Рішення № 138480986, 14.07.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року представник позивача ТОВ «Він Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24446,08 грн заборгованості за договором кредитної лінії № L6481237 від 01 лютого 2019 року, а також судових витрат, що складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № L6481237, первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. 01 липня 2019 року між ТОВ «Дінеро» та ТОВ «Довіра та Гарантія» (змінено найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договір відступлення прав вимоги № 01072019, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № L6481237 від 01 лютого 2019 року. Враховуючи, що розмір заборгованості відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 24446,08 грн з яких: 18679,00 грн - сума заборгованості, 1279,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 8700,00 грн - штраф (пеня), 4084,43 грн, - сума інфляційних втрат та 1682,65 грн - сума 3% річних.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

У липні 2026 року відповідачем подано клопотання, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовною заявою у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Просить закрити провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 257 ЦК України. Зазначив, що ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, строк позовної давності відраховується з моменту прострочення виконання зобов`язання, тому позивач пропустив строк позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 лютого 2019 року між ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № L6481237. Відсоткова ставка: 0.50 % Відсоткова ставка: 180.37 % фіксована зазначаються розмір платежу та база його розрахунку. Комісія за організацію продовження від 12% до 29% від несплаченої суми кредиту, яка підлягає сплаті з метою покриття адміністративних та інших витрат кредитодавця, з метою виконання запиту позичальника стосовно надання періоду продовження, у сумі, яка залежить від періоду продовження. Період продовження, який може надаватися кредитодавцем позичальнику за запитом позичальника, від 7 до 30 днів. У разі продовження всі інші договірні платежі (зокрема, сума кредиту, відсотки за кредитом, пеня (якщо є) повинні бути відкладені на період продовження. Комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень, 18 грн, сплачується позичальником кредитодавцю за надання останнім додаткових послуг. Застереження: витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 458 грн. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 180.37 % Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Застереження: використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови договору. Договір підписано одноразовим ідентифікаторомвідповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VII. Строк кредиту 30 днів. Згідно з довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ «Дінеро», ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти на картку № НОМЕР_1 в розмірі 8700,00 грн (матеріали електр. справи).

У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді.

Відтак суд робить висновок, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Згідно з інформацією АКБ «Індустріал Банк» від 04 березня 2026 року номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за рахунком, до якого була відкрита картка НОМЕР_1 , що належали ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 . У виписці по рахунку відображено зарахування коштів у загальній сумі 8700,00 грн, а саме: зарахування 27 грудня 2018року в сумах 900,00 грн., 1600,00 грн., 1100,00грн., 1500,00грн.; зарахування 28 грудня 2018 року в сумах 600,00 грн., 1100,00 грн., 1200,00грн., 300,00грн.; зарахування 31 грудня 2018 року в сумі 400,00грн. (а.с. 23-26).

01 липня 2019 року між ТОВ «Дінеро» та ТОВ «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договір відступлення прав вимоги №0102019, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № L6481237 (матеріали електр. справи).

25 липня 2024 року відповідно до протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН КАПІТАЛ».

ОСОБА_1 свої обов`язки за договором кредитної лінії № L6481237 від 01 лютого 2019 року не виконує, у зв`язку з чим ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18679,00 грн з яких: 8700,00 грн. - сума заборгованості (тіло кредиту), 1279,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 8700,00 грн - штраф (пеня).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом ч. 1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628, 626 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка (пеня, штрафи) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Щодо договору факторингу суд зазначає, що за змістом положень п. 11 ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Частина п`ята статті 5 вказаного Закону визначає, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та вказаного Закону.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини другої статті 1083 ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ВІН ФІНАНС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір факторингу на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафних санкцій в сумі 18 679,00 грн.

Суд враховує те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану». Відповідно до частини 3 Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.

Відповідно до положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких підстав нарахування 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі ст. 625 ЦК України у справі, що розглядається, здійснюється з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в частині обмеження строку їх нарахування.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути штрафні санкції, нараховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, що не порушує вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в частині штрафних санкцій підлягають задоволенню.

В той же час відповідачем не надано детального та обґрунтованого розрахунку, який би спростовував правильність наданого позивачем розрахунку за кредитними договорам, а також доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, з огляду на що не спростував доводи позивача.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

З приводу доводів відповідача про сплив строків позовної давності суд зазначає, що постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України, були продовжені на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 24 лютого 2022 року Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, були продовжені на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27 червня 2023 року). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжувались до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Закон №4434-ІХ скасував призупинення цих строків та відновив дію строку позовної давності з 04 вересня 2025 року.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропущення позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги № 36 від 25 квітня 2024 року, Акт №30012026 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 30 січня 2026 року, детальний опис наданих послуг на суму 5000,00 грн, ордер, довіреність (матеріали електр. справи).

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що вказана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом цього позову, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 530, 536 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258, 260, 265, 268, 273, 280, 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ: 38750239) заборгованості за кредитним договором № L6481237 від 01 лютого 2019 року в сумі 24 446 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 08 копійок, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей