Рішення № 138485296, 16.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1573/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731)

про внесення змін до договору, -

за участю представників сторін:

від позивача: Урсакі А.Г., особисто, Божинська-Урсакі К.О., діє на підставі довіреності, Красношлик А.О., діє на підставі ордеру

від відповідача: Ходжалієв А.С., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Фізична особа-підприємець Урсакі Андрій Григорович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому просить суд:

- змінити умови договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, укладеного між Фізичною особою підприємцем Урсакі А.Г. (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР (код за ЄДРПОУ: 25830731; 65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2д), у зв`язку з істотною зміною обставин та зміною підстави його укладення, а саме - видачею листа-рішення Пересипської районної адміністрації ОМР №01-05 8/1479вх від 23.12.2025, шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: « 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року»;

- внести зміни до Додатку №1, що є невід`ємною частиною договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, виклавши його в новій редакції, в якій підставою укладення договору зазначити: «Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що предметом даного позову є зміна істотних умов договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 на підставі статей 651, 652 ЦК України, а саме - приведення строку дії договору (пункт 8.3) у відповідність до правовстановлюючого документа (листа-рішення Пересипської районної адміністрації №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25) шляхом встановлення строку дії договору (п.8.3) - 5 років; станом на момент подання позову склалася ситуація, за якої чинний адміністративний акт (лист-рішення від 23.12.2025 року №01-058/1479вх) передбачає право позивача на 5 років торгівлі, проте відповідач відмовляється привести господарський договір у відповідність до цього акта, що створює стан правової невизначеності та порушує майнові права позивача.

29.04.2026 за вх.№14869/26 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі №916/1573/26 у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

30.04.2026 за вх.№15046/26 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.05.2026 залишено позовну заяву без руху; встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

07.05.2026 за вх.№15910/26 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1573/26; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.06.2026 о 14:15.

21.05.2026 за вх.№17690/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просив суд відмовити в позові та зазначив, зокрема, наступне:

- 20.11.2025 між сторонами укладено договір №УТ-867/25 на право тимчасового користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі (лоток площею 6,00 кв.м) за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122; договір укладено на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації ОМР від 03.11.2025; строк дії договору визначено в п.8.3 (до 14.11.2026); пізніше, 23.12.2025 Пересипська районна адміністрація видала новий лист рішення №01-05-8/1479вх, яким узгоджено розміщення елементу торгівлі строком на 5 років (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 з урахуванням ухвали від 15.12.2025 про виправлення описки); позивач звертався до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін (у т.ч. проєкт додаткової угоди), проте відповідач у листі №6/0116 від 03.02.2026 обґрунтовано відмовив, посилаючись на відсутність механізму автоматичної зміни істотних умов вже укладеного цивільно-правового договору;

- зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається судом винятково у випадках, коли розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на змінених умовах;

- договір №УТ-867/25 від 20.11.2025 уже укладено, він діє і виконується сторонами; строк його дії (п.8.3) чітко визначено згодою сторін на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації від 03.11.2025 №01-05 8/1291вх, який на той момент був чинним; позивач підписав договір без будь-яких застережень щодо строку; лист-рішення районної адміністрації є адміністративним актом, який відповідно до п.13 Правил розміщення тимчасових споруд (рішення Одеської міської ради №3961-VI від 09.10.2013) лише підтверджує відповідність намірів позивача вимогам законодавства та дозволяє Управлінню укласти договір, проте цей акт не є імперативним в частині диктування всіх його істотних умов, зокрема строку дії, він не створює для Управління обов`язку укласти договір саме на той строк, який позивач пізніше захоче вказати в новому листі-рішенні;

- Управління, укладаючи договір від імені територіальної громади, діє як сторона цивільно-правових відносин; воно не наділене владними повноваженнями в односторонньому порядку або в автоматичному режимі змінювати істотні умови (зокрема строк дії) вже укладеного та чинного договору лише на підставі нового адміністративного акта районної адміністрації; зворотній підхід суперечив би фундаментальним принципам цивільного законодавства - свободі договору (ст. 627 ЦК України), стабільності цивільного обороту та принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися); Верховний Суд неодноразово підкреслював, що після укладення договору його істотні умови не можуть бути змінені в примусовому порядку лише через зміну позиції одного з органів влади або видачу нового адміністративного акта; зміна договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках, чітко передбачених законом (ст.ст. 651, 652 ЦК України), а автоматичне «підтягування» умов договору під новий адміністративний акт порушувало б баланс інтересів та стабільність господарських відносин (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №910/17639/21, від 23.10.2024 у справі №922/4801/23, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

- зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України) є винятковим заходом і допускається судом лише за одночасної наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України; позивач не довів (і не може довести) жодної з цих умов, зокрема: 1) непередбачуваність зміни обставин (зміна адміністративного акта районної адміністрації не є обставиною, яку сторони не могли передбачити при укладенні договору; це не «зовнішня» подія, а результат активних дій самої заінтересованої сторони (позивача); судова практика кваліфікує подібні зміни як такі, що не відповідають критерію непередбачуваності, у розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки вони пов`язані з поведінкою однієї зі сторін договору, а не з об`єктивними зовнішніми факторами); 2) неможливість усунення обставин (на момент укладення договору позивач надав лист-рішення від 03.11.2025 №01-05-8/1291вх, який не містив жодної згадки про 5-річний строк та саме на підставі цього документу було укладено відповідний договір, а його строк дії (до 14.11.2026) узгоджений сторонами; позивач активно користувався судовим захистом у адміністративній справі №420/2036/25, неодноразово звертався до районної адміністрації, подавав заяви про виправлення описок (ухвала від 15.12.2025) та навіть заяву в порядку ст. 383 КАС України; це свідчить, що він мав повну можливість та достатньо часу забезпечити правильне (на його думку) формулювання листа-рішення до підписання договору з Управлінням); 3) порушення балансу майнових інтересів (однією з обов`язкових умов для зміни договору є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у даному випадку така умова повністю відсутня; позивач фактично користується місцем для розташування елементу вуличної торгівлі за адресою: пр. Князя Володимира Великого, 122, здійснює підприємницьку діяльність, отримує прибуток і сплачує плату за користування місцем відповідно до умов укладеного договору; чинний договір №УТ-867/25 від 20.11.2025 забезпечує позивачу стабільне право користування місцем щонайменше до 14.11.2026; зміна строку дії договору на 5 років не усуває жодних перешкод у його діяльності, не відновлює жодних порушених прав і не компенсує жодних втрат - вона лише продовжує вже існуючі стабільні правовідносини); 4) розподіл ризиків (у відносинах з розміщення елементів вуличної торгівлі на комунальних територіях ризик належного документального оформлення, виконання істотних умов договору та отримання листа-рішення також лежить на позивача; ризик того, що лист-рішення не містив бажаного для позивача строку (який позивач вважає істотним), виник з його власної поведінки. позивач не скористався наявними у нього адміністративними та судовими механізмами для усунення цього недоліку до укладення договору; перекладати тепер наслідки такої поведінки на відповідача шляхом примусової зміни умов укладеного договору є неприпустимим).

27.05.2026 за вх.№18342/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити позов та зауважив, зокрема, наступне:

- матеріали справи беззаперечно доводять, що новий лист-рішення від 23.12.2025 не є «новим» підґрунтям, а це результат виправлення технічної помилки судом (ухвала ООАС від 15.12.2025 у справі №420/2036/25); вказана ухвала має преюдиційне значення, оскільки підтверджує, що право на розміщення об`єкта від самого початку становило саме 5 років;

- відповідач був офіційно повідомлений районною адміністрацією про видачу листа-рішення ФОП Урсакі А.Г. та у позивача відповідно до п.13.9 Правил було обмежено строк дії листа-рішення 30 календарних днів; відповідно отримавши лист-рішення, позивач, щоб не втратити своє право на розміщення елементу вуличної торгівлі після спливу 30-денно строку, повинен був вчасно звернувся до відповідача за для укладання договору; відмовитись від укладання договору позивач не мав змогу, бо він втратив би право на розміщення елементу вуличної торгівлі; непідписання договору означало б автоматичну втрату права на розміщення об`єкта; підписання договору з технічною помилкою (яка була прихована в резолютивній частині судового акта) було єдиним законним способом захисту інтересів позивача;

- 15.12.2025 Одеський окружний адміністративний суд самостійно своєю ухвалою у справі №420/2036/25 виправив описку; даний судовий акт остаточно та імперативно підтвердив, що право позивача на розміщення елементу торгівлі від самого початку становило саме 5 (п`ять) років; на виконання цієї ухвали суду Пересипська РА видала новий, належний лист-рішення від 23.12.2025 №01-05-8/1479вх, у якому термін розміщення об`єкта офіційно встановлено на 5 років, про що відповідач був належним чином проінформований в порядку п.13.8 Правил №3961-VI; саме видання цього нового індивідуального акта на виконання судового рішення, який за змістом п.2.3 договору є його невід`ємною частиною, становить класичну юридичну підставу та є тією самою істотною зміною обставин, з якою стаття 652 ЦК України пов`язує необхідність приведення договору у відповідність до змінених умов;

- 05.01.2026 до канцелярії Управління було подано офіційну заяву-вимогу з детальним обґрунтуванням істотної зміни обставин та вимогою внести зміни до договору №УТ-867/25, а також того ж дня через ЦНАП м. Одеси було подано заяву №Ф1-1580-ю/о щодо юридичного оформлення права на 5 років, проте відповідач у листі №6/0116 від 03.02.2026 відмовив, посилаючись на відсутність механізму автоматичної зміни істотних умов вже укладеного цивільно правового договору;

- позивач розраховував на довгострокове право торгівлі, яке було обмежене виключно через первинну помилку районної адміністрації в акті; виправлення цієї помилки органом влади та видача нового листа-рішення на 5 років це і є та сама об`єктивна зовнішня обставина, яка вимагає відновлення балансу договору; відповідач безпідставно апелює до принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України), ігноруючи спеціальний статус договору №УТ-867/25 як правочину, зміст якого жорстко детермінований його невід`ємною частиною - листом-рішенням районної адміністрації;

- залишення строку договору рівним 1 року (до листопада 2026 року) за наявності чинного акта на 5 років створює очевидний, несправедливий дисбаланс; приведення строку договору у відповідність до фактичного строку дії правовстановлюючого акта (5 років) не порушує стабільність договірних відносин, а навпаки - відновлює справедливу рівновагу та захищає законні майнові очікування добросовісного підприємця від безпідставного спротиву відповідача; більше того, внесення таких змін до договору жодним чином не обтяжує відповідача, а навпаки - забезпечує територіальній громаді гарантовані та стабільні надходження до бюджету протягом усього 5-річного періоду; таким чином, на думку позивача, відмова відповідача від підписання додаткової угоди є не лише порушенням умов договору, а й дією, що прямо суперечить інтересам міського бюджету та принципам ефективного управління комунальною власністю;

- відмова відповідача від внесення змін до договору є спробою ухилитися від виконання прямих договірних зобов`язань, ігноруючи при цьому чинний правовстановлюючий документ (лист-рішення) та рішення суду; позивач не вимагає владного втручання, а просить лише реалізувати механізм, прямо передбачений п.9.4 договору, для приведення його змісту у відповідність до реальних обставин та інтересів територіальної громади; дії Управління створюють штучні перешкоди для законної діяльності, тоді як внесення змін до договору є актом правової визначеності, що забезпечує стабільність договірних відносин та гарантує надходження коштів до бюджету на довгостроковій основі;

- відповідач намагається представити справу як «бажання позивача покращити умови», проте ігнорує той факт, що позивач вимагає лише усунення технічної невідповідності між договором та його невід`ємною частиною (листом-рішенням);

- позивач, усвідомлюючи наявність технічної помилки у судовому рішенні від 30.06.2025, вжив усіх процесуальних заходів для її усунення, звернувшись до суду із заявою про роз`яснення рішення та заявою в порядку ст. 383 КАС України, проте суд відмовив у задоволенні цих заяв, самостійно ініціювавши процедуру виправлення описки в рішенні, яка завершилася лише 15.12.2025; позивач об`єктивно не міг передбачити ні часу винесення судом відповідної ухвали, ні її змісту; зміна листа-рішення - це об`єктивна юридична подія, що виникла через виправлення судом процесуальної помилки, а не через «активні дії» позивача, тому посилання відповідача на відсутність критерію непередбачуваності є юридично неспроможним і таким, що суперечить суті обставин справи;

- твердження відповідача про нібито «можливість усунення обставин» є необґрунтованим, оскільки ігнорує дискреційну природу діяльності районної адміністрації та імперативність Правил №3961-VI; позивач не мав юридичного механізму примусити орган влади змінити зміст листа-рішення в інший спосіб, окрім як через звернення до суду, оскільки саме суд уповноважений перевіряти законність дій суб`єктів владних повноважень; всі активні дії позивача, на які посилається відповідач, є не «створенням ситуації», а належним доказом того, що позивач проявляв максимальну турботливість та обачність у спробах отримати правовстановлюючий документ у належній редакції; також аргумент про те, що лист-рішення не визначає імперативно істотні умови договору, прямо суперечить п.2.2 та п.2.3 договору, які закріплюють лист-рішення як його невід`ємну частину, що виключає можливість довільного трактування Управлінням умов, визначених у цьому документі; позивач не «перекладає наслідки», а вимагає виконання відповідачем обов`язку щодо приведення договірної документації у відповідність до чинного правовстановлюючого акта, що є прямою вимогою принципу правової визначеності, а не бажанням отримати переваги;

- порушення балансу інтересів є очевидним, оскільки виконання договору в поточній редакції ставить позивача в істотно гірше становище, ніж те, на яке він розраховував при отриманні позитивного листа-рішення, а тому вимога про зміну строку є не спробою поліпшення умов, а належним способом відновлення порушеного балансу майнових інтересів;

- ризик, про який говорить стаття 652 ЦК України, стосується передбачуваних комерційних ризиків підприємницької діяльності, а не технічних описок у судових рішеннях, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами владних повноважень; позивач не «взяв на себе ризик» отримання помилкового документа від органу влади, оскільки лист-рішення є актом індивідуальної дії, зміст якого формується виключно районною адміністрацією, а не волевиявленням позивача;

- вимога відповідача про те, що позивач має «самостійно нести ризики» таких помилок, прямо суперечить суті принципу належного урядування, згідно з яким тягар виправлення внутрішніх адміністративних хиб повинен лежати виключно на самому органі, а не на особі, чиї законні права від цих помилок постраждали; підписання договору 20.11.2025 не було актом «прийняття ризику», а було вимушеним кроком, вчиненим в умовах преклюзивного строку для укладення договору та в очікуванні виправлення судом власної технічної помилки;

- посилання відповідача на практику Верховного Суду є некоректним, оскільки наведені рішення стосуються випадків, коли сторона намагалася змінити умови договору на більш вигідні за власною ініціативою; у справі, що розглядається, ситуація є фундаментально іншою, що виключає застосування до неї зазначених висновків ВС.

27.05.2026 за вх.№18436/26 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідачем зазначено, зокрема, що строк дії договору - істотна умова, яка визначається згодою сторін (ст. 638 ЦК України), а сторони вже досягли такої згоди при підписанні договору 20.11.2025, проте зміна цієї умови можлива лише за правилами ст. 651, 652 ЦК України, яких, на думку відповідача, позивач не довів.

03.06.2026 за вх.№19229/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме: відповідь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР №96/01-16 від 04.02.2025, яка залучена судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 04.06.2026 судом відкладено підготовче засідання на 26.06.2026 о 10:45.

10.06.2026 за вх.№20236/26 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо юрисдикції даного спору та щодо звернення в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру», які залучено судом до матеріалів справи.

15.06.2026 за вх.№20728/26 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення на пояснення позивача, які залучено судом до матеріалів справи.

16.06.2026 за вх.№21001/26 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи.

26.06.2026 за вх.№22357/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про визнання причин неявки поважними та розгляд питання щодо юрисдикції спору у справі №916/1573/26 у присутності представника відповідача на наступному судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 26.06.2026, з огляду на наявність письмових позицій обох сторін, суд у протокольній формі ухвалив розглянути клопотання про закриття провадження. Проаналізувавши наявні письмові позиції обох сторін, судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання від 29.04.2026 за вх.№14869/26 про закриття провадження у справі №916/1573/26, оскільки на переконання господарського суду сам факт використання адміністративного порядку оскарження не може впливати на визначення судом юрисдикції вирішення спору; водночас за предметним та суб?єктним критерієм даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

З урахуванням того, що зі свого боку судом виконано всі можливі дії для забезпечення всім учасникам справи можливості для реалізації їх процесуальних прав, а сторонами не заявлено суду про намір вчинити додаткові інші дії на етапі підготовчого провадження, у підготовчому засіданні 26.06.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.07.2026 о 15:30.

У судовому засіданні 16.07.2026 позивач та його представник просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1573/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

В судовому засіданні 16.07.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, оскільки всі заяви по суті справи подані сторонами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представників сторін, господарський суд встановив:

16.04.2008 проведено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича (позивач), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №366603 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких визначено, зокрема, види діяльності позивача: 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний); 56.30 обслуговування напоями; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з ЄДРСР, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено; визнано протиправним та скасовано лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2024 за №01-05-4/515вх щодо відмови Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу в розміщенні елементу вуличної торгівлі за адресом м. Одеса, пр-т. Князя Володимира Великого, 122; зобов`язано Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122.

03.11.2025 за №01-05-8/1291вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

20.11.2025 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем (користувач, позивач) був укладений договір №УТ-867/25 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

Відповідно до п.2.1 договору уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасового використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі (далі за текстом - елемент торгівлі) площею 6,00 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122 (згідно прив`язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Згідно з п.п. 2.2-2.5 договору підставою для розміщення елементу торгівлі в межах м. Одеси за цим договором є лист-рішення (позитивна відповідь з печаткою відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та підписом її керівника (уповноваженої особи) щодо можливості розмістити елемент торгівлі за заявленою адресою; лист-рішення є невід`ємною частиною цього договору; розташування елементу торгівлі та розрахунок плати за користування місцем для розташування елементу торгівлі здійснюється згідно додатків до цього договору; користувач використовує надані йому місця за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За п.п. 3.1.2, 3.1.8 договору уповноважений орган має право у випадку припинення договору з передбачених ним підстав провести демонтаж власними силами або залучити третіх осіб задля проведення демонтажу елементів торгівлі, належних користувачу; у випадку припинення договору з передбачених ним підстав провести демонтаж власними силами або залучити третіх осіб задля проведення демонтажу ТС належних користувачу.

Відповідно до п.3.2.1 договору уповноважений орган зобов`язаний не перешкоджати розміщенню елементів торгівлі на місцях, визначених цим договором, за умови дотримання користувачем вимог встановленого порядку розміщення елементів торгівлі.

Згідно з п.4.1 користувач має право вимагати передачі йому у встановлений термін місця для розташування елементів торгівлі відповідно до адрес та місць які зазначені у додатках до цього договору; використовувати елементи торгівлі з дотриманням положень цього договору та Правил розміщення; користуватись іншими правами, передбаченими чинним законодавством.

За п.п. 8.1, 8.2 договору договір набирає чинності з моменту його укладання; договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.

Згідно з п.8.3 договору договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2026.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що договір достроково припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва або смерті фізичної особи; у випадку розірвання договору уповноваженим органом у односторонньому порядку.

За п.п. 9.2, 9.4, 9.5, 9.6 договору у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів; при недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до встановленої законом підсудності; усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору; після підписання договору всі попередні погодження, переговори та листування як в усній, так і в письмовій формі, що стосуються його предмету, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору; цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Договір підписано та скріплено печаткою з боку уповноваженого органу та підписано з боку користувача із приміткою - за дорученням Божинська-Урсакі К.О.

Додаток №1 до договору №УТ-867/25 - лист рішення №01-05-8/1291вх від 03.11.2025 Фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив`язкою до місцевості.

Додаток №2 до договору №УТ-867/25 - розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, вірно зазначивши: «Зобов`язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122».

23.12.2025 за №01-05-8/1479вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом фізичної особи - підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, на період роботи: 5 років, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

У заяві-вимозі від 31.12.2025 позивач вимагав у відповідача на підставі листа-рішення Пересипської РА від 23.12.2025 №01-05-8/1479вх укласти з ФОП Урсакі А.Г. договір (або додаткову угоду) на право тимчасового користування місцями для розміщення елементів вуличної торгівлі строком на 5 (п`ять) років; вважати попередні домовленості та договори такими, що потребують негайного приведення у відповідність до актуального рішення суду та нового індивідуального акту від 23.12.2025.

У листі від 06.01.2026 відповідач повідомив позивача про те, що місце розташування елементів вуличної торгівлі вже використовується на підставі укладеного з уповноваженим органом договору та враховуючи зазначене, відповідач повідомив про відмову в задоволенні заяви щодо укладення договору на право тимчасового користування місцями для розміщення елементів вуличної торгівлі за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, загальною площею 6,00 кв.м.

12.01.2026 позивачем було подано скаргу (в порядку адміністративного оскарження) щодо рішення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 06.01.2026, в якій позивач просив визнати дії Управління щодо скорочення строку користування місцем до 1 року протиправними, скасувати рішення (відмову) Управління від 06.01.2026 та зобов`язати Управління укласти з ФОП Урсакі А.Г. договір про право тимчасового користування місцем строком на 5 років, відповідно до листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2025 за №01-05-8/1479вх.

У листі від 03.02.2026 щодо розгляду заяви-вимоги відповідач повідомив позивача про те, що: правовідносини, що виникають у зв`язку з домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, унормовуються главою 52 другого розділу ЦК України; станом на тепер між Управлінням та підприємцем наявна діюча угода - договір на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі з прив`язкою до будинку АДРЕСА_3 ; строк дії даного договору згідно з п.8.3 розрахований до 14.11.2026; таким чином, узгодження строку дії договору знаходиться у виключній правовій площині його сторін, якщо інше не передбачено законом або умовами договору; для реалізації права використання місць для розташування елементів вуличної торгівлі у місті Одесі (у разі якщо заплановані до розміщення об`єкти відносяться до елементів вуличної торгівлі), суб`єкт господарювання звертається до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з відповідним переліком документації; всі зазначені вище обставини свідчать про хибність, безпідставність та необґрунтованість як безпосередніх вимог, зокрема, що полягають у зміні п.8.3 договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, так і запропонованого способу виконання даних вимог.

В матеріалах справи наявний висновок комісії з розгляду скарг на адміністративний акт, процесуальне рішення, дію чи бездіяльність адміністративного органу в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру» від 08.04.2026 у справі №1/2026, відповідно до якого було залишено скаргу ФОП Урсакі А.Г. від 12.01.2026 без задоволення, а рішення (відмову) Управління від 06.01.2026 без змін.

Листом від 15.04.2026 відповідачем було повідомлено позивача про остаточне рішення з розгляду скарги в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру».

Супровідним листом від 17.04.2026 щодо приведення договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації позивач просив відповідача привести умови договору №УТ-867/25 у відповідність до вказаного документа та підписати проєкт додаткової угоди, який є додатком до вказаного листа. Вказаний супровідний лист з додатками був направлений відповідачу 18.04.2026, про що свідчать наявні матеріали справи (опис вкладення, поштова накладна).

В матеріалах справи наявний наданий позивач на підтвердження своїх доводів лист Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 04.02.2025, в якому із посиланням на Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі зазначено, що інформація, яка міститься у листах-рішеннях районних адміністрацій, має безпосереднє відношення до договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі і враховується Уповноваженим органом при його укладенні, у тому числі у разі зазначення періоду роботи ЕВТ та (або) режиму його роботи.

Вказуючи про наявність права на укладення договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 терміном на 5 років, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про внесення змін до договору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п.п. 1, 15 ч.2 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками господарського спору. Зокрема, спір належить до юрисдикції господарського суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Поряд з цим, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є внесення змін до договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, укладеного між Фізичною особою підприємцем Урсакі А.Г. та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР, при цьому за своєю правовою природою даний спір є приватноправовим та позбавлений ознак публічно-правового спору, оскільки виник з правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування реалізував свої повноваження як уповноважений орган з надання місць для розташування елементів вуличної торгівлі, а не як суб`єкт владних повноважень, що здійснює управлінські функції. Натомість те, що передумовою для укладення договору стало лист-рішення Пересипської районної адміністрації, не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вказаний орган не є учасником договору та даного спору, а адміністративна процедура була завершена наданням відповідного листа-рішення.

За таких обставин, у підготовчому засіданні 26.06.2026, суд, проаналізувавши наявні письмові позиції обох сторін, у протокольній формі відмовив у задоволенні клопотання від 29.04.2026 за вх.№14869/26 про закриття провадження у справі №916/1573/26, оскільки на переконання господарського суду сам факт використання адміністративного порядку оскарження не може впливати на визначення судом юрисдикції вирішення спору; водночас за предметним та суб?єктним критерієм даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203, ст. 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.ст. 639, 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VІ затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі - Правила №3961).

Відповідно до п.1.2 Правил №3961 правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.

Пунктом 1.4 Правил №3961 передбачено, зокрема, що договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності; лист-рішення - письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеської міської ради;

Згідно з п.2.1 Правил №3961 Уповноважений орган, зокрема, укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами.

Розділом 13 Правил №3961 передбачено, зокрема, що:

- встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа - рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом (п.13.1);

- договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі укладається між Уповноваженим органом та Заявником (додаток 3) (п.13.4);

- заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (п.13.5);

- відповідна районна адміністрація Одеської міської ради письмово інформує Уповноважений орган про видачу Заявнику листа - рішення про можливість розміщення елемента торгівлі або про відмову в реалізації намірів розміщення елемента торгівлі протягом 2-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (п.13.8);

- у разі отримання листа - рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, Заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі (п.13.9);

- на підставі вказаних в п.13.5 Правил документів між Уповноваженим органом та Заявником в розумний строк, який не може перевищувати строк дії листа - рішення, укладається договір на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі (п.13.10);

- після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі (п.13.11).

Додаток №3 до Правил розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у місті Одесі визначає текст договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

Зі змісту статті 652 ЦК України вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21, від 16.08.2023 у справі №910/17639/21, від 26.03.2024 у cправі №920/475/23).

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 сформулювала такі висновки щодо застосування положень частин 1, 2 статті 652 ЦК України:

1) на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України;

2) припис абзацу 2 частини 1 статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то узагалі не уклали би договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду;

3) істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 ЦК України), є винятковим заходом;

4) для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41, 42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41-44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8- 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21(пункт 8)).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних правовідносин, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п.36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п.30, від 27.09.2001).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є внесення змін до договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 на підставі статей 651, 652 ЦК України в частині встановлення строку дії договору (п.8.3) - 5 років.

Як вбачається з наявних матеріалів справи:

- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено; визнано протиправним та скасовано лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2024 за №01-05-4/515вх щодо відмови Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу в розміщенні елементу вуличної торгівлі за адресою: м. Одеса, пр-т. Князя Володимира Великого, 122; зобов`язано Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122

- 03.11.2025 за №01-05-8/1291вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради;

- 20.11.2025 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем (користувач, позивач) був укладений договір №УТ-867/25 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, відповідно до якого: уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасового використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі (далі за текстом - елемент торгівлі) площею 6,00 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122 (згідно прив`язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам; підставою для розміщення елементу торгівлі в межах м. Одеси за цим договором є лист-рішення (позитивна відповідь з печаткою відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та підписом її керівника (уповноваженої особи) щодо можливості розмістити елемент торгівлі за заявленою адресою; лист-рішення є невід`ємною частиною цього договору; розташування елементу торгівлі та розрахунок плати за користування місцем для розташування елементу торгівлі здійснюється згідно додатків до цього договору; користувач використовує надані йому місця за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором; договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2026; у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів; при недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до встановленої законом підсудності; усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору; після підписання договору всі попередні погодження, переговори та листування як в усній, так і в письмовій формі, що стосуються його предмету, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору; цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу;

- додатком №1 до договору №УТ-867/25 є лист-рішення №01-05-8/1291вх від 03.11.2025 Фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив`язкою до місцевості;

- ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, вірно зазначивши: «Зобов`язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122»;

- 23.12.2025 за №01-05-8/1479вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, на період роботи: 5 років, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради;

- позивачем вчинялись дії щодо приведення договору стосовно строку його дії у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації після виявлення описки в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 шляхом надсилання заяв-вимог, скарг з відповідними вимогами, натомість позивач отримав відмову, яка викладена у листах від 06.01.2026, від 03.02.2026, від 15.04.2026;

- згодом супровідним листом від 17.04.2026 щодо приведення договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації позивач просив відповідача привести умови договору №УТ-867/25 у відповідність до вказаного документа та підписати проєкт додаткової угоди, який є додатком до вказаного листа;

- в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору №УТ-867/25 щодо строку його дії - терміном на 5 років.

Як було зауважено судом, законодавство України пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Щодо першої умови.

Першою умовою є те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За такої умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Така умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у зміні договору сторона знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору.

Господарський суд зауважує, що згідно з Правилами №3961 - встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа-рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом; договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі укладається між Уповноваженим органом та Заявником. Так, позивачем було подано заяву від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л до районної адміністрації про надання погодження на розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років та отримавши відмову, позивач оскаржив її до адміністративного суду, за наслідками розгляду адміністративної справи №420/2036/25 позивач отримав лист-рішення від 03.11.2025 за №01-05-8/1291вх, який дублює резолютивну частину рішення по адміністративній справі про прийняття рішення за заявою №Ф1-281605-ю/л та надання листа-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі та на підставі такого лист-рішення (від 03.11.2025 за №01-05-8/1291вх) був укладений договір №УТ-867/25 від 20.11.2025 із визначенням строку його дії 1 рік (з 14.11.2025 до 14.11.2026). Поряд з цим, після укладення такого договору, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення, додавши умову, яка була заявлена позивачем у адміністративному позові, проте через описку не була відтворена у резолютивної частини рішення щодо строку дії розміщення елементу вуличної торгівлі - 5 років. З урахуванням виправлення описки в рішенні, районною адміністрацією видано новий лист-рішення від 23.12.2025 за №01-05-8/1479вх з розгляду тієї ж заяви позивача - від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о, на підставі якої був виданий попередній лист-рішення від 03.11.2025 та на підставі якого і був укладений договір №УТ-867/25.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що оскільки ухвала адміністративного суду, якою виправлено описку в частині зазначення п`ятирічного строку розміщення елементу вуличної торгівлі, датована 15.12.2025, тобто після укладення договору, то на момент укладення договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 така істотна обставина не була відома позивачу. Таким чином, позивачем доведено першу умову, яка визначена у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Щодо другої умови.

Другою необхідною умовою є те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна з сторін договору повинна: вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання.

Господарський суд наголошує, що за наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач вживав всіх доступних та розумних заходів для приведення укладеного договору у відповідність до чинного листа-рішення щодо строку дії договору терміном на 5 років, зокрема, шляхом: звернення до відповідача (як сторони договору) із заявою-вимогою від 31.12.2025; подання скарги (в порядку адміністративного оскарження) від 12.01.2026; надіслання листа від 17.04.2026 щодо приведення договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації із підписаним проєктом додаткової угоди до договору, натомість отримав відмови. Таким чином, позивачем доведено, що він вживав всіх доступних та розумних заходів, але позитивних результатів щодо внесення змін до договору такі заходи не принесли з незалежних від позивача причин, а тому суд констатує про доведеність позивачем другої умови, яка визначена у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Щодо третьої умови.

Третьою необхідною умовою є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Господарський суд наголошує, що в даному випадку при поданні заяви №Фl-281605-ю/о для отримання відповідного листа-рішення, а згодом і оскарження відмови позивач розраховував на стабільну господарську діяльність протягом 5 років, натомість отримавши рішення адміністративного суду стикнувся з опискою, яка стала наслідком укладення договору не на той строк, на який він розраховував та після виправлення відповідної описки та отримання нового листа-рішення стикнувся з відмовою приведення договору у відповідність до чинного листа-рішення, проте мета всіх дій позивача зводиться до намагання відновлення ведення стабільної господарської діяльності. При цьому господарський суд, проаналізувавши наявні матеріали справи та позиції сторін, погоджується з доведенням позивачем балансу майнових інтересів сторін, та вважає, що інтересом відповідача в даному випадку є дотримання завдань уповноваженого органу (відповідача) щодо забезпечення створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення ТС та елементів торгівлі в комерційних цілях з метою поповнення бюджету міста Одеси шляхом отримання сплати від користувачів за укладеним договорами, укладення яких і забезпечується відповідачем. Таким чином, майнові інтереси сторін у випадку визначення терміну дії договору у 5 років перебувають в збалансованому стані. За таких обставин строк дії договору у 5 років не порушує співвідношення майнових інтересів сторін, натомість визначення строку дії договору в 1 рік, за наявним чинним листом-рішенням щодо 5 років, позбавляє заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при вчиненні дій, які стали передумовою для укладення такого договору. З урахуванням вищезазначеного, господарський суд дійшов висновку про наявність третьої умови, яка визначена у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Щодо четвертої умови.

Четвертою необхідною умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Господарський суд наголошує, що із суті та умов договору №УТ-867/25 не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки зміна/уточнення листа-рішення (що є підставою договору) відбулась не з вини позивача, а внаслідок описки в судовому рішенні. В даному випадку істотна зміна обставин не пов`язана з будь-яким ризиком власної господарської діяльності позивача, фактично пов`язана з виправленням помилок, які сталися: відмови від надання листа-рішення, що була скасована адміністративним судом, допущення описки в рішенні адміністративного суду, як наслідок не зазначення в листі-рішенні п`ятирічного строку та не врахування його в умовах договору, а після отримання нового листа-рішення уповноважений орган (орган місцевого самоврядування) фактично відмовився привести умови договору у відповідність.

За ч.4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Застосовуючи практику ЄСПЛ як джерело права, суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов?язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про наявність четвертої умови, яка визначена у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевикладені висновки суду та обставини справи, встановивши наявність одночасно всіх вищезазначених чотирьох умов, за яких з урахуванням положень ст. 652 ЦК України можливе внесення змін до укладеного договору, господарський суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича шляхом:

- внесення змін до договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: « 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року»;

- внесення змін до Додатку №1, що є невід`ємною частиною договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, зазначивши в частині реквізитів листа-рішення: «Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року».

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача на принцип свободи договору в якості підстави для відмови у позові, оскільки в даному випадку договірні відносини мають особливий порядок укладення, адже передумовою укладення договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 стали не переговори сторін (як-то в класичному розумінні), а дотримання вимог, які передбачені, зокрема, Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі №3961 (щодо подання позивачем заяви, отримання листа-рішення, укладення відповідного договору, типові умови якого визначені як додаток №3 до вказаних Правил).

Посилання відповідача на те, що новий лист-рішення від 23.12.2025 №01-05-8/1479вх був виданий після укладення договору як наслідок ініційованого самим позивачем адміністративного оскарження та судового процесу у справі №420/2036/25 - не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови у позові, оскільки процес у справі №420/2036/25 був ініційований позивачем задля отримання належного (передбаченого законодавством) листа-рішення після неправомірної відмови від його надання районною адміністрацією, а другий (новий) лист-рішення 23.12.2025 №01-05-8/1479вх фактично став наслідком наявності описки в рішенні суду, за що позивач не відповідав та не міг передбачити.

Доводи відповідача про те, що позивач не позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність, а отже не перебуває в істотно гіршому становищі, ніж те, на яке він міг розумно розраховувати при підписанні договору, не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку судом не встановлено порушення балансу майнових інтересів сторін, а порушене право позивача полягає в невідповідності умов договору в частині строку його дії тим документам, які стали підставою для його укладення, тобто позивач перебуває в істотно гіршому становищі, ніж те, на яке він міг розумно розраховувати при укладенні договору.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші доводи відповідача не створюють правових підстав для відмови в позові, з урахуванням висновків суду про наявність всіх умов, передбачених ЦК України задля внесення змін до укладеного договору у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича - задовольнити.

2.Внести зміни до договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, укладеного між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: « 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року».

3.Внести зміни до Додатку №1, що є невід`ємною частиною договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, зазначивши в частині реквізитів листа-рішення: «Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року».

4.Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) на користь Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5324 /п`ять тисяч триста двадцять чотири/ грн. 80 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 23 липня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля