Ухвала суду № 138483952, 08.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/19335/26

Провадження №1-кс/760/9139/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025102090000157 від 24 листопада 2025 року,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українка, Обухівського району, Київської області, громадянина України, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, працює директором ТОВ «Нерухомість 18», директором ТОВ «Простір Нова», співробітник кафедри НТУ КПІ ім. І. Сікорського, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у місті Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, але не більше строку досудового розслідування та визначити заставу у розмірі 5 894 000 гривень (п`ять мільйонів вісімсот дев`яносто чотири тисячі гривень).

В обґрунтування клопотання вказала, що у провадженні слідчого відділу Солом`янського управління поліції ГУНП в місті Києві, перебувають матеріали кримінального провадження №№42025102090000157 від 24 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

03 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручено повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 у період дії воєнного стану, що введений на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 № 2102-ІХ та діє по теперішній час, систематично здійснює матеріальну допомогу Збройним Силам України.

Так, на початку 2024 року ОСОБА_7 на прохання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_8 , здійснював пошук приміщення для розміщення одного з підрозділів військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, а саме НОМЕР_3 бригади спеціального призначення Національної гвардії України «ІНФОРМАЦІЯ_3». Із вказаною метою ОСОБА_7 звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 , який запропонував ОСОБА_7 придбати у нього приміщення станції технічного обслуговування, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 , без мети їх повернення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи у довірливих стосунках із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі мотиви, не маючи наміру виконувати взятих на себе зобов`язань, протягом лютого 2024 року отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) доларів США, що станом на 26.12.2024 року відповідно до офіційного курсу НБУ (1 долар США коштує 42 гривні 10 копійок) становить 5 894 000 (п`ять мільйонів вісімсот дев`яносто чотири тисячі) гривень. В свою чергу, ОСОБА_5 , отримавши вказані грошові кошти, наміру на їх повернення не мав та для надання справжності своїм діям написав розписки, якими зобов`язувався повернути грошові кошти або здійснити оформлення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3.

Також маскуючи свої дії, з метою створення у потерпілого уявлення про намір виконати домовленості, ОСОБА_5 26.12.2024 року уклав із ОСОБА_7 договір позики, що зареєстрований у реєстрі за №2499 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 . Відповідно до умов вказаного Договору, ОСОБА_5 як Позичальник, зобов`язується до 10.01.2025 повернути ОСОБА_7 , який виступає як Позикодавець, грошові кошти в сумі 5 894 000 гривень, що складає 140 000 доларів США, за комерційним курсом на день укладення договору.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до 22.07.2025 власником майна за адресою: АДРЕСА_3 був ОСОБА_5 , тобто він мав реальну можливість передати у власність ОСОБА_7 зазначене нерухоме майно, але не маючи наміру виконувати домовленості з останнім та реалізуючи свій злочинний корисливий умисел направлений на особисте збагачення, 22.07.2025 уклав з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_3, що зареєстрований за №1074 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80011910.

Таким чином, ОСОБА_5 , шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошовими коштами в особливо великих розмірах ОСОБА_7 у сумі 140 000 доларів США, що становить 5 894 000 гривень, обернувши на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.5 ст.190 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, максимальна санкція за яке передбачає позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- показаннями ОСОБА_12 під час допиту в якості потерпілого від 25.11.2025;

- показаннями ОСОБА_13 під час допиту в якості свідка 24.12.2025;

- показаннями ОСОБА_14 під час допиту в якості свідка 07.05.2026;

- показаннями ОСОБА_15 під час допиту в якості свідка 07.05.2026;

- відомостями, отриманими під час огляду мобільного телефону потерпілого ОСОБА_7 , які зазначені в протоколі огляду речей від 01.06.2026;

- відомостями отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна;

- відомостями отриманими за результатами здійснення тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні приватного нотаріуса ОСОБА_11

- іншими доказами у їх сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Влох проти Польщі» та «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою («арешт») є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначав, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому розмір застави підлягає визначенню з урахуванням індивідуальних обставин, а саме: особи підозрюваного, його майнового стану, наявності соціальних зв`язків, а також з огляду на те, чи буде перспектива втрати застави достатнім стримуючим фактором, здатним запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо великим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

1. Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки, кримінальне провадження, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, є особливо тяжким. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 має реальну можливість виїзду за межі України та перебування за кордоном, що створює додаткові умови для його переховування від органів досудового розслідування та суду, унеможливлюючи покладених на нього процесуальних обов`язків.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивами та підставами для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» та «Бессієв проти Молдови», в яких зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення та передбаченого законом покарання, існує обґрунтована ймовірність того, що підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний може змінити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим виникає необхідність у застосуванні запобіжного заходу.

2. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).

Підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх колег тощо.

На той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 може впливати на свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, вказує те, що він перебуваючи в статусі підозрюваного має право ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, та йому буде відомо особові дані свідків. Без обраного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_5 матиме можливість впливати шляхом тиску, підкупу свідків у кримінальному провадженні, які були його колегами за місцем роботи, з метою відмови ними надавати показання, надання неправдивих відомостей та зміни раніше наданих показань.

Зазначені обставини створюють реальну можливість для підозрюваного здійснювати вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження як безпосередньо, так і опосередковано, у тому числі через третіх осіб, які могли бути залучені до вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, існує обґрунтований ризик узгодження показань між співучасниками або іншими пов`язаними особами, а також впливу на їхню позицію у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці (зокрема, «Летельє проти Франції») наголошує, що підстави для обмеження свободи особи, зокрема ризики, на які посилаються національні органи, повинні бути конкретними, релевантними та підтвердженими фактичними обставинами справи, а не ґрунтуватися на загальних або абстрактних припущеннях.

Разом із тим ЄСПЛ визнає, що ризик незаконного впливу на свідків може становити одну з релевантних підстав для застосування запобіжного заходу, однак його існування має оцінюватися з урахуванням стадії кримінального провадження та динаміки зібраних доказів, оскільки такий ризик може зменшуватися або втрачати актуальність із плином часу.

При цьому ЄСПЛ виходить із того, що запобіжні заходи, включно із заставою, мають на меті не покарання особи, а забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання реалізації встановлених ризиків, у тому числі ризику впливу на свідків або інших учасників кримінального провадження.

У справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ, оцінюючи наявність релевантних підстав для обмеження свободи, визнав значення ризику узгодження показань між вже встановленими учасниками провадження, а також можливого впливу на свідків під час подальшого розслідування.

Крім того, оцінюючи можливість впливу на свідків орган досудового розслідування виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Також, вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень з переховуванням такого впливу.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. При цьому досудове розслідування триває, а всі обставини вчинення кримінального правопорушення остаточно не встановлені.

З огляду на характер взаємовідносин між підозрюваним та іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи без застосування запобіжного заходу, ОСОБА_5 матиме можливість узгодити з ними спільну позицію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, домовитися про надання взаємоузгоджених пояснень чи показань, розподілити між собою відповідальність або виробити іншу лінію поведінки, спрямовану на унеможливлення встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Зазначений ризик обґрунтовується способом вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке характеризується заздалегідь продуманими та послідовними діями, спрямованими на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою, а також подальшими діями підозрюваного ОСОБА_5 , спрямованими на розпорядження майном всупереч досягнутим домовленостям. З огляду на корисливий мотив дій підозрюваного ОСОБА_5 та відсутність добровільного відшкодування завданої шкоди, існують достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.

Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення за ч.5 ст.190 КК України, яке пов`язане із заволодінням чужого майна шляхом обману та зловживання довірою, а саме коштами в особливо великих розмірах, існують підстави вважати, що у разі перебування на волі ОСОБА_5 може використовувати або розпоряджатися коштами, набутими внаслідок протиправної діяльності, з метою їх подальшого приховування, маскування їх походження або ускладнення їх виявлення та арешту, що також узгоджується з ризиком продовження злочинної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, а також запобігання ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також вчинити інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню було подано дане клопотання.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник підозрюваного просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки прокурором не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просить застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за адресою місця проживання.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Як визначено ст.12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Як убачається із матеріалів клопотання, 03 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21 квітня 2001 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182).

Аналіз наданих доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Таким чином під час судового розгляду знайшов своє підтвердження ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а також ризик впливу на свідків з метою зміни останніми показань.

Тому слідчий суддя дійшов висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів в межах строку досудового розслідування. Адже підстав для застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, , слідчий суддя вважає необхідним, відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України визначити розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 гривень, оскільки внесення застави в такому розмірі, на думку слідчого судді, повинно достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та забезпечити в подальшому його належну процесуальну поведінку в даному провадженні, а також буде помірним для підозрюваного, зважаючи на його майновий стан.

У разі внесення підозрюваним застави покласти необхідно покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, не відлучатися з м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі їх наявності, свої паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в`їзд в Україну.

Керуючись ст.131-132, 176-178, 183, 186, 193-194, 196, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття під варту.

Визначити, що строк дії ухвали закінчується 03 вересня 2026 року.

Визначити розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….».

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою,

- не відлучатися з м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду,

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі їх наявності, свої паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03 вересня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом`янського районного суду м. Києва.

З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Солом`янської окружної прокуратури м. Києва у даному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Солом`янського

районного суду міста Києва ОСОБА_1