Рішення № 138481159, 24.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1477/26

провадження №: 2/398/2397/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Суржик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, за правилами заочного розгляду справи, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ`до Ситника Івана Юрійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось в суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1664683 від 17.06.2024 року в розмірі 20 700,00 грн та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.06.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1664683 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 3 000,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 12.06.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,050% в день (знижена процентна ставка) до 1,50% в день (стандартна процентна ставка).

13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №13082025-1, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги до відповідача за договором №1664683 про надання споживчого кредиту від 17.06.2024 року.

Відповідач тривалий час не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 12.06.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 20 7000,00 грн, в тому числі: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16 200,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача в примусовому порядку суму заборгованості, а також відшкодувати судовий збір та витрат на правову допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 справу розподілено судді Авраменку О.В.

Ухвалою судді Авраменка О.В. від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, вказаною ухвалою суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК" витребувано докази.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Гонтарь Ю.В. від 28.05.2026 року, №160-р, у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 29.05.2029 року у зв`язку з призначенням на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 19.05.2026 року №399/2026 «Про призначення судді», згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року справа розподілена судді Подоляк Я.М.

Ухвалою судді Подоляк Я.М. від 03.06.2026 року справу прийнято до провадження порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду по суті вимог.

14.04.2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла відповідь на виконання ухвали судді.

28.05.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00грн визнає. Вимоги про стягнення заборгованості за процентами визнає частково, посилаючись на те, що позивачем, не дивлячись на те, що Договір про надання споживчого кредиту №1664683 від 17.06.2024 року було укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1%, нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: стандартна ставка 1,50% та 1,050% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір відсоткової ставки, визначений законодавством. Враховуючи викладене, вважає, що розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з нього, становить 10 800,00 грн (3 000,00грн х 1% х 360 днів). У задоволені вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями просить відмовити, оскільки діючим законодавством встановлено, що платежі за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, підлягають списанню. Також просить зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн або іншої розумної суми, яку суд визнає співмірною, посилаючись на те, що вважає зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям співмірності, розумності та реальності.

01.06.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої вважає, що нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору. Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,05% в день. Підписуючи договір, позичальник погодився на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо доводів Відповідача про застосування ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. При цьому, законодавче зменшення максимально можливої процентної ставки за договором споживчого кредиту здійснювалось в кілька етапів (п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону): протягом перших 120 днів дії закону (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) 2,5 % на день; протягом наступних 120 днів дії закону (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно) 1,5 % на день; після спливу 240-денного строку (з 21.08.2024 і далі) 1 % на день. Разом з тим пунктом 1.5.1 Договору № 1664683 про надання споживчого кредиту від 17.06.2024 року встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,50 % на день, що відповідає вимогам Закону і застосовано в межах періоду (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно). Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Отже, зазначає, що відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору, тому, вважає, позовні вимоги в цій частині обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, звертає увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем.

На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто піля 24.01.2024 року), вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється.

В даному випадку Договір № 1664683 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 17.06.2024 року, тобто після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тому позовні вимоги в цій частині також просить задовольнити.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, посилався на те, що упостанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.06.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір №1664683 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 3 000,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 12.06.2025 року (включно). Зазначений договір містить додаток №1 (графік платежів). Крім того, відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір, додаток №1 до нього (графік платежів) підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В880, та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е218.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір було вчинено в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту первісних кредиторів) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» за вих.№20250820-803 від 20.08.2025, 17.06.2024 року останнім від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було успішно перерахованого кошти на платіжну картку клієнта на суму 3 000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 8dе24505-c3fd-4780-a493-ba86fe45811a, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 16646831718603323, Session ID 025206883223, код авторизації 057166, Банк-еквайр АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5168745130002261.

Крім того, згідно інформації, наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 17.06.2024 року було зарахування коштів в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на 12.06.2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №1664683 від 17.06.2024 року в загальному розмірі 20 700,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16 200,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №13082025-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за договором №1664683 про надання споживчого кредиту від 17.06.2024 року

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

З наявних матеріалів справи вбачається, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн, однак відповідач свої зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 3 000,00 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 16 200,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками в сумі 16 200,00 грн відповідачу нарахована за період з 17.06.2024 року до 12.06.2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору. При цьому, вказана сума боргу за відсотками була нарахована за відсотковою ставкою, визначеною п.1.5.1 кредитного договору, тобто, 1,5% в день 3 000,00грн х 1,5% х 360 днів 16 200,00грн.

Разом з тим, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» .

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір №1664683 про надання споживчого кредиту був укладений 17.06.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір №1664683 був укладений 17.06.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.

А відтак, з відповідача на користь позивача підлягала заборгованість по відсоткам виходячи з денної процентної ставки 1% у розмірі 10 800,00 грн (3 000,00 х 1% х 360 днів).

Щодо вимог про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану, тому підстав для стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 500,00 грн немає.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за умовами кредитного договору, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 000,00 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 10 800,00 грн.

В силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає розмір судових витрат.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 774,93 грн (13 800,00*100/20 700,00*2 662,40/100).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, заявку №16019 від 09.02.2026 року на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, свідоцтво про права на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, рахунок на оплату №16019-10/03-2026 від 10.03.2026 року, відповідно до якого загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 10 000,00 грн, акт №16019 від 10.03.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року.

Проте суд враховуючи малозначність справи, та розгляд її в спрощеному позовному провадженні без участі сторін у судовому засіданні, тому вбачає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з огляду на співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, та вважає за необхідне стягнути їх у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 1664683 від 17.06.2024 року у розмірі 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 800,00 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 774,93 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а всього 4 774 (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 93 копійки.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,буд. 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.М.Подоляк