Ухвала суду № 138486432, 24.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7503/25

Провадження № 1-кп/202/775/2026

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025042210000611 від 10.04.2025 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 114-1, частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі КК),

сторони кримінального провадження

прокурор ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Обставини, встановлені судом.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та наявні ризики, а саме: переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які є актуальні та продовжують існувати, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисник і обвинувачений заперечували у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що під час досудового розслідування до ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, яка була внесена його дружиною та за час дії даного запобіжного заходу до його зміни судом 30.04.2025 на тримання під вартою без визначення застави він не порушував покладені обов`язки. Враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, має стійки соціальні зв`язки, одружений та має на утриманні малолітню дитину 2022 року народження, має постійне місце проживання, в рамках даного кримінального провадження з 14.04.2025 до 30.04.2025 перебував під заставою, з належною процесуальною поведінкою, наразі має захворювання слабкість кардії ІІ ступеня, ерозивна гастропатія, еритематозна дуоденопатія, а також жоден заявлений ризик не доведений стороною обвинувачення, захисник вважає подальше тримання обвинуваченого під вартою без можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави є надто суворим, тому просить або відмовити у задоволенні клопотання або про визначення розміру застави при продовженні строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.

Мотиви суду.

У випадку, що перебуває на розгляді, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії початку судового розгляду і ОСОБА_3 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».

Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд встановив, що вони є достатньо обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують.

Відповідно до клопотання прокурора метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, вчинення нового кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 121 КК України, за якими законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, зможе переховуватися від суду з метою уникнення покарання. З урахуванням конкретних обставин, викладених у обвинувальному акті і процесуальної поведінки обвинуваченого існують ризики того, що ОСОБА_3 може виїхати за межі країни, у тому числі через ТОТ України або переховуватись від суду, що у подальшому може перешкодити кримінальному провадженню.

Тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування, а обвинувачений від суду.

При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Суд зважає і на обставини інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, зокрема останній обвинувачується у тому, що з метою здійснення перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, перебуваючи за кермом транспортного засобу, здійснив постріл з револьвера у співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, після чого покинув місце вчинення злочину.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість вплинути на свідків, які не допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується фактом того, що обвинувачений має стійкі погляди до перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_3 вчинення інших кримінальних правопорушень.

Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, то судом визнано його доведеним з огляду на те, що обвинувачений має стійки погляди до перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, продовження військового стану, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, суд переконаний, що рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк. Отже, викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Суд вважає непереконливими доводи сторони захисту щодо можливості застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1- 114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В той же час згідно абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402- 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

За вимогами ч. 4 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Дана норма хоча і носить диспозитивний характер щодо права суду не визначати у певних випадках розмір застави, водночас суд, на виконання вимог ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК дійшов висновку про неможливість визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що запобігти вище зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , без визначення розміру застави і відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визначення застави при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту зазначено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, утримувався на гауптвахті, але був переведений в СІЗО, тому просив заначити про тримання обвинуваченого на гауптвахті.

Судом досліджено документи, які підтверджують, що обвинувачений є війсковослужбовце,з огляду на те, що військовослужбовці, які перебувають під вартою (як запобіжний захід), повинні утримуватися на гауптвахтах Військової служби правопорядку (ВСП), суд вважає за необхідне зазначити конкретне місце утримання в своїй ухвал

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 22.09.2026 року, включно, в умовах гауптвахти.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визначення застави, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_7