Рішення № 138480212, 17.02.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4997/24

Провадження №2/639/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кобзар І.І., Скороход Б.О.,

представника позивача - Савчук С.О.,

представника відповідача - адвоката Стаценко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року у розмірі 52 130,00 грн., стягнути судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.01.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №437040231 у формі електронного документа, за яким відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 20 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 7DAJ55S3. Отже, саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк-провайдер, грошові кошти у розмірі: 20000,00 грн. 10.01.2020 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

28.11.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 року укладено Договір факторингу № 05/10820-01, строк якого в подальшому подовжено додатковими угодами між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», які також підписали реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 року, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

17.07.2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52 130,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру. При цьому ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року становить - 52 130,00 грн., яка складається з: 20 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 32 130,00 грн. - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплачує заборгованість, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 23.08.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання.

13.11.2024 року ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценко Джамала Руслановича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Стаценко Д.Р., який зареєстрований у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.09.2024 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Стаценко Д.Р. подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зі змісту Договору № 437040231 від 10.01.2020 року вбачається, що відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 20 000 грн. строком на 30 (тридцять) днів. З огляду на приписи ЦК України, початок 30-денного строку для погашення кредиту почався 11.01.2020 року, таким чином, Договір № 437040231 від 10.01.2020 року було укладено на строк до 10.02.2020 року. Додатковою угодою від 09.02.2020 року до Договору № 437040231 від 10.01.2020 сторони дійшли згоди: у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 437040231 від 10.01.2020 р., на наступну кількість днів: тридцять. З огляду на вищезазначену додаткову угоду, споживчий кредит мав би бути погашений до 11.03.2020 року. Однак додатковою угодою від 11.03.2020 року до Договору № 437040231 від 10.01.2020, сторони дійшли згоди: у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 437040231 від 10.01.2020 р., на наступну кількість днів: тридцять. З огляду на вищезазначену додаткову угоду, споживчий кредит мав би бути погашений до 11.04.2020 року.

З розрахунку заборгованості за Договором № 437040231 від 10.01.2020 року вбачається, що відповідач на погашення заборгованості здійснив два платежі: 09.02.2020 - на суму 2 580 грн.; 11.03.2020 - на суму 5 270 грн. Відтак, початок перебігу строку позовної давності (загальної, тривалістю в три роки) у Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розпочався саме 11.04.2020 року, та, відповідно, він сплив 11.04.2023 року. Відповідну позовну заяву було подано до Жовтневого районного в м. Харкові суду лише в серпні 2024 року - тобто з пропущенням строку більш ніж на один рік. При цьому позивач не навів поважні причини пропуску строку для звернення з вимогою про стягнення заборгованості за Договором № 437040231 від 10.01.2020 в судовому порядку.

Крім того представник відповідача зазначає, що договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» діяв впродовж періоду 28.11.2018 - 31.12.2022. Відтак, з огляду на відсутність визначеної, конкретного змісту вимоги (у тому числі і майбутньої) в Договорі факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» № 28/1118-01, який діяв впродовж періоду 28.11.2018 - 31.12.2022 - у ТОВ «Таліон Плюс» в цілому не виникло право вимоги до боржника - відповідача, оскільки сторони, уклавши Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, та дію якого було неодноразово продовжено, - не могли передбачити, що більш ніж через два роки між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем буде укладено Договір № 437040231 від 10.01.2020 року. Відтак представник відповідача вважає, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів переходу до нього права вимоги до Відповідача за кредитним договором № 437040231, який був укладений 10.01.2020 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору № 437040231 від 10.01.2020 року. На момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором № 437040231 від 10.01.2020 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Тобто ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем, тому, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.

У свою чергу представником позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» подана відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, спростовуючи доводи представника відповідача.

11.11.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценко Д.Р. надійшли заперечення на відповідь на відзив представника позивача, в яких останній наполягає на тому, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

19.09.2024 року представником позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» подані додаткові пояснення.

27.01.2025 року ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценко Джамала Руслановича про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надати суду: належним чином завірений витяг з реєстру прав вимог №83 від 16.06.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ «Таліон Плюс» надати суду: належним чином завірений витяг з реєстру прав вимог №83 від 16.06.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; належним чином завірений витяг з реєстру прав вимог №9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» надати суду: належним чином завірений витяг з реєстру прав вимог №9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; належним чином завірений витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 року щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надати суду: належним чином завірений витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 року, щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . В іншій частині у задоволенні клопотання - відмовлено.

Витребувані докази надані на адресу суду.

Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 15.04.2025 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - Савчук Софії Олександрівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Забезпечити проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Савчук С.О., яка зареєстрована у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_3

17.07.2025 року ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - Новікова Ігоря Андрійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Новікова І.А., який зареєстрований у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_4

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Савчук С.О. надала вступне слово, в якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладені у позові та інших заявах по суті справи обставини.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стаценко Д.Р. надав вступне слово, в якому визнав укладення спірного кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором і факт отримання кредитних коштів, однак просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на викладені у заявах по суті справи обставини, які стосуються відсутності доказів переходу прав вимоги, одночасно просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 10.01.2020 року, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 10.01.2020 року було укладено Кредитний договір №437040231, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 7DAJ55S3. Відповідно до умов договору п.1.1. за цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 20000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього Договору. Пунктами 1.2, 1.3 передбачено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюються у розмірі 0,43 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. , що передбачено п. 1.6. (т.1 а.с.22, 15-16, 18-30)

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмір 20 000,00 грн. 10.01.2020 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору (т.1, а.с. 31, 32).

Згідно з Додатковою угодою до договору №437040231 від 10.01.2020 року, яка укладена 09.02.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжується строк, на який був наданий кредит за договором №437040231 від 10.01.2020 року на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 09.02.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 0,85 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 09.02.2020 р. (т.1 а.с.17).

Відповідно до Додаткової угоди до договору №437040231 від 10.01.2020 року, яка укладена 11.03.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжується строк, на який був наданий кредит за договором №437040231 від 10.01.2020 року на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 10.03.2020 р. позичальник сплачує за користування кредитом 0,85 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 10.03.2020 р. (т.1 а.с.17 зворот).

Проте, в порушення умов Договору та додаткових угоди відповідач ОСОБА_1 не повернув надані йому кредитні кошти та не в повному обсязі сплатив нараховані проценти, що не заперечувалось відповідачем та його представником. Між тим відповідач не заперечував в заявах по суті спору ні факт укладення кредитного договору та додаткових угод, ні факт отримання кредитних коштів.

28.11.2018 року між Первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди №19, №26, №27 у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги стосовно відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 83 від 16.06.2020 року, в тому числі за договором з відповідачем (т. 1, а.с. 35-54).

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01. Розділом 2 Договору факторингу визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Також сторонами укладені додаткові угоди №2 та №3, якими продовжено строк дії договору факторингу №05/0820-01 (т.1, а.с. 57-59, 62-63). Факт передачі права вимоги саме до відповідача підтверджується копією витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.06.2023 (т.1, а.с. 64-65, 222-227).

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договоруфакторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

17.07.2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором (т.1, а.с. 67-70).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованостідо Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 17.07.2024 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників (т.1, а.с. 72-74, 230-232).

Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року визначена позивачем у розмірі 52 130,00 грн., який складається з: 20 000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 32 130,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (за період з 10.01.2020 року по 16.06.2020 року), і ґрунтується на наданих суду: виписці з особового рахунку і розрахунках заборгованості. (т.1, а.с. 34, 55-56, 66).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом ,повинен містити:1) назву документа; 2)назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання;3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу:прізвище,ім`я,по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6)розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7)строк дії договору; 8)порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» засновані на законі, умовах підписаного відповідачем укладеного 10.01.2020 року кредитного договору №437040231 та на умовах укладених договорів факторингу, за якими позивач отримав право вимоги до відповідача, що обумовлено наведеними вище висновками суду, які спростовують заперечення представника відповідача.

Однак суд не погоджується з розміром позовних вимог.

При цьому суд враховує правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, де вказано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В даному випадку Кредитний договір №437040231 від 10.01.2020 року був укладений між сторонами 10.01.2020 року на 30 днів, і в подальшому строк кредитування двічі продовжено додатковими угодами на 30 днів, тобто до 09.04.2020 року. Доказів подальшого продовження строку кредитування суду не надано. Загальна сума кредиту становить 20000, 00 грн. Відповідачем частково сплачена сума нарахованих відсотків за користування кредитом, що вбачається з розрахунку заборгованості, однак суд вважає, що нараховані відсотки після закінчення строку кредитування стягненню не підлягають. Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість станом на 09.04.2020 року, яка відповідно до розрахунку (т.1 а.с.55-56) становить 24 930,00 грн.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови КМУ №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 року №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020 року.

Крім того указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено.

За приписами п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, і 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025

З огляду на вищевикладене, враховуючи дію встановленого карантину та воєнного стану, суд не має підстав для застосування позовної давності і відмови з цих підстав в позовних вимогах, з якими позивач звернувся 19.08.2024 року, оскільки на цей момент з урахуванням закінчення строку кредитування 09.04.2020 року строк позовної давності був продовжений на підставі закону.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року у розмірі 24 930,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

18.07.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора Полякова О.В. та Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. був укладений Договір про надання правничої допомоги №1807/24-01 та 18.07.2024 року Додаткова угоду №3 до Договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 та 18.07.2024 року (т.1, а.с. 75-77). Правову допомогу у даній справі визначено на суму 6 000,00 грн., яка відповідає детальному розрахунку вартості правової допомоги та акту прийому-передачі наданих послуг, підписаному клієнтом та адвокатом і наданим суду (т.1, а.с. 79).

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд, у зв`язку із частковим задоволенням позову на 47,82% від заявлених в позові вимог, беручи до уваги письмові заперечення сторони відповідача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 869,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги на 47,82% від заявлених в позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1 158,39 грн. (том №1, а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №437040231 від 10.01.2020 року у розмірі 24 930 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ:42986956, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя Н.В. Баркова