Ухвала суду № 138487111, 25.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/6034/26 Провадження№ 1-кс/636/1043/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2026 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання начальника відділення СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, обіймаючого посаду стрільця-номера обслуги 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не одноразово судимого, останній раз за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 рік 1 місяць обмеження волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

25 липня 2026 року начальник відділення СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням, погодженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Слідчим відділом Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026170020008186, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Нагляд за додержання законності під час проведення досудового розслідування здійснює Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2026 №13-РС солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду стрільця-номер обслуги 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списів особового складу, на всі види забезпечення, з 29.01.2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.

Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів після виписки за порушення лікувального режиму з «Центрального госпіталя Служби безпеки України» 03.03.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин після виписки за порушення лікувального режиму з «Центрального госпіталя Служби безпеки України» 03.03.2026 не з`явився до місця несення військової служби, а саме місця тимчасового району зосередження 4 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , з 03.03.2026 по теперішній час, в умовах воєнного стану, незаконно перебуває поза межами місця несення служби, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконує, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомив, вільний час проводить на власний розсуд.

На підставі викладеного вище, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні.

08 травня 2026 ОСОБА_7 народження заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених вище, та обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, зазначивши при цьому, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 зі змістом, повідомленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України повністю погодився, не заперечував щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію свого підзахисного, просила застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши позицію підозрюваного та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.

Так, у провадженні Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №62026170020008186 від 08 квітня 2026 року розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, громадянина України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на момент вчинення злочину перебуваючий на посаді стрільця-номер обслуги 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдат, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не одноразово судимий: останній раз за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 рік 1 місяць обмеження волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: а саме, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 , який повідомив, що ОСОБА_5 своєчасно не повернувся до місця розташування ВЧ НОМЕР_3 після проходження лікування; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та суду; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а воєнний стан введений на території України та нестабільний рівень безпеки на території Харківської області тільки підтверджує цю обставину, оскільки підозрюваний має реальні можливості залишити територію України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи міру покарання за вчинені кримінальні правопорушення, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незважаючи на вже проведені огляди, витребувані документи, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_5 , а тому на даний час не встановлено повного об`єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_5 до вказаного злочину.

Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що існує ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 , незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На даний час існує ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою, на думку органу досудового розслідування для застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, а також той факт, що ОСОБА_5 перебуває у розшуку, як особа яка самовільно залишила військову частину, з метою подальшого виконання можливого ухваленого стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності.

Відтак у слідчого судді є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, обґрунтовані, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Таким чином, метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Окрім того наразі виникає необхідність у проведенні подальших слідчих дій по даному кримінальному провадженню, тому вплив підозрюваного ОСОБА_5 може зашкодити проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчим зібрано достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 враховано тяжкість покарання, вік підозрюваного. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу тримання під вартою

Під час розгляду клопотання слідчим суддею, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини про те, що національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів (рішення у справах «Вранчев проти Сербії» від 23 вересня 2008 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, «Буров проти України» від 17 березня 2011 року, «Цигоній проти України» від 24 листопада 2011 року) вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. При цьому слідчим суддею з`ясовано та оцінено вік, стан здоров`я, майновий та сімейний стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окремо слідчий суддя звертає увагу, на те, що на цьому етапі кримінального провадження суд не вирішує питання винуватості особи, а лише перевіряє достатність відомостей, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справах «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», «Murray v. the United Kingdom», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», відповідно до яких поняття «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача у можливій причетності особи до злочину.

Проаналізувавши можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя дійшов висновку, що особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт або застава не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не усунуть встановлених ризиків.

Такий висновок обумовлений специфікою інкримінованого кримінального правопорушення, характером його вчинення та фактичними обставинами, які свідчать про вже реалізоване ухилення підозрюваного від виконання покладених на нього законом обов`язків.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України, за наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, приймаючи до уваги, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, встановлених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення злочину, тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, в зв`язку з чим слідчий суддя обирає відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

3 огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого злочину.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням викладених обставин злочину майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень (3 328 гривень х 40 = 133120 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 176-178, 182-184, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання начальника відділення СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з 25 липня 2026 року до 23 вересня 2026 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Одночасно визначити, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн 00 коп, при внесенні якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: р/р иа208201720355299002000006674; МФО 820172; ЄДРПОУ банку: 26281249;Банк одержувача: ДКСУ м. Київ. Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківський області. Призначення платежу: застава згідно КПК по справі № від (П.І.П.), назва суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, у разі внесення застави у кримінальному провадженні № 62026170020008186 від 08 квітня 2026 року:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити усно і письмово слідчого Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області та слідчого суддю Чугуївського міського суду Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1