Рішення № 138487197, 20.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2042/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді Левицької Я.К.,

секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни, у якому просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві ОСОБА_2 , у три місяці з часу вступу рішення в законну силу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19 лютого 2022 року складено відповідний актовий запис № 3951 Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ). 12 липня 2016 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., відповідно до якого вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що відповідно до законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків. Згідно з витягом зі Спадкового реєстру зазначений заповіт є чинним. За життя спадкодавець не повідомляла позивача про складення заповіту на його ім`я. Між позивачем та спадкодавцем не підтримувалися постійні особисті контакти; регулярного спілкування чи спільного проживання між ними не було. Позивач не був зареєстрований разом зі спадкодавцем на одній адресі, не здійснював догляду за нею та об`єктивно не мав підстав вважати, що вона склала заповіт на його користь. Спадкодавець підтримувала близькі дружні стосунки з тіткою позивача по батьковій лінії - ОСОБА_3 , з якою спілкувалася особисто, отримувала допомогу з лікування та побутових питань. Водночас ОСОБА_3 не була поінформована про зміст заповіту на момент смерті ОСОБА_2 та не знала про наявність спадкового розпорядження на користь позивача. Про смерть ОСОБА_2 позивачеві відомо не було. Лише навесні 2023 року ОСОБА_3 зв`язалася з позивачем та повідомила, що під час перегляду особистих речей померлої вона випадково виявила заповіт, складений на ім`я ОСОБА_1 . Після цього позивач звернувся із заявою щодо оформлення спадщини, однак отримав відмову у відкритті спадкової справи у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутністю підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем на день її смерті.

Усвідомлюючи правові наслідки пропуску строку та не будучи фахівцем у сфері права, позивач звернувся за професійною правовою допомогою до адвоката з метою підготовки та подання відповідного позову до суду. Позивач передав адвокату наявні у нього оригінали документів, необхідних для звернення до суду, та добросовісно покладався на запевнення представника щодо здійснення належних процесуальних дій. У подальшому адвокат протягом тривалого часу повідомляв позивачеві про нібито подання позову та пояснював відсутність судового розгляду значним навантаженням суду. З огляду на відсутність у позивача спеціальних правових знань, він не мав об`єктивної можливості самостійно перевірити подання позову та був переконаний у належному здійсненні представництва. Лише згодом позивачеві стало відомо, що відповідний позов до суду поданий не був. Таким чином, первинний пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений об`єктивною необізнаністю позивача про смерть спадкодавця та про наявність заповіту на його ім`я, а подальше зволікання із зверненням до суду - недобросовісними діями залученого представника, яким позивач був введений в оману.

З огляду на викладене, позивач вважає, що строк для прийняття спадщини було пропущено з поважних причин, які підтверджуються наведеними обставинами, та просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

06 березня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами загального позовного провадження. Крім того, задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Ганни Володимирівни належним чином завірені копії спадкової справи, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19 лютого 2022 року складено відповідний актовий запис № 3951 Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На день смерті ОСОБА_2 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 25 вересня 2001 року Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням № 665 від 25 вересня 2001 року.

Як вбачається з Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83178493 від 07 листопада 2025 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драчевською Ю.Ю. у Спадковому реєстрі за № 59218159 наявний чинний заповіт ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за № 1636.

Так, відповідно до заповіту ОСОБА_2 , складеного о 15 год. 44 хв. 12 липня 2016 року, на випадок смерті зроблено розпорядження про те, що все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що відповідно до законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Заповіт ОСОБА_2 підписаний нею власноручно та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за № 1636.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Ганни Володимирівни № 159/01-16 від 18 квітня 2023 року за зверненням ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті спадкової справи за померлою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропущення строків для прийняття спадщини та відсутності підтвердження реєстрації за однією адресою на дату смерті.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Ганни Володимирівни № 78/01-16 від 22 квітня 2026 року спадкова справа щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заведена.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Згідно ст.ст. 1233-1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За змістом ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини і з урахуванням конкретних фактичних обставин справи такими поважними причинами пропуску строку можуть бути: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Суд враховує те, що позивач не є родичем померлої ОСОБА_2 , між позивачем та спадкодавцем не підтримувалися постійні особисті контакти, регулярного спілкування чи спільного проживання між ними не було. Позивач не був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою, не здійснював догляду за нею. За життя спадкодавець не повідомляла позивача про складення заповіту на його ім`я. Відтак, позивач об`єктивно не мав підстав вважати, що ОСОБА_2 склала заповіт на його користь.

При цьому, спадкодавець підтримувала близькі дружні стосунки з тіткою позивача по батьковій лінії - ОСОБА_3 , з якою спілкувалася особисто, отримувала допомогу з лікування та побутових питань. Водночас ОСОБА_3 не була поінформована про зміст заповіту на момент смерті ОСОБА_2 та не знала про наявність спадкового розпорядження на користь позивача. Про смерть ОСОБА_2 позивачеві відомо не було. Жодних повідомлень від нотаріусів, органів державної влади чи інших осіб про відкриття спадщини або про наявність заповіту позивач не отримував.

Лише навесні 2023 року ОСОБА_3 зв`язалася з позивачем та повідомила, що під час перегляду особистих речей померлої вона випадково виявила заповіт, складений на ім`я ОСОБА_1 . Одночасно вона повідомила про наявність у неї оригіналів правовстановлюючих документів на житло та технічного паспорта на квартиру, які згодом були передані позивачеві під час особистої зустрічі.

Також суд ураховує, що строк для подання заяви про прийняття спадщини був пропущений позивачем у зв`язку із зволіканням із зверненням до суду - недобросовісними діями залученого представника, яким позивач був введений в оману щодо звернення до суду із відповідним позовом.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відтак позов підлягає до задоволення.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд надавши правову оцінку наявним у справі доказам та встановленим обставинам, доходить висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , терміном у три місяці.

Керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 267, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців, який рахувати з часу набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач - Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ЄДРПОУ 22883141.

Суддя Я.К. Левицька