Вирок № 138490360, 27.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6143/26

Провадження № 1-кп/638/1518/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140110000570від 18.02.2025та № 12026221200000503 від 06.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичнопроживає АДРЕСА_2 , громадянин України, розлучений, має двох дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем В/ч НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд, покинувши 23.05.2024 у темний час доби (більш точний час не встановлений), але не пізніше 08 год. 30 хв., розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , а саме населений пункт АДРЕСА_3 та з 08:30 год. 23.05.2024 до 17.03.2026 року, тобто до моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебував поза службою, при цьому обов`язки військової служби не виконував, до місця військової служби не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживав жодних заходів для з`явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління, за наявності реальної можливості для цього.

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частинитривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

2. Крім того, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.01.2026 о 16 год. 55 хв. перебуваючи в супермаркеті «Рост Олексіївський» за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, буд. 61-Ж, піднявшись на другий поверх, зайшов до торгівельного павільйону «МОВIS», де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_9 ». В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Надалі ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв з торгового стелажу мобільний телефон ТМ «Redmi Note 14 Pro Aurora Purple» 8/256 GB ROM в корпусі пурпурного кольору, що є власністю ФОП « ОСОБА_9 ». Вартість телефону, згідно з висновком експерта від 26.01.2026, складає 10622 (десять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 00 копійок. Після чого ОСОБА_6 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, сховав викрадений ним товар до кишені своєї куртки та, не розрахувавшись, вийшов з приміщення торгівельного павільйону «МОВIS». Викраденим майном ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.01.2026 о 17 год. 05 хв. перебуваючи в супермаркеті «Рост Олексіївський», за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, буд. 61-Ж, піднявшись на третій поверх, зайшов до торгового приміщення, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «ОПТІМАР». В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Надалі ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв з торгового стелажу павербанк ТМ «REMAX VOCARD PRO20 W» (вартість згідно з висновком експерта від 26.01.2026 - 568 грн 73 коп.), зовнішній акумулятор ТМ «ENERGIZER 18W» (вартість згідно з висновком експерта від 26.01.2026 - 1219 грн 36 коп.), дитячі бездротові навушники ТМ «DISNEY STICH» (вартість згідно з висновком експерта від 26.01.2026 - 498 грн 28 коп.), барсетку чоловічу чорного кольору з комбінованого матеріалу (вартість згідно з висновком експерта від 26.01.2026 - 2601 грн 42 коп.). Після чого ОСОБА_6 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, утримуючи при собі вищевказаний товар, за який він не розрахувався, вийшов з торгового приміщення. Викраденим майном ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

3. Крім того, ОСОБА_6 19 січня 2026 року, близько 17 год. 00 хв. прийшов до своєї знайомої ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Перебуваючи у вказаній квартирі, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 пройшли до кухні, при собі ОСОБА_10 мала належний їй мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 12 Pro», в корпусі темно-синього кольору, об`ємом пам`яті 128 ГБ, IMEI: НОМЕР_2 . В цей час, у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме заволодіння вказаним мобільним телефоном, належним ОСОБА_10 , який останній визначив предметом своїх злочинних посягань.

Перебуваючи на кухні зазначеної житлової квартири, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, попросив у ОСОБА_10 її мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «Phone 12 Pro», з метою здійснити телефонний дзвінок, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний телефон власнику, а мав намір заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд. В свою чергу, ОСОБА_10 , повіривши в щирість намірів ОСОБА_6 , передала останньому свій мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 12 Pro», з метою здійснити телефонний дзвінок.

Після чого, заволодівши вказаним майном, ОСОБА_6 покинув місце вчинення злочину, обернувши здобуте шахрайським шляхом майно на свою користь, та розпорядився ним на свій власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 9 166 грн. 66 коп.

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майномшляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

Потерпілий ОСОБА_9 через свого представника ОСОБА_11 подав до суду заяву про розгляд справи без участі потерпілого та його представника.

ОСОБА_12 звернулась до суду із заявою, в якій просила розглядати справу без участі представника ТОВ «Оптімар».

Потерпіла ОСОБА_10 про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, повторно не з`явилась до суду 24.07.2026.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю. При цьому, підсудний ОСОБА_6 показав, що дійсно, за вищевказаних обставин, викладених в обвинувальних актах, в травні 2024 року самовільно залишив військову частину під час проходження військової підготовки через конфлікти з іншими військовослужбовцями та через небажання опинитися з ними в подальшому на спільних позиціях. При цьому зазначив, що через деякий час продовжив проходити службу в іншій військовій частині.

Про події 08.01.2026 в супермаркеті «Рост Олексіївський» підсудний повідомив, що після поранення перебував у важкому психічному стані і не в повному обсязі розумів свої дії, про деталі викрадення майна дізнався під час слідства.

Щодо вказаних епізодів під час досудовогорозслідування була проведена судово-психіатрична експертиза (висновок експерта № 104 від 17.02.2026), за результатами якої ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, крім того, виявляє симуляцію. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Про обставини 19 січня 2026 року підсудний повідомив, що телефон потерпіла передала йому для проведення ремонту. Оскільки ремонту телефон не підлягав, ОСОБА_6 вирішив його продати, за телефон отримав близько 1000-2000 грн. Чому не віддав гроші власниці телефону пояснити не зміг.

У вчиненні вказаних злочинів свою вину визнає в повному обсязі, кається у скоєному, шкодує про те, що так трапилось.

Оскільки підсудний ОСОБА_6 та інші учасники судового провадження не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів в повному обсязі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.

При визначенні підсудному ОСОБА_6 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, данні про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, має задовільний стан здоров`я, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, має двох неповнолітніх дітей.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання підсудного ОСОБА_6 , судом визнається щире каяття.

Обставин, які відповідно до приписів ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_6 , обставини, за яких було вчинено вказані кримінальні правопорушення, наявність обставини, яка пом`якшує покарання підсудного - щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання підсудного, відсутність у потерпілих ТОВ «Оптімар» та ОСОБА_10 матеріальних претензій до підсудного, бажання підсудного відшкодувати нанесену ним шкоду, вартість викраденого майна та його значимість для потерпілих, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання у межах санкцій ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк, оскільки підсудний ОСОБА_6 потребує застосування найбільш суворого заходу державного примусу.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підсудний ОСОБА_6 вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, яке на теперішній час ОСОБА_6 не відбуто.

Приписами ч. 3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. При цьому, це не виключає необхідності застосування приписів ст. 70, 71 КК України.

За таких обставин, суд вважає необхідним відносно підсудного ОСОБА_6 застосувати приписи ст. 71 КК України, а саме: до покарання, призначеного новим вироком, шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань без складання і самостійного їх виконання, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026 у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, яке відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КК України, підлягає виконанню самостійно.

За змістом матеріалів кримінального провадження підсудний ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.03.2026 тримається під вартою з дати оголошення вказаної ухвали, тобто з 17.03.2026, та утримується в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим суд вважає необхідним рахувати строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_6 з вказаного числа.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Потерпілим ОСОБА_9 у межах кримінального провадження подано цивільний позов, у якому він просить стягнути з ОСОБА_6 на свою користь:

-відшкодування матеріальної шкоди у загальному розмірі 10 622 грн 00 коп.;

-відшкодування шкоди у виді упущеної вигоди у розмірі 24 500 грн 00 коп.;

-відшкодування моральної шкоди у виді у розмірі 50000 грн 00 коп.

Матеріальну шкоду цивільний позивач обґрунтовує вартістю викраденого майна, шкоду у виді упущеної вигоди - тривалими перервами в роботі магазину, пов`язаними з інвентаризацією, відновленням залишків, посиленням захисту, а саме 7 календарних днів з щоденним прибутком магазину 3500 грн. Щодо обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_9 зазначив, що злочинні посягання з проникненням у приміщення спричинили істотні душевні страждання, відчуття небезпеки за себе та персонал, вимушене безсоння, дистрес, постійний тривожний стан, а також приниження ділової репутації магазину через вимушені простої та порушення нормальної роботи.

Підсудний у судовому засіданні виказав готовність до повного відшкодування завданої ним шкоди відразу після відновлення військової служби.

Прокурор заперечила проти позовних вимог щодо шкоди у виді упущеної вигоди та моральної шкоди, оскільки, на її думку, є недоведеною як необхідність тривалої інвентаризації через вкрадений телефон, так і приниження ділової репутації фізичної особи підприємця.

Захисник просила частково відмовити у задоволенні позовних вимог через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності моральної шкоди та упущеної вигоди.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні позовних вимог. Розмір матеріальної шкоди підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження, натомість цивільний позивач не надав суду доказів заходів посилення захисту, проведення інвентаризації залишків товару, який знаходився у магазині, необхідності проведення такої інвентаризації, а також доказів втрати ділової репутації, моральних страждань чи фізичних розладів.

Експертами державної спеціалізованої установи Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлена вартість проведення судово-товарознавчих експертиз у загальній сумі 12878 гривен 48 копійок, які відповідно до ст. 122 КПК України відносяться до процесуальних витрат. (Акти № 603 від 26.01.2026, № 625 від 26.01.2026, № 4135 від 06.04.2026).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_6 на користь держави.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: сумку чорного кольору ТМ «НМ; повербанк чорного кольору, торгової марки «Remax», які було вилучено у громадянки ОСОБА_10 в ході огляду місця події 12.01.2026 у період часу з 16 год. 42 хв. по 16 год. 55 хв. за адресою: м. Харків, вул. Володимира Пасічника, 103 та поміщено до сейф-пакетів: №PSP3153230; №WAR1311111. Суд вважає необхідним, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Речові докази:

-сумку чорного кольору ТМ «НМ», яку було поміщено до сейф-пакету №PSP3153230; повербанк чорного кольору, торгової марки «Remax», який було поміщено до сейф-пакету №WAR1311111, та в подальшому передано представнику ТОВ «ОПТІМАР» для зберігання, належить залишити у власника - ТОВ «ОПТІМАР»;

-оптичний CD-R диск торгівельної марки «VERBATIM» з відеозаписом від 08.01.2026 з торгівельного залу супермаркету «РОСТ Олексіївський» підлягає подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до новопризначеного покарання ОСОБА_6 , шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань без складання і самостійного їх виконання, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026 у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, остаточно ОСОБА_6 визначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу, а також покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 17 березня 2026 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний стосовно засудженого ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 12878 гривен 48 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 10622 грн 00 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 на тимчасово вилучене майно, а саме на: сумку чорного кольору ТМ «НМ; повербанк чорного кольору, торгової марки «Remax», які було вилучено у громадянки ОСОБА_10 в ході огляду місця події 12.01.2026 у період часу з 16 год. 42 хв. по 16 год. 55 хв. за адресою: м. Харків, вул. Володимира Пасічника, 103 та поміщено до сейф-пакетів: №PSP3153230; №WAR1311111.

Речові докази:

-сумку чорного кольору ТМ «НМ», яку було поміщено до сейф-пакету №PSP3153230; повербанк чорного кольору, торгової марки «Remax», який було поміщено до сейф-пакету №WAR1311111, та в подальшому передано представнику ТОВ «ОПТІМАР» для зберігання, залишити у власника - ТОВ «ОПТІМАР»;

-оптичний CD-R диск торгівельної марки «VERBATIM» з відеозаписом від 08.01.2026 з торгівельного залу супермаркету «РОСТ Олексіївський» зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів: обвинуваченим з дня отримання копії вироку, іншими учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1