Рішення № 138491926, 24.07.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/679/26

Провадження № 2/588/440/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Варшавський К.А. у квітні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 72622813, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

03.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72622813 від 01.11.2022.

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72622813 від 01.11.2022.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 72622813 від 01.11.2022 становить 40000 грн, із яких: основна сума (тіло кредиту) 10000 грн; проценти за користування кредитом - 7500 грн; комісія 22500 грн.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 72622813 від 01.11.2022 у розмірі 40000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн., витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

11.06.2026 представниця відповідача подала додаткові пояснення в яких виклала заперечення проти позову та зазначила, що визнаються позовні вимоги частково, а саме заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10000 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 3000 грн. Іншу частину позовних вимог не визнає. Нарахування відсотків після 01.12.2022 є незаконним. Комісія договором не передбачена. Правила надання коштів у кредит не є належним доказом, оскільки не підтверджено їх надсилання відповідачу, а також те, що вони діяли на момент надання кредиту. Крім того, відповідач на даний час є військовослужбовцем, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме щодо комплектування та поштового відправлення матеріалів відповідачу. Витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн представниця відповідача вважає нереальними, необґрунтованими та не співмірними зі складністю справи. Позовна заява є стандартною, не потребує значної підготовки, не становить складності, подана через електронний суд. Представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював. До матеріалів справи не додано доказів проведення оплати за послуги правничої допомоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але подав клопотання в якому вказав, що просить розглянути справу без його участі.

Представниця відповідача також подала клопотання в якому зазначила, що просить розглянути справу без її участі та без участі відповідачки, а також врахувати подані нею пояснення.

Суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 01.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 72622813, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 грн на строк 30 днів (по 01.12.2022) з умовою сплати: процентів за фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,5% на день та зниженою процентною ставкою у розмірі 1%, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності); процентів за понадстрокове користування кредитом за ставкою 2,70% на день, яка не застосовується в період карантину; пені у випадку невиконання позичальником умов договору у розмірі 2,70%. Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту та інші умови кредитування (а.с. 7-10).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору додані позивачем до позовної заяви правила надання коштів у кредит суб`єктам господарювання ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .

Також суд не приймає як складову частину кредитного договору паспорт споживчого кредиту, що був доданий до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов вказаного договору 01.11.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 10000 грн (а.с. 14-15).

03.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого та реєстру прав вимог №11/04/23 від 11.04.2023, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 72622813 від 01.11.2022 у розмірі 40000 грн, із яких: сума заборгованості за тілом кредиту 10000 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 30000 грн (а.с. 20-28).

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого та реєстру прав вимог № 17/12/25 від 17.12.2025, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 72622813 від 01.11.2022 у розмірі 40000 грн, із яких: сума заборгованості за тілом кредиту 10000 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 30000 грн (а.с. 28-38).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 72622813, що був укладений 01.11.2022 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становить 40000 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; проценти за користування кредитом - 30000 грн (а.с. 12-14).

Розрахунок заборгованості за комісією позивачем не надано.

Суд частково не погоджується із вказаним розрахунком та погоджується із позицією сторони відповідача про неправомірність нарахування відсотків поза межами строку договору (після 01.12.2022), оскільки умовами договору позики № 77585299 можливості пролонгації договору не визначена, як і не визначений строк на який договір позики може пролонгуватися.

Крім того, суд враховує, що відповідач є учасником бойових дій, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на даний час є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій, військовим квитком, довідками виданими військовими частинами (а.с. 79-82, 90-91).

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Отже, суд погоджується із позицією сторони відповідача та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом нарахованими з 01.12.2022, а також комісією, не підлягають задоволенню.

Разом із тим, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, а також відсотків у розмірі 3000 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 7).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 32,5%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 865,28 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026; прайс-лист вартості послуг адвоката Богомолоава В.В; заявку про надання правової допомоги № 64 від 01.04.2026; витяг акту №64 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026; платіжну інструкцію № 432 від 30.03.2026 про сплату адвокату Богомолову В.В. коштів у розмірі 56540 грн за надані послуги правничої допомоги (а.с. 48-52).

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 15000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно витягу з акту № 64 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026 адвокатом Богомоловим В.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 було надано: усну консультацію на що витрачено 3 години та вартість цієї послуги становить 6000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу на що витрачено 1,8 години та вартість цієї послуги становить - 9000 грн (а.с. 51).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Текст позовної заяви є незначним за обсягом тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності та не може становити стільки тривалий час.

До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 6000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32,5%), що становить 1950грн.

Крім того, стороною позивача заявлено до відшкодуваннявитрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Дані витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, і є складовою судових витрат, які включають в себе оплату поштових послуг (відправлення рекомендованих листів), кур`єрської доставки або інші витрати, понесені позивачем. Вказана сума витрат підтверджується договором про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції №ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025, додатком №3 до вказаного договору від 28.01.2026 та актом надання послуг №131 від 01.04.2026 (а.с. 52-57).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 32,5%, отже витрати позивача пов`язані з підготовкою та направленням документів мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 124,07 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за договором позики № 72622813 від 01.11.2022 у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 865 (вісімсот шістдесят п`ять) грн 28 коп., кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 1950(одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп. та кошти на відшкодування витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн 07 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», адреса місцезнаходження: просп. Соборності, буд. 30А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154, ЄДРПОУ 43950742;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 27.07.2026.

Суддя О. О. Огієнко