Рішення № 138483138, 24.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/22338/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в :

09.10.2025 року позивач звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці, який обчислювати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Батьками позивача є: ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також позивач мав рідного брата - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших братів та сестер позивач і його померлий брат не мали. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.03.2003 року позивач та його мати ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2 . Після смерті матері, позивач та його брат ОСОБА_4 успадкували по зазначеної квартири та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2009 року у спадковій справі №490/07. Брат позивача - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частини квартири АДРЕСА_2 . У померлого брата позивача є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За життя брат позивача заповіту не залишив, а його син не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Оскільки квартира не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а при цьому виникла необхідність у розпорядженні квартирою, постало питання оформлення спадку після померлого брата. 07.10.2024 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата і за цією заявою була відкрита спадкова справа №1021/2024. Однак, постановою нотаріуса від 13.08.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропущення шестимісячного терміну для подання заяви про прийняття спадщини. Обґрунтовуючи причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивач посилається на те, що він є особою з інвалідністю третьої групи з 01.04.2016 року з ураженням опорно-рухового апарату з патологією, що вражає хребет, суглоби, кістки та м`язи, спричиняючи біль, обмеження рухів та зниження якості життя. Позивач вказує, що після смерті брата він важко переживав таку втрату, оскільки лишився один зі всієї родини. У зв`язку із довготривалим стресом після смерті матері, а потім брата, захворювання позивача поглибились. У зв`язку із захворюванням суглобів позивач не мав можливості вільного пересування та постійно потребував сторонньої допомоги. З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну ситуація ще більш усугубилась, крім всього що довелось пережити позивачу у зв`язку із втратою рідних та тяжкою хворобою, з`явились незалежні від позивача непереборні обставини, тому питання спадкування відійшло на другий план, оскільки головним було збереження життя та здоров`я. Крім того позивач зазначає, що він вважав, що прийняв спадщину, адже він фактично постійно мешкав у квартирі та має право власності на зазначеної квартири.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року відкрите провадження у справі і призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 04.05.2026 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - Київську міську раду та залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач - Київська міська рада отримала копію ухвалу суду про заміну неналежного відповідача разом з копією позовної заяви та додатними до неї документами 13.05.2026 року, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні не заперечують проти заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що він тяжко переживав смерть своєї матері, а потім рідного брата. Вказує, що 5 років до встановлення інвалідності він потрапив у ДТП, потім ще чотири рази ламав ногу, фактично усі ці 5 років позивач систематично перебував у лікарнях, а вже у 2016 році йому було встановлено інвалідність. Також позивач вказує, що фактично не знав, що частини квартири належить брату, тобто не знав про наявність спадкового майна, а вважав квартиру своєю власністю і лише при необхідності реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно довідався, що частини квартири належить померлому брату отримавши у 2024 році від БТІ свідоцтво про право на спадщину після смерті матері видане на ім`я брата позивача. Також позивачу не було відомо, що син померлого не подавав заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька. Коли позивачу стало відомо про належність частини квартири його брату, він зателефонував своєму племіннику, який повідомив, що не приймав спадщину після смерті батька ОСОБА_4 та сказав, що не має жодних претензій на спадкове майно. Син померлого брата позивача з 11 років живе в м. Париж та є громадянином Франції і коли ОСОБА_4 помер, позивач його поховав, повідомив сина про смерть батька та надіслав йому підтверджуючі документи про смерть. Також позивач зазначає, що на час своєї смерті ОСОБА_4 ніде не був зареєстрований, а фактично проживав разом з позивачем у АДРЕСА_2 . Пропущенню строку для подання заяви про прийняття спадщини сприяла також необізнаність позивача у нормах законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що позивач звернувся до суду для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його брата, оскільки виявилось, що померлий брат має право власності на частину квартири, що стало відомо позивачу у 2024 року при намаганні зареєструвати право власності на квартиру в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно. Позивачу не було відомо ні про наявність спадкового майна після смерті брата, ні про те, що син померлого не подавав заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька. Коли позивач дізнався про належність частини його брату, він зателефонував своєму племіннику, який повідомив, що заяви про прийняття спадщини він не подавав і не має жодних претензій на це майно. Крім того, позивач вважав, що якщо брат жив із ним на час своєї смерті, то позивач прийняв спадщину, але своєю постановою нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку звернення до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини. У питанні поважності причин пропуску строку представник посилається на наявність у позивача інвалідності, захворювань опорно-рухового апарату і непереборні наслідки повномасштабного вторгнення рф на територію України. Представник зазначає, що позивач дуже довго хворів, фактично 5 років перебував у різних лікарнях, потім йому було встановлено інвалідність і на теперішній час позивач ледве пересувається.

Треті особа та/або їх представники в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні клопотання третіх осіб про розгляд справи без їх участі, а в клопотанні ОСОБА_3 також вказано про те, що він не заперечує проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи убачається, що позивач та ОСОБА_4 є рідними братами, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с. 12-13).

Батько позивача та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Мати позивача та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.03.2004 року, квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 19).

Убачається, що 11.03.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом щодо належності кожному з них по частині квартира АДРЕСА_2 після смерті їх матері ОСОБА_6 (а.с. 20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивача ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 14).

Із наведеного слідує, що частини квартира АДРЕСА_2 належать позивачу, а частина належить його померлому брату, що складає спадкове майно останнього.

За матеріалами витребуваної спадкової справи судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата 07.10.2024 року, будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до органів нотаріату не звертались, на час своєї смерті ОСОБА_4 не мав зареєстрованого місця проживання. Постановою нотаріуса від 13.08.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо частини квартири АДРЕСА_2 , через пропуск останнім шестимісячного терміну для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 53-107).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 11.03.2016 року, при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності з 01.04.2016 року довічно (ураження опорно-рухового апарату) (а.с. 9).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини і з урахуванням конкретних фактичних обставин справи такими поважними причинами пропуску строку можуть бути: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд надавши правову оцінку наявним у справі доказам та встановленим обставинам, доходить висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його брата, терміном у два місяць.

Позивач є рідним братом померлого, тобто спадкоємцем другої черги за законом, і будь-які інші особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до органів нотаріату не звертались.

Суд ураховує наявність інвалідності позивача та характер хвороби, яка спричинила інвалідність і пов`язана з суттєвим обмеженням його рухливості.

Безумовно стресові ситуації, що виникли у житті позивача у зв`язку зі смертю матері і брата, наявністю тяжкого захворювання, мали вплив на можливість позивача виконати вимоги законодавства щодо подання заяви про прийняття спадщини в межах визначеного законом терміну.

Події повномасштабного вторгнення рф на територію України також не сприяли можливості позивача звернутись із заявою про прийняття спадщини раніше.

Крім того, суд ураховує, що позивачу було відомо про наявність після смерті ОСОБА_4 спадкоємця першої черги, і що при цьому йому не було відомо про те, що син померлого не звертався до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, як і загалом не було відомо про наявність спадкового майна після смерті його брата.

Також суд приймає до уваги, що позивач є співвласником майна частина якого на теперішній час після смерті ОСОБА_4 є спадковою.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відтак позивачу слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1262, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті його брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців, який рахувати з часу набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складений 24.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Перша київська державна нотаріальна контора (м. Київ, пр-т Берестейський, 11).

Суддя -