Рішення № 138481153, 16.07.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/671/26

Провадження № 2/392/1191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 липня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Обґрунтування позову.

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 570,03 грн та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28 січня 2024 року між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір № 28.01.2024-100000386 шляхом підписання пропозиції та заявки, що є невід`ємною частиною договору, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором E925. Відповідно до умов кредитного договору відповідачці було надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 06 квітня 2024 року.

У порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, сплату коштів у встановлені строки не здійснила. Станом на 03 березня 2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 12570,03 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн; заборгованості за процентами в розмірі 5670,03 грн; заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 900,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним Кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 вищевказану суму заборгованості в загальному розмірі 12570,03 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).

При зверненні до суду із позовною заявою представник позивача просив розглядати справу без участі представника товариства, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області, 30 березня 2026 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився .

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 20 травня 2026 року, 18 червня 2026 року та 16 липня 2026 року, не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в розумінні положень пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертами. Крім того, повідомлялася шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази від неї не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог. Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 28 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) № 28.01.2024-100000386, яку підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором E925.

Пунктом 1.1 Пропозиції визначено, що дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні статті 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України. Датою набрання чинності пропозицією (оферти) є 28 січня 2024 року (п.1.2 Пропозиції).

Згідно пункту 4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6744.

Пунктом 4.3 Пропозиції передбачено, що днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Згідно заявки на отримання кредиту передбачено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 28 січня 2024 року; сума кредиту 6 000,00 грн; строк, на який надається кредит 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 06 квітня 2024 року, за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1.35% за 1 день користування. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн.

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» (система LiqPay) ID операції 2419569199 від 28.01.2024 року 07:55, на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти у розмірі 6 000,00 грн (Order ID: O_2EAEC5597964834AFD583D15F1F0F5524808, призначення платежу: Видача за договором №28.01.2024-100000386).

Згідно із довідкоюрозрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, позичальник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за кредитним договором № 28.01.2024-100000386 від 28 січня 2024 року, заборгованість по кредитному договору станом на 03 березня 2026 року складає: 6 000,00 грн основний борг; 5 670,03 грн проценти; 900,00 грн комісія за надання; 0,00 грн неустойка, разом: 12 570,03 грн.

Мотиви суду та застосовані норми права.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації його у системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини 3, 4, 6 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону, У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей кредитних договорів, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що матеріали справи містять пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, відомості про використання відповідачкою одноразового ідентифікатора Е925 та підтвердження перерахування кредитних коштів. Сукупність зазначених доказів підтверджує досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та належне волевиявлення відповідачки на його укладення в електронній формі. Відповідачка будь-яких доказів несанкціонованого використання її персональних даних або заперечень щодо укладення договору суду не надала.

На підставі вище викладеного з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28.01.2024-100000386 від 28 січня 2024 року в електронній формі, умови якого позивачем були виконані в повному обсязі. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість повністю не повернула.

Суд враховує, що позивач надав докази перерахування кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою під час оформлення заявки на отримання кредиту. Відповідачка не подала відзиву, не заперечила факт отримання кредитних коштів, не надала доказів того, що зазначений електронний платіжний засіб їй не належить або що кредитні кошти нею не отримувалися. За таких обставин суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із статтею 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки сторони погодили фіксовану процентну ставку у кредитному договорі, відповідачка її не оспорювала, вимог про визнання окремих умов договору недійсними або несправедливими не заявляла, а позивач здійснив розрахунок процентів відповідно до умов договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо їх стягнення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 900,00 грн (залишку комісії після часткової оплати), суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Таким чином, вказаним Законом безпесередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту. За таких обставин, вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.01.2024-100000386 від 28 січня 2024 року у загальному розмірі 12570,03 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 5670,03 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн.

Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-612, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 223, 259, 263-265, 280 - 282, 284 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.01.2024-100000386, укладеним 28 січня 2024 року у розмірі 12 570 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Кратко