Рішення № 138489659, 10.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6851/24

Категорія 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

представників сторін Казанака М.В., Придувалова В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної державної адміністрації, Державне підприємство «Завод «ГЕНЕРАТОР» про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-

В С Т А Н О В И В:

05.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної державної адміністрації, Державне підприємство завод «ГЕНЕРАТОР», про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 26.12.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено кредитний договір № 147/П/55/2006-840, відповідно до п.п. 1.1. та 1.4. якого ПАТ «КБ «НАДРА» надав грошовий кредит ОСОБА_2 на суму у розмірі 118 000 доларів США зі строком користування - до 27.12.2021. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» 26.12.2006 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 5064, на підставі якого ОСОБА_2 передав ПАТ «КБ «НАДРА» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . На підставі договору № GL3N415722 від 21.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В, зареєстрованого в реєстрі за № 615, право вимоги за рядом кредитних та іпотечних договорів, в тому числі за вищезазначеними, передано ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС» було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 610, згідно умов якого ТОВ «2Х2 ФІНАНС» придбало квартиру АДРЕСА_1 . Перехід права власності на вказане нерухоме майно до позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому позивач довідався, що в спірній квартирі мають зареєстроване місце проживання сторонні для нього особи - колишній власник квартири ОСОБА_2 та члени його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відповідачі по справі. Позивач вважає, що з моменту реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «2Х2 ФІНАНС» відповідачі втратили право користування даною квартирою, при цьому реєстрація місця проживання відповідачів у спірній квартирі перешкоджає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися даним нерухомим майном. У лютому 2023 року позивач звертався до АО Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА із заявою про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, проте отримав відмову, тому він позбавлений можливості захисти свої права як власника спірної квартири у позасудовому порядку. З огляду на викладене, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є звернення до суду з даною позовною заявою та просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття їх з реєстраційного обліку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.

19.11.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «2х2 ФІНАНС», ТОВ «ВІН ФІНАНС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 підтвердив обставини, наведені у первісній позовній заяві щодо укладення ним кредитного договору № 147/П/55/2006-840 від 26.12.2006 з ПАТ «КБ «НАДРА», отримання ним кредиту у розмірі 118 000 доларів США за даним договором, укладення ним в забезпечення виконання умов такого кредитного договору з ПАТ «КБ «НАДРА» 26.12.2006 договору іпотеки, та передачі ним відповідно до даного іпотечного договору ПАТ «КБ «НАДРА» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначив, що свої вимоги за первісною позовною заявою ТОВ «2Х2 ФІНАНС» обґрунтовує наявністю у товариства права власності на спірну квартиру, таке право власності у позивача за первісним позовом виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 610. ОСОБА_2 вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 був укладений з порушенням вимог діючого на момент його укладення закону - Закону України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (надалі - Закон № 1304-VII), яким встановлювалася заборона примусового звернення стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, а відтак такий договір купівлі-продажу квартири є таким, що суперечить акту цивільного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним. У зустрічній позовній заяві також заявлено клопотання про поновлення строку для її подання.

Ухвалою суду від 28.01.2025 поновлено строк відповідачу ОСОБА_2 на подання зустрічного позову, прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом, вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено у справі підготовче судове засідання на 20.03.2025 о 12 год. 30 хв, встановлено учасникам справи за зустрічним позовом строк для подання заяв по суті справи.

08.04.2025 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву відповідача за зустрічним позовом ТОВ «2Х2 ФІНАНС», у якому товариство просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі № 640/17931/16-ц, від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19, недобросовісну поведінку позивача за зустрічним позовом, який спочатку уклав договір іпотеки, погодившись з можливим відчуженням предмету іпотеки іпотекодержателем шляхом укладення договору купівлі-продажу, а відтак оскаржує такий договір купівлі-продажу, а також просило застосувати позовну давність.

24.04.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій він просить у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18, відсутність подібності правовідносин у справах, наведених у відзиві, з даною справою, недобросовісною поведінкою саме відповідачів за зустрічним позовом, які уклали спірний договір під час дії мораторію, та відсутністю підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за зустрічною позовною заявою.

Від інших відповідачів за первісним позовом, третіх осіб, та відповідача за зустрічним позовом заяв по суті справи та/чи письмових пояснень до суду не надходило.

Ухвалою суду від 20.05.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник ТОВ «2х2 ФІНАНС» (позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Казанак М.В. первісну позовну заяву підтримав у повному обсязі, щодо задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник ОСОБА_2 (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічною позовною заявою) - адвокат Придувалов В.В. зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі, щодо задоволення первісного позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

26.12.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено кредитний договір № 147/П/55/2006-840, відповідно до п.п. 1.1. та 1.4. якого ПАТ «КБ «НАДРА» надало грошовий кредит ОСОБА_2 на суму у розмірі 118 000 доларів США зі строком користування - до 27.12.2021.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» 26.12.2006 було укладено договір іпотеки № 147/П/55/2006-840, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 5064.

Відповідно до вказаного іпотечного договору ОСОБА_2 передав ПАТ «КБ «НАДРА» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Дані обставини зазначені ТОВ «2Х2 ФІНАНС» у первісному позові та визнаються учасником даних правовідносин ОСОБА_2 у поданому ним зустрічному позові.

На підставі договору № GL3N415722 від 21.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 615, право вимоги за кредитним та іпотечним договором передано ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Дана обставина не заперечується учасниками справи, а також відображена у п. 1 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 610, як і обставина щодо укладення між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» 26.12.2006 договору іпотеки № 147/П/55/2006-840.

16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС» було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 610, згідно умов якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (продавець), діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продало, а ТОВ «2Х2 ФІНАНС» придбало нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу квартири від 26.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Яковенко Л.А., зареєстрованого за № 5062, та була передана ним в іпотеку ПАТ «КБ «НАДРА» на підставі договору іпотеки № 147/П/55/2006-840 від 26.12.2006, право вимоги за яким було уступлено ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору № GL3N415722 від 21.04.2020 про відступлення прав вимог, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В, зареєстрованого в реєстрі за № 615. Квартира складається з трьох житлових кімнат та має загальну площу 67,50 кв.м, житлова площа становить 41,30 кв. м. Продаж здійснено за 515 114,00 грн.

Право власності ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на дане нерухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2021.

Своєї згоди на укладення договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 610, іпотекодавець - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не давав.

Докази про протилежне відсутні в матеріалах справи.

У спірній квартирі мають зареєстроване місце проживання відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , а також його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується Довідкою № 8 від 12.03.2021, виданою Державним підприємством завод «ГЕНЕРАТОР» та не заперечується учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо таке право зазначене у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Згідно з ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведених норм права ТОВ «2Х2 ФІНАНС», як власник спірної квартири, що набув її у власність на підставі договору купівлі-продажу, укладеного відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання такою квартирою, в тому числі - шляхом визнання осіб, що мають зареєстроване місце проживання у ній, такими, що втратили право користування даним житлом.

Проте, станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу квартири, на підставі якого ТОВ «2Х2 ФІНАНС» набуло права власності квартиру АДРЕСА_1 , тобто 16.03.2021, діяв Закон України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (надалі - Закон № 1304-VII), який втратив чинність 21.04.2021.

Підпунктом 1 п. 1 Закону № 1304-VII визначено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Спірна квартира має загальну площу 67,50 кв.м, була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки 147/П/55/2006-840 від 26.12.2006 та виступила як забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за кредитом, наданим йому ПАТ «КБ «НАДРА» в іноземній валюті - доларах США згідно кредитного договору 147/П/55/2006-840 від 26.12.2006, використовується як місце постійного проживання позичальника ОСОБА_2 та членів його сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

При цьому, у позичальника ОСОБА_2 у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Доказів про протилежне позивачем за первісним позовом до суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 відповідає вимогам до нерухомого майна, передбаченим підпунктом 1 п. 1 Закону № 1304-VII, а тому на неї розповсюджувалася заборона на примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника), встановлена даним законом.

Також слід зазначити, що:

- відповідно до підпункту 3 п. 1 Закону № 1304-VII кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту;

- згідно з п. 7 Закону № 1304-VII визначено, що дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині відступлення (відчуження) на користь (у власність) іншої особи (інших осіб) своїх прав вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього Закону. Після відступлення (відчуження) на користь (у власність) іншої особи (інших осіб) банком, щодо якого здійснюється процедура виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прав вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, дія пункту 1 цього Закону поширюється також на особу, що придбала (прийняла, отримала) таке право вимоги.

Враховуючи приписи наведених норм права, суд дійшов висновку, що ПАТ «КБ «НАДРА», яке згідно загальнодоступної інформації на момент укладення договору № GL3N415722 про відступлення прав вимоги від 21.04.2020 перебувало в процесі ліквідації, правомірно відступило право вимоги до ОСОБА_2 за укладеними з ним кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

У свою чергу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», яке придбало право вимоги стосовно спірної квартири, не мало права примусово звертати стягнення, в тому числі і відчужувати без згоди власника таку квартиру до втрати чинності Законом № 1304-VII та припинення дії мораторію, які фактично відбулися 21.04.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а дійшла наступних висновків:

- Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки;

- підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору;

- водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 Велика Палата дійшла висновку по відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування положень Закону № 1304-VII, що міститься у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а.

Суд при розгляді даної справи враховує вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що:

частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним;

спірний правочин - договір купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 610, був укладений без згоди власника майна, іпотекодавця ОСОБА_2 його стороною (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), на яку згідно п. 7 Закону № 1304-VII розповсюджувалася дія заборони на примусове відчуження майна іпотекодателя (в тому числі шляхом укладення такого договору) стосовно нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ), яке відповідає вимогам, визначеним в пп. 1 п. 1 Закону № 1304-VII та підпадало під дію заборони щодо його примусового відчуження, під час дії Закону № 1304-VII та встановленого ним мораторію, тому зміст такого правочину суперечить Закону України № 1304-VII від 03.06.2014 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

у свою чергу встановлення судом тієї обставини, що зміст правочину суперечить акту цивільного законодавства, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та визнання договору купівлі-продажу квартири, укладеного 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 610.

Щодо посилань ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на недобросовісну поведінку ОСОБА_2 , наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву, то з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, укладення ОСОБА_2 договору іпотеки з іпотечним застереженням щодо права іпотекодежателя відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продати предмет іпотеки третім особам не є безпосередньою згодою ОСОБА_2 як іпотекодавця на укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2021, а є лише узгодженням одного з можливих шляхів звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель, тому оскарження ОСОБА_2 спірного купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 як такого, що був укладений без його згоди під час дії мораторію, встановленого Закон № 1304-VII, не свідчить про недобросовісну поведінку позивача за зустрічним позовом.

Щодо наслідків спливу строку позовної давності, які просить застосувати ТОВ «2Х2 ФІНАНС» у відзиві на зустрічну позовну заяву, слід зазначити, що договір купівлі-продажу квартири, який оспорюється позивачем за зустрічним позовом, було укладено 16.03.2021.

Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Зустрічну позовну заяву було подано до суду 19.11.2024.

Пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, було зупинено на строк дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.

Таким чином, строк позовної давності для оспорення договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 610, станом на дату подання зустрічної позовної заяви ще не сплинув.

Задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2021 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 ФІНАНС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., призводить до припинення права власності ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на квартиру АДРЕСА_1 , тому нівелює правові підстави для задоволення первісного позову, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Стосовно інших доводів учасників справи суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, із урахуванням всього наведеного вище, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити, тоді як вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної державної адміністрації, Державне підприємство «Завод «ГЕНЕРАТОР» про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 16.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 610.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38618785) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі по 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «2х2 ФІНАНС» місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 38618785;

відповідач-позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачі:

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239;

треті особи:

- Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 9/6, код ЄДРПОУ 37333608;

- Державне підприємство завод «ГЕНЕРАТОР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, код ЄДРПОУ 14312453.

Повний текст рішення складено 20.04.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк