Рішення № 138484271, 13.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15479/25

2/760/6363/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Букіної О.М.

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча комапнія «Дім 9000» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 16 280,13 грн, які складаються з: суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 15 030,50 грн, збитки від інфляції - 1 049,00 грн, 3% річних - 199,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування даного багатоквартирного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги в частині утримання будинку та прибудинкової території за період з 22.10.2024 по 01.05.2025 в загальному розмірі 16 280,13 грн, які складаються з: суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 15 030,50 грн, збитки від інфляції - 1 049,00 грн, 3% річних - 199,89 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

06.06.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2025 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 01.07.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками, які він не отримав, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про невручення поштового відправлення.

Відзиву на позов відповідач у встановленому законом порядку строк не надав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2026 було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін даної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 27.04.2026.

Дану кореспонденцію відповідач не отримав та конверт повернувся до суду, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

У призначене судове засідання, про час, дату та місце проведення якого відповідач був повідомлений належним чином, останній не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 427245204 від 16.05.2025.

01.10.2023 між ТОВ «Управляюча комапнія «Дім 9000» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п. 2 даного Договору управитель зобов`язується надавати співвласниками послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю з управління згідно з вимогами чинного законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п. 10 Договору ціна послуги з управління визначається відповідно до кошторису витрат, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до наказу № 7/1 від 29.09.2023 «Про затвердження цінової пропозиції в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_3 » було встановлено з 01.10.2023 цінову пропозицію:

- за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 19,03 грн за 1 кв. м приміщення, що перебуває у власності/користуванні мешканця;

- зав додаткові послуги з утримання в розмірі 350,00 грн за 1 (одне) приміщення, що перебуває у власності/користуванні мешканця;

- за компенсацію послуг з контрольно-пропускної роботи в розмірі 400,00 грн за 1 (одне) приміщення, що перебуває у власності/користуванні мешканця.

Відповідно до наказу № 8 від 20.11.2023 «Про зменшення цінової пропозиції з обслуговування, утримання будинку та прибудинкової території» було зменшено з 01.09.2023 цінову пропозицію вартості послуг за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 17,47 грн за 1 кв. м приміщення.

З урахуванням підвищення вартості електричної енергії було змінено кошторис витрат на послугу з управління будинком за адресою: АДРЕСА_3 .

Вартість послуг з управління будинком та прибудинковою територією змінилась на 19,24 грн за 1 кв. м приміщення, що підтверджується наказом № 4 від 31.05.2024 «Про встановлення тарифів у зв`язку із підвищенням вартості електроенергії».

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості у відповідача утворилась заборгованість за сплату за спожиті комунальні послуги за період з 22.10.2024 по 01.05.2025 в розмірі 15 030,50 грн.

Відповідно до ст.156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно зі ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, з огляду на викладене, суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Проте, позивач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд зменшити розмір позовної вимоги до відповідача шляхом стягнення з нього лише заборгованості вигляді 3% річних у розмірі 199,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 049,74 грн, нараховані на основну суму боргу за період з 22.10.2024 по 01.04.2025, оскільки відповідач вже після звернення із позовною заявою до суду позивача сплатив суму основної заборгованості.

На підтвердження сплати суми основного боргу відповідачем позивач надав суду довідку про розрахунок заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зменшення позовних вимог та розгляд вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати спожитих житлово-комунальних послуг у розмірі 15 030,50 грн (заявлену у первісному позові) вважає за недоцільне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг.

З приводу даної вимоги суд повідомляє таке.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, 3% річних за прострочення сплати боргу, що утворилися за період з 22.10.2024 по 01.04.2025 надання позивачем послуг, судом встановлено правильність здійснених нарахувань. Вказані розрахунки суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки вони виконаний за правильними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення.

Наданий позивачем суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, відповідачем також не надано контрозрахунків.

Таким чином з урахуванням наведеного та вимог закону, суд дійшов переконання про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 199,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 049,74 грн, нараховані на основну суму боргу за період з 22.10.2024 по 01.04.2025, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правничої допомоги № 3 від 01.06.2024;

- Акт наданих послуг № 510 від 20.05.2025;

- Детальний опис наданих послуг від 20.05.2025;

- платіжна інструкція № 1508 від 15.05.2025.

Відповідно до Акт надання послуг № 510 від 20.05.2025 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

- вивчення судової практики у справах про відшкодування вартості за надані житлово-комунальні послуги, кількість годин - 1 год., вартість - 2 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, кількість годин - 2 год., вартість - 4 000,00 грн

- подання позовної заяви до суду, кількість годин - 1 год., вартість послуг - 2 000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи, а тому приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, що, на думку суду, є співмірним зі складністю даної справи.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча комапнія «Дім 9000» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія» «Дім 9000», (адреса: м. Київ, вул. Нижній Вал, б. 17/8, оф.6, код ЄДРПОУ 44162623) заборгованість в розмірі 1 249,63 грн, яка складається з: збитків від інфляції - 1 049,00 грн, 3% річних - 199,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія» «Дім 9000», (адреса: м. Київ, вул. Нижній Вал, б. 17/8, оф.6, код ЄДРПОУ 44162623) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн та по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.М. Букіна