Ухвала суду № 138490710, 14.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14098/26

провадження № 1-кс/753/2026/26

У Х В А Л А

"14" липня 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 за участі: підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення слідчого про підозру у кримінальному провадженні № 12025105020000716,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2026 захисник ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в порядку статті 303 КПК України, у якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною 3 статі 209 КК України, з підстав необґрунтованості підозри.

Вимоги скарги мотивовані тим, що досудовим розслідуванням не здобуто достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, а можливості їх отримання вичерпані. Захисник зазначив, що очолюване підозрюваним ТОВ «Дарницький ринок» користується земельною ділянкою на умовах договору оренди, укладеного з Київською міською радою, та є сумлінним платником земельного податку. Технічні паспорти на об`єкти нежитлової нерухомості, які за версією слідства містять недостовірні відомості, складені, підписані та внесені до Єдиного реєстру будівельної діяльності техніком з інвентаризації майна ОСОБА_6 , а рішення щодо реєстрації цих об`єктів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прийняті державними реєстраторами відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Натомість підозрюваний таких дій не вчиняв, об`єкти нежитлової нерухомості він також не привласнював, факт завдання шкоди досудовим розслідуванням не встановлено. До того ж ОСОБА_3 тричі повідомлено про підозру за частинами 3 та 4 статті 358 КК України за фактично за одні і ті ж дії, що не передбачено кримінальним законом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 скаргу підтримали пославшись на наведені у ній обставини і обґрунтування.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вимог скарги пославшись на те, досудовим розслідуванням здобуті достатні докази на підтвердження причетності ОСОБА_3 до вчинення зазначених у повідомленні про підозру кримінальних правопорушень, при цьому обґрунтованість підозри неодноразово перевірялась слідчими суддями під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та продовження строку покладених на підозрюваного обов`язків.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши надані органом досудового розслідування матеріали, слідчий суддя слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

З липня 2025 р. слідчими слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020100020004627 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3, 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 197-1, частиною 3 статті 209 КК України.

28.04.2026 старший слідчий ОСОБА_7 за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_3 про підозру у підробленні офіційних документів, які видаються підприємством, установою, організацією, у тому числі іншою особою, і які надають права, з метою їх використання, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (за трьома епізодами), у використанні завідомо підробленого документу (за трьома епізодами), у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, та у набутті, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною 3 статі 209 КК України.

За змістом підозри 08.02.2016 ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Дарницький ринок» (код юридичної особи: 25395850, далі також - товариство), діючи умисно, використовуючи надані йому повноваження, видав довіреність на ім`я ОСОБА_9 , якою уповноважив останнього представляти інтереси товариства перед органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Надалі, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дарницький ринок» від 09.03.2026, прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який ніби то перебуває у власності товариства.

Рішення загальних зборів було використано як формальна правова підстава для подальшого вчинення реєстраційних дій, спрямованих на штучне формування нових об`єктів нерухомого майна без наявності для цього передбачених законом підстав.

11.03.2016 невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи від імені ТОВ «Дарницький ринок» на підставі довіреності, реалізуючи узгоджений з ОСОБА_3 злочинний намір, звернулась до державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_10 із заявами про державну реєстрацію права власності на 15 об`єктів нерухомого майна.

Внаслідок цього державним реєстратором всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Цивільного кодексу України, постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015прийняті рішення з уявним виникненням у ТОВ «Дарницький ринок» права власності.

Подані для державної реєстрації документи відповідно до законодавства не є документами, які підтверджують набуття або зміну прав на майно, окремих об`єктів нерухомого майна, які ніби-то утворені внаслідок поділу майнового комплексу.

До заяв були долучені документи, які створювали уявлення про законність підстав виникнення права власності на новоутворені об`єкти нерухомого майна, зокрема, протокол № 02/2026 від 09.03.2016 та завідомо підроблена довідка, видана ТОВ «Будконсалт», щодо присвоєння поштових адрес.

За результатами розгляду зазначених документів державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Дарницький ринок» на 15 об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим досудовим розслідуванням установлено, що вказані дії були складовою частиною єдиного заздалегідь спланованого механізму незаконного набуття прав на об`єкти нерухомого майна.

У подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений час, але не пізніше 25.10.2024, сприяв у виготовленні технічної документації, надавши для цього недостовірні вихідні дані щодо об`єктів нерухомого майна, в тому числі відомості про їх площу, технічні характеристики, конфігурацію та склад, які не відповідають дійсності та не підтверджені належними правовстановлюючими документами.

В свою чергу невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , використовуючи надані їй недостовірні відомості, виготовила довідку про показники об`єкта нерухомого майна № 1023/1 від 25.10.2024, висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, технічний паспорт, реєстраційний номер Т101:4644-4660-6776-9165 на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

До вказаних документів умисно внесено завідомо неправдиві відомості щодо технічних характеристик об`єкта, його площі, а також безпідставно відображено проведення інвентаризації комплексу нерухомого майна загальною площею 5119,6 кв м та сформовано нові поштові адреси об`єктів нерухомості, що не відповідають фактичним обставинам, в результаті чого було утворено 57 нових об`єктів нерухомого майна.

У подальшому ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану, спрямованого на досягнення протиправного результату, забезпечив використання зазначених підроблених документів як підставу для прийняття суб`єктом державної реєстрації прав рішення про державну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок вказаних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості, які не відповідають дійсності, що призвело до виникнення юридичних наслідків у вигляді оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за відсутності передбачених законом підстав.

Окрім того, у ОСОБА_3 у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 29.08.2016, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме земельною ділянкою комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом використання завідомо підробленого документа.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 уклав з ФОП ОСОБА_11 договір про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 достовірно знаючи, що земельна ділянка за зазначеною адресою площею 1,96 га ТОВ «Дарницький ринок» у власність та користування не відводилась.

На підставі договору та наданих ОСОБА_3 документів ФОП ОСОБА_11 розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для її приватизації.

У подальшому на підставі цієї документації Київська міська рада прийняла рішення від 12.12.2019 про передачу ТОВ «Дарницький ринок» в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування ринкового комплексу по АДРЕСА_1.

24.01.2020 ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради з клопотання про підготовку проекту договору оренди вказаної земельної ділянки.

10.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку площею 1,4414 га за адресою: АДРЕСА_1, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:63:323:0034, та одночасно укладено договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ «Дарницький ринок».

Відтак ОСОБА_3 шляхом використання завідомо підроблених документів отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:323:0034, вартість якої відповідно до висновку експерта становила 31 008 519 грн.

Окрім того, після незаконного набуття права власності на об`єкти нерухомого майна та оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про злочинне походження зазначеного майна, вчинив дії, спрямовані на його легалізацію (відмивання) , у тому числі шляхом отримання доходів від його використання, а саме набув, використав, розпоряджався майном (земельною ділянкою комунальної форми власності), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом в особливо великому розмірі.

Так, у результаті вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частинами 3, 4 статті 358 КК України, у фактичному володінні та розпорядженні ТОВ «Дарницький ринок», директором якого є ОСОБА_3 , опинився комплекс об`єктів нерухомого майна, а також земельна ділянка, право користування на яку набуте незаконно.

У подальшому з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню та розпорядженню таким майном, а також отримання від нього прибутку, ОСОБА_3 , діючи від імені ТОВ «Дарницький ринок», організував використання вказаної земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, у господарській діяльності товариства, зокрема, шляхом передачі їх у користування третім особам на підставі договорів оренди (суборенди).

Зокрема, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи (суб`єкти господарювання та фізичні особи-підприємці) на підставі укладених з ТОВ «Дарницький ринок» договорів здійснювали підприємницьку діяльність в межах вказаного майнового комплексу, сплачуючи на користь товариства грошові кошти у вигляді орендної плати.

Так, в період 2022-2025 років на рахунок ТОВ «Дарницький ринок» від фізичних та юридичних осіб надійшла сума, що становить 15 000 000 грн.

Отримана в користування земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 8000000000:63:323:0034, вартість якої станом на 10.06.2020 становила 31 008 519 грн, є доходами, одержаними внаслідок використання майна, а саме об`єктів нерухомого майна, які на ній розташовані, які були набуті злочинним шляхом та у подальшому використовувались у фінансово-господарській діяльності товариства.

Оскільки з дня повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочинів сплинуло більше ніж два місяці, його захисник звернувся до слідчого судді з даною скаргою, можливість подання якої передбачена пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України.

За змістом положень статей 111, 112, 276-278 КПК України повідомлення про підозру є процесуальною дією, спрямованою на реалізацію функцій та завдань досудового розслідування, що полягає у складенні повідомлення про підозру, вручені повідомлення про підозру особі, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а також роз`ясненні підозрюваному його прав та надання можливості їх реалізації в рамках кримінального провадження.

З моменту повідомлення про підозру особа піддається обмеженню у реалізації своїх прав та свобод, на захист яких і направленні завдання кримінального провадження, встановлені статтею 2 КПК України.

Згідно з цією нормою завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За імперативними приписами статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист.

Зміст засади законності розкритий у статті 9 цього Кодексу, яка покладає на якої прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Відповідно до статті 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 93 КПК України).

За приписами частини 1 статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

У КПК України немає конкретного переліку підстав для скасування повідомлення про підозру, однак з аналізу вищенаведених положень цього Кодексу у їх взаємозв`язку можна дійти висновку, що такими підставами можуть бути обставини, які свідчать про порушення загальних засад кримінального провадження в цілому та забезпечення доведеності вини і права на захист, зокрема.

Виходячи на наведеного, можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру, а саме: неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру; порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру; необґрунтованість підозри.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини стадія досудового розслідування не вимагає доведеності вини поза розумним сумнівом, а термін«обґрунтована підозра» означає наявність обставин або відомостей, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності особи до певного кримінального правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Розглядувана скарга мотивована необґрунтованістю підозри, у зв`язку з чим є необхідність у дослідженні як самого тексту повідомлення про підозру на предмет його відповідності вимогам частини 1 статті 277 КПК України, зокрема, в частині викладу змісту підозри, фактичних обставин кримінальних правопорушень і їх правової кваліфікації, так і доказів, покладених в основу підозри.

Частина 1 статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов`язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення (кримінального проступку чи злочину). Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб`єктом злочину.

У змістовному відношенні подія кримінального правопорушення - це конкретне діяння (дія або бездіяльність), що відбулося у певному часі, місці та певним способом, а склад кримінального правопорушення - це встановлена Кримінальним кодексом України сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається кримінальним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Частиною 1 статті 358 КК України встановлена кримінальна відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Частиною 2 статті 358 КК України передбачена кримінальна відповідальність за складання чи видачу працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видачу приватним підприємцем, аудитором, експертом, спеціалістом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи

За вчинення таких дій повторно або за попередньою змовою групою осіб особи несуть кримінальну відповідальність згідно з частиною 3 статті 358 КК України, а частина 4 цієї статті передбачає відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Отже зі змісту диспозиції наведених норм кримінального закону убачається, що обов`язковим елементом зазначених складів кримінальних правопорушень є його предмет - посвідчення або інший офіційний документ, який надає права або звільняє від обов`язків (частина 1), офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, або надає певні права чи звільняє від обов`язків (частина 2), печатка, штамп, бланк (частини 1 та 2).

Згідно з приміткою до статті 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

З наведеного слідує, що повідомлення про підозру в підробленні офіційного документа має містити посилання на нормативно-правовий акт, в силу якого відповідний документ вважається офіційним документом, та відомості про те, у чому полягає його підроблення - чи то у повному виготовленні фальшивого документа, чи то у внесенні у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей, чи то у зміні його змісту шляхом механічних маніпуляцій, що і становить спосіб вчинення цього кримінального правопорушення.

Якщо мова йде про внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей, то у повідомленні про підозру має бути чітко зазначено, яка саме внесена до такого документа інформація є неправдивою, що передбачає наведення конкретних даних про таку інформацію.

В оскаржуваному повідомленні про підозру також йдеться про підроблення офіційних документів за попередньою змовою групою осіб, відповідно до обставин кримінального провадження ці документи походять від осіб, зазначених у частині 2 статті 358 КК України (до них, зокрема, належать довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна, висновки щодо технічної можливості об`єднання та поділу об`єкта нерухомого майна, технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна), а відтак повідомлення про підозру має містити вказівку на змову підозрюваного з такими особами .

До того ж слідству достеменно відоме ім`я представника ТОВ «Дарницький ринок» та імена фахівців з інвентаризації нерухомого майна, які виготовили офіційні документи, а тому у повідомленні про підозру слідчий повинен був чітко ідентифікувати цих осіб, оскільки за обставинами кримінального провадження саме вони є співучасниками злочину.

Інше розуміння належного викладу фактичних обставин повідомлення про підозру у підробленні офіційних документів не відповідало б завданням кримінального провадження, принципам законності, забезпечення права на захист, змагальності сторін та унеможливлювало б реалізацію підозрюваним його прав, передбачених статтею 42 КПК України.

Зазначеним вимогам кримінального процесуального закону оскаржуване повідомлення про підозру не відповідає, оскільки чітко не розкриває об`єктивну сторону інкримінованих ОСОБА_3 злочинів та містить численні невідповідності і протиріччя, що в своїй сукупності істотно впливає на розуміння суті підозри і фактично нівелює значення цього процесуального документа, який фіксує перехід досудового розслідування до стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Так, у повідомленні про підозру відсутнє посилання на нормативно-правові акти, відповідно до яких протокол загальних зборів учасників товариства, довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна, висновки щодо технічної можливості об`єднання та поділу об`єкта нерухомого майна, технічні паспорти на об`єкт нерухомого майна відповідають критеріям офіційного документа, тобто є предметом зазначеного кримінального правопорушення.

У повідомленні про підозру не конкретизовано спосіб вчинення кримінального правопорушення щодо кожного документа та чітко не зазначено, яка ж саме внесена до цих документів інформація є неправдивою, і в чому полягає ця неправдивість, а також не визначено коло осіб, з якими підозрюваний вступив у злочинну змову про підроблення документів, що є важливим для розуміння сутності підозри .

Окрім того, формулювання фактичних обставин підроблення документів свідчить про те, що фактично слідчий тричі повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні одних і тих же діянь та кваліфікував їх як три окремі злочини, що суперечить закону про кримінальну відповідальність і порушує таку загальну засаду кримінального провадження як заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення.

Що стосується інших діянь, які не утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України, але описані у повідомленні про підозру, зокрема, щодо підроблення документів як складової частини єдиного заздалегідь спланованого механізму незаконного набуття прав на об`єкти нерухомого майна, то наявність такої вказівки потребує наведення даних про осіб, яким насправді належали ці об`єкти, однак таких даних у ньому немає.

До того ж відповідно до обставин кримінального провадження об`єкти нерухомого майна, про які йдеться у підозрі, належать ТОВ «Дарницький ринок», а відтак таке формулювання підозри суперечить положенню статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Виходять за межі об`єктивної сторони інкримінованих підозрюваному злочинів і висновки слідчого про незаконність реєстрації права власності ТОВ «Дарницький ринок» на об`єкти нерухомого майна.

У разі ж установлення досудовим розслідуванням таких фактів сторона обвинувачення мала б розглянути питання повідомлення державним реєстраторам про підозру за статтею 365-2 КК України (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) або за 368-4 цього Кодексу (за наявності доказів їх підкупу).

Разом з тим текст підозри сформульований таким чином, що про підозру у незаконній реєстрації речових прав на нерухоме майно фактично повідомлено самому ОСОБА_3 , при цьому слідство проігнорувало як відсутність у нього ознак спеціального суб`єкта, так і те, що зазначені діяння не утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України.

Згідно з позицією прокурора досудовим досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження причетності ОСОБА_3 до вчинення зазначених у повідомленні про підозру кримінальних правопорушень, проте такі ствердження не мають під собою жодних фактичних обґрунтувань.

Так, з показань фізичних осіб-підприємців ОСОБА_12 та ОСОБА_6 убачається, що вони як сертифіковані фахівці з інвентаризації нерухомого майна у 2024 році дійсно проводили інвентаризацію об`єктів нерухомого майна ТОВ «Дарницький ринок» на підставі укладених з товариством договорів і склали за результатами проведених робіт довідки про технічні показники об`єктів нерухомого майна, технічні паспорти, висновки щодо технічної можливості поділу таких об`єктів та внесли відомості до Єдиного реєстру будівельної діяльності.

Приватні нотаріуси ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не заперечили факт здійснення ними державної реєстрації права власності ТОВ «Дарницький ринок» на відповідні об`єкти нерухомого майна стверджуючи, що зазначені реєстраційні дії проведені ними відповідно до закону, а надані для проведення реєстрації документи та відомості Єдиного реєстру будівельної діяльності були достатніми для вчинення таких дій.

Водночас будь-які фактичні дані, які б пов`язували ОСОБА_3 з інкримінованими йому злочинами, у показаннях зазначених свідків відсутні.

Такі дані відсутні і у показаннях головного бухгалтера ТОВ «Дарницький ринок»ОСОБА_15 , учасників товариства ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та наявних в матеріалах досудового розслідування документах, а саме: у відповіді ТОВ «Дарницький ринок» на запит слідчого; у протоколі тимчасового доступу до речей і документів; у листах Департаменту містобудування та архітектури і Департаменту земельних ресурсів; у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; у рапортах співробітників оперативного підрозділу - Департаменту стратегічних розслідувань НПУ.

Щодо повідомленої начальником відділу Департаменту територіального контролю м. Києва ОСОБА_19 інформації про результати виїзного обстеження території ТОВ «Дарницький ринок» у 2025 році та виявлення невідповідності розміщення тимчасових споруд, торговельних рядів та інших об`єктів вимогам Правил благоустрою м. Києва та внесено приписи про усунення порушень, то такі відомості самі по собі не свідчать ні про вчинення кримінальних правопорушень, ні про причетність до них підозрюваного.

В ухвалах слідчих суддів про застосування запобіжного заходу, продовження строку його дії та у постанові прокурора про продовження строку досудового розслідування також немає посилань на конкретні докази, які б підтверджували обґрунтованість підозри.

При наданні оцінки змісту підозриОСОБА_3 у шахрайстві слід виходити з диспозиції частини 1 статті 190 КК України, відповідно до якої об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою (шахрайство).

Отже безпосереднім об`єктом шахрайства, як і інших кримінальних правопорушень проти власності (статті 185-198 КК України), є охоронювані законом суспільні відносини власності, а предметом - майно, що належить певному власнику на законній підставі, яке для суб`єкта кримінального правопорушення є чужим, або право на таке майно.

У розумінні цієї норми право на майно означає юридичну можливість володіти, користуватися або розпоряджатися чужим майном. Це нематеріальні права, які дають власнику чітку матеріальну вигоду.

З об`єктивної сторони шахрайство відноситься до кримінальних правопорушень з матеріальним складом, а тому обов`язковими його ознаками є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику, яка визначається вартістю майна, а також причинний зв`язок між цією шкодою і шахрайськими діями.

Суб`єктивна сторона шахрайства завжди характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, передбачає спричинення потерпілому матеріальної шкоди і бажає спричинити таку шкоду, корисливим мотивом та метою.

Частина 4 статті 190 КК України передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Відповідно до обставин кримінального провадження ОСОБА_3 отримав від Київської міської ради дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі ТОВ «Дарницький ринок» в оренду земельної ділянки комунальної власності(за принципом мовчазної згоди) та уклав з фізичною особою-підприємцем договір щодо виготовлення такої документації, надавши необхідні документи, у тому числі відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічні паспорти на комплекси нежитлових будівель, які за версією слідства були ним підроблені.

У подальшому на підставі розробленої технічної документації Київська міська рада прийняла рішення про передачу в оренду ТОВ «Дарницький ринок» земельної ділянки площею 1,4414 га. На виконання цього рішення між Київської міською радою та ТОВ «Дарницький ринок» було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Такі фактичні обставини отримання товариством в оренду земельної ділянки були розцінені слідством як заволодіння чужим майном шляхом обману, проте цей висновок суперечить не лише нормі кримінального закону, а й базовим принципам логіки, оскільки земельна ділянка з власності територіальної громади м. Києва не вибула і приносить дохід у вигляді орендної плати (у формі земельного податку).

За своєю юридичною природою договір оренди є двостороннім, відплатним, консенсуальним та строковим правочином, на підставі якого у орендаря виникає право користування предметом оренди, при цьому орендодавець залишає за собою повний обсяг правомочностей власника (володіння, користування та розпорядження).

Окрім того, матеріальний склад шахрайства передбачає обов`язкову участь у кримінальному провадженні потерпілого, інакше розслідування буде безпідставним і безпредметним, проте Київська міська рада як представник територіальної громади м. Києва про завдання шкоди не заявляла і питання про залучення її до кримінального провадження у статусі потерпілої особи не ініціювала.

Теоретично особа може заволодіти чужим майном під виглядом отримання його в оренду, але для кваліфікації таких дій за статтею 190 КК України необхідно довести, що від самого початку вона не мала наміру повертати майно або платити за нього, однак таких даних досудовим розслідуванням не здобуто.

Необхідно також зазначити, що за наявною в мережі Інтернет інформацією Дарницький ринок як об`єкт торгівлі існує ще з часів СРСР, розташовуючись на одній і тій же території, яка поступово розширювалась, а відтак оформлення землекористування відповідно до чинного законодавства за будь-яких обставин не може вважатися корисливим злочином.

Зважаючи на викладене слідчий суддя констатує, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.

Статтею 209 КК України передбачена кримінальна відповідальність за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчиненні правочину з таким майном, або переміщенні, зміні форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

З аналізу змісту цієї норми убачається, що майно виступає предметом легалізації лише за умови, що його одержання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм закону про кримінальну відповідальність.

З наведеного слідує, що для застосування статті 209 КК України є необхідним встановлення факту вчинення предикатного кримінального правопорушення, внаслідок якого з`явилось майно, що є предметом легалізації.

Як зазначено вище, право власності ТОВ «Дарницький ринок» на нежитлові будівлі виникло безвідносно до ймовірних порушень при здійсненні його державної реєстрації, в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, внаслідок якого товариство набуло право користування земельною ділянкою, а відтак в його діях відсутній і склад злочину, передбаченого статтею 209 КК України.

Отже неповнота, неконкретність і суперечливість викладу фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, необґрунтованість підозри у підробленні документів і їх використанні та відсутність в діях підозрюваного складів злочинів, передбачених статтями 190, 209 КК України, свідчить про невідповідність повідомлення про підозру вимогам кримінального процесуального закону, що є підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати повідомлення про підозру від 28 квітня 2026 року, складене старшим слідчим слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене з заступником керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_20 , щодо підозри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною третьою статті 209 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: