавчому провадженні №63426977 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За інформацією Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 22.02.2022 державним виконавцем відповідно до п.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Надати докази які підтверджують направлення вищезазначених постанов боржникові та отримання їх останнім відділ не має можливості, в зв`язку з закінченням терміну зберігання документів реєстрації відправлення рекомендованої кореспонденції (термін зберігання яких 1 рік).

Із оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що 01.06.2026 о 20 год 14 хв був зупинений ОСОБА_1 , в подальшому відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Надалі о 21 год 16 хв поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність обмеження у праві керування транспортними засобами та склав протокол за ч. 3 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив, що про вказане обмеження не знав, він не отримував даної постанови ні засобами поштового зв`язку, ні через за стосунок «Дія».

Сам протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженим суб`єктом, не може бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

У справі відсутні документи, які підтверджують отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 22.02.2022.

Отже, відсутні будь-які інші докази на підтвердження того, що на момент зупинки 01.06.2026 ОСОБА_1 був обізнаний про обмеження його в праві керуванні транспортним засобом.

Крім того, у матеріалах справи відсутня інформація на підтвердження того, що ОСОБА_1 раніше притягувався до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом, будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №63442677.

Обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, є умисел на вчинення вказаного проступку.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 2 ст.62 Конституції України зазначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях останнього не доведено ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене вище, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-36, ч.2 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Адміністративні справи №751/5803/26 та №751/5961/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.126, ч.1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одне провадження, присвоївши справі номер №751/5803/26, провадження №3/751/1370/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн 00 коп (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Суддя: Н.В. Маслюк