Рішення № 138491517, 24.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4514/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої-судді - Гедз Б.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до УКР КРЕДИТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС

Токарева А.Ю. за допомогою підсистеми «Електронний Суд» звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС заборгованість за договором № 1626-3952 від 17.11.2025 у сумі 25 110,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 100,00 грн, та заборгованості за відсотками у сумі 7 695,00 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 8 100,00 грн, заборгованість по комісії 1 215,00 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що 17.11.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 , за допомогою вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», шляхом самостійного створення клієнтом заявки та надалі підписання за допомогою одноразового ідентифікатора було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії

№ 1626-3952. Згідно з умовами кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на суму 8 100,00 грн зі строком кредитування на 365 календарних днів. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повністю виконало взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 1626-3952 від 17.11.2025 станом на 02.03.2026 25 110,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 8 100,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 7 695,00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦПК України 8 100,00 гривень, заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 215,00 грн. Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору № 1626-3952 від 17.11.2025 щодо сплати заборгованості, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто, відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк для його подання.

Судом вживались також заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 двічі скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак як вбачається із наявних у матеріалах справи поштових конвертів, якими скеровувалась судова кореспонденція, такі повернуто на адресу суду неврученими адресату із відміткою про причини повернення, згідно трекінгів АТ «Укрпошта»: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачкою відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не надходила.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 17.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1626-3952, за умовами якого позичальниці надано кредит у сумі 8100,00 грн, строком 360 календарних день зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Вказаний кредитний договір укладений у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою вебсайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. На офіційному вебсайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення.

Згідно умов Договору про відкриття кредитної лінії до укладення цього Договору між сторонами Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації? та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника.

Умовами Договору сторонами у п. 4.7., 4.11. погоджено, що комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Тип комісії одноразова комісія.

У відповідності до п. 4.9. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.74% (нуль цілих, сімдесят п`ять сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Тип процентної ставки за користування кредиту фіксована.

Строк кредитування 365 календарних днів. Дата повернення кредиту 16.11.2026.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 5 132,25 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 35 228,87 грн.

Денна процентна ставка на дату укладення договору становить 0.918%.

Підписавши Договір позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги.

Разом із Кредитним договором відповідач також шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Правила відкриття кредитної лінії, які є невід`ємною частиною Договору та Паспорт споживчого кредиту та містять повну інформацію про основні умови кредитування, про порядок повернення кредиту та відповідальність за невиконання умов договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідачка, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Факт отримання 17.11.2025 о 13.54 год. відповідачем кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 1626-3952 в розмірі 8 100,00 грн, підтверджено довідкою ТОВ «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 із призначенням платежу: «видача кредитних коштів за договором № 1626-3952 від 17.11.2025».

Наведене підтверджується також і довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1626-3952 від 17.11.2025 у розмірі 8 100,00 грн на банківський рахунок за реквізитами, зазначеними ОСОБА_1 при укладенні кредитного зазначеного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 1626-3952 від 17.11.2025, укладений у спосіб передбачений чинним законодавством України із дотриманням вимог щодо їх укладення та із зазначенням усіх необхідних умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відтак між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору у добровільному порядку не повернуто.

Як вбачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1626-3952 від 17.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 25 110,00 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 100,00 грн, та заборгованості за відсотками у сумі 7 695,00 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 8 100,00 грн, заборгованість по комісії 1 215,00 грн.

Положенням ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За наявних матеріалів справи, кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяті на себе зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 1626-3952 від 17.11.2025 виконав у повному обсязі надавши у розпорядження позичальника грошові кошти у розмірі 8 100,00 грн, в той же час відповідачв як позичальник, який взяв на себе обов`язок повернення кредиту та відсотків у строки умови Договору щодо своєчасного повернення кредиту не виконав, та допустив виникнення заборгованості в частині сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитування.

Поруч з цим, щодо вимоги позовної заяви про стягнення із відповідачки заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, нарахування яких, як вбачається із розрахунку заборгованості, проведено позивачем у період з 07.12.2025 по 25.01.2026, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог виходячи з такого.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 910/1238/17 зазначено, що плату за прострочення виконання зобов`язання врегульовано ч. 2

ст. 625 ЦК України. Тобто ця норма конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

Отже, проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що сторони за домовленістю можуть погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України (на це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2023 року у справі № 914/235/19).

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" просить суд стягнути з відповідача відсотки за неправомірне користування ним чужими грошовими коштами у сумі 3 000,00 грн, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас нормою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст. 625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у сумі 8 100,00 грн, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні, тому у цій частині позову слід відмовити.

Крім того, щодо заявленої позовної вимоги про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1 215,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про відкриття кредитної лінії № 1626-3952 від 17.11.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 4.7., 4.11. кредитного договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, зокрема нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі

№ 463/1989/25 від 20.10.2025, № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025,

№ 459/1113/24 від 17.04.2025.

Відтак, із врахуванням викладеного вище, оскільки положення кредитного договору

№ 1626-3952 від 17.11.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 215,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними з моменту укладення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, так як така за своєю правової природою не є тілом кредиту, а тому безпідставно включена позивачем до загальної суми заборгованості відповідача за кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1674,73 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 549, 610-611, 627, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю до УКР КРЕДИТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1626-3952 від 17.11.2025 у розмірі 15 795 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1 674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) гривні 73 копійки.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 27.07.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/4514/26.

Суддя Б.М. Гедз