Рішення № 138481372, 20.07.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4961/23

номер провадження 2/695/1118/26

20 липня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря судового засідання Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0763-8259 від 03.08.2021 року в сумі 70 200.00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0763-8259, за умовами якого відповідачу було надано споживчий кредит в сумі 10 000.00 грн, строком на 300 днів, з процентною ставкою (зниженою) - 2,00 % в день та з процентною ставкою (стандартною) - 3,00 % в день. Зазначений договір було укладено у вигляді електронного документу, шляхом підписанням відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, вказаний відповідачкою, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання за зазначеним договором, не сплачував платежі у встановленому договором розмірі та строк, у зв`язку з чим станом на 24.11.2023 утворилася заборгованість в сумі 70 200.00 грн, з яких 10 000.00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 60 200.00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 2147.20 грн.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.12.2025 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2024 по даній справі скасовано, дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У заяві про перегляд заочного рішення, отриманого судом 27.11.2025, клопотанні про доручення доказів, отриманого судом 21.01.2026 та запереченнях на додаткові письмові пояснення, отриманих судом 10.02.2026 відповідач зазначав, що скасування заочного рішення було обумовлено тим, неявка відповідача у попередні судові засідання була зумовлена виконанням ним конституційного обов`язку, а саме перебуванням на військовій службі у Збройних Силах України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем при обрахуванні заборгованості за кредитним договором не було враховано пільг військовослужбовця та не застосовано п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підтвердження статусу військовослужбовця відповідачем надано копії витягів з наказів № 24 від 24.01.2025, № 87 від 28.03.2025, № 198 від 12.07.2025 та довідку за формою № 212 від 14.01.2026, які свідчать про його перебування на військовій службі з 18 січня 2025 року.

Відповідач наголошує, що норми п. 15 ст. 14 Закону України № 2011-XII є імперативною соціальною гарантією прямої дії, яка встановлює заборону на нарахування процентів, пені та штрафних санкцій на період проходження військової служби. Доводи позивача про неприйнятність вказаної пільги через укладення кредитного договору до набрання чинності відповідними змінами (18.05.2024) є юридично неспроможними. Вказана норма визначає часовий критерій виконання зобов`язання (період нарахування), а не момент укладення правочину. Застосування даної норми не є «зворотною дією закону в часі», а є застосуванням діючої імперативної заборони до нарахувань у визначений період, що узгоджується з правовим висновком КЦС ВС у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21. Тому всі нарахування починаючи з 18.01.2025 підлягають виключенню.

Крім того відповідач наполягав, що умовами кредитного договору передбачено процентну ставку в розмірі 2% (знижена) та 3% (стандартна) на день (що перевищує 1000% річних). Такий розмір плати за користування коштами є очевидно надмірним, суперечить засадам розумності, добросовісності та справедливості (ст.ст. 3, 509, 627 ЦК України) і свідчить про істотний економічний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

Нараховані проценти набули карального характеру, що суперечить сутності ст. 1048 ЦК України. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду (постанови КЦС ВС від 13.05.2020 у справі № 127/21522/16-ц та від 10.02.2021 у справі № 761/26645/17), Відповідач зазначає, що пріоритет захисту прав споживача дає суду підстави для зменшення або відмови у стягненні таких надмірних нарахованих сум.

Крім того, на думку відповідача нарахування відсотків відбулося поза межами строку кредитування. Після спливу такого строку боржник перебуває у стані прострочення, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню виключно правові наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, а не подальше нарахування договірних процентів.

Позивач не надав належних та допустимих доказів виконання обов`язку щодо переддоговірного інформування споживача. Зокрема, відсутні докази надання відповідачу паспорта споживчого кредиту до моменту укладення договору та ознайомлення його з реальною та повною вартістю кредиту. Проставляння технічної відмітки («галочки») на вебсайті не є підтвердженням свідомої та усвідомленої згоди споживача з істотними умовами кредитування та його економічними наслідками.

Позивачем не доведено факт проведення повноцінної ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства про фінансові послуги (не підтверджено належність мобільного номера та банківської картки саме відповідачу, відсутні процедури фото/відеоідентифікації).

Сам факт направлення одноразового ідентифікатора (SMS) на певний номер телефону не свідчить про особисте волевиявлення відповідача на укладення спірного договору.

Також до матеріалів справи не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт реального перерахування та руху коштів за договором. Поданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім, не містить чіткої деталізації за періодами та базах нарахування, висвітлений без урахування вимог ВП ВС у справі № 127/33824/18 щодо обов`язковості підтвердження обсягу зобов`язань первинними фінансовими документами.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та інших нарахованих сум, визнати розрахунок заборгованості недоведеним та застосувати наслідки недійсності таких розрахунків.

10 лютого 2026 року до суду від представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та підтримує наданий розрахунок заборгованості, посилаючись на таке, що з наданого відповідачем витягу з наказу командира військової частини від 24.01.2025 року вбачається, що відповідач проходить військову службу лише з 18 січня 2025 року.

Відповідні зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набрали чинності 18 травня 2024 року (Закон України від 11.04.2024 № 3633-IX).

Спірний електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 0763-8259 було укладено 03 серпня 2021 року, а визначений договором строк кредитування закінчився 29 травня 2022 року.

Всі спірні проценти за користування кредитними коштами були нараховані у період дієвості договору (з 03.08.2021 по 29.05.2022), тобто задовго до моменту вступу Відповідача на військову службу та до набрання чинності законодавчими змінами від 18.05.2024. У період нарахування спірних процентів передбачена законом пільга ще не діяла та була відсутня в законодавстві, а тому факт подальшого проходження військової служби не звільняє відповідача від обов`язку сплати заборгованості, яка виникла раніше.

Договір укладено в електронній формі за допомогою вебсайту кредитодавця (creditkasa.ua). Відповідно до умов Договору: сума кредиту складає 10 000,00 грн; Строк кредитування (загальний строк надання коштів) 300 календарних днів (п. 6.6 Договору); Заявлений строк користування (обраний позичальником період застосування зниженої/стандартної ставки) 20 днів (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору сторони погодили фіксовану процентну ставку: Знижену 2,00% на день та Стандартну 3,00% на день від непогашеної суми кредиту. Нарахування процентів здійснювалося виключно в межах визначеного договором Строку кредитування (300 днів).

Перед укладенням договору позивач забезпечив надання відповідачу всієї необхідної інформації відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розмістивши її на вебсайті.

До моменту підписання договору відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту (затвердженим наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 181-П від 02.08.2021), де чітко зазначено розміри процентних ставок, тип ставки (фіксована) та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Укладаючи договір шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором, відповідач добровільно та свідомо погодився з усіма його істотними умовами, що відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та ст. 1056-1 ЦК України. Погоджені сторонами умови не є несправедливими чи кабальними.

Представник позивача наголошує, що заявлена до стягнення сума складається виключно з тіла кредиту та нарахованих договірних процентів за строк правомірного користування коштами. Ніяких штрафів, пені, нарахувань поза межами строку кредитування або інфляційних витрат і 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України позивач відповідачу не нараховував та до стягнення не заявляє.

У судове засідання представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не з`явився, у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та можливого ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судове засідання повторно не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку, передбаченому ЦПК України. Водночас відповідач та його представник реалізували своє право на участь у розгляді справи шляхом подання численних письмових пояснень, заперечень та додаткових доказів. Суд розцінює подані відповідачем процесуальні документи як такі, що за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, та вважає, що відповідач повністю виклав свою правову позицію щодо позову.

З огляду на це, враховуючи принцип змагальності сторін та межі судового розгляду, а також те, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача (його представника) без ухвалення заочного рішення на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 03.08.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0763-8259 у вигляді електронного документа.

Відповідно до п.п. 1.11.3 Договору Кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію шляхом надання грошових коштів (кредиту) на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб Позичальника.

Згідно з п. 2.1 Договору розмір кредитного ліміту (загальний розмір наданого кредиту) становить 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що кредит надається Позичальнику шляхом перерахування грошової суми у розмірі 10 000,00 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту укладання Договору.

Загальний Строк кредитування (строк Договору): Згідно з п. 6.6 Договору Кредит надається строком на 300 календарних днів з моменту перерахування коштів Позичальнику. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування (у частині виконання зобов`язань до їх повного виконання).

Відповідно до п. 2.5 Договору Заявлений строк користування кредитом складає 20 календарних днів з дня отримання кредиту. Заявлений строк визначається як обраний Позичальником період, протягом якого останній має право користуватися кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 2.3 Договору тип процентної ставки є фіксованим.

Стандартна ставка: становить 3% (три відсотки) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування (п. 2.4);

Знижена ставка: становить 2% (два відсотки) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування (п. 2.4).

Проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за кожен календарний день користування у межах Строку кредитування, починаючи з першого дня перерахування коштів Позичальнику до моменту їх фактичного повернення (п.п. 2.4, 3.3).

Протягом перших 20 днів (Заявлений строк) застосовується Знижена ставка 2% на день. Сума процентів до сплати в останній день Заявленого строку за Зниженою ставкою складає 4 000,00 грн, за Стандартною ставкою 6 000,00 грн (п. 3.4, п. 3.6).

Згідно з п. 3.5 Договору обов`язок здійснити першу сплату процентів виникає в останній (20-й) день Заявленого строку. Надалі Позичальник зобов`язується сплачувати проценти на 20-й календарний день після закінчення Заявленого строку та кожні наступні 20 днів (День сплати процентів).

Знижена ставка є заохочувальною пільгою. У разі несвоєчасної сплати процентів Позичальник втрачає право на Знижену ставку, і нарахування здійснюється за Стандартною ставкою 3% на день (п. 3.8).

Реальна річна процентна ставка: зафіксована у п. 2.7 Договору та складає 626 474%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту: відповідно до п. 2.8 Договору на дату укладення складає 100 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн сума кредиту, а 90 000,00 грн проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.1 Договору Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та нараховані проценти не пізніше останнього календарного дня Строку кредитування (300 днів) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі несплати процентів у визначений день Кредитодавець має право нарахувати штраф у розмірі 10% від суми кредиту (при цьому сукупна сума неустойки не може перевищувати 50% від суми кредиту).

Відповідно до п. 5.4 Договору у разі несплати процентів протягом 30 календарних днів після настання строку сплати, Кредитодавець набуває права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за весь час фактичного користування за Стандартною ставкою.

Пунктом 5.3 Договору передбачено застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Зазначений кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. З договору вбачається, що ОСОБА_2 підписав його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (А891).

Невід`ємною частиною спірного договору про відкриття кредитної лінії є паспорт споживчого кредиту від 03.08.2021 року, який повністю відображає всі істотні умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та графік розрахунків у формі, передбаченій Законом України «Про споживче кредитування». Вказаний Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою електронного аналога власноручного підпису (одноразового ідентифікатора) у той самий спосіб та час, що й сам договір.

Суд зауважує, що текст договору та додатки до нього містять вичерпні й точні персональні дані відповідача, зокрема: серію та номер паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також адресу місця проживання.

Вказана інформація з обмеженим доступом за своєю природою могла бути надана кредитодавцю виключно особисто відповідачем під час реєстрації в інформаційній системі та подання заявки на отримання кредиту, що спростовує твердження про неусвідомленість дій чи укладення договору сторонніми особами.

Будь-яких доказів про незаконне використання такої інформації кредитором (позивачем) стороною відповідача надано не було та про такі факти судом не повідомлено.

На підтвердження факту реального надання та перерахування суми кредиту позивачем надано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за Договором № 0763-8259 від 03.08.2021 року, відповідно до якої грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. були перераховані 03.08.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Фактичне виконання фінансової операції та її успішний статус додатково підтверджується довідкою фінансової установи ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 19.12.2023 року щодо проведеного безготівкового переказу коштів на вказану платіжну картку.

Відповідач заперечуючи проти доводів позивача не надав жодного доказу на спростування вказаних обставин, наприклад про те, що зазначена картка не належить відповідачу чи на неї не здійснювалось зарахування коштів, тощо.

Суд зауважує, що відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд не збирає докази з власної ініціативи, а лише оцінює ті докази, які залучені сторонами до матеріалів справи. При цьому суд застосовує норми ст. 89 ЦПК України та зазначає, що він робить висновок на користь тієї сторони, чиї докази є більш переконливими та переважають доводи протилежної сторони.

Оцінюючи сукупність наданих доказів, суд також звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, жодним чином не заперечував сам факт отримання та подальшого користування вказаними грошовими коштами у розмірі 10 000,00 грн. Більше того, з розрахунку позивача вбачається сплата відповідачем коштів у розмірі 2 800 грн. (22.08.2021) та 1 500 грн. (23.08.2021), що свідчить про часткове виконання умов договору.

Подібна процесуальна позиція відповідача є явно непослідовною та суперечливою, адже стверджуючи про відсутність належного переддоговірного інформування, необізнаність з умовами кредитування, відсутність умов щодо сплати процентів та недоведеність особистого волевиявлення на підписання договору, відповідач водночас прийняв надані позивачем грошові кошти, тривалий час ними користувався, частково здійснював їх повернення та не ставив під сумнів підстави їх надходження на власний рахунок.

Зазначене викликає обґрунтований сумнів у добросовісності заперечень відповідача.

В основі договірних відносин лежить свобода договору (ст. 6, 627 ЦК України), згідно з якою сторони вільні у виборі форми та умов правочину. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України). Для кредитного договору (ст. 1054 ЦК України) обов`язковою є письмова форма (ст. 1055 ЦК України), проте законодавство України визнає електронну форму правочину. Зокрема, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України; ст. 207 ЦК України).

Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Момент укладення електронного договору настає з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття (акцепт) (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви або вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо це чітко роз`яснено. Ключовим механізмом підписання електронних правочинів є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку особа отримує під час реєстрації та приєднує до електронного повідомлення, що свідчить про волевиявлення на укладення договору.

Наданий кредитний договір є належним чином укладеним відповідно до чинного законодавства, оскільки містить одноразовий ідентифікатор як підтвердження акцепту. Факт ідентифікації відповідача підтверджується тим, що персональні дані боржника та реквізити його банківської картки (номер картки), що були використані для перерахування коштів, могли бути надані виключно самим боржником при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та оформленні заявки. Це свідчить про усвідомлене волевиявлення відповідача на укладення правочину.

Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Жодних доказів на спростування вказаних обставин відповідачем надано не було.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що кредитний договір № 0763-8259 від 03.08.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно довідки позивача про перерахування суми кредиту № 0763-8259 від 03.08.2021 року ОСОБА_1 , видача коштів за вказаним кредитним договором здійснювалася за допомогою системи EASYPAY_API, платіж 974102212, № платіжної картки НОМЕР_1 , сума 10 000.00 гривень.

Таким чином вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю.

Однак, відповідач взятих на себе за цим договором зобов`язань належним чином не виконував, грошові кошти та відсотки за їх користування кредитору не повернув, у зв`язку з чим станом на 24.11.2023 утворилася заборгованість в загальній сумі 70 200.00 грн, з яких 10 000.00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 60 200.00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Вказаний розмір заборгованості позивач стверджує розрахунком, з аналізу якого вбачається наступне.

Загальний строк користування кредитними коштами за договором становить 844 дні.

Загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення, складає 70 200,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за основним боргом (сума наданого кредиту); 60 200,00 грн заборгованість за нарахованими та непогашеними відсотками за користування кредитом. Нараховані комісії та штрафні санкції у розрахунку відсутні (0,00 грн).

Прицьому судом встановлено, що в період нарахування процентів із 03.08.2021 по 22.08.2021, тобто протягом 20 днів на суму основного боргу (10 000,00 грн) позивачем здійснювалося щоденне нарахування процентів за базовою ставкою 2,0% в день (що становить 200,00 грн/день). Загалом за цей період було нараховано відсотків на суму 4 000,00 грн (20 днів ? 200,00 грн).

З 22.08.2021 року відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 2 800,00 грн. Відповідно до умов договору та вимог ст. 534 ЦК України, зазначений платіж був спрямований на погашення нарахованих відсотків. Внаслідок цього залишок непогашених відсотків зменшився до 1 200,00 грн (4 000,00 грн 2 800,00 грн).

У подальшому, а саме 23.08.2021 року зафіксовано статус «Прострочений», у зв`язку з чим застосовано підвищену процентну ставку 3,0% в день (300,00 грн/день). Цього ж дня відповідач здійснив другий платіж у розмірі 1 500,00 грн, який повністю перекрив залишок відсотків за попередній період (1 200,00 грн) та поточне нарахування (300,00 грн), у зв`язку з чим залишок відсотків станом на 23.08.2021 склав 0,00 грн.

З 24.08.2021 по 12.09.2021 (20 днів): нарахування проводилося за ставкою 2,0% на день (+4 000,00 грн відсотків).

З 13.09.2021 по 23.02.2022 (164 дні): у зв`язку з простроченням нарахування здійснювалося за ставкою 3,0% на день (+49 200,00 грн відсотків). Загальний залишок відсотків станом на 23.02.2022 досяг 53 200,00 грн.

З 24.02.2022 по 24.04.2022 (60 днів): у зв`язку з введенням воєнного стану позивачем застосовано ставку 0,0% на день (нарахування відсотків не здійснювалося).

З 25.04.2022 по 29.05.2022 (35 днів): нарахування відсотків відновлено за ставкою 2,0% на день (+7 000,00 грн відсотків).

З 30.05.2022 і до кінця розрахункового періоду (02.08.2022 та далі): позивачем припинено нарахування відсотків (ставка 0,0%). Залишок нарахованих непогашених відсотків зафіксувався на позначці 60 200,00 грн.

Відтак із вказаного розрахунку вбачається, що за ставкою 2,0% на день позивачем було розраховано: 75 днів (з урахуванням коригувань та часткових оплаченого періоду) сума нарахованих відсотків склала 15 000,00 грн., а за ставкою 3,0% на день: 165 днів сума нарахованих відсотків склала 49 500,00 грн.

Загальна сума нарахованих відсотків за весь час становить 64 500,00 грн. З урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів у загальному розмірі 4 300,00 грн (2 800,00 грн + 1 500,00 грн), які були зараховані у погашення процентів, залишок непогашених відсотків становить 60 200,00 грн.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості є арифметично вірним та підтверджує наявність у відповідача непогашеної заборгованості за основним боргом у розмірі 10 000,00 грн та за відсотками у розмірі 60 200,00 грн, а всього на загальну суму 70 200,00 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Як зазначалося вище, умовами п. 6.6 Договору чітко передбачено строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування.

Крім того, із вказаного розрахунку заборгованості встановлено, що після закінчення строку дії Кредитного договору, який сплив 29.05.2022, заборгованість за процентами позивачем не нараховувалась.

Процесуальний обов`язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.

Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.

В даному випадку, суд оцінює вказані розрахунки належними доказами по справі, який має значення для правильного вирішення спору по суті.

Крім того, жодного свого розрахунку, належного заперечення щодо наявності помилок в розрахунку, який був поданий позивачем, стороною відповідача надано не було.

Виходячи з вказаного розрахунку заборгованості, який перевірено судом та визнано належним і допустимим доказом, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами строку кредитування та необхідності застосування положень ст. 625 ЦК України є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Судом встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом виключно в межах узгодженого сторонами 300-денного строку кредитування (до 29.05.2022), після спливу якого нарахування відсотків було повністю припинено, а будь-які альтернативні розрахунки чи докази неналежного виконання вимог ст. 526, 629 ЦК України з боку відповідача суду надані не були.

Також суд зазначає, що у даному випадку нарахування відсотків проводилося за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації (без застосування ст. 625 ЦК України) у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, тому суд позбавлений можливості зменшити їх загальний розмір відповідно до висновків ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Щодо доводів відповідача щодо ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту, та не підтвердження розміру заборгованості первинними бухгалтерськими документами суд зазначає наступне.

Пунктом 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Водночас ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Пунктом 2 приведеної статті визначено, що банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

При цьому, порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема можливий за рішенням суду ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Отже, документи про рух коштів клієнта по рахунку, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, ним при зверненні до суду не було надано будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 чи будь яких документів отримання чи використання відповідачем кредитних коштів.

Щодо доводів відповідача про «несправедливість» та «економічну надмірність» процентної ставки

Доводи відповідача про несправедливість, економічну надмірність процентної ставки (23 % на день) та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків суд вважає безпідставними та відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з ч. 5 ст. 18 цього ж Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Разом з тим, наведені умови спірного Договору не є нікчемними в силу прямої вказівки Закону України «Про споживче кредитування» чи Закону України «Про захист прав споживачів».

У межах розгляду цієї справи зустрічних позовних вимог про визнання недійсними (чи зміну) окремих умов Договору або Договору в цілому відповідачем не заявлено, а самі умови Договору в судовому порядку не оспорювалися.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, у суду відсутні підстави за власною ініціативою оцінювати умови чинного та неушкодженого Договору на предмет «несправедливості» та безпідставно звільняти відповідача від виконання добровільно взятих на себе зобов`язань.

Крім того, суд зауважує, що відповідач мав процесуальну та законну можливість відмовитися від Кредитного договору протягом 14 днів (п. 4.1 Договору) з моменту його укладення (з 03.08.2021) без пояснення причин, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» та умовами самого Договору. Проте відповідач цим правом не скористався, прийняв грошові кошти, а надалі підтвердив свою згоду з розміром процентної ставки шляхом здійснення часткових платежів на погашення нарахованих відсотків (зокрема, 22.08.2021 у розмірі 2 800,00 грн та 23.08.2021 у розмірі 1 500,00 грн).

Таким чином, сторонами в належній формі та на основі свободи договору (ст. 627 ЦК України) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, включаючи розмір процентної ставки. Зазначені умови є чинними, відповідачем не оскаржені, а відтак, в силу ст. 629 ЦК України, є обов`язковими до виконання.

Розглядаючи доводи відповідача про обов`язковість застосування п. 15 ст. 14 Закону України № 2011-XII як норми прямої дії та необхідність виключення періоду нарахування процентів у зв`язку з набуттям ним статусу військовослужбовця, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакціях, чинних як на момент укладення Договору, так і на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З аналізу зазначеної норми права вбачається, що передбачені законом пільги щодо не нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитними договорами мають імперативний характер, однак пов`язані з чітко визначеним юридичним фактом наявністю у особи статусу військовослужбовця та перебуванням її на військовій службі (з дати призову) у період проведення відповідних нарахувань.

Отже, вирішальним для застосування п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII є з`ясування часових меж (періоду) нарахування боргу позивачем та співвідношення цього періоду з моментом виникнення у відповідача статусу військовослужбовця.

Відповідно до статей 77, 78, 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів проходження відповідачем військової служби в період проведення нарахування процентів за Договором (із 03.08.2021 по 29.05.2022).

Докази, надані стороною відповідача на підтвердження наявності пільгового статусу, подані фрагментарно та містять суперечливі дані.

З поданої першої сторінки військового квитка вбачається, що заведення документа/облік розпочато лише 02.12.2024 року.

Долучений відповідачем витяг із системи «Резерв+» про отримання статусу ветерана датований 09.07.2025 року.

Водночас, з долученого до матеріалів справи Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 № 24 чітко вбачається, що відповідача призвано на військову службу за мобілізацією згідно з розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 18.01.2025 № 300/ПУ/219/П/дск, тобто у січні 2025 року.

Висновок про мобілізацію та початок проходження відповідачем військової служби саме у січні 2025 року був додатково аргументований позивачем у додаткових поясненнях. У запереченнях на додаткові пояснення представник відповідача вказаний висновок не спростував та жодних альтернативних доказів, які б підтверджували призов відповідача у більш ранній період (зокрема у 20212022 роках), суду не надав.

Суд акцентує увагу, що з наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості слідує, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося позивачем виключно в межах 300-денного строку кредитування із 03.08.2021 по 29.05.2022. Починаючи з 30.05.2022 і станом на день звернення до суду нарахування відсотків та будь-яких санкцій було повністю припинено (застосовано ставку 0,0%).

Таким чином, на момент набуття відповідачем статусу військовослужбовця (січень 2025 року) та виникнення у нього права на передбачені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII пільги, позивач уже протягом понад 2,5 років не здійснював жодних нарахувань відсотків чи штрафних санкцій. Заявлена до стягнення сума заборгованості за процентами (60 200,00 грн) повністю сформувалася у період з серпня 2021 року по травень 2022 року.

Перебування відповідача у лавах Збройних Сил України у період з 03.08.2021 по 29.05.2022 не підтверджується жодними доказами.

За таких обставин, оскільки в період проведення нарахувань відсотків (серпень 2021 травень 2022) відповідач не був призваний на військову службу та не володів статусом військовослужбовця, підстави для застосування п. 15 ст. 14 Закону України № 2011-XII та здійснення перерахунку чи виключення належних до сплати відсотків відсутні, а відповідні доводи відповідача є повністю безпідставними.

Щодо інших аргументів та доводів сторони відповідача, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ та засад диспозитивності цивільного судочинства, суд зазначає, що всі інші доводи, міркування та твердження відповідача були ретельно досліджені судом, однак вони не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог та не впливають на висновки суду по суті спору, а тому детальному зазначенню у даному рішенні не підлягають.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі стягнувши заборгованість за кредитним договором №0763-8259 від 03.08.2021 в сумі 70 200.00 грн, з яких 10 000.00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 60 200.00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2147.20 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Л. Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 0763-8259 від 03.08.2021 року в сумі 70 200.00 (сімдесят тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати позивача по оплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Середа Л.В.