Рішення № 138486217, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4461/25

Провадження № 2/201/1568/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АНЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 жовтня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту та мобільного застосунку «СlickCredit - онлайн кредит», було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8547521, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача 581338.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальник зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 16 000 грн. строком на 27 днів із поверненням до 29.10.2024 року. Всупереч умов Договору №8547521 від 03.10.2024 р. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, тому станом на 31.01.2025 року виникла заборгованість у розмірі 26 592 грн., яка складається з наступного: 16 000 грн. - заборгованість по кредиту; 41,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам з другого дня користування (0,01%); 8000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за понадстрокове користування (5%); 2550,40 грн. - заборгованість за комісією від суми позики (15,94%).

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просив стягнути суд на свою користь з відповідача вищезазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 7100 грн.

Ухвалою судді від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено її до судового розгляду (а.с. 72).

Соборним районним судом міста Дніпра розглянуто по суті дану цивільну справі і 03.07.2025 року ухвалене заочне рішення про задоволення позову. (а.с.94-99)

Ухвалою суду від 01.12.2025 року скасовано заочне рішення від 03.07.2025 року у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання.

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення зазначав, матеріали справи не містять доказів перерахування коштів відповідачу, зокрема наявна в матеріалах справи довідка від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000007418/ТНПП від 04.02.2025 року, не містять доказів, що власником рахунку є саме відповідач, цифри номера клієнта, даного рахунку не відкриті в повному обсязі, як належні відповідачу. Відтак, є незрозумілим походження даного документа, який за своїм змістом не є первинним бухгалтерським документом, створеним безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умов Договору надання коштів у кредит (із комісією за надання кредиту) № 8547521 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на мій банківський рахунок як відповідача у справі, як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС». Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами. Щодо нарахування відсотків за кредитом, вказував, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів). Також заперечував проти витрат на правничу допомогу, зокрема через те, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. Отже, враховуючи все вище викладене позовні вимоги є завищеними, а частина з них не обґрунтованими.

Представником позивача подані суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення у яких вказував, відповідач не заперечує укладення кредитного договору №8547521, окрім перерахування коштів на власний картковий рахунок. Позивач не погоджується із даним твердженням, зокрема зауважував, що позивачем було надано копію договору позики №8547521 від 03.10.2025 року, яким був укладений за результатом процедури ідентифікації та верифікації особи позичальника та підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідач отримав на електронну пошту/номер телефону. Саме під час процедури ідентифікації, позичальником було вказано картковий рахунок, на який особа має бажання отримати суму коштів у позику, а також такий картковий рахунок було вказано в договорі позики №8547521 від 03.10.2025 року та у додатку №1 до цього договору та вказано саме банківську картку під номером НОМЕР_1 . Відповідно, позивачем до матеріалів справи надано довідку про перерахунок коштів №КД-000007418/ТНПП від 04.02.2025 р., яка є належним доказом, що підтверджує зарахування кредитних коштів на даний картковий рахунок відповідача. Оскільки ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" не здійснювала операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснювалися виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходили на картки клієнтів кошти для переказу, передбачено надходження від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" загальних сум поповнення, а не окремих транзакцій. В зв`язку з цим виділити транзакції як окремі платежі у банківській виписці не є можливим. Відтак, надана інформація у довідці відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує факт отримання відповідачем суми коштів у позику. Щодо нарахування відсотків, порядок нарахування відсотків передбачена п.6 Договору, пунктом 6.1.Договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з другого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором. Відповідачем зазначено, що умови договору є несправедливими, що суперечать принципу добросовісності, проте порядок нарахування та попередній розрахунок встановлювався при укладенні договору, а отже є погодженим та законним. Щодо витрат на правничу допомогу зазначав, розмір витрат на правову допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем за результатами розгляду даної справи.

Відповідачем надано суду додаткові пояснення, в яких вказував, що позивачем не надано до матеріалів справи банківської виписки за рахунком, а отже не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів відповідачу. Щодо нарахування відсотків за кредитом, вказував, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів). Крім того, заперечував проти стягнення комісії за надання кредиту, зокрема через те, що позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія 15,94% від суми наданого кредиту (2550,40 грн.), відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Представник позивача ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» по тексту позову просив розглянути справу без його участі.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 жовтня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8547521. (а.с. 14-28).

Цей договір укладений сторонами відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», шляхом надсилання позичальнику одноразового ідентифікатора, який відображений в реквізитах договору: 581338.

Відповідно до п.п. 2.1 договору кредиту, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. п. 2.2.1 договору кредиту, сума кредиту становить 16 000 грн., строк позики складає 27 днів із відповідною фіксованою процентною ставкою 0,01% на день.(п.п.2.2.3)

Відповідно до п.п. 2.2.4 комісія за надання кредиту становить 15,94% від суми наданого кредиту (2550,40 грн).

Процентна ставка за понаднормове користування позикою за день, сторонами відповідно до умов п. п. 2.2.4 договору становить 5 % в день.

03.10.2024 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту. (а.с.38-39)

На підтвердження обставини укладання договору позивач надав до суду довідку про укладення договору, у якій міститься інформація щодо умов укладеного договору, щодо одноразового ідентифікатора та алгоритму вчинених позичальником дій для підписання договору кредиту.(а.с.40)

На підтвердження перерахування кредитних коштів на користь відповідача позивач надав довідку від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000007418/ТНПП від 04.02.2025 року, відповідно до якої на рахунок ОСОБА_1 здійснено переказ грошових коштів в сумі 16 000 грн, дата транзакції 03.10.2024 року, номер платежу 477321е1-fe2e-4249-a1a6-faf22bc249e8, масковий номер катки НОМЕР_1 .(а.с.42)

Розрахунком заборгованості наданим позивачем підтверджується, що станом на 31.01.2025 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 8547521 від 03.10.2024 року у сумі 26 592 грн., яка складається з наступного: 16 000 грн. - заборгованість по кредиту; 41,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам з другого дня користування (0,01%); 8000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за понадстрокове користування (5%); 2550,40 грн. - заборгованість за комісією від суми позики (15,94%). (а.с.44)

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язків для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно- цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З дослідженої судом довідки про укладання договору (ідентифікацію), ОСОБА_1 ідентифікований Товариством. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: номер договору 8547521, одноразовий ідентифікатор 581338, час відправки ідентифікатора позичальнику: 03.10.2024 року о 11:35, одноразовий ідентифікатор було надіслано на електронну пошту клієнта ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

Враховуючи наведене, договір № 8547521 від 03.10.2023 року укладено відповідачем із ТОВ «1БАНК» шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі.

ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення та додаткових пояснення заперечень щодо укладання з позивачем кредитного договору не заявлено. Відтак, з урахування досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір № 8547521 від 03.10.2023 року.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов`язку щодо погашення заборгованості зі сторони відповідача.

Як вбачається з умов договору №8547521 від 03.10.2024 року кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на його банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач будучи обізнаним про підписання кредитного договору, графіку погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

За обставин цієї справи, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» безпосередньо не перераховує кошти на рахунки клієнтів, а переказ коштів, у тому числі за договором, укладеними між товариством та ОСОБА_1 , здійснювався ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» на підставі договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», що вбачається з довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000007418/ТНПП від 04.02.2025 року.

Відповідно до довідки від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000007418/ТНПП від 04.02.2025 року, відповідно до якої на рахунок ОСОБА_1 здійснено переказ грошових коштів в сумі 16 000 грн, дата транзакції 03.10.2024 року, номер платежу 477321е1-fe2e-4249-a1a6-faf22bc249e8, масковий номер катки НОМЕР_1 ).

За встановлених судом обставин укладення кредитного договору, перерахування кредитором на банківську картку відповідача грошових коштів у розмірі обумовленому кредитним договором та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими. У такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність обставин перерахування відповідачеві за кредитним договором суми коштів у розмірі 16000 грн.

Крім того, судом також враховано, що відповідачем не надано суду контрдоказів на спростування інформації про належність банківської картки, та не отримання кредитних коштів на рахунок останньої.

Також, помилковими є аргументи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи про видачу кредиту, з огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), відповідно до якої Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-які первинні бухгалтерські документи стосовно рахунків відповідача фінансові установи не можуть, оскільки не володіють такою інформацією.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем свого обов`язку щодо перерахування кредитних коштів відповідачу за укладеним кредитним договором шляхом їх безготівкового зарахування на вказаний відповідачем рахункок, що підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів у справі.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1. Договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з другого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Відповідно до п.п.2.2.1 договору, сума кредиту становить 16000 грн., строк позики складає 27 днів із фіксованою процентною ставкою 0,01% на день. (п.п.2.2.3)

Процентна ставка за понадстрокове користування кредиту становить 5% в день. (п.2.2.4)

З розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором № 8547521 від 03.10.2024 року у сумі 26 592 грн., яка складається з наступного: 16 000 грн. - заборгованість по кредиту; 41,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам з другого дня користування (0,01%); 8000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за понадстрокове користування (5%); 2550,40 грн. - заборгованість за комісією від суми позики (15,94%).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Відповідач свої електронним підписом засвідчив, що він ознайомлений з умовами надання грошових коштів у кредит.

Розмір процентів за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у даній справі, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів», на який посилається відповідач, вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору позивач не звертався.

Отже, умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлений розмір процентів за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши їх зміст без будь-яких застережень.

Підписавши кредитний договір відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені вказаними договорами.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення відсотків ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору, з якими відповідач був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення договору.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторонами у пункті 2.2.4 Договору узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 15,94% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразу складає 2550,40 грн.).

На підтвердження порядку надання кредитних коштів позивачем надано належні докази, зокрема видача кредитних коштів відповідачу здійснювалася із залученням платіжної установи на платній основі, у зв`язку з чим позивач ніс витрати, пов`язані з наданням кредиту та перерахуванням коштів позичальнику.

Таким чином, комісія за надання кредиту була прямо передбачена умовами договору, доведена належними та допустимими доказами, відповідач був належним чином повідомлений про її розмір до укладення договору, та погодився з такою умовою під час його підписання.

Зважаючи на викладене, стягнення із відповідача комісії за надання кредиту є правомірним, що спростовує доводи останнього у вказаній частині.

З урахуванням вказаного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача сплачені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024 р. № 0924-1 (а.с. 47-50), копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги №0924-1 від 02 вересня 2024 року (а.с. 52), акт №5 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №0924-1 від 02 вересня 2024 року (а.с.54) та копію платіжної інструкції від 27 лютого 2025 року № f8fe13 (а.с. 56).

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає, що розмір гонорару у сумі 7100 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження обсягів наданої професійної правничої допомоги, суд виходить з того, що частина наданих позивачу послуг не є самостійними послугами, а є лише етапами підготовки до складання позовної заяви.

Справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання яких адвокат би витратив значний час. Даний спір є незначної складності, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, у провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими.

За таких обставин, надані адвокатом юридичні послуги не відповідають критеріям розумності та необхідності. З урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності, дійсності та необхідності витрат на професійну правничу допомогу будуть відповідати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АНЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за кредитним договором № 8547521 від 03 жовтня 2024 року станом на 31 січня 2025 року у розмірі 26 592 грн., яка складається з наступного: 16 000 грн. - заборгованість по кредиту; 41,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам з другого дня користування (0,01%); 8000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за понадстрокове користування (5%); 2550,40 грн. - заборгованість за комісією від суми позики (15,94%).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у рахунок повернення судових витрат судовий збір у розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць