Ухвала суду № 138486275, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7931/24

Номер провадження 1-кп/201/271/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого в межах кримінального провадження, внесеного 27 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024040000000752 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Благовещенськ, Амурської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, -

встановив:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 27 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024040000000752 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.

На стадії судового розгляду прокурором ОСОБА_3 подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування доводів клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке передбачено покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією або такої.

Тож, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.

Тим більше, з урахуванням матеріального становища обвинуваченого ОСОБА_4 , останній перебуваючи не під домашнім арештом, може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від суду, що унеможливити притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Існування ризику переховування від суду, який у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак, достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням введення в України воєнного стану, обвинувачений розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватись від суду, у тому числі, шляхом виїзду на непідконтрольну територію.

Ризик можливих спроб ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вмотивоване тим, що в ході судового розгляду обвинувачений неодноразово допускав зловживання своїми правами, у тому числі, правом на заявлення відводу суду або прокурору, правом на перекладача, що призводило до затягування розгляду справи та неможливості проведення судових засідань.

Ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, обумовлюється стійкими та сформованими проросійськими поглядами обвинуваченого та його схильність до ідеології, що виправдовує агресію РФ проти України.

До того ж, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, спрямованого проти національної безпеки та територіальної цілісності України, які формують інформаційне середовище, яке може підривати обороноздатність держави, сприяти поширенню ворожої пропаганди та посилювати суспільну напругу.

Зважаючи на те, що України перебуває в умовах повномасштабної війни будь-яке поширення матеріалів, в яких міститься виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ чи глорифікація її учасників мають підвищену суспільну небезпеку. За таких умов навіть поодинокі прояви подібної поведінки можуть мати масштабний резонанс та наслідки.

Отже, на думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об`єктивно обвинувачується, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей.

Тож, оцінюючи в сукупності наведені обставини, прокурор вважає, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам. Відповідно до ст. ст. 181, 194 КПК України просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із продовженням покладених у попередньому судовому рішенні обов`язків, зобов`язавши останнього також за кожною вимогою прибувати до прокурора.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів за місцем мешкання останнього, із продовженням покладених у попередньому судовому рішенні обов`язків, а також зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора задля отримання процесуальних документів.

Вважав, що, з огляду на наявність вказаних у клопотанні ризиків, інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти цим ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти поданого прокурором клопотання, посилаючись на те, що судом вже фактично досліджені сі докази у справі, допитаний її підзахисний, а тому заявлені прокурором ризики втратили свою актуальність, адже ОСОБА_4 не зможе вплинути на з`ясовані обставини.

До того ж, зауважила, що її підзахисний вже два роки перебуває під цілодобовим домашнім арештом, що унеможливлює його працевлаштування та утримання своєї сім`ї, а також він не може вільно пересуватися та займатися розвитком своїх неповнолітніх дітей, а його дружина єдина хто працює у сім`ї та отримує дохід. Судовий розгляд даного кримінального провадження триває вже не перший рік, її підзахисний продемонстрував належну процесуальну поведінку, з`являється за кожною вимогою суду, не допустив жодних порушень, виконує покладені на нього судом обов`язки.

За наведених нею підстав вважала, що підстав для продовження застосованого до її підзахисного запобіжного заходу не має та просила застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 подав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які оголосив у судовому засіданні і просив врахувати при розгляді клопотання.

Зокрема, посилався на відсутність жодних нових обставин, які б виправдовували подальше застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також жодних нових доказів на підтвердження існування хоча б одного з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а тому автоматичне продовження запобіжного заходу буде суперечитиме вимогам КПК України та практиці ЄСПЛ.

Стосовно посилання прокурора на його процесуальну поведінку, подання відводів, заявлення клопотань, зловживання правом на залучення перекладача тощо, вказав, що у такий спосіб він здійснює свій захист та реалізовує свої права, передбачені законом. Також акцентував увагу на тому, що жодного разу не порушив умов застосованого до нього запобіжного заходу, а його фактична процесуальна поведінка протягом більш ніж двох років повністю спростовує заявлені прокурором ризики.

Посилався на те, що подальше застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде непропорційним, надмірним та тривалим за часом тощо.

Крім того, низка наведених у запереченнях обвинуваченого ОСОБА_4 доводів зводилася до аналізу та незгоди з постановленими раніше судовими рішеннями про продовження запобіжного заходу та викладеними у них мотивами суду.

Просив відмовити у продовженні цілодобового домашнього арешту, скасувати цей запобіжний захід та змінити на більш м`який у вигляді нічного домашнього арешту або особисте зобов`язання.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року під час проведення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 05 липня 2024 року із покладенням певних обов`язків, який був продовжений.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що в даному випадку є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із поширенням матеріалів, в яких міститься виправдодування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі до п`яти років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який з 2017 року офіційно не працевлаштований і не має офіційного джерела доходу, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, дружину та двох неповнолітніх дітей, що не стало відповідним стримуючим фактором протиправної поведінки останнього.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про продовження існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватися від суду.

До того ж, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, а тому обвинувачений усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватись від суду, у тому числі, шляхом виїзду на непідконтрольну територію.

При цьому, суд враховує, що існування ризику переховування від суду, який у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак, достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд також погоджується із заявленим стороною обвинувачення ризиком можливих спроб ОСОБА_4 продовжити злочин в якому обвинувачується або вчинити інше кримінальне правопорушення, який продовжує існувати, з огляду на конкретні обставини інкримінованого діяння, вчиненого під час воєнного стану у зв`язку із повномасштабною військовою агресією РФ проти України та пов`язаного з поширенням матеріалів, в яких міститься її виправдовуваня.

Наведені обставини дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може мати стійкі та сформовані проросійські погляди, не підтримує діючу владу на території України та вважає державні органи всіх гілок влади нелегітимними.

Також суд погоджується із доводами прокурора стосовно наявності ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування судового розгляду, про що свідчить процесуальна поведінка останнього, яку він демонструє упродовж останнього часу, зокрема, не залучення захисника протягом визначеного законом терміну, подання ним безпідставних заяв про відводи головуючого, прокурора, що потягло відкладення судових засідань, а також клопотань про залучення перекладача нібито з підстав нерозуміння державної мови, в той час, коли всі клопотання обвинуваченим складаються і подаються на державній мові, а проголошуються в судовому засіданні російською мовою, що вказує на очевидне розуміння ОСОБА_4 української мови, заперечення та невизнання легітимності державних органів всіх гілок влади, зневажливе ставлення до судової системи в цілому, вимоги щодо пред`явлення головуючим суддею присяги, посвідчення тощо, заперечення таких очевидних фактів, як отримання ним громадянства України, закордонного паспорту, наявність процесуального статусу обвинуваченого та того, що він є ОСОБА_4 .

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали щодо застосування до останнього означеного запобіжного заходу закінчується 26 липня 2026 року, до якого з об`єктивних підстав судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне продовжити строк його дії на 60 днів до 20 вересня 2026 року.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання реалізації ним встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, відсутність судимостей, які безумовно заслуговують на увагу, проте жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики, а тому не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Тим більше, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці обвинуваченого, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.

Твердження сторони захисту про недоведеність заявлених прокурором ризиків суд відхиляє з наведених у цьому рішенні мотивів.

Посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та дотримання останнім умов застосованого запобіжного заходу є слушними та свідчать про дієвість такого запобіжного заходу, який запобігає існуючим ризикам.

Окремо, при розгляді клопотань сторони захисту та перевірки викладених ними доводів, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Ухвалюючи рішення щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що покладені на останнього слідчим суддею у попередньому судовому рішенні обов`язки не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, слід залишити без змін.

Водночас, є доцільним дозволити ОСОБА_4 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки у найближчому укритті, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги, а також для надання невідкладеної медичної допомоги обвинуваченому, за умови подальшого невідкладного повернення до житла.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися до житла, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів, тобто до 20 вересня 2026 року.

Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , де останній зареєстрований та фактично проживає.

Зобов`язати ОСОБА_4 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду та прокурора, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дозволити ОСОБА_4 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки у найближчому укритті, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги, а також для надання невідкладеної медичної допомоги обвинуваченому, за умови подальшого невідкладного повернення до житла.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися до житла, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу закінчується о 00 години 00 хвилин 21 вересня 2026 року.

Виконання ухвали про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію ухвали направити до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області для контролю за поведінкою ОСОБА_4 .

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 15 хвилин 24 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1