Рішення № 138483342, 24.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16894/24

Провадження №: 2/755/9848/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача кошти набуті без достатньої правової підстави в розмірі 26 639,31 грн; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича на користь позивача кошти набуті без достатньої правової підстави в розмірі 2 663,93 грн кошти набуті без достатньої правової підстави.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлай Фінанс» пред`явило виконавчий напис № 75869, виданий 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлай Фінанс» заборгованість в розмірі 26 639,31 грн приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Луженецьким Павлу Вікторовичу. У вересні 2021 року на підставі виконавчого провадження з депозитного рахунку позивача в АТ КБ «Приват Банк» в безспірному порядку було знято кошти в розмірі 30 003,24 грн. Сума основної винагороди приватного виконавця за виконавчим провадженням складає 10% суми боргу та становить 2 663,93 коп. Позивач вважає зняття з її депозитного рахунку вищевказаної суми коштів неправомірним, а дії приватного виконавця Луженецького П. В., як і здійснення виконавчого напису приватним нотаріусом Гораєм Олегом Станіславовичем незаконними. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року по цивільній справі № 296/5358/21-ц позов позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлай Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Луженецький Павло Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було задоволено в повному обсязі. Виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 75869 визнано таким, що не підлягає виконанню. Визначено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлай Фінанс» на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 02 грудня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким Павлом Вікторовичем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 04 грудня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третьою особою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверти повернулись до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідачі не скористались своїм правом та не направили до суду відзивів на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Третя особа також не скористалась своїм правом та не направила до суду заяву по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 19 грудня 2019 року по справі №520/11429/17, колегія суддів визначила, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у справі №755/5358/21-ц позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 75869. (а.с. 14-17)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2024 року постановлено внести виправлення в рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у справі №755/5358/21-ц вказавши вірно прізвище позивача « ОСОБА_3 » та вважати вірним по всьому тексту рішення прізвище позивача - « ОСОБА_3 ».

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 березня 2023 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 . (а.с. 7)

Відповідно до положень ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №75869 від 09 жовтня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, визнано таким, що не підлягає виконанню та постановою приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 12 квітня 2021 року, визначено для позивача розмір основної винагороди в сумі 2 663,93 грн. (а.с. 12-13)

Згідно платіжної інструкції №Р090921442252670330 від 09 вересня 2021 року, з рахунку ОСОБА_2 було списано кошти в сумі 30 003,24 грн, призначення платежу - стягнення по виконавчому провадженню/напису 75869 від 09 жовтня 2020 року по вк 210908РBNKI000000005639 ОСОБА_2 НОМЕР_2 . (а.с. 9)

Отже, з наданих стороною позивача доказів, судом установлено, що у рамках виконавчого провадження під час примусового виконання виконавчого напису, який в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з позивача та перераховано на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошові кошти у загальному розмірі 26 639,31 грн.

Частина зі стягнутих з позивача коштів в сумі 2 663,93 грн є винагородою приватного виконавця.

Відповідачі не скористалися своїм правом та не подали відзивів на позовну заяву з доказами на спростування доводів позовної заяви та на підтвердження того, що грошові кошти позивача не були перераховані відповідачам.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про : 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

За змістом статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у цивільній справі № 755/5358/21ц, виконавчий напис №75869 від 09 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті на користь стягувача при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно".

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

З матеріалів справи судом установлено, що на підставі виконавчого напису вчиненого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №75869, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, в межах якого позивачем було сплачено 30 003,24 грн, з яких: 26 639,31 грн - заборгованість за виконавчим написом; 2 663,93 грн - основна винагорода приватного виконавця, решта коштів - витрати виконавчого провадження.

Так, заявляючи вимогу про повернення грошових коштів, стягнутих з позивача на користь відповідачів у рамках виконавчого провадження, враховуючи, що відпали правові підстави для набуття ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» примусово стягнутих з ОСОБА_1 за виконавчим написом грошових коштів у сумі 26 639,31 грн, а також відповідно й для набуття приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. стягнутих з ОСОБА_1 під час примусового виконання виконавчого напису основної винагороди приватного виконавця в сумі 2 663,93 грн, оскільки виконавчий напис, що слугував підставою для стягнення, було визнано таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вбачає підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 : з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошових кошти в сумі 26 639,31 грн; з приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича грошових коштів у сумі 2 663,93 грн.

Враховуючи викладене та встановлене судом у розрізі спірних правовідносин, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір: з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в сумі 1 101,10 грн; з відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича в сумі 110,10 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» судового збору в сумі 908,00 грн, сплаченого у справі №755/5358/21-ц, то рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 грн вже стягнута з вказаного відповідача. Більше того, діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено стягнення судового збору, сплаченого в одній справі, в межах розгляду іншої справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 536, 626, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 2.3, 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р.№296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р.№ 1172, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Верховної Ради, буд.34, оф.511), приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича (РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: Житомирська обл., м. Житомир, бульвар Новий, буд. 5, оф. 2,8), третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, буд. 35), про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 26 639,31 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 101,10 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 2 663,93 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 110,10 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: