Ухвала суду № 138483759, 24.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 761/21143/26

Провадження № 1-кп/758/1735/26

У Х В А Л А

24 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ) та ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження № 22024000000000813 від 13.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд до Подільського районного суду міста Києва з Київського апеляційного суду на підставі ухвали від 02 липня 2026 року надійшов обвинувальний акт з додатками у вищевказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перещкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, без визначення застави.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про передачу даного кримінального провадження до Київського апеляційного суду для визначення суду, в складі якого є судді, що мають допуск до державної таємниці відповідної форми, мотивуючи тим, що матеріали справи містять частину доказів із грифом обмеження доступу «Таємно» та «Цілком таємно» не розсекречені у встановленому законодавством порядку.

Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 щодо клопотання про передачу кримінального провадження за підсудність не заперечував, зазначивши, що має право розглядати дане кримінальне провадження лише судді, які мають допуск до державної таємниці, та в спеціально облаштованому залі судового засідання. Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, заперечував просив змінити міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, обравши його підзахисному домашній арешт або заставу.

Обвинувачений ОСОБА_8 щодо клопотання прокурора про направлення справи для визначення підсудності не заперечував. Проти клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заперечував, подавши письмові заперечення, в яких посилається на те, що воно є не обґрунтованим, оскільки прокурором у клопотанні не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійсно існують на теперішній час. Сама лише вказівка на можливість настання певних наслідків, без підтвердження їх фактичними даними, є припущенням, що суперечить принципу презумпції невинуватості, просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`який, а саме на домашній арешт. Додав, що має на своє утриманні трьох малолітніх дітей, просив обрати помірну заставу.

Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора щодо визначення підсудності, вважав що неможливо розглядати дану справу у Подільському районному суді міста Києва через відсутність у суддів допуску до державної таємниці, а щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 посилався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_9 повністю підтримав позицію адвоката ОСОБА_7 .

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дійшов такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у томі 1 на аркуші справи 153 міститься лист прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора міститься лист від 01.07.2026 р. № 10/1/1-11627-23, в якому зазначено, шо матеріали досудового розслідування містять документи з грифом «Таємно» та «Цілком таємно».

Жодний суддя кримінальної спеціалізації Подільського районного суду міста Києва не має допуску до державної таємниці.

У Подільському районному суду міста Києва відсутні належні умови для роботи з документами, що становлять державну таємницю, зокрема: відсутня режимно-секретна частина (орган), відсутні спеціально обладнані приміщення для зберігання та дослідження таких матеріалів, а також відсутній відповідний допуск до державної таємниці за формою, необхідною для ознайомлення з матеріалами з грифом «Цілком таємно» і у працівників апарату.

Згідно з вимогами Закону України «Про державну таємницю» та Порядку організації та забезпечення режимно-секретного органу, розгляд матеріалів, які містять державну таємницю, в суді, що не має відповідного режиму секретності, є неможливим, оскільки це створює реальну загрозу витоку секретної інформації.

Через відсутність доступу до державної таємниці у суддів Подільського районного суду міста Києва вони будуть позбавлені можливості відповідно до вимог ст. 23 КПК України безпосередньо дослідити докази, що містять відомості, які становлять державну таємницю, а також надати їм належну оцінку відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до положень ч. ч.1, 3 ст.517 КПК України досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності. До участі в такому провадженні допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд, який проводить розгляд кримінального провадження, повинен мати можливість особисто дослідити надані докази, що відповідає принципам закріпленим у КПК України. Згідно ст.2 КПК України: завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст.8 Конституції України: в Україні визнається і діє принцип верховенства права, виходячи із якого судовий захист, судова діяльність має бути спрямована на захист прав і свобод від будь-яких посягань, в тому числі і шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про державну таємницю» дія цього Закону поширюється, в тому числі, на органи судової влади.

Таким чином, з метою реалізації завдань, визначених ст. 2 КПК України, суд зобов`язаний забезпечувати охорону державної таємниці у випадках, коли матеріали судових справ містять відповідну секретну інформацію.

Враховуючи, що судді Подільського районного суду м. Києва не мають допуску до державної таємниці, а надання суддям доступу до секретної інформації відбувається в загальному порядку, відсутність у суддів допуску до державної таємниці відповідної форми є обставиною, яка унеможливлює подальше здійснення судового розгляду, оскільки суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити всі докази у кримінальному провадженні.

А відтак, клопотання прокурора про передачу кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції підлягає до задоволення.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/21262/26 обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було продовжено строк тримання під вартою, який спливає 29.07.2026 року.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Аналізуючи ризик переховування від суду, суд звертає увагу, що ОСОБА_8 є співробітником Служби безпеки України та володіє спеціальними знаннями і навичками конспірації, протидії правоохоронним органам і використання підроблених документів, він має реальні можливості для організації переховування, у тому числі за межами України або на тимчасово окупованих територіях.

Ризик того, що ОСОБА_8 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до принципу безпосередності судового розгляду вирішальне значення мають показання, надані свідками безпосередньо в суді.

Ризиком того, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність у ОСОБА_8 сталих контактів з іншими особами, причетними до інкримінованого злочину, у тому числі з особами, які переховуються від суду. Перебуваючи на волі, обвинувачений може координувати дії таких осіб, передавати інформацію про хід судового розгляду та позицію сторони обвинувачення, що створює ризик узгодження показань, ухилення від явки до суду та штучного ускладнення судового розгляду.

Ризиком того, що ОСОБА_8 може вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про його антигромадську поведінку, а також злочинна діяльність ОСОБА_8 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України та об`єднана єдиним злочинним наміром, а тому, перебуваючи на волі, він з високим ступенем імовірності продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Крім того, суд враховуючи суспільно небезпечний характер вчиненого обвинуваченим вищевказаного кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, яка полягає у позбавленні волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, є всі підстави вважати, що обвинувачений може залишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України за кордон або на тимчасово окуповану територію, де буде переховуватись від суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочин та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому, тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.

Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду кримінального провадження тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 21 вересня 2026 року включно, а відтак, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 підлягає до задоволення.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо ОСОБА_8 , оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення злочинів, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 177, 178, 314-316, 352, 517 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про передачу кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції - задовольнити.

Направити кримінальне провадження № 22024000000000813 від 13.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, - до Київського апеляційного суду для визначення суду, в складі якого є судді, що мають допуск до державної таємниці відповідної форми.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення застави, тобто по 21 вересня 2026 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3